Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №910/3650/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2026 р. Справа № 910/3650/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Горбасенка П.В.

суддів: Колесника Р.М.

Сковородіної О.М.

за участю секретаря судового засідання Байдрелової М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1» та Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_2 «ІНФОРМАЦІЯ_3»

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 (повний текст складено та підписано 18.06.2026) у справі № 910/3650/26 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_2 «ІНФОРМАЦІЯ_3»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1»

про стягнення грошових коштів

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 09.09.2026

УСТАНОВИВ:

Державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_2 «ІНФОРМАЦІЯ_3» (далі - позивач / ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1» (далі - відповідач / ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1») про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_4

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за державним контрактом (договором) про закупівлю № НОМЕР_2 від 26.12.2024 (далі - спірний договір / державний контракт) в частині вчасної поставки якісного товару.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 01.04.2026 прийняв позовну заяву ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/3650/26, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та встановив строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.

Господарський суд міста Києва рішенням від 18.06.2026 у справі № 910/3650/26 задовольнив позов частково, стягнув з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» на користь ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» ІНФОРМАЦІЯ_5 неустойки та витрати зі сплати судового збору в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_11, тоді як в іншій частині позову відмовив.

Суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що між Державним підприємством ІНФОРМАЦІЯ_2 «ІНФОРМАЦІЯ_6» (далі - ДП «ІНФОРМАЦІЯ_6»), правонаступником якого є ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3», як замовником, та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», як постачальником, укладено державний контракт (договір) про закупівлю № НОМЕР_2 від 26.12.2024, за умовами якого відповідач зобов`язався поставити ІНФОРМАЦІЯ_7 у кількості та строки, визначені спірним договором і специфікацією.

Місцевий господарський суд установив, що погоджений сторонами кінцевий строк поставки товару спливав 28.02.2025, однак товар належної якості був прийнятий отримувачем після закінчення цього строку. При цьому поставлений ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» товар у загальній кількості ІНФОРМАЦІЯ_8 за результатами лабораторних випробувань не відповідав установленим договором вимогам щодо якості, а в подальшому до військової частини НОМЕР_1 було повторно поставлено товар неналежної якості у кількості ІНФОРМАЦІЯ_9

Врахувавши передбачений договором порядок приймання товару, який включав, зокрема, проведення вхідного контролю якості та лабораторних випробувань, а також погоджене сторонами визначення дати поставки товару за датою, зазначеною в акті приймання-передачі у графі «Дата початку приймання», Господарський суд міста Києва дійшов висновку про порушення ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» як строків поставки товару, так і вимог щодо його якості.

За таких обставин суд першої інстанції визнав обґрунтованим нарахування ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» на підставі пункту 8.2 спірного договору ІНФОРМАЦІЯ_9 штрафних санкцій.

Вирішуючи заявлене ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 99 %, місцевий господарський суд врахував ступінь виконання відповідачем основного зобов`язання, здійснення ним заміни поставленої продукції та відшкодування витрат на проведення лабораторних випробувань, співвідношення суми нарахованих санкцій із вартістю поставленого товару, а також інші встановлені у справі обставини.

Разом з тим в контексті наведеного Господарський суд міста Києва зазначив, що господарська діяльність ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», необхідність проведення лабораторних випробувань та заміни неякісної продукції не можуть розглядатися як виняткові обставини, оскільки відповідні ризики мали бути враховані постачальником під час участі у процедурі закупівлі та укладення договору, а спірні правовідносини безпосередньо пов`язані із забезпеченням оборонних потреб держави.

За результатами оцінки сукупності наведених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення неустойки на 10 % та, як наслідок, стягнення з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» ІНФОРМАЦІЯ_5.

Не погодившись із зазначеним вище рішенням суду, ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» (далі - скаржник 1) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій, з урахуванням поданої заяви про уточнення її вимог, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі № 910/3650/26 в частині стягнення з відповідача на користь позивача ІНФОРМАЦІЯ_5 неустойки і ІНФОРМАЦІЯ_11 судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3», зменшивши розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій на 99 %.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги скаржник 1 посилається на неправильне застосування судом першої інстанції положень статей 3, 551 Цивільного кодексу України та недостатнє врахування обставин, які, на переконання ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», свідчать про неспівмірність застосованої до нього відповідальності наслідкам допущеного порушення.

Зокрема, скаржник 1 наголошує, що весь товар у загальній кількості ІНФОРМАЦІЯ_8 був фізично доставлений до визначених договором військових частин у лютому 2025 року, тобто у межах установленого спірним договором строку поставки. При цьому ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» стверджує, що порушення дати поставки товару не було пов`язане з порушенням постачальником умов відповідного договору щодо строків поставки, а стало наслідком проведення процедури приймання товару за якістю, відбору проб та лабораторних випробувань, тривалість якої становила від 17 до 23 днів, а також подальшої заміни товару, який за результатами таких випробувань виявився неналежної якості.

ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» не заперечує факту поставки товару неналежної якості, однак зазначає, що допущені під час виконання договору порушення були усунуті ним самостійно та за власний рахунок, у тому числі шляхом заміни неякісного товару та оплати понесених у зв`язку з цим витрат. За твердженнями скаржника 1, унаслідок наведеного ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» не зазнало майнових збитків.

У цьому контексті ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» покликається на правову природу неустойки та зазначає, що остання має стимулювати боржника до належного виконання зобов`язання, однак не повинна становити для нього непомірний тягар, набувати ознак каральної санкції чи бути джерелом отримання кредитором невиправданих додаткових прибутків. На підтвердження наведеної позиції ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» посилається на рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013, постанову Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 та постанови Великої Палати Верховного Суду.

Крім того ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» посилається на закріплені статтею 3 Цивільного кодексу України засади справедливості, добросовісності та розумності та, з урахуванням наведених засад, наголошує на необхідності забезпечення розумного балансу між інтересами боржника та кредитора під час визначення розміру відповідальності. На переконання скаржника 1, застосування неустойки не повинно призводити до явно нерозумних та несправедливих наслідків для боржника.

Обґрунтовуючи наявність підстав для зменшення неустойки на 99 %, ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» зауважує, що поставка неякісного товару була усунута ним після виявлення відповідної невідповідності та за його рахунок; безповоротні негативні наслідки для позивача відсутні; стягнення штрафних санкцій не повинно перетворюватися на спосіб отримання доходу, більш вигідний порівняно з надходженнями від належно виконаного господарського зобов`язання.

ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» також покликається на особливості своєї господарської діяльності та складні умови її здійснення під час воєнного стану, зазначаючи, що є підприємством паливно-енергетичного комплексу, визнаним критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, виконує державні контракти та здійснює постачання мастильних матеріалів для підприємств державного сектору, сил оборони та підприємств критичної інфраструктури.

Поряд з тим скаржник 1 наголошує, що договори з підприємствами державного сектору, як правило, виконуються на умовах відстрочення платежу, у зв`язку з чим для виконання взятих на себе зобов`язань ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» залучає кредитні кошти. За доводами останнього, стягнення значної суми штрафних санкцій призведе до втрати обігових коштів та може поставити під загрозу своєчасне виконання зобов`язань за кредитними договорами і постачання продукції для сил оборони України та підприємств енергетичного сектору.

З огляду на усунення допущених порушень, відсутність негативних наслідків для позивача та наведені обставини господарської діяльності ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» вважає стягнення ІНФОРМАЦІЯ_5 неустойки неспівмірною мірою відповідальності та наполягає на наявності підстав для зменшення нарахованих штрафних санкцій на 99 % відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Окремо скаржник 1 вказує на порушення судом першої інстанції положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України при розподілі судових витрат. На думку ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», частково задовольнивши позовні вимоги та стягнувши ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявлених ІНФОРМАЦІЯ_10 штрафних санкцій, Господарський суд міста Києва безпідставно поклав на відповідача витрати зі сплати судового збору в повному розмірі - ІНФОРМАЦІЯ_11, замість їх розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі № 910/3650/26 в частині зменшення розміру неустойки на 10 %, ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» (далі - скаржник 2) також звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в цій частині та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, оскільки встановлені у справі обставини, на переконання скаржника 2, не свідчать про винятковість випадку та не давали підстав для зменшення погодженого сторонами розміру відповідальності.

ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» наголошує, що, укладаючи державний контракт, ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» погодило його умови, у тому числі ціну, строки виконання зобов`язань, вимоги щодо якості товару, розмір штрафних санкцій та порядок їх застосування, а отже, прийняло на себе відповідальність за можливе порушення договірних зобов`язань. При цьому, на думку ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3», наявність клопотання про зменшення штрафних санкцій та посилання відповідача на обставини здійснення ним підприємницької діяльності не є достатньою підставою для їх зменшення за відсутності належних доказів існування вагомих чи особливих обставин.

Окремо скаржник 2 звертає увагу на характер допущених ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» порушень, зазначаючи, що відповідач порушив строки поставки товару, весь первісно поставлений товар у кількості ІНФОРМАЦІЯ_8 не відповідав установленим вимогам щодо якості та підлягав заміні, а партія товару у кількості ІНФОРМАЦІЯ_12, поставлена на заміну, повторно виявилася неналежної якості. За твердженнями скаржника 2, наведене свідчить про неодноразове порушення відповідачем умов спірного договору та не дає підстав вважати допущене порушення незначним.

ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» також наголошує на характері спірних правовідносин, безпосередньо пов`язаних із забезпеченням обороноздатності держави в умовах воєнного стану, та зауважує, що державний контракт укладено для задоволення нагальних потреб функціонування держави, ІНФОРМАЦІЯ_13. На переконання скаржника 2, укладаючи спірний договір під час дії воєнного стану, ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» усвідомлювало відповідні обставини та мало враховувати пов`язані з ними ризики при виконанні взятих на себе зобов`язань.

Поряд з тим скаржник 2 вважає, що Господарський суд міста Києва, зменшуючи розмір неустойки на 10 %, не встановив виняткових обставин, які б об`єктивно обґрунтовували таке зменшення, та не надав належної оцінки поведінці відповідача як суб`єкта господарювання, ступеню виконання ним зобов`язання, причинам неналежного виконання, тривалості прострочення та наслідкам порушення. ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» стверджує, що обов`язок доведення обставин, які можуть бути підставою для зменшення неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання, тоді як матеріали означеної справи, на думку позивача, не містять доказів істотної диспропорційності санкцій наслідкам порушення або інших об`єктивних факторів, які б свідчили про винятковість цього випадку.

Водночас ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» не погоджується з висновком суду першої інстанції про неспівмірність заявленої до стягнення неустойки, яка становить 28 % ціни договору, та зауважує, що сума штрафних санкцій відповідає характеру допущеного порушення, погодженому сторонами розміру відповідальності та меті застосування неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання. На переконання скаржника 2, зменшення неустойки за встановлених обставин не забезпечує справедливого балансу інтересів сторін та необґрунтовано послаблює відповідальність постачальника за порушення зобов`язань за державним контрактом.

На підтвердження своєї позиції ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» посилається на постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 10.11.2022 у справі № 910/15705/21, від 24.07.2019 у справі № 911/1608/18, від 30.07.2024 у справі № 910/17079/23 та від 19.03.2024 у справі № 910/4390/23, а також на постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2025 у справі № 916/2713/25 та Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2026 у справі № 908/3309/25, вказуючи на необхідність врахування характеру порушеного зобов`язання, його значення для забезпечення публічних інтересів та доведеності обставин, якими боржник обґрунтовує необхідність зменшення неустойки.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2026 апеляційну скаргу ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Горбасенка П.В., суддів Колесника Р.М., Сковородіної О.М.

Згідно із протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 09.07.2026 апеляційну скаргу ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі № 910/3650/26 передано раніше визначеному автоматизованою системою складу суду.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 14.07.2026 залишив без руху апеляційну скаргу ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі № 910/3650/26 та запропонував скаржнику 2 усунути допущені останнім при поданні апеляційної скарги недоліки протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

Поряд з тим, зважаючи на те, що суддя Колесник Р.М. з 13.07.2026 по 19.07.2026 перебував у відпустці, вирішення питання щодо апеляційної скарги ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» здійснювалося колегією суддів після повернення відповідного судді з відпустки.

Так, Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 20.07.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі № 910/3650/26, призначив апеляційну скаргу до розгляду на 02.09.2026, витребував з Господарського суду міста Києва матеріали цієї справи та встановив ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» строк для подання до суду у письмовій формі відзиву на апеляційну скаргу.

