Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №910/9827/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2026 р. Справа № 910/9827/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Барсук М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Гарматін К.В., копія витягу з ЄДР; Слівінська Н.І., копія витягу з ЄДР;

від відповідача: Франюк А.В. дов. № 7-Д від 22.04.2026;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився,

розглянувши апеляційні скарги акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та акціонерного товариства "Гарантований покупець" на рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі № 910/9827/25 (суддя - Смирнова Ю.М.)

за позовом акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до акціонерного товариства "Гарантований покупець"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг

2) приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення 1 468 214 743,37 грн,-

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - АТ "НАЕК "Енергоатом") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства (далі - ДП) "Гарантований покупець" (ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 замінено ДП "Гарантований покупець" на його правонаступника - акціонерне товариство (далі - АТ) "Гарантований покупець"; а.с. 130-131 том 3) (далі також - гарантований покупець) про стягнення на користь АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ (далі - ВП) "Енергоатом-Трейдинг" АТ "НАЕК "Енергоатом" 1 468 214 743,37 грн, з яких: 364 835 037,84 грн пені, 206 279 230,34 грн 3 % річних та 897 100 475,19 грн інфляційних втрат (враховуючи заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 23.09.2025; а.с. 226-228 том 1).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.09.2019 між ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Енергоатом-Трейдинг" ДП "НАЕК "Енергоатом" (правонаступником якого є позивач), як продавцем, та ДП "Гарантований покупець" (правонаступником якого є відповідач), як гарантованим покупцем, укладено договір купівлі-продажу електричної енергії № 65-150-SD-19-00063/749/01 (далі - договір) та додаткові угоди до нього № 11/76/01/20 від 30.01.2020, № 14/203/01/20 від 14.02.2020 (далі - додаткові угоди №№ 11, 14), на виконання яких продавцем у період 01.02.2020 - 29.02.2020 продано покупцю електричну енергію на суму 3 156 555 268,80 грн, яка останнім не була оплачена своєчасно та в повному обсязі і такі обставини підтверджені у справі № 910/4160/20.

З огляду на оплату відповідачем залишку боргу у сумі 603 022 246,05 грн 23.06.2025, позивач вказував на прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором та додаткових угод №№ 11, 14 до нього, у зв`язку з чим нарахував та заявив до стягнення з відповідача:

- 364 835 037,84 грн пені за загальний період прострочення виконання грошового зобов`язання з 02.02.2021 по 23.02.2022 (за додатковою угодою № 14 з 02.02.2021 по 23.02.2022; за додатковою угодою № 11 з 02.02.2021 по 23.02.2022; розрахунок наявний в електронному вигляді; а.с. 227 зворот том 1);

- 206 279 230,34 грн 3 % річних за загальний період прострочення виконання грошового зобов`язання з 26.06.2020 по 22.06.2025 (за додатковою угодою № 14 з 26.06.2020 по 14.09.2022; за додатковою угодою № 11 з 26.06.2020 по 22.06.2025) (а.с. 11-12 том 1);

- 897 100 475,19 грн інфляційних втрат за загальний період прострочення виконання грошового зобов`язання з 26.06.2020 по 22.06.2025 (за додатковою угодою № 14 з 26.06.2020 по 14.09.2022; за додатковою угодою № 11 з 26.06.2020 по 22.06.2025) (а.с. 11-12 том 1).

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі № 910/9827/25 (а.с. 208-220 том 2) позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі філії "ВП "Енергоатом-Трейдинг" АТ "НАЕК "Енергоатом" 206 279 230,34 грн 3 % річних, 897 100 475,19 грн інфляційних втрат, 1,00 грн пені та 847 840,00 грн витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання за договором та додатковими угодами №№ 11, 14 до нього, тож перевіривши розрахунки позивача 3 % річних та інфляційних втрат, суд визнав їх обґрунтованими, як і розрахунок пені, розмір якої був зменшений до 1,00 грн.

Частково не погоджуючись із вказаним рішенням АТ "НАЕК "Енергоатом" (далі - апелянт/скаржник-1) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 364 835 036,84 грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт-1 зазначав, що судом першої інстанції не було взято до уваги обставини даної справи, а саме те, що порушення виконання грошового зобов`язання з боку відповідача тривало понад 5-ть років (з березня 2020 року), при цьому з урахуванням вже отриманої позивачем від відповідача пені за договором та заявленого до стягнення розміру пені, у процентному відношенні до суми боргу, розмір пені складає 4,67 %. Більш того за договором у справі № 910/4160/20 було стягнуто 137 925 660,24 грн пені, 189 135 969,00 грн штрафу, 30 411 623,01 грн 3 % річних, 54 244 959,15 грн інфляційних втрат, тож розмір штрафних та фінансових санкцій в сумі 411 718 211,40 грн не перевищує стягнуту за договором заборгованість у розмірі 2 948 490 789,73 грн, а становить лише 13,96 % від суми боргу. З огляду на тривалий період прострочення, розмір боргу, розмір нарахованих позивачем штрафних та фінансових санкцій, то для позивача є більш вигідним належне виконання відповідачем господарського зобов`язання за договором, а санкції не можуть розглядатися, як спосіб отримання доходів. Окрім зазначеного позивач посилався на те, що з огляду на значну затримку у здійсненні розрахунків за електричну енергію, зокрема, за договором, продану (відпущену) позивачем відповідачу на виконання спеціальних обов`язків для задоволення потреб побутових споживачів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) № 483 від 05.06.2019 (зі змінами), позивач не мав можливості вчасно здійснити розрахунки з відповідачем за надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії побутових споживачів (послуга гарантованого покупця), що призвело до стягнення в судовому порядку з позивача на користь відповідача фінансових санкцій (3 % річних та інфляційних втрат) в сумі 6 609 072 043,95 грн (справи №№ 910/9351/23, 910/11241/24, 910/8775/25). Також судом першої інстанції не прийнято до уваги, що обидві сторони у справі є ДП та учасниками ринку електричної енергії, на яких державою покладено виконання спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії, а саме забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів. На переконання позивача зменшення судом першої інстанції розміру пені з 364 835 037,84 грн до 1,00 грн суперечить загальним засадам цивільного законодавства та принципам верховенства права. При цьому фактичне звільнення відповідача від відповідальності при встановленні обставин прострочення ним виконання зобов`язання з оплати вартості електричної енергії порушує баланс інтересів сторін та не відповідають меті визначення законодавством спеціального виду відповідальності, як стимулюючої до належного виконання зобов`язання.

Також частково не погоджуючись із вказаним рішенням АТ "Гарантований покупець" (далі - апелянт/скаржник-2) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт-2 зазначав, що встановлені у справі № 910/4160/20 обставини, зокрема, щодо питань, пов`язаних з простроченням оплати вартості електричної енергії за лютий 2020 року та нарахуванням пені, в аспекті заявлених у цій справі вимог про стягнення неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат, підлягають дослідженню в межах цієї справи, оскільки не мають преюдиційного значення. Зважаючи на це, мотиви суду першої інстанції, які зводяться до погодження з доводами позивача про нібито виконання гарантованим покупцем спірних зобов`язань 23.06.2025, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки з наявних в матеріалах справи доказів, розрахунки за електричну енергію, придбану у лютому 2020 року, були здійсненні гарантованим покупцем у повному обсязі ще 15.09.2022, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову. Окрім того 23.06.2025 відповідачем були сплачені грошові кошти у сумі 603 022 246,05 грн, як штрафні санкції, на виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду міста Києва від 28.05.2025 у справі № 910/4160/20, а не основний борг, який було погашено у повному обсязі 15.09.2022, у зв`язку з чим відповідачем подано контррозрахунок згідно якого загальний розмір позовних вимог у цій справі № 910/9827/25 становить 812 868 309,66 грн.