27.07.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/3650/26.

Також 27.07.2026 через підсистему «Електронний суд», на виконання вимог ухвал суду про залишення апеляційної скарги без руху, від ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» надійшла заява про усунення недоліків.

Беручи до уваги те, що суддя Сковородіна О.М. 31.07.2026 та з 03.08.2026 по 04.08.2026 перебувала у відпустці, вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» здійснювалося колегією суддів після повернення відповідної судді з відпустки.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 05.08.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі № 910/3650/26, призначив на 02.09.2026 спільний розгляд апеляційних скарг ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» і ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» та встановив відповідачу строк для подання до суду у письмовій формі відзиву на апеляційну скаргу.

05.08.2026, в межах встановленого Північним апеляційним господарським судом строку, від ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останнє просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», а рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі № 910/3650/26 у частині, оскаржуваній відповідачем, залишити без змін.

Заперечуючи проти доводів ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» щодо своєчасного фізичного доставлення товару до військових частин, позивач наголошує, що належне виконання зобов`язання з поставки передбачало не лише доставлення товару, а й його відповідність установленим спірним договором вимогам щодо якості та проходження передбаченої договором процедури приймання. Відтак, на переконання ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3», фізичне доставлення товару в межах установленого договором строку не свідчить про належне виконання постачальником зобов`язання з поставки.

Щодо посилань ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» на заміну неякісного товару та відшкодування витрат, пов`язаних із проведенням лабораторних випробувань, позивач зазначає, що такі дії становили виконання постачальником обов`язків, безпосередньо передбачених умовами спірного договору, а тому не можуть розцінюватися як обставини, що обґрунтовують додаткове зменшення розміру неустойки.

Додатково ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» заперечує проти доводів апеляційної скарги щодо неправильного розподілу судового збору та зазначає, що зменшення судом розміру неустойки на підставі наданого законом дискреційного повноваження не свідчить про необґрунтованість відповідної частини позовних вимог, у зв`язку з чим не є підставою для пропорційного покладення судового збору на позивача.

ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» також скористалося своїм правом згідно із частиною 1 статті 263 Господарського процесуального кодексу України та подало 20.08.2026, у встановлений Північним апеляційним господарським судом строк, через підсистему «Електронний суд» відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення та просить залишити без змін рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру штрафних санкцій на 10 %.

Заперечуючи проти доводів ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» про відсутність підстав для зменшення неустойки, відповідач додатково звертає увагу на умови укладення спірного договору за результатами проведення процедури публічної закупівлі та зазначає, що проект договору був сформований замовником, тоді як постачальник не мав можливості вносити зміни до його умов. У цьому контексті ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» зауважує, що передбачений пунктом 8.2 договору розмір пені становить 0,2 % від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення, тоді як частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України в редакції, чинній на момент укладення договору, було передбачено пеню у розмірі 0,1 %. За твердженнями відповідача, встановлення договором більш суворої відповідальності постачальника порівняно із законодавчим регулюванням є однією з обставин, яка підлягає врахуванню при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Поряд з тим ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» уточнює, що на виконання пункту 6.9 договору ним було укладено з 10 Хіммотологічним центром ІНФОРМАЦІЯ_2 договір № 26-25 від 07.03.2025 та відшкодовано витрати на проведення лабораторних випробувань у загальному розмірі ІНФОРМАЦІЯ_14 Відповідач розцінює зазначені обставини як додаткове підтвердження своєї добросовісної поведінки під час усунення допущених порушень.

Крім того ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» наголошує, що прострочення поставок у його господарській діяльності мають винятковий, а не системний характер, та вважає, що наведені ним обставини в сукупності підтверджують правомірність реалізації судом першої інстанції дискреційного повноваження щодо зменшення розміру неустойки.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 02.09.2026, занесеною до протоколу судового засідання від 02.09.2026 у цій справі, оголосив у судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги перерву до 09.09.2026.

У судове засідання 09.09.2026 з`явився представник позивача, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» та, відповідно, скасуванні рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі № 910/3650/26 в частині зменшення розміру неустойки на 10 %.

Також у судовому засіданні 09.09.2026 брав участь представник відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», просив суд скасувати відповідне рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача ІНФОРМАЦІЯ_5 неустойки і ІНФОРМАЦІЯ_11 судового збору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

При цьому за змістом частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглядаючи оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» та ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3», а також перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, судова колегія вважає за доцільне зазначити таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.12.2024 між ДП «ІНФОРМАЦІЯ_6» (правонаступником якого є ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3»), як замовником, та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», як постачальником, укладено державний контракт (договір) про закупівлю № НОМЕР_2 (далі - договір).

Відповідно до частин 1, 2 статті 509, статей 525, 526, частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Проаналізувавши зміст укладеного сторонами договору та характер зобов`язань, що виникли на його підставі, колегія суддів зазначає, що за своєю правовою природою державний контракт (договір) про закупівлю № НОМЕР_2 від 26.12.2024 є договором поставки, а тому спірні правовідносини сторін регулюються, зокрема, положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж та поставку.

Приписами частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Отже, належне виконання постачальником зобов`язання за договором поставки передбачає передачу покупцеві у погоджений сторонами строк саме того товару, який відповідає встановленим договором вимогам, зокрема щодо його якості.

Згідно із пунктом 1.1 договору ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» зобов`язалося поставити замовнику ІНФОРМАЦІЯ_15 найменування, марка, тип, перелік, характеристики, обсяг та код якої визначені у Специфікації (Додаток № 1), а замовник - прийняти та оплатити товар у порядку та на умовах, визначених договором.

При цьому згідно з пунктом 1.2 договору постачання товару здійснюється з метою забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_16 установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для задоволення нагальних потреб функціонування держави, ІНФОРМАЦІЯ_13.

За пунктом 4.1 договору постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару у строк, визначений у Специфікації (Додаток № 1). Строк поставки також може бути визначений замовником у заявці на поставку, але не пізніше строку, встановленого у Специфікації.

Відповідно до погоджених сторонами умов договору та заявки № N000300 від 27.12.2024 постачанню підлягала ІНФОРМАЦІЯ_17, а кінцевим строком її поставки визначено 28.02.2025.

Порядок поставки та приймання-передачі товару сторони врегулювали у розділі 6 договору.