Щодо черговості погашення платежів за договором відповідач посилався на те, що позивач намагається застосувати положення п.п. 6.4, 6.6 договору щодо права на здійснення зарахування коштів поза межами строку дії договору (лист позивача № 50-12/233 від 08.02.2021 щодо погашення оплати штрафних санкцій). Окрім того позивач не звертався до відповідача та не повідомляв його про порушення умов договору, не надсилав розрахунок нарахованих пені/штрафу разом з відповідним рахунком на оплату, як це передбачено умовами договору (п.п. 6.4, 6.6, 6.7 договору). При цьому доданий позивачем лист № 50-12/233 від 08.02.2021 не може бути розцінений як повідомлення про черговість зарахування коштів, яке має бути підписане кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП) керівника (уповноваженої особи), передбачене п. 6.4 договору, оскільки не відповідає умовам останнього. Матеріали справи не містять доказів підтверджуючих фактичне вчинення позивачем правочину щодо здійснення зарахування коштів.

З доданого позивачем до позовної заяви розрахунку інфляційних втрат вбачається їх нарахування за періоди в яких менше календарного місяця, відповідно, таке нарахування суперечить природі інфляційних втрат, при цьому нарахування позивачем інфляційних втрат та 3 % річних помилково було здійснено ним після 15.09.2022 (дата повної оплати відповідачем заборгованості за лютий 2020 року, - як зазначав вище апелянт-2).

Також відповідач посилався на обставини непереборної сили, а саме введення в країні воєнного стану, лист Торгово-промислової палати (далі - ТПП) України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, та повідомлення відповідачем про настання обставин непереборної сили усіх своїх контрагентів (у тому числі позивача) на своєму офіційному веб-сайті в мережі інтернет.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2026, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "НАЕК "Енергоатом" та призначено розгляд справи на 16.06.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 прийнято апеляційну скаргу АТ "Гарантований покупець" до розгляду та об`єднано апеляційні скарги в одне апеляційне провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 клопотання апелянтів про заміну учасника справи правонаступником задоволено та замінено відповідача у справі з ДП "Гарантований покупець" на його правонаступника - АТ "Гарантований покупець".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 відкладено розгляд справи на 21.07.2026.

26.06.2026 до апеляційного суду надійшов відзив АТ "НАЕК "Енергоатом" на апеляційну скаргу АТ "Гарантований покупець", в якому представник зазначав, що встановлення судовими рішеннями у справі № 910/4160/20, які набрали законної сили, факту наявності основного боргу в сумі 1 974 594 149,00 грн має преюдиціальне значення та ці обставини не підлягають доказуванню. Разом з цим матеріалами справи підтверджується та позивачем не заперечується, що відповідачем 15.09.2022 сплачено основний борг за електричну енергію в сумі 1 371 571 902,95 грн, згідно платіжних доручень № 249181, № 249182 від 15.09.2022, про що зазначено в ухвалі господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі № 910/4160/20, а отже залишок боргу станом на 15.09.2022 становив 603 022 246,05 грн та був сплачений відповідачем лише 23.06.2025. При цьому зазначення сторонами в тексті мирової угоди від 15.04.2025 у справі № 910/4160/20 залишку основної заборгованості в розмірі 603 022 246,05 грн, як штрафних санкцій, не змінює правову природу такої суми саме як основної заборгованості, розмір якої встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили. Також повідомлення № 50-12/233 від 08.02.2021 про черговість зарахування грошових коштів за договором досліджено господарськими судами у справі № 910/4160/20 та не має правового значення для вирішення спору у даній справі № 910/9827/25, оскільки нарахування позивачем здійсненні на заборгованість, яка встановлена судовими рішеннями у справі № 910/4160/20. Доводи відповідача про помилкові нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, а також про наявність обставин для звільнення його від відповідальності за порушення грошового зобов`язання є безпідставними.

21.07.2026 до апеляційного суду надійшла заява АТ "Гарантований покупець" про витребування оригіналів електронних доказів, а саме: електронні повідомлення про черговість зарахування грошових коштів, складені відповідно до абз. 2 п. 6.4 договору, разом із доказами їх направлення на електронну адресу гарантованого покупця, визначену розділом 14 договору. В обґрунтування клопотання заявник посилався на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б стверджували про існування електронних повідомлень про черговість зарахування грошових коштів та їх направлення на адресу відповідача, тож з метою всебічного дослідження всіх обставин справи відповідач зазначав про необхідність витребування таких доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Поряд з цим, ч. 1 ст. 81 ГПК України визначено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в ч.ч. 2, 3 ст. 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч. 2 ст. 81 ГПК України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Враховуючи наведене апеляційний суд відмовляє у задоволенні клопотання, оскільки, всупереч вищенаведеним приписам, відповідачем не зазначено яких заходів ним було вжито для отримання цих доказів, не доведено неможливості (причин) їх самостійного отримання, а також не наведено обставин, які можуть підтвердити або аргументи, які можуть спростувати витребувані докази.

21.07.2026 до апеляційного суду надійшли додаткові пояснення АТ "Гарантований покупець", в яких представник посилався на постанову Верховного Суду від 18.06.2026 у справі № 910/8282/25 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/137637592) та зазначав, що на офіційному веб-сайті Міністерства енергетики України опубліковано результати проведення 10.02.2022 та 11.02.2022 засідання аукціонного комітету з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами, створеного на виконання Порядку проведення електронних аукціонів з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами, затвердженого постановою КМУ № 499 від 05.06.2019, разом із протоколом № 31. Так, відповідно до протоколу аукціонного комітету з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами № 31 від 10/11.02.2022 його невід`ємним додатком є угода про врегулювання взаємної заборгованості та взаєморозрахунків, укладена між АТ "НАЕК "Енергоатом" та ДП "Гарантований покупець" 08.02.2022 (07.02.2022) № 37-150-22-00544 (далі - угода), уклавши яку, сторони змінили порядок і строки проведення розрахунків за договором, у тому числі щодо погашення заборгованості за лютий 2020 року. Водночас станом на день ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення у відповідача, враховуючи положення п. 3 угоди, не настав строк розрахунків з позивачем за договором у спірній частині (в сумі 1 371 571 902,95 грн), тож розрахунок позивачем у даній справі № 910/9827/25 здійснений без урахування дії вказаної угоди. На доведення таких обставин відповідач посилався на те, що укладання угоди є загальновідомим фактом та підтверджується інформацією розміщеною на офіційних веб-ресурсах центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному, нафтогазовому та нафтогазопереробному комплексі (Міненерго) та гарантованого покупця, яка є відкритою та доступною для необмеженого кола осіб, тож відповідачем до цих пояснень долучені додаткові докази (а.с. 194-202 том 3), а саме: рівень розрахунків з виробниками за "зеленим" тарифом (оплата на 20.03.2026; 20.04.2026; 22.06.2026), новина на сайті Міністерства енергетики України щодо проведення 10 та 11 лютого 2022 року засідання аукціонного комітету з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами (https://mev.gov.ua/storinka/10-ta-11-lyutoho-2022-roku-provedeno-zasidannya-auktsionnoho-komitetu-z-prodazhu), з додатком - протоколом № 31 від 10/11.02.2022 засідання аукціонного комітету з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами (у режимі відеоконференції), а також угодою про врегулювання взаємної заборгованості та взаєморозрахунків № 37-150-22-00 544 від 08.02.2022 (07.02.2022).

Стосовно цих додаткових доводів відповідача та поданих доказів на їх доведення суду апеляційної інстанції, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Частиною 3 ст. 269 ГПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Так, у загальному випадку, в апеляційному суді не можна посилатися на обставини, які не були зазначені у відзиві на позовну заяву, поданому суду першої інстанції. Це пов`язано з тим, що апеляційний суд розглядає справу в межах тих вимог і доказів, які були подані та розглянуті судом першої інстанції.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв матиме наслідком порушення приписів ст. 269 ГПК України, тож суд апеляційної інстанції досліджує нові докази, якщо вони існували на час розгляду справи судом першої інстанції та якщо визнає, що вони не могли бути надані суду першої інстанції у виняткових випадках.