Так, відповідно до пункту 6.2 договору приймання товару здійснюється відповідно до інструкцій та нормативних документів щодо приймання відповідного виду товару, зокрема Інструкції з контролю якості ІНФОРМАЦІЯ_18, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України № 7 від 04.01.2024, та Інструкції з обліку ІНФОРМАЦІЯ_19.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що приймання товару здійснюється після його перевірки отримувачем, замовником (за присутності) особисто та / або із залученням третьої особи на відповідність технічним вимогам до відповідного виду товару та вимогам нормативної документації, цілісність, неушкодженість, відповідність перевезення тари, відповідність товаросупровідних документів, проведення повного кількісного контролю, а також проведення вхідного контролю якості товару (лабораторного випробування).

За змістом пункту 6.4.1 договору вхідний контроль проводиться упродовж трьох робочих днів без урахування строку, відведеного для проведення лабораторного випробування у 10 Хіммотологічному центрі ІНФОРМАЦІЯ_2 або іншій випробувальній лабораторії, а строк такого контролю може бути продовжений за наявності обґрунтованих підстав.

Водночас відповідно до пункту 6.5 договору контроль якості товару (лабораторне випробування) проводиться шляхом фактичної перевірки його фізико-хімічних показників на відповідність нормативним вимогам у 10 Хіммотологічному центрі ІНФОРМАЦІЯ_2 або іншій випробувальній лабораторії в межах її випробувальних можливостей.

Пунктом 6.5.2 договору окремо передбачено, що під час проведення вхідного контролю якості (лабораторного випробування) зразки серій товару відбираються в установленому порядку з партії, що постачається, при цьому відібрані зразки серій товару не вважаються непоставленими (неприйнятими).

За пунктом 6.7 договору лише після здійснення перевірки товару відповідно до пунктів 6.3, 6.4 договору та за відсутності зауважень отримувача до товару постачальник і отримувач підписують акти приймання товару, які підтверджують перехід права власності на товар від постачальника до отримувача.

Наведене кореспондується з пунктом 4.7 договору, за яким право власності на товар переходить від постачальника до отримувача після прийняття останнім товару та підписання всіх документів згідно з розділом 6 договору.

Вимоги до якості товару визначені також розділом 7 договору. Зокрема, відповідно до пункту 7.1 договору постачальник гарантує якість товару, що постачається, його кондиційність, відповідність чинним нормам, вимогам і стандартам, а також вимогам до товару, визначеним у Додатку № 3 до договору.

При цьому пунктом 7.3 договору визначено, що товаром неналежної якості, серед іншого, вважається товар, який не відповідає вимогам Додатка № 3 до договору, щодо якого складено негативний висновок за результатами вхідного контролю якості (лабораторного випробування), а також товар, який не відповідає будь-яким іншим вимогам щодо якості, установленим договором або нормативними документами.

У разі відмови отримувача прийняти товар з підстав його невідповідності встановленим вимогам пунктом 6.9 договору передбачено обов`язок постачальника у строк до десяти робочих днів або в інший погоджений сторонами строк від дати направлення замовником повідомлення про повернення товару здійснити заміну такого товару та вивезення товару неналежної якості.

Поряд з тим сторони прямо погодили, що у такому випадку строк поставки товару та інші обов`язки постачальника згідно з поданою замовником заявкою на поставку товару не змінюються.

Тож, зі змісту пунктів 4.7, 6.4, 6.5, 6.7, 6.9, 7.1 та 7.3 договору в їх системному взаємозв`язку вбачається, що виконання ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» зобов`язання з поставки не обмежувалося фізичним переміщенням товару до визначеного місця його передачі отримувачу. Належне виконання передбачало поставку товару, який відповідає погодженим сторонами вимогам щодо якості, проведення передбачених договором процедур його перевірки та приймання отримувачем за відсутності зауважень до такого товару.

До того ж порядок визначення дати поставки сторони безпосередньо погодили у пункті 8.2 договору.

Так, відповідно до пункту 8.2 договору нарахування неустойки здійснюється замовником починаючи з наступного дня від кінцевої дати постачання товару, визначеної договором, до моменту його надходження (постачання), при цьому датою постачання товару є дата, зазначена у наданому отримувачем акті приймання-передачі або акті приймання-передачі запасів у графі «Дата початку приймання».

Таким чином сторони не лише визначили процедуру перевірки та приймання товару, а й безпосередньо погодили договірний критерій встановлення дати його постачання, пов`язавши її не з датою фізичного прибуття товару до місця поставки, а з датою, зафіксованою отримувачем у відповідному акті приймання-передачі.

Судом першої інстанції установлено, що у період з 05.02.2025 по 13.02.2025 ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» здійснило фізичне доставлення партій моторної оливи до визначених договором отримувачів.

Водночас за результатами передбаченого договором вхідного контролю якості та лабораторних випробувань поставлений ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» товар у загальній кількості ІНФОРМАЦІЯ_8 не відповідав установленим вимогам щодо якості.

З огляду на положення пункту 7.3 договору такий товар є товаром неналежної якості, відтак його фізичне доставлення отримувачам не свідчило про належне виконання постачальником зобов`язання з поставки товару, який відповідає погодженим сторонами вимогам.

У зв`язку з виявленою невідповідністю ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» здійснювало заміну поставленої продукції, а товар належної якості був прийнятий отримувачами вже після закінчення визначеного договором кінцевого строку поставки - 28.02.2025.

Зокрема, відповідно до складених актів приймання-передачі у графі «Дата початку приймання» зазначені дати 18.03.2025, 19.03.2025, 25.03.2025, 26.03.2025 та 08.04.2025, які відповідно до прямо погодженого сторонами положення пункту 8.2 договору є датами постачання відповідних партій товару.

До того ж матеріалами означеної справи підтверджується, що поставлена ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» на заміну до військової частини НОМЕР_1 партія товару у кількості ІНФОРМАЦІЯ_12 за результатами повторної перевірки також не відповідала встановленим вимогам щодо якості, що зафіксовано відповідним актом від 02.04.2025.

У контексті наведеного колегія суддів відхиляє доводи ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» про те, що зобов`язання з поставки товару було своєчасно виконане шляхом його фізичного доставлення до військових частин у лютому 2025 року, а прийняття товару після 28.02.2025 було зумовлене виключно тривалістю проведення лабораторних випробувань.