Оскільки відповідач не посилався на наведені ним обставини у суді першої інстанції та відповідні докази на підтвердження своєї позиції суду не подавав, при цьому судом апеляційної інстанції не встановлено винятковості випадку та причин, що об`єктивно не залежали від заявника для надання доказів суду першої інстанції під час розгляду справи про які заявнику було відомо ще з 2022 року, а повідомлення на сайті гарантованого покупця щодо рівня розрахунків з виробниками за "зеленим" тарифом (оплата на 20.03.2026 - https://www.gpee.com.ua/news_item/1636 - опубліковано 26.03.2026; оплата на 20.04.2026 - https://www.gpee.com.ua/news_item/1648 - опубліковано 23.04.2026; оплата на 22.06.2026 - https://www.gpee.com.ua/news_item/1663 - опубліковано 25.06.2026) були опубліковані після прийняття судом оскаржуваного відповідачем рішення, відповідно, не могли оцінюватися судом. Таким чином судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги наведені відповідачем доводи та надані до апеляційної інстанції додаткові докази.

21.07.2026 до апеляційного суду надійшли додаткові пояснення АТ "Гарантований покупець", в яких представник зазначав про підставність зменшення судом першої інстанції пені до 1,00 грн та помилковість доводів апелянта-1 щодо неправомірності її зменшення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 розгляд справи відкладено на 07.09.2026.

У судовому засіданні, що відбулось 07.09.2026, позивач просив оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 364 835 036,84 грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Доводи апеляційної скарги відповідача заперечував.

Відповідач просив скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Доводи апеляційної скарги позивача заперечував.

Представники третіх осіб-1, 2 у судове засідання не з`явились, повідомлені належним чином та за висновками апеляційного суду не явка їх представників не перешкоджає розгляду апеляційних скарг.

Усне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи залишено без задоволення, оскільки не встановлено обставин неможливості перегляду оскаржуваного рішення у даному судовому засіданні.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Також відповідно до рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що набули статусу остаточного, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики ЄСПЛ критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші.

Заслухавши пояснення представників сторін, що з`явились у судове засідання, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.09.2019 між ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Енергоатом-Трейдинг" ДП "НАЕК "Енергоатом" (правонаступником якого є позивач), як продавцем, та ДП "Гарантований покупець" (правонаступником якого є відповідач), як гарантованим покупцем, укладено договір купівлі-продажу електричної енергії № 65-150-SD-19-00063/749/01 (далі - договір; а.с. 13-17 том 1), за умовами якого продавець зобов`язаний продати електричну енергію гарантованому покупцю, а гарантований покупець зобов`язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію в обсягах та за ціною, що визначаються за результатами електронного аукціону на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та на умовах, що визначені у цьому договорі (п. 2.1 договору).

Обсяги електричної енергії, що продаються і купуються за цим договором, є договірними зобов`язаннями щодо відпуску продавцем та відбору гарантованим покупцем електричної енергії (п. 2.2 договору).

Зі змісту п.п. 3.1, 3.2 договору вбачається, що періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 00:00 год. першого календарного дня по 24:00 год. останнього календарного дня такого періоду (далі - період постачання), що зазначаються у додатковій угоді для періоду постачання за результатами проведеного електронного аукціону. Період постачання може визначатися кількістю календарних діб постачання, календарними датами початку i закінчення календарного тижня/місяця/кварталу тощо. Обсяг електричної енергії, що купується та продається за цим договором, у періоді постачання, визначається за результатами проведеного електронного аукціону на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та зазначається у додатковій угоді для періоду постачання.

Згідно п. 4.1 договору купівля-продаж електричної енергії здійснюється за ціною, яка визначається за результатами проведеного електронного аукціону на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та зазначається у додатковій угоді для періоду постачання. Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється з нарахуванням податку на додану вартість (далі - ПДВ) відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно п. 4.3 договору гарантований покупець забезпечує оплату продавцю вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці, у такому порядку:

- у перший робочий день після закінчення періоду постачання у розмірі не менше 65 % від вартості електричної енергії, купленої у такому періоді постачання (для періоду постачання тривалістю 7 або менше календарних днів). Щопонеділка у розмірі не менше 65 % від вартості електричної енергії, купленої у такому періоді постачання (для періоду постачання тривалістю більше, ніж 7 календарних днів). Якщо граничний строк оплати платежу за цим пунктом договору припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений у перший робочий день, що слідує за таким днем (пп. 4.3.1);

- не пізніше останнього робочого дня розрахункового місяця у розмірі не менше 75 % від загальної вартості електричної енергії, купленої у поточному розрахунковому місяці (пп. 4.3.2);

- не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем у розмірі 100 % від загальної вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці. У випадку, якщо граничний строк оплати платежу за цим пунктом договору припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений в останній робочий день, що передує даті такого платежу (пп. 4.3.3);

- розміри та строки належних до сплати платежів за електричну енергію можуть визначатись у додатковій угоді для періоду постачання (пп. 4.3.4);

- вартість електричної енергії для проведення розрахунків згідно з п. 4.3 договору визначається з урахуванням ПДВ відповідно до вимог чинного законодавства України (пп. 4.3.5).

Згідно п. 4.5 договору при здійсненні платежів гарантований покупець повинен вказувати у платіжному дорученні призначення платежу, в якому зазначається відповідний договір та додаткова угода, відповідно до яких здійснюється купівля-продаж електричної енергії та період постачання.

У випадку не оплати (оплати у неповному обсязі) гарантованим покупцем за електричну енергію, у порядку передбаченому окремо кожним із пп. 4.3.1, 4.3.2, 4.3.3 цього договору, гарантований покупець зобов`язаний сплатити продавцю пеню за кожний день прострочення відповідного платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ), яка діє на день прострочення, враховуючи день фактичної оплати. Нарахування пені здійснюється за увесь час порушення зобов`язання (п. 6.2 договору).

Відповідно до п. 6.4 договору у разі наявності заборгованості за цим договором, сторони домовилися, що зарахування платежів, які здійснює гарантований покупець на користь продавця, буде здійснюватися у такому порядку: у першу чергу погашаються пеня та/або штраф, що виникли у зв`язку з порушенням умов договору; у другу чергу погашаються зобов`язання щодо сплати за електричну енергію відповідно до черговості їх виникнення. Про черговість зарахування грошових коштів, отриманих від гарантованого покупця (у разі наявності заборгованості), продавець протягом 3-х робочих днів направляє гарантованому покупцю повідомлення в електронному вигляді на електронну адресу, вказану гарантованим покупцем у розділі 13 цього договору, з накладенням КЕП керівника (уповноваженої особи).

Згідно з п.п. 6.6, 6.7, 6.8 договору зобов`язання гарантованого покупця щодо сплати продавцю штрафу/пені виникають у такі строки: пеня (згідно з п. 6.2 договору) - у перший календарний день, що слідує за останнім днем оплати відповідного платежу за електричну енергію, передбаченого договором; штраф (згідно з п. 6.3 договору) - у перший календарний день після закінчення 30-денного строку. У випадку несплати гарантованим покупцем штрафу/пені протягом 2-ох робочих днів з дня виникнення зобов`язань щодо сплати штрафу/пені, продавець має право здійснити зарахування коштів, отриманих від гарантованого покупця, як сплату штрафу/пені у порядку, передбаченому у п. 6.4 цього договору. Про порушення гарантованим покупцем умов цього договору, що зумовлюють виникнення у гарантованого покупця зобов`язань щодо сплати штрафу/пені, продавець направляє гарантованому покупцю: повідомлення в електронному вигляді з розрахунком штрафу/пені та рахунок на сплату на електронну адресу, вказану гарантованим покупцем у розділі 13 цього договору, з накладенням KEП керівника (уповноваженої особи) та/або повідомлення в письмовому вигляді з розрахунком штрафу/пені та рахунок на сплату на поштову адресу, вказану гарантованим покупцем у розділі 13 цього договору. Дата надсилання/отримання повідомлення не впливає на строки виникнення зобов`язань, що визначені п. 6.6 цього договору. У випадку незгоди гарантованого покупця із сумою та/або розрахунком штрафу/пені, що визначені продавцем у повідомленні, сторони діють у наступному порядку: гарантований покупець оплачує суму штрафу/пені, що визначені у відповідному повідомленні, та після цього звертається до продавця з метою врегулювання розбіжностей щодо розрахованої продавцем суми штрафу/пені.

Договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2019 включно. В частині виконання фінансових зобов`язань договір діє до їх повного виконання (п. 11.1 договору).

30.01.2020 між сторонами укладено додаткову угоду № 11/76/01/20 до договору (а.с. 20-21 том 1), в якій зазначено, що відповідно до результатів електронного аукціону № ЕР-300120-GB, що відбувся 30.01.2020, аукціонного свідоцтва № 03-ЕР-300120-GB-1-1 (а.с. 25 том 1) та договору, гарантований покупець купує у продавця електричну енергію для забезпечення загальносуспільних інтересів (п. 1).

Відповідно до п.п. 2, 3, 5 додаткової угоди № 11 періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 00:00 год. 01.02.2020 по 24:00 год. 29.02.2020, обсяг електричної енергії, що купується та продається, становить 6 323 160 МВт*год. Вартість електричної енергії становить 4 300 001 726,40 грн.

У п. 6 додаткової угоди № 11 сторони дійшли згоди, що п.п. 4.3, 4.3.1, 4.3.2 та абз. 1 п. 4.3.3 не застосовуються до періоду постачання (01.02.2020 - 29.02.2020) та гарантований покупець забезпечує оплату продавцю вартості електричної енергії, купленої у період постачання (01.02.2020 - 29.02.2020), у такому порядку:

1) до 03.02.2020 включно - не менше 75 % від вартості електричної енергії, купленої з 01.02.2020 по 02.02.2020 (включно);

2) до 10.02.2020 включно - не менше 75 % від вартості електричної енергії, купленої з 01.02.2020 по 09.02.2020 (включно);

3) до 17.02.2020 включно - не менше 85 % від вартості електричної енергії, купленої з 01.02.2020 по 16.02.2020 (включно);

4) до 24.02.2020 (включно) - не менше 85 % від вартості електричної енергії, купленої з 01.02.2020 по 23.02.2020 (включно);

5) до 28.02.2020 (включно) - не менше 95 % від вартості електричної енергії, купленої з 01.02.2020 по 27.02.2020 (включно);

6) не пізніше 06.03.2020 включно гарантований покупець забезпечує оплату продавцю вартості електричної енергії у розмірі 100 % від вартості електричної енергії, купленої у лютому 2020 року.

У п. 7 додаткової угоди № 11 сторони зазначили, що відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором застосовується у порядку та розмірі, визначеному розділом 6 договору з врахуванням строків та розміру оплати за електричну енергію, що визначені п. 6 цієї додаткової угоди.

Згідно п. 9 договору, викладеного в редакції додаткової угоди № 11, договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до 29.02.2020 включно. В частині виконання фінансових зобов`язань договір діє до їх повного виконання.

Всі інші умови договору залишаються незмінними та сторони підтверджують свої зобов`язання за ним (п. 10 додаткової угоди № 11).

03.02.2020 між сторонами укладено додаткову угоду № 13/186/01/20 до договору (додаткова угода № 13; а.с. 22 том 1), в якій сторони дійшли згоди викласти п. 6 додаткової угоди № 11/76/01/20 від 30.01.2020 у наступній редакції: "п.п. 4.3, 4.3.1, 4.3.2 та абз. 1 п. 4.3.3 не застосовуються до періоду постачання (01.02.2020 - 29.02.2020) та гарантований покупець забезпечує оплату продавцю вартості електричної енергії, купленої у період постачання (01.02.2020 - 29.02.2020), у такому порядку:

1) до 10.02.2020 включно - не менше 75 % від вартості електричної енергії, купленої з 01.02.2020 по 09.02.2020 (включно);

2) до 17.02.2020 включно - не менше 85 % від вартості електричної енергії, купленої з 01.02.2020 по 16.02.2020 (включно);

3) до 24.02.2020 (включно) - не менше 85 % від вартості електричної енергії, купленої з 01.02.2020 по 23.02.2020 (включно);

4) до 28.02.2020 (включно) - не менше 95 % від вартості електричної енергії, купленої з 01.02.2020 по 27.02.2020 (включно);

5) не пізніше 06.03.2020 включно гарантований покупець забезпечує оплату продавцю вартості електричної енергії у розмірі 100 % від вартості електричної енергії, купленої у лютому 2020 року".

Всі інші умови договору та додаткової угоди № 11/76/01/20 від 30.01.2020 залишаються незмінними та сторони підтверджують свої зобов`язання за ними (п. 2 додаткової угоди № 13).

14.02.2020 між сторонами укладено додаткову угоду № 14/203/01/20 до договору (додаткова угода № 14; а.с. 23-24 том 1), в якій зазначено, що відповідно до результатів електронного аукціону № ЕР-140220-GB, що відбувся 14.02.2020, аукціонного свідоцтва № 03-ЕР-140220-GB-1-1 (а.с. 26 том 1) та договору, гарантований покупець купує у продавця електричну енергію для забезпечення загальносуспільних інтересів, на таких умовах (п. 1).

Відповідно до п.п. 2, 3, 5 додаткової угоди № 14 періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 00:00 год. 16.02.2020 по 24:00 год. 29.02.2020, обсяг електричної енергії, що купується та продається у періоді постачання, становить 110 208 МВт*год. Вартість електричної енергії становить 74 945 848,32 грн.

Згідно з п. 6 додаткової угоди № 14 сторони дійшли взаємної згоди, що п.п. 4.3, 4.3.1, 4.3.2 та абз. 1 п. 4.3.3 договору не застосовуються до періоду постачання (16.02.2020 - 29.02.2020) та гарантований покупець забезпечує оплату продавцю вартості електричної енергії, купленої у періоді постачання (16.02.2020 - 29.02.2020), у такому порядку:

1) до 17.02.2020 включно - не менше 85 % вартості електричної енергії, купленої 16.02.2020;

2) до 24.02.2020 включно - не менше 85 % вартості електричної енергії, купленої з 16.02.2020 по 23.02.2020 (включно);

3) до 28.02.2020 включно - не менше 95 % вартості електричної енергії, купленої з 16.02.2020 по 27.02.2020 (включно);

4) не пізніше 06.03.2020 включно гарантований покупець забезпечує оплату продавцю вартості електричної енергії у розмірі 100 % від вартості електричної енергії, купленої у лютому 2020 року.

У п. 7 додаткової угоди № 14 сторони зазначили, що відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором застосовується у порядку та розмірі, визначеному розділом 6 договору з врахуванням строків та розміру оплати за електричну енергію, що визначені п. 6 цієї додаткової угоди.

Всі інші умови договору залишаються незмінними та сторони підтверджують свої зобов`язання за ним (п. 9 додаткової угоди № 14).

Відповідно до акта купівлі-продажу електричної енергії № 6 від 29.02.2020 у періоді постачання 01.02.2020 - 29.02.2020 позивачем продано відповідачу електричну енергію обсягом 4 531 512 МВт*год. загальною вартістю 3 081 609 420,48 грн (а.с. 27 том 1), а згідно з актом купівлі-продажу електричної енергії № 7 від 29.02.2020 - обсягом 110 208 МВт*год., вартістю 74 945 848,32 грн (а.с. 28 том 1).