Такі доводи не враховують погоджений сторонами порядок виконання зобов`язання, перевірки якості та приймання товару, а також безпосередньо визначений у пункті 8.2 договору спосіб встановлення дати його постачання.

Положення пунктів 6.4 та 6.5 договору свідчать про те, що вхідний контроль якості та лабораторне випробування становили складову погодженої сторонами процедури приймання товару, а за змістом пункту 6.7 договору акти приймання товару підписувалися лише після здійснення відповідної перевірки та за відсутності зауважень отримувача до товару.

Поряд з тим положення пункту 6.5.2 договору, за яким відібрані для лабораторного випробування зразки товару не вважаються непоставленими (неприйнятими), виключає можливість покладення на постачальника відповідальності лише у зв`язку з фактом відбору певної кількості товару для проведення лабораторного дослідження. Однак ця умова не змінює правової оцінки ситуації, коли за результатами такого дослідження встановлено невідповідність поставленої продукції вимогам щодо якості.

Отже, у спірних правовідносинах прийняття товару після 28.02.2025 було пов`язане не лише з необхідністю дотримання передбаченої договором процедури лабораторного контролю як такої, а насамперед із негативними результатами такого контролю, внаслідок яких первісно доставлений товар не відповідав установленим вимогам та потребував заміни.

При цьому відповідно до пункту 6.9 договору здійснення постачальником заміни товару неналежної якості не змінювало встановленого строку поставки.

Тому фізичне доставлення ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» продукції до військових частин до 28.02.2025 не може свідчити про належне та своєчасне виконання зобов`язання у випадку, коли за результатами передбаченої договором процедури контролю така продукція була визнана товаром неналежної якості та підлягала заміні, а товар, який відповідав установленим вимогам, був прийнятий отримувачами після спливу погодженого сторонами строку.

До того ж встановлена під час повторної поставки невідповідність вимогам щодо якості партії товару у кількості ІНФОРМАЦІЯ_12 додатково спростовує твердження скаржника 1 про те, що прийняття продукції після закінчення строку поставки було пов`язане виключно з тривалістю лабораторних досліджень, оскільки навіть частина товару, поставленого на заміну первісно забракованої продукції, повторно не відповідала встановленим договором вимогам.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про неналежне виконання ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» зобов`язань за спірним договором як у частині дотримання встановлених строків поставки товару належної якості, так і в частині дотримання вимог щодо якості поставленої продукції.

Водночас встановлення факту порушення ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» договірних зобов`язань та наявності підстав для застосування до нього відповідальності не звільняє суд апеляційної інстанції від обов`язку перевірити правомірність нарахування кожного із заявлених ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» видів штрафних санкцій, їх правову підставу та розмір.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України було передбачено, що у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема, за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення.

Поряд з тим сторони у пункті 8.2 договору погодили, що за порушення строків постачання товару, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення) товару постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,2 % від ціни товару, строк постачання якого порушено, за кожний день прострочення.

Як уже зазначалося вище, цим же пунктом спірного договору сторони визначили, що нарахування неустойки здійснюється замовником починаючи з наступного дня від кінцевої дати постачання товару, визначеної договором, до моменту його надходження (постачання), а датою постачання є дата, зазначена у наданому отримувачем акті приймання-передачі або акті приймання-передачі запасів у графі «Дата початку приймання».

Враховуючи наведене, установивши кінцевий строк поставки товару - 28.02.2025 та прийняття товару належної якості отримувачами після спливу цього строку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність передбачених договором підстав для нарахування ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» пені за порушення строків поставки.

При цьому колегія суддів враховує доводи ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», наведені у відзиві на апеляційну скаргу ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3», про те, що передбачений пунктом 8.2 договору розмір пені - 0,2 % за кожний день прострочення - перевищує розмір пені 0,1 %, визначений частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Разом з тим частина 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачала застосування встановлених нею розмірів штрафних санкцій за умови, якщо інше не передбачено законом чи договором. Отже, визначений цією нормою розмір пені 0,1 % не мав імперативного характеру та застосовувався за відсутності іншого регулювання відповідальності сторін законом або договором.

Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22, яка зазначила, що застосування передбачених частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України штрафних санкцій можливе, зокрема, за умови, якщо інший розмір відповідного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом.

У спірних правовідносинах сторони безпосередньо врегулювали відповідальність за прострочення поставки у пункті 8.2 договору, погодивши пеню у розмірі 0,2 % за кожний день прострочення, відтак наведене ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» співвідношення договірного розміру пені із розміром, передбаченим частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, не свідчить про неправомірність застосування погодженого сторонами розміру пені.

Водночас доводи відповідача про встановлення умов спірного договору замовником у межах процедури закупівлі та погодження у ньому більшого порівняно із передбаченим частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України розміру пені підлягають оцінці в сукупності з іншими наведеними ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» обставинами при вирішенні питання про наявність підстав для зменшення розміру неустойки.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені з урахуванням вартості відповідних партій товару, установленого спірним договором кінцевого строку поставки, дат постачання, визначених відповідно до пункту 8.2 договору, та погодженого сторонами розміру пені 0,2 % за кожний день прострочення, судова колегія встановила, що заявлена до стягнення пеня у розмірі 144 318, 92 грн нарахована обґрунтовано.

Стосовно ж заявленого ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» штрафу за поставку товару неналежної якості колегія суддів виходить з такого.

Приписами частини 2 статті 231 Господарського кодексу України унормовано, що за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі 20 % вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг), якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідальність за порушення вимог щодо якості поставленого товару сторони також безпосередньо врегулювали у пункті 8.4 державного контракту, яким передбачено, що у разі поставки товару неналежної якості, що підтверджується відповідним висновком лабораторного випробування та актом про фактичну якість, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20 % вартості такого товару.

Поряд з тим відповідно до пункту 8.4.1 спірного договору у разі заміни товару неналежної якості у встановлений договором строк відповідальність, передбачена пунктом 8.4 договору, не застосовується, тоді як у разі здійснення такої заміни після спливу кінцевого строку поставки відповідна відповідальність підлягає застосуванню.

Як установлено вище, весь первісно поставлений ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» товар у загальній кількості ІНФОРМАЦІЯ_8 за результатами лабораторних випробувань не відповідав установленим договором вимогам щодо якості.

Оскільки заміна зазначеного товару на продукцію належної якості була здійснена після визначеного договором кінцевого строку поставки - 28.02.2025, наявні передбачені пунктом 8.4 спірного договору підстави для застосування до постачальника штрафу у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_20

Крім того, як підтверджується матеріалами означеної справи, поставлена ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» на заміну до військової частини НОМЕР_1 партія товару у кількості ІНФОРМАЦІЯ_12 повторно не відповідала встановленим державним контрактом вимогам щодо якості, що підтверджено результатами проведеного контролю та відповідним актом від 02.04.2025.

З огляду на повторну поставку товару неналежної якості та з урахуванням того, що така поставка відбулася вже після спливу кінцевого строку виконання зобов`язання, обґрунтованим є також нарахування штрафу у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_21

Беручи до уваги викладене, загальний розмір правомірно нарахованого на підставі пункту 8.4 договору штрафу за поставку товару неналежної якості становить ІНФОРМАЦІЯ_22

При цьому посилання ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» на здійснення заміни неякісної продукції та понесення ним витрат, пов`язаних із проведенням лабораторних випробувань, не спростовують факту порушення вимог договору щодо якості поставленого товару та наявності передбачених пунктом 8.4 договору підстав для застосування відповідальності.

Як слушно зазначає ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» у відзиві на апеляційну скаргу відповідача, обов`язок замінити товар неналежної якості та відшкодувати витрати, пов`язані з проведенням лабораторних випробувань, безпосередньо передбачений умовами спірного договору, з огляду на що виконання постачальником таких обов`язків після виявлення неналежної якості продукції не усуває факту первісного порушення зобов`язання та не виключає застосування передбаченої договором відповідальності.

Водночас наведені ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» обставини щодо його поведінки після виявлення недоліків, здійснення заміни продукції та понесення відповідних витрат підлягають окремій оцінці при вирішенні питання про наявність підстав для зменшення правомірно нарахованих штрафних санкцій.

Тож, колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду міста Києва щодо обґрунтованості нарахування ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» ІНФОРМАЦІЯ_23 за порушення строків поставки та ІНФОРМАЦІЯ_24 штрафу за поставку товару неналежної якості.

Разом з тим до складу заявленої ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» до стягнення неустойки включено також ІНФОРМАЦІЯ_25, нарахованого у розмірі 7 % вартості товару у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання понад 30 днів.

Правомірність нарахування зазначеної суми підлягає окремій перевірці апеляційним господарським судом з урахуванням законодавчого регулювання, чинного на момент виникнення відповідних правовідносин.

Як випливає з розрахунку позивача та встановлено судом першої інстанції, зазначена сума становить 7 % вартості товару у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_26

Нарахування вказаного штрафу здійснено на підставі пункту 8.2 спірного договору, яким сторони передбачили, що за порушення строків постачання товару понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від ціни товару, строк постачання якого порушено.

Водночас, перевіряючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права у цій частині, колегія суддів враховує зміни законодавчого регулювання відповідальності виконавців державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель.

Так, 09.01.2025 прийнято Закон України № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» (далі - Закон України № 4196-IX), який набрав чинності 28.02.2025.

За змістом пункту 1 статті 17 вказаного Закону останній вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності, крім, зокрема, пункту 4 цієї статті, який вводиться в дію з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пункту 4 статті 17 Закону України № 4196-IX положення абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України в частині стягнення штрафу у розмірі 7 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання зобов`язання, не застосовується до виконавців державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, які виконуються у період дії правового режиму воєнного стану в Україні та не завершені на день набрання чинності цим Законом.

Отже, наведеною нормою, введеною в дію 28.02.2025, установлено спеціальне правило щодо відповідальності виконавців державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, яке виключає застосування передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України 7-відсоткового штрафу за сукупності визначених законом умов.

Як установлено у цій справі, укладений 26.12.2024 між ДП «ІНФОРМАЦІЯ_6» та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» договір № НОМЕР_2 є державним контрактом (договором) з оборонних закупівель, предметом якого є постачання ІНФОРМАЦІЯ_27

Виконавцем цього державного контракту є ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», на яке договором покладено обов`язок здійснити поставку визначеного ним товару, а сам договір укладений та виконувався під час дії правового режиму воєнного стану в Україні.

Крім того станом на день набрання чинності Законом України № 4196-IX - 28.02.2025 виконання зазначеного державного контракту не було завершене.

Як установлено колегією суддів вище, весь первісно доставлений ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» товар у кількості ІНФОРМАЦІЯ_28 за результатами проведеного контролю не відповідав установленим спірним договором вимогам щодо якості та підлягав заміні. Товар належної якості був прийнятий отримувачами вже після 28.02.2025, зокрема 18.03.2025, 19.03.2025, 25.03.2025, 26.03.2025 та 08.04.2025.

До того ж поставлена на заміну до військової частини НОМЕР_1 партія товару у кількості ІНФОРМАЦІЯ_12, саме у зв`язку з простроченням поставки якої понад 30 днів позивачем нараховано спірні ІНФОРМАЦІЯ_25, за результатами повторної перевірки також була визнана такою, що не відповідає встановленим вимогам щодо якості, що зафіксовано актом від 02.04.2025.

Наведені обставини свідчать, що на 28.02.2025 виконання зобов`язань ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» за державним контрактом тривало, а належне виконання спірного договору відбулося вже після цієї дати.

Таким чином у спірних правовідносинах наявна сукупність передбачених пунктом 4 статті 17 Закону України № 4196-IX умов для застосування встановленого ним спеціального правила: ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» є виконавцем державного контракту з оборонних закупівель; відповідний контракт виконувався у період дії правового режиму воєнного стану та не був завершений на день набрання чинності цим Законом.

Подібний підхід до застосування пункту 4 статті 17 Закону України № 4196-IX викладено Верховним Судом у постанові від 10.09.2025 у справі № 910/5581/24, відповідно до якого законодавець виключив застосування 7-відсоткового штрафу за прострочення виконання зобов`язань до виконавців державних контрактів з оборонних закупівель за умови виконання таких контрактів під час воєнного стану та незавершення їх виконання на день набрання чинності Законом України № 4196-IX.