ДП "НАЕК "Енергоатом" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ДП "Гарантований покупець" про стягнення боргу, пені, штрафу, процентів річних за договором купівлі-продажу електричної енергії № 65-150-SD-19-00063/749/01 від 27.09.2019 та додаткових угод до нього № 11/76/01/20 від 30.01.2020 та № 14/203/01/20 від 14.02.2020.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.03.2021 у справі № 910/4160/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/96375970; а.с. 69-82 том 1) провадження у справі № 910/4160/20 за позовом ДП "НАЕК "Енергоатом" до ДП "Гарантований покупець" в частині стягнення 354 800 533,17 грн основного боргу, 137 925 660,24 грн пені та 189 135 969,00 грн штрафу закрито, у зв`язку з відсутністю предмета спору; позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ДП "НАЕК "Енергоатом" 2 593 690 256,56 грн основного боргу, 30 411 623,01 грн процентів річних та 54 244 959,15 грн втрат від інфляції та 735 700,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 у справі № 910/4160/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106148822; а.с. 55-68 том 1) апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець" залишено без задоволення; рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2021 у частині стягнення з ДП "Гарантований покупець" суми основного боргу у розмірі 619 096 107,56 грн визнано нечинним; закрито провадження у справі № 910/4160/20 в частині заявлених позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 619 096 107,56 грн; рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2021 у справі № 910/4160/20 у частині стягнення з ДП "Гарантований покупець" 1 974 594 149,00 грн основного боргу, 30 411 623,01 грн процентів річних, 54 244 959,15 грн втрат від інфляції, 735 700,00 грн витрат по сплаті судового збору та закриття провадження у справі в частині стягнення 354 800 533,17 грн основного боргу, 137 925 660,24 грн пені та 189 135 969,00 грн штрафу - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 910/4160/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/107631239; а.с. 45 зворот - 54 том 1) касаційну скаргу ДП "Гарантований покупець" залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 та рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2021 - залишено без змін.

На виконання рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 у справі № 910/4160/20 господарським судом міста Києва 15.09.2022 видано наказ про стягнення з ДП "Гарантований покупець" на користь ДП "НАЕК "Енергоатом" 1 974 594 149,00 грн основного боргу, 30 411 623,01 грн процентів річних, 54 244 959,15 грн втрат від інфляції та 735 700,00 грн витрат по сплаті судового збору (а.с. 94 том 1).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі № 910/4160/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109617597; а.с. 100-102 том 1) заяву ДП "Гарантований покупець" про визнання наказу господарського суду міста Києва у справі № 910/4160/20 таким, що не підлягає виконанню в частині, задоволено. Визнано наказ господарського суду міста Києва від 15.09.2022 у справі № 910/4160/20 в частині стягнення з ДП "Гарантований покупець" на користь ДП "НАЕК "Енергоатом" основного боргу у розмірі 1 371 571 902,95 грн таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі № 910/4160/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/128772876; а.с. 95-99 том 1) заяву ДП "Гарантований покупець" про визнання наказу господарського суду міста Києва у справі № 910/4160/20 таким, що не підлягає виконанню в частині, задоволено. Визнано наказ господарського суду міста Києва від 15.09.2022 у справі № 910/4160/20 в частині стягнення з ДП "Гарантований покупець" на користь ДП "НАЕК "Енергоатом" 54 244 959,15 грн інфляційних втрат, 30 411 623,01 грн 3 % річних та 735 700,00 грн судового збору таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.05.2025 у справі № 910/4160/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/128293657; а.с. 205-207 том 1) спільну заяву стягувача - АТ "НАЕК "Енергоатом" та боржника - ДП "Гарантований покупець" про затвердження мирової угоди у справі № 910/4160/20 задоволено. Затверджено мирову угоду, укладену між АТ "НАЕК "Енергоатом" та ДП "Гарантований покупець" згідно якої: 15.04.2025 АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі виконуючого обов`язки директора філії "ВП "Енергоатом-Трейдинг" АТ "НАЕК "Енергоатом" Якоба Хартмута, який діє на підставі довіреності № 01-516/10 від 18.12.2024, з однієї сторони, та ДП "Гарантований покупець" в особі заступника директора з економіки Станіслава Сови, який діє на підставі довіреності № 278-Д від 26.03.2025, керуючись ст. 192 ГПК України, з метою врегулювання добровільного виконання судового рішення у справі № 910/4160/20, беручи до уваги необхідність ефективного здійснення сторонами господарської діяльності на ринку електричної енергії з урахуванням покладених на них спеціальних обов`язків відповідно до ст. 62 Закону України "Про ринок електричної енергії", враховуючи вжиті боржником заходи для виконання рішення суду у справі № 910/4160/20 шляхом добровільної сплати 1 456 964 185,11 грн, сторони дійшли згоди про укладення цієї мирової угоди на таких умовах:

1) залишок боргу, що підлягає стягненню за виконавчим документом у справі № 910/4160/20 в сумі 603 022 246,05 грн, боржник зобов`язується сплатити стягувачу у добровільному порядку в якості штрафних санкцій протягом 7-и календарних днів з дати затвердження цієї мирової угоди судом;

2) сторони засвідчують та гарантують, що їм відомі наслідки укладення та затвердження судом мирової угоди, а також, що умови мирової угоди не суперечать закону та не порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, та є виконуваними;

3) текст мирової угоди викладений українською мовою в трьох оригінальних примірниках, по одному для кожної із сторін та для суду;

4) мирова угода вступає в силу з моменту постановлення господарським судом міста Києва ухвали про її затвердження, яка є виконавчим документом;

5) у разі невиконання боржником затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана стягувачем для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Згідно платіжної інструкції № 695 від 23.06.2025 ДП "Гарантований покупець" було сплачено АТ "НАЕК "Енергоатом" 603 022 246,05 грн з призначенням платежу: сплата штрафних санкцій згідно мирової угоди від 15.04.2025 по справі № 910/4160/20, затвердженої ухвалою господарського суду міста Києва від 28.05.2025, без ПДВ (а.с. 208 том 1).

З огляду на прострочення оплати відповідачем електричної енергії за договором та додаткових угод до нього №№ 11, 14 позивачем заявлено до стягнення з відповідача (враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог від 23.09.2025; а.с. 226-228 том 1):

- 364 835 037,84 грн пені за загальний період прострочення виконання грошового зобов`язання з 02.02.2021 по 23.02.2022 (за додатковою угодою № 14 з 02.02.2021 по 23.02.2022; за додатковою угодою № 11 з 02.02.2021 по 23.02.2022; розрахунок наявний в електронному вигляді; а.с. 227 зворот том 1);

- 206 279 230,34 грн 3 % річних за загальний період прострочення виконання грошового зобов`язання з 26.06.2020 по 22.06.2025 (за додатковою угодою № 14 з 26.06.2020 по 14.09.2022; за додатковою угодою № 11 з 26.06.2020 по 22.06.2025) (а.с. 11-12 том 1);

- 897 100 475,19 грн інфляційних втрат за загальний період прострочення виконання грошового зобов`язання з 26.06.2020 по 22.06.2025 (за додатковою угодою № 14 з 26.06.2020 по 14.09.2022; за додатковою угодою № 11 з 26.06.2020 по 22.06.2025) (а.с. 11-12 том 1).

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання за договором та додатковими угодами №№ 11, 14 до нього, тож перевіривши розрахунки позивача 3 % річних та інфляційних втрат, суд визнав їх обґрунтованими, як і розрахунок пені, розмір якої був зменшений до 1,00 грн.