При цьому судова колегія враховує, що передбачений пунктом 4 статті 17 Закону України № 4196-IX припис стосується саме 7-відсоткового штрафу за прострочення виконання зобов`язання понад 30 днів та не встановлює аналогічного виключення щодо пені за порушення строків поставки або штрафу за поставку товару неналежної якості.

Відтак наведене законодавче обмеження не впливає на встановлену вище обґрунтованість нарахування ІНФОРМАЦІЯ_23 та ІНФОРМАЦІЯ_24 штрафу за порушення вимог щодо якості товару.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» ІНФОРМАЦІЯ_29 факт, що сторони передбачили відповідний вид відповідальності у пункті 8.2 спірного договору, наведеного висновку не змінює, оскільки при вирішенні спору суд зобов`язаний застосовувати норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, у тому числі спеціальне законодавче обмеження щодо застосування цього виду відповідальності до виконавців державних контрактів з оборонних закупівель.

Відсутність відповідного доводу в апеляційних скаргах сторін не перешкоджає суду апеляційної інстанції надати належну правову оцінку цьому питанню, оскільки відповідно до частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги у разі встановлення неправильного застосування норм матеріального права.

Тож, визнавши обґрунтованим нарахування та стягнення з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» ІНФОРМАЦІЯ_25, Господарський суд міста Києва не врахував положення пункту 4 статті 17 Закону України № 4196-IX, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції у відповідній частині ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Виключення з розрахунку неустойки необґрунтовано нарахованого 7-відсоткового штрафу у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_30 відповідно змінює загальну суму правомірно нарахованих ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» штрафних санкцій.

Як установлено вище, обґрунтованими є ІНФОРМАЦІЯ_23 за порушення строків поставки та ІНФОРМАЦІЯ_24 штрафу за поставку товару неналежної якості, а отже, загальний розмір правомірно нарахованих штрафних санкцій становить ІНФОРМАЦІЯ_31 підлягає врахуванню при подальшому вирішенні питання про наявність підстав для зменшення неустойки.

Вирішуючи означене питання та перевіряючи доводи апеляційних скарг ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» про необхідність зменшення штрафних санкцій на 99 % і ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» про відсутність підстав для будь-якого їх зменшення, колегія суддів враховує таке.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України було передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, наведені норми наділяють суд правом зменшити розмір належної до стягнення неустойки з урахуванням конкретних обставин правовідносин сторін, однак не встановлюють ані вичерпного переліку обставин, за наявності яких таке зменшення допускається, ані наперед визначеного розміру чи відсотка такого зменшення.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначила, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі вичерпного переліку обставин як підстав для її зменшення господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

У цій же постанові Верховний Суд наголосив на індивідуальному характері як обставин, що можуть бути підставою для зменшення неустойки, так і розміру, до якого суд її зменшує, та дійшов висновку про відсутність універсального максимального або мінімального розміру такого зменшення. Відповідне питання вирішується судом у межах наданих йому дискреційних повноважень залежно від установлених та оцінених обставин конкретних правовідносин.

Аналогічний підхід підтверджено Верховним Судом у постанові від 24.02.2026 у справі № 922/1896/25, в якій зазначено, що визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду, а обставини, що є підставою для її зменшення, та розмір такого зменшення мають індивідуально-оціночний характер.

Поряд з тим реалізація судом відповідного дискреційного повноваження не може мати довільного характеру. При вирішенні питання про зменшення неустойки суд має оцінити сукупність обставин конкретної справи, зокрема ступінь виконання основного зобов`язання, причини його неналежного чи несвоєчасного виконання, тривалість порушення, поведінку боржника та вжиття ним заходів для належного виконання зобов`язання, майнові та інші інтереси сторін, наслідки порушення, а також співвідношення розміру неустойки з такими наслідками.

Відсутність установлених збитків кредитора при цьому може бути врахована поряд з іншими обставинами, однак не є безумовною та самодостатньою підставою для зменшення неустойки до будь-якого визначеного боржником розміру.

Застосування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України має також здійснюватися з урахуванням закріплених статтею 3 Цивільного кодексу України засад справедливості, добросовісності та розумності. Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, посилаючись, зокрема, на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, наголосив на необхідності дотримання розумного балансу між інтересами боржника та кредитора, оскільки невизнання за судом права на зменшення відповідальності за певних обставин може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Таким чином вирішення питання про зменшення неустойки не може зводитися виключно до формального встановлення наявності або відсутності однієї окремої «виняткової» обставини. Визначальним є дослідження та оцінка всієї сукупності обставин конкретних правовідносин, наведених сторонами на обґрунтування своїх вимог і заперечень, із забезпеченням розумного балансу їхніх інтересів.

У контексті наведеного колегія суддів переходить до оцінки обставин, якими ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» обґрунтовує необхідність зменшення правомірно нарахованих штрафних санкцій на 99 %, та протилежних доводів ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» щодо відсутності підстав для їх зменшення.

Матеріалами означеної справи підтверджується, що після встановлення невідповідності первісно поставленого товару вимогам щодо якості ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» здійснило його заміну, а зобов`язання з поставки передбаченого договором товару в подальшому було виконано у повному обсязі.

Поряд з тим відповідач посилається на понесення ним витрат, пов`язаних із проведенням лабораторних випробувань. Зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» зазначає про укладення з 10 Хіммотологічним центром ІНФОРМАЦІЯ_2 договору № 26-25 від 07.03.2025 та відшкодування відповідних витрат у загальному розмірі ІНФОРМАЦІЯ_14

Водночас обґрунтованими є доводи ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» у тій частині, що заміна товару неналежної якості та відшкодування витрат, пов`язаних із проведенням лабораторних випробувань, становили виконання постачальником обов`язків, безпосередньо передбачених пунктом 6.9 спірного договору.

За таких обставин виконання ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» зазначених договірних обов`язків не може розцінюватися як самостійна виняткова обставина, що обумовлює необхідність зменшення неустойки на 99 %.

Разом з тим поведінка боржника після виявлення порушення підлягає оцінці в загальній сукупності обставин. У цьому аспекті колегія суддів враховує, що постачальник не відмовився від виконання зобов`язання, здійснив заміну неякісної продукції, поніс пов`язані з цим витрати та в подальшому забезпечив виконання договору.