Переглядаючи спір колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту постанови Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 910/4160/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/107631239; а.с. 45 зворот - 54 том 1), якою залишено без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 та рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2021, вбачається наступне:

"5.2. Предметом спору в цій справі є матеріально-правова вимога ДП "НАЕК "Енергоатом" до ДП "Гарантований покупець" про стягнення 3 360 209 001,13 грн, з яких:

- за додатковою угодою № 11: 2 879 191 967,42 грн основного боргу, 134 676 957,60 грн пені, 184 131 757,00 грн штрафу, 29 730 145,73 грн 3 % річних, 52 857 691,42 грн інфляційних втрат;

- за додатковою угодою № 14: 69 298 822,31 грн основного боргу, 3 248 702,64 грн пені, 5 004 212,00 грн штрафу, 681 477,28 грн 3 % річних, 1 387 267,73 грн інфляційних втрат. В обґрунтування позовних вимог ДП "НАЕК "Енергоатом" посилається на те, що в порушення умов укладеного договору відповідач не виконав у повному обсязі зобов`язань з оплати електричної енергії за лютий 2020 року.

5.3. Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій виходили з такого. Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до акта купівлі-продажу електричної енергії № 6 від 29.02.2020 у періоді постачання 01.02.2020 - 29.02.2020 позивачем продано відповідачу електричну енергію обсягом 4 531 512 МВт*год. загальною вартістю 3 081 609 420,48 грн, згідно з актом купівлі-продажу електричної енергії № 7 від 29.02.2020 - обсягом 110 208 МВт*год., вартістю 74 945 848,32 грн з ПДВ. Відповідно до п.п. 6.4, 6.6 договору та ст. 534 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України продавець здійснив зарахування здійсненого відповідачем платежу у розмірі 164 000 000,00 грн з ПДВ, про черговість зарахування повідомивши відповідача повідомленням № 50-04/223 від 21.02.2020. Також відповідно до п.п. 6.4, 6.6 договору та ст. 534 ЦК України продавець здійснив зарахування платежу здійсненого відповідачем у розмірі 42 955 000,00 грн, про черговість зарахування повідомивши останнього повідомленням № 50-04/261 від 02.03.2020. Таким чином, гарантованим покупцем за додатковою угодою № 11 оплачено вартість електричної енергії у розмірі 202 417 453,06 грн з ПДВ, у зв`язку з чим заборгованість за додатковою угодою № 11 станом на 16.03.2020 становила 2 879 191 967,42 грн. Окрім цього відповідно до п.п. 6.4, 6.6 договору та ст. 534 ЦК України, позивач здійснив зарахування платежу відповідача у розмірі 1 000 000,00 грн, повідомивши відповідача про черговість зарахування повідомленням № 50-04/223 від 21.02.2020. Також відповідно до п.п. 6.4, 6.6 договору та ст. 534 ЦК України продавець здійснив зарахування здійсненого відповідачем платежу у розмірі 1 045 000,00 грн, про черговість зарахування повідомивши останнього повідомленням № 50-04/261 від 02.03.2020. Таким чином, гарантованим покупцем за додатковою угодою № 14 оплачено вартість електричної енергії у розмірі 2 360 363,08 грн з ПДВ, у зв`язку з чим заборгованість гарантованого покупця за додатковою угодою № 14 станом на 16.03.2020 становила суму 72 585 485,24 грн. За таких обставин, як вбачається з матеріалів справи та зазначено позивачем в позовній заяві та заявах про збільшення розміру позовних вимог, свої зобов`язання щодо оплати ДП "НАЕК "Енергоатом" придбаної електричної енергії у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам договору та додаткових угоди № 11, 14 відповідач не виконав, здійснивши часткове перерахування коштів, в результаті чого у ДП "Гарантований покупець" утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним договором та за додатковою угодою № 11: в сумі 2 879 191 967,42 грн основного боргу та за додатковою угодою № 14 в сумі 69 298 822,31 грн основного боргу, які позивач просив суд стягнути в позовній заяві та заявах про збільшення розміру позовних вимог. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за відпущену електричну енергію позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача: за додатковою угодою № 11: 134 676 957,60 грн пені, 184 131 757,00 грн штрафу, 29 730 145,73 грн 3 % річних, 52 857 691,42 грн інфляційних втрат; за додатковою угодою № 14: 3 248 702,64 грн пені, 5 004 212,00 грн штрафу, 681 477,28 грн 3 % річних, 1 387 267,73 грн інфляційних втрат. Разом з тим суди попередніх інстанцій встановили, що після відкриття провадження у справі відповідачем здійснено перерахування грошових коштів, які зараховувались позивачем в рахунок погашення основного боргу, штрафу та пені, у зв`язку з чим суд першої інстанції закрив провадження у справі в частині стягнення 354 800 533,17 грн основного боргу, 137 925 660,24 грн пені та 189 135 969,00 грн штрафу за договором та додатковими угодами №№ 11, 14. Крім того, після відкриття апеляційного провадження відповідачем було частково оплачено основну заборгованість, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції в частині суми основного боргу у розмірі 619 096 107,56 грн визнав нечинним, закрив провадження у справі в частині заявлених позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 619 096 107,56 грн.

5.4. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в цій частині, підставою касаційного оскарження ДП "Гарантований покупець" визначило п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 15.10.2019 у справі № 909/1141/18, від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18, від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18, від 17.04.2020 у справі № 905/2319/17, від 04.06.2019 у справі № 924/159/14 щодо застосування положень ст. 534 ЦК України. Вирішуючи питання щодо застосування норми ст. 534 ЦК України, яка визначає, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу, Верховний Суд виходить з того, що дана норма диспозитивна і в договорі сторони можуть відступити від цих положень та врегулювати свої відносини на власний розсуд. Окрім того, інша черговість погашення вимог за грошовим зобов`язанням може бути встановлена законом. Як встановили суди, у п. 6.4 договорів сторони обумовили порядок у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання, відповідно до якого Енергоатом і проводив зарахування. Ця умова договору оспорювалася гарантійним покупцем в судовому порядку. У постанові від 20.01.2022 у справі № 910/772/21 Верховний Суд погодився з висновками судів, що ця умова відповідає положенням ст. 534 ЦК України, не суперечить вимогам закону. Аргументи скаржника щодо неправильного застосування судами норми ст. 534 ЦК України та необхідності врахування висновку Верховного Суду, що можливість застосування положень цієї статті безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання, і це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена ст. 534 цього Кодексу застосовуватися не може, відхиляються, оскільки у цих справах сторони у договорі, керуючись принципом свободи договору, не визначали умови черговості розподілу отриманих коштів. У постановах, на які посилається скаржник, Верховний Суд вирішував питання щодо застосування норми ст. 534 ЦК України, якщо інше не передбачено договором. Натомість, у справі, яка переглядається, сторони визначили інший порядок, якого, як встановили суди, Енергоатом дотримався. Висновки судів щодо застосування норми ст. 534 ЦК України є правильними і не суперечать висновку Верховного Суду у постановах, на які посилається скаржник, оскільки були зроблені, виходячи з інших фактичних обставин. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.05.2022 у справі № 910/11610/20…".

Також зі змісту постанови Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 у справі № 910/4160/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106148822; а.с. 55-68 том 1), зокрема, вбачається, що після відкриття провадження у справі 20.03.2020 відповідачем здійснено перерахування грошових коштів в сумі 688 337,07 грн, які позивачем зараховані в погашення частини пені. Таким чином, за розрахунком позивача станом на 25.06.2020 за договором та додатковою угодою № 14 заборгованість відповідача складає 3 248 702,64 грн пені, 5 004 212,00 грн штрафу, 681 477,28 грн 3 % річних, 1 387 267,73 грн інфляційних втрат. У зв`язку зі сплатою відповідачем за додатковою угодою № 11 заборгованості в сумі 46 025 000,00 грн та 3 975 000,00 грн згідно додаткової угоди № 14 відповідно до п.п. 6.4, 6.6 договору та ст. 534 ЦК України позивачем здійснено зарахування вказаних платежів, про черговість яких відповідача повідомлено повідомленням № 50-04/351 від 24.03.2020. Окрім цього як встановлено судом за матеріалами справи, відповідач після 25.06.2020 здійснив оплату за додатковою угодою № 11 в сумі 874 327 694,61 грн та за додатковою угодою № 14 в сумі 21 263 963,68 грн, які позивачем зараховані згідно п.п. 6.4, 6.6 договору та ст. 534 ЦК України та про черговість зарахування повідомлено відповідача повідомленням № 50-12/233 від 08.02.2021. Отже, з огляду на вищезазначені повідомлення про черговість зарахування грошових коштів судом встановлено, що відповідач станом на 11.03.2021 погасив заборгованість за додатковою угодою № 11 та додатковою угодою № 14 в сумі 137 925 660,24 грн пені та 189 135 969,00 грн штрафу. Залишок заборгованості за додатковою угодою № 11 та додатковою угодою № 14 складає 30 411 623,01 грн процентів річних та 54 244 959,15 грн втрат від інфляції. Таким чином, оскільки в процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідачем після прийняття справи до провадження ухвалою від 31.03.2020 погашено заборгованість за додатковою угодою № 11 та додатковою угодою № 14 в сумі 137 925 660,24 грн пені та 189 135 969,00 грн штрафу, відповідно, на момент розгляду справи по суті в судовому засіданні 11.03.2021 предмет даного спору в частині стягнення з відповідача 137 925 660,24 грн пені та 189 135 969,00 грн штрафу був відсутній. Беручи до уваги наведені нормативні приписи та той факт, що сплата грошових коштів здійснена відповідачем після відкриття провадження у справі та на момент розгляду справи предмет спору у вказаній частині відсутній, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення 137 925 660,24 грн пені та 189 135 969,00 грн штрафу за договором та додатковими угодами № 11 та № 14 підлягає закриттю відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

На виконання рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2021 у справі № 910/4160/20 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 господарським судом міста Києва 15.09.2022 видано наказ про стягнення з ДП "Гарантований покупець" на користь ДП "НАЕК "Енергоатом" 1 974 594 149,00 грн основного боргу, 30 411 623,01 грн процентів річних, 54 244 959,15 грн втрат від інфляції та 735 700,00 грн витрат по сплаті судового збору (а.с. 94 том 1).

15.09.2022 відповідач оплатив 1 371 571 902,95 грн, у зв`язку з чим ухвалою господарського суду міста Києва від 26.01.2023 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109617597; а.с. 100-102 том 1) визнано наказ господарського суду міста Києва від 15.09.2022 у справі № 910/4160/20 в частині стягнення з ДП "Гарантований покупець" на користь ДП "НАЕК "Енергоатом" основного боргу у розмірі 1 371 571 902,95 грн таким, що не підлягає виконанню.

22.01.2025 відповідачем перераховано грошові кошти в оплату 3 % річних та інфляційних втрат на загальну суму 85 392 282,16 грн, з яких: 30 411 623,01 грн 3 % річних, 54 244 959,15 грн інфляційних втрат та 735 700,00 грн судового збору, що зазначено в ухвалі господарського суду міста Києва від 17.04.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/128772876; а.с. 95-99 том 1), якою визнано наказ господарського суду міста Києва від 15.09.2022 у справі № 910/4160/20 в частині стягнення з ДП "Гарантований покупець" на користь ДП "НАЕК "Енергоатом" 30 411 623,01 грн 3 % річних, 54 244 959,15 грн інфляційних втрат та 735 700,00 грн судового збору таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи наведене, несплаченою відповідачем залишилася сума основного боргу у розмірі 603 022 246,05 грн (1 974 594 149,00 грн основного боргу згідно наказу господарського суду міста Києва від 15.09.2022 у справі № 910/4160/20 - оплати відповідача від 15.09.2022 на загальну суму 1 371 571 902,95 грн).

В ухвалі господарського суду міста Києва від 28.05.2025 про затвердження мирової угоди у справі № 910/4160/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/128293657; а.с. 205-207 том 1), зазначено, зокрема, що станом на час розгляду судом 28.05.2025 спільної заяви сторін про затвердження мирової угоди від 15.04.2025, з урахуванням часткової оплати боржником основного боргу в сумі 1 371 571 902,95 грн, 30 411 623,01 грн процентів річних, 54 244 959,15 грн втрат від інфляції та 735 000,00 грн судового збору, що підтверджується ухвалами господарського суду міста Києва від 26.01.2023 та 17.04.2025 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині, залишок непогашеної заборгованості боржника - ДП "Гарантований покупець" за виконавчим документом у справі № 910/4160/20 в частині основного боргу становить 603 022 426,05 грн, що відповідає розміру заборгованості, зазначеному сторонами в мировій угоді від 15.04.2025. В п. 1 мирової угоди визначено, що заборгованість має бути сплачена боржником в якості штрафних санкцій, які серед належних до стягнення та зазначених в наказі у справі № 910/4160/20 сум боргу відсутні.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Верховний Суд неодноразово приходив до висновку, що преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанови Верховного Суду від 30.04.2024 у справі № 918/775/23, від 16.04.2024 у справі № 921/186/23, від 30.01.2024 у справі № 916/542/18).

Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Воно також сприяє додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального встановлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанови Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 910/8641/21, від 16.05.2023 у справі № 910/17367/20).

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 75 ГПК України, а також наведені правові позиції Верховного Суду щодо їх правильного дотримання, висновок суду першої інстанції про те, що в ході розгляду господарської справи № 910/4160/20 судами встановлені обставини передачі позивачем у лютому 2020 року електричної енергії, її прийняття відповідачем, часткової оплати відповідачем отриманої електричної енергії, у зв`язку з чим було стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в частині, яка не була оплачена, а також було досліджено порядок виконання грошового зобов`язання з урахуванням умов, самостійно погоджених сторонами у п. 6.4 договору та вимог чинного законодавства, встановлено суму заборгованості та дати її виникнення, тож, усупереч твердженням апелянта-2, ці обставини не підлягали доказуванню при розгляді даної справи, в якій беруть участь ті самі особи, стосовно яких їх встановлено.

З`ясовуючи правову природу зобов`язання відповідача перед позивачем суд першої інстанції вірно зазначив, що мирова угода, укладена в рамках судового провадження, затверджується судом і має силу судового рішення. Водночас вона не змінює правової природи самого боргу, а лише врегульовує спір щодо нього, оскільки мирова угода може змінити умови погашення боргу (наприклад, строк або розмір платежів), але не змінює сутності зобов`язання, яке було предметом спору, а отже зазначення сторонами в тексті мирової угоди від 15.04.2025 у справі № 910/4160/20 залишку основної заборгованості в розмірі 603 022 246,05 грн як штрафних санкцій, і, як наслідок сплата відповідачем цієї суми згідно платіжної інструкції № 695 від 23.06.2025 (а.с. 208 том 1) із зазначенням саме такого призначення платежу, не змінює правову природу такої суми як основної заборгованості, розмір якої встановлений судовим рішенням, що набрало законної сили, у зв`язку з чим відповідні заперечення відповідача щодо дати повної оплати суми основного боргу 15.09.2022 та, відповідно, поданий відповідачем контррозрахунок згідно якого загальний розмір позовних вимог становить 812 868 309,66 грн (а.с. 16-21 том 2), судом відхиляються.

Враховуючи несвоєчасне погашення відповідачем заборгованості за електричну енергію за договором та додатковими угодами до нього № 11 (2 879 191 967,42 грн - залишок заборгованості станом на 26.06.2020), № 14 (69 298 822,31 грн - залишок заборгованості станом на 26.06.2020) позивачем заявлено до стягнення з відповідача 364 835 037,84 грн пені, 206 279 230,34 грн 3 % річних та 897 100 475,19 грн інфляційних втрат.

Статтею 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання. При цьому чинне законодавство не пов`язує припинення грошового зобов`язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 910/8625/18.

Тобто, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Відповідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 6.2 договору передбачає, що гарантований покупець зобов`язаний сплатити продавцю пеню за кожний день прострочення відповідного платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, враховуючи день фактичної оплати. Також сторони погодили, що нарахування пені здійснюється за увесь час порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд № 910/12604/18 від 01.10.2019).

Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання, тобто фактичної сплати заборгованості.

У п. 38.2 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 об`єднана палата визначила методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення з відповідача 364 835 037,84 грн пені за загальний період прострочення виконання грошового зобов`язання з 02.02.2021 по 23.02.2022 (за додатковою угодою № 14 з 02.02.2021 по 23.02.2022; за додатковою угодою № 11 з 02.02.2021 по 23.02.2022; розрахунок наявний в електронному вигляді; а.с. 227 зворот том 1); 206 279 230,34 грн 3 % річних за загальний період прострочення виконання грошового зобов`язання з 26.06.2020 по 22.06.2025 (за додатковою угодою № 14 з 26.06.2020 по 14.09.2022; за додатковою угодою № 11 з 26.06.2020 по 22.06.2025) (а.с. 11-12 том 1); 897 100 475,19 грн інфляційних втрат за загальний період прострочення виконання грошового зобов`язання з 26.06.2020 по 22.06.2025 (за додатковою угодою № 14 з 26.06.2020 по 14.09.2022; за додатковою угодою № 11 з 26.06.2020 по 22.06.2025) (а.с. 11-12 том 1), апеляційним судом, усупереч твердженням апелянта-2, встановлено, що вони здійснені з урахуванням вищевказаних договірних та законодавчих положень, а також здійснених відповідачем платежів та є арифметично вірними.

Щодо доводів відповідача про настання для нього обставин непереборної сили.

За умовами п.п. 9.3, 9.4, 9.5 договору єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання форс-мажорних обставин як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань за цим договором, є підтверджуючий документ ТПП України. Сторона, для якої склалася неможливість виконання зобов`язань за цим договором через форс-мажорні обставини, зобов`язана не пізніше 1 робочого дня з дати настання таких обставин письмово (шляхом направлення електронного листа, скріпленого КЕП керівника та рекомендованого листа) інформувати іншу сторону про настання обставин непереборної сили та про їх наслідки. Такий же порядок застосовується сторонами щодо повідомлення про припинення дії обставин непереборної сили та їх наслідків. Неповідомлення однієї із сторін про настання форс-мажорних обставин або припинення їх дії веде до втрати права цієї сторони посилатись на такі обставини як на підставу, що звільняє її від відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов`язань з договором.

Частиною 1 ст. 141 Закону України "Про ТПП в Україні" встановлено, що ТПП України та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

На підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав відповідного документа та в матеріалах даної справи відсутні докази повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин у погоджений сторонами у договорі спосіб та строк. Окрім того відповідач не вказав, які саме обставини унеможливлювали виконання умов даного договору.

Повідомлення ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність обставин непереборної сили, та унеможливлюють виконання відповідачем зобов`язань за цим договором.

Також слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Щодо зменшення розміру пені.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до висловленої Великою Палатою Верховного Суду правової позиції, викладеної у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 викладено узагальнюючий висновок щодо визначення підстав для зменшення розміру неустойки, нарахованої за порушення зобов`язання, відповідно до якого і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень.

За загальним правилом, у вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суд, зокрема, бере до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання, а також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені.

З урахуванням викладеного та зважаючи на те, що:

- договір між сторонами був укладений (27.09.2019) відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ № 483 від 05.06.2019, та результатів електронного аукціону (п. 1.1 договору);

- зобов`язання щодо оплати отриманої електричної енергії у лютому 2020 року у сумі 3 156 555 268,80 грн відповідачем здійснено у повному обсязі (останній платіж 23.06.2025 у розмірі 603 022 246,05 грн; а.с. 208 том 1), однак відповідачем допущений значний строк прострочення виконання грошового зобов`язання за договором щодо оплати отриманої електричної енергії у лютому 2020 року;

- сторонами було погоджено черговість погашення заборгованості за договором, як інструмент стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання, що призвело до збільшення строку погашення заборгованості, при цьому рішенням господарського суду міста Києва від 11.03.2021 у справі № 910/4160/20, зокрема, закрито провадження в частині стягнення 137 925 660,24 грн пені та 189 135 969,00 грн штрафу, у зв`язку з відсутністю предмета спору (з огляду на повідомлення про черговість зарахування грошових коштів відповідач станом на 11.03.2021 погасив заборгованість за додатковою угодою № 11 та додатковою угодою № 14 в сумі 137 925 660,24 грн пені та 189 135 969,00 грн штрафу);

- заявлена позивачем сума 364 835 037,84 грн пені складає ~ 12,37 % (від 2 948 490 789,73 грн = 2 879 191 967,42 грн боргу за додатковою угодою № 11 + 69 298 822,31 грн боргу за додатковою угодою № 14) станом на початок її нарахування (з 02.02.2021) у даній справі;

- договір укладений між сторонами ще до введення правового режиму воєнного стану в країні, проте відповідачем здійснювались платежі і під час воєнного стану, який впливає на діяльність як позивача так і відповідача (власниками яких є держава в особі КМУ), які є учасниками ринку електричної енергії та на яких державою покладено виконання спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії. Водночас стягнення з відповідача значної суми пені під час військового стану може призвести до негативних наслідків для господарської діяльності останнього;

- пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка заявлена позивачем за невиконання відповідачем грошового зобов`язання, спрямована передусім на компенсацію майнових втрат, яких позивач зазнав внаслідок невиконання обов`язку за договором зобов`язаною стороною. При цьому несвоєчасна оплата боржником заборгованості впливає на виконання кредитором своїх зобов`язань за іншими зобов`язаннями;

- недодержання своїх обов`язків контрагентом(-ами) боржника та відсутність у боржника необхідних коштів, у відповідності до положень ст. 617 ЦК України, не є підставою для звільнення його від відповідальності зі сплати неустойки. При цьому юридичні особи самостійно відповідають за своїми зобов`язаннями та несуть господарський ризик;

- за нормами ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Беручи до уваги вищевикладене та обставини, які склалися у даній справі, колегія суддів дійшла висновку, що справедливим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, зважаючи на дискрецію суду для вирішення питання щодо зменшення неустойки і розміру, до якого вона має бути зменшена обґрунтованим є зменшення розміру пені на 70 % (від 364 835 037,84 грн), тобто до суми 109 450 511,35 грн пені, що забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть позивачу розумну компенсацію за неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання, враховуючи й ще заявлені до стягнення 3 % річних та інфляційні втрати.

Таким чином доводи апеляційної скарги позивача щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень ч. 3 ст. 551 ЦК України та надмірного зменшення пені до 1,00 грн, - частково знайшли своє підтвердження.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для зміни рішення суду першої інстанції, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормами ч. 4 ст. 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи встановлені обставини, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і прийшов до хибних висновків в частині надмірного зменшення пені до 1,00 грн, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а оскаржене апелянтом-1 рішення господарського суду у даній справі зміні в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 109 450 510,35 грн пені, з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позову щодо стягнення з відповідача 109 450 511,35 грн пені. В іншій частині оскаржуване апелянтами рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу АТ "Гарантований покупець" слід залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання АТ "Гарантований покупець" апеляційної скарги, у зв`язку з відмовою у її задоволенні покладається на вказане товариство. Судовий збір за подання позивачем позову покладається на відповідача, а за подання апеляційної скарги АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" покладається на сторін пропорційно.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 277, 281-284 ГПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Гарантований покупець" на рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі № 910/9827/25 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі № 910/9827/25 частково задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі № 910/9827/25 змінити.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 42041573) 206 279 230 грн 34 коп. 3 % річних, 897 100 475 грн 19 коп. інфляційних втрат, 109 450 511 грн 35 коп. пені, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 847 840 грн 00 коп.

В іншій частині позову відмовити".

Стягнути з акціонерного товариства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 42041573) 381 528 грн 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати накази.

Матеріали справи № 910/9827/25 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.09.2026.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Барсук

Є.Ю. Пономаренко