Щодо посилань ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» на відсутність завданих замовнику майнових збитків апеляційний господарський суд вважає за необхідне зауважити, що матеріали цієї справи не містять доказів понесення ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» таких збитків унаслідок допущених відповідачем порушень, а позивач вимог про їх відшкодування не заявляв.

Ця обставина відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України може враховуватися при визначенні співмірності відповідальності боржника. Однак відсутність доведених збитків кредитора не свідчить про відсутність негативних наслідків порушення зобов`язання як такого та не є достатньою підставою для зменшення неустойки на 99 %, оскільки її стягнення не поставлене в залежність від обов`язкового доведення кредитором факту та конкретного розміру збитків.

До того ж при оцінці цього доводу не може залишатися поза увагою характер допущеного ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» порушення. Як установлено вище, неналежної якості виявився весь первісно поставлений товар у кількості ІНФОРМАЦІЯ_8, призначений для забезпечення потреб ІНФОРМАЦІЯ_32, а поставлена на заміну до військової частини НОМЕР_1 партія товару у кількості ІНФОРМАЦІЯ_12 повторно не відповідала встановленим державним контрактом вимогам щодо якості.

Стосовно доводів ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» про встановлення пунктом 8.2 спірного договору пені у розмірі 0,2 % за кожний день прострочення порівняно з передбаченими частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України 0,1 % судова колегія враховує наведений вище висновок про правомірність погодження сторонами іншого розміру відповідальності.

Поряд з тим установлення договором більшого порівняно із передбаченим законом розміру пені може враховуватися поряд з іншими обставинами при оцінці співмірності сукупного обсягу відповідальності боржника.

Посилання відповідача на те, що проект договору був сформований замовником у межах процедури публічної закупівлі, а ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» не мало можливості змінювати його умови, також не є самостійною підставою для істотного зменшення відповідальності. Здійснюючи підприємницьку діяльність та беручи участь у відповідній закупівлі, ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» мало можливість ознайомитися з умовами договору, у тому числі з передбаченим ним обсягом відповідальності за порушення строків та вимог щодо якості товару, і, уклавши договір, прийняло на себе відповідні зобов`язання.

Судова колегія також враховує доводи ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» щодо характеру його господарської діяльності, зокрема наявності статусу критично важливого підприємства паливно-енергетичного комплексу, здійснення поставок продукції для підприємств державного сектору та суб`єктів, діяльність яких пов`язана із забезпеченням обороноздатності й функціонуванням критичної інфраструктури.

Разом з тим відповідний статус підприємства та характер його діяльності не свідчать про неможливість виконання спірного договору на погоджених сторонами умовах і не утворюють підстав для фактичного звільнення постачальника від майнової відповідальності за допущені порушення.

Так само посилання ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» на здійснення господарської діяльності із залученням кредитних коштів, наявність у договорах із державними замовниками умов про відстрочення платежів та можливий вплив стягнення штрафних санкцій на обсяг його обігових коштів характеризують особливості фінансування діяльності відповідача, однак за відсутності належного підтвердження того, що стягнення правомірно нарахованої неустойки матиме для підприємства надмірні або виняткові наслідки, не обґрунтовують її зменшення на 99 %.

Не є достатнім для такого зменшення й посилання відповідача на виконання договору в умовах воєнного стану. Спірний договір укладено 26.12.2024, тобто вже під час дії відповідного правового режиму, відтак ці обставини існували та були відомі сторонам на момент виникнення договірних правовідносин.

До того ж у пунктах 10.1 та 10.2 спірного договору сторони безпосередньо врегулювали вплив обставин воєнного стану на виконання зобов`язань та погодили, що загальні умови, пов`язані з його дією, не визнаються обставинами непереборної сили без установлення конкретних істотних та об`єктивних змін, які перешкоджають виконанню відповідного зобов`язання.

Матеріали означеної справи не містять доказів існування таких конкретних обставин, які перебували поза контролем ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» та спричинили поставку товару неналежної якості або повторну невідповідність установленим вимогам частини продукції, поставленої на заміну.

У розрізі тверджень ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» про винятковий та несистемний характер допущених прострочень колегія суддів виходить з того, що характер порушення має оцінюватися з огляду на обставини виконання конкретного зобов`язання.

У цьому випадку неналежна якість була встановлена щодо всього первісно поставленого товару, а одна з партій товару, поставленого на заміну, повторно не пройшла передбачений договором контроль якості. Тому підстав характеризувати допущене за спірним договором порушення як суто формальне чи незначне колегія суддів не вбачає.

Отже, повне подальше виконання ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» державного контракту, вжиття ним заходів для усунення допущених порушень, відсутність установлених майнових збитків замовника та інші наведені відповідачем обставини підлягають врахуванню при визначенні співмірного розміру відповідальності. Проте в сукупності вони не обґрунтовують заявленого ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» зменшення штрафних санкцій на 99 %, позаяк такий ступінь зменшення за встановлених у цій справі характеру та обсягу порушень фактично нівелював би передбачену договором відповідальність постачальника та не забезпечував би належного балансу інтересів сторін.

Водночас судова колегія не погоджується і з протилежними доводами ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» про відсутність будь-яких підстав для зменшення правомірно нарахованих штрафних санкцій.

Безумовно, істотне значення у вирішенні цього питання мають мета укладення державного контракту, спрямованого на забезпечення потреб оборони України, характер поставленої продукції, неналежна якість усієї первісно поставленої партії, повторне виявлення недоліків у частині товару, поставленого на заміну, а також те, що відповідач прийняв на себе відповідні договірні зобов`язання під час дії правового режиму воєнного стану.

Ці обставини істотно звужують підстави для значного зменшення відповідальності постачальника та спростовують позицію ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» щодо можливості зменшення штрафних санкцій на 99 %, однак не виключають передбаченого частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України права суду зменшити розмір неустойки за результатами оцінки всієї сукупності обставин конкретної справи.

У цьому контексті значення мають подальше повне виконання основного зобов`язання, вжиття постачальником заходів для заміни неякісної продукції, виконання ним обов`язків, пов`язаних із проведенням лабораторного контролю, відсутність установлених майнових збитків замовника, а також доказів того, що допущене прострочення спричинило інші конкретно встановлені негативні майнові наслідки для позивача.

Щодо доводів ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» про недоведеність відповідачем обставин, які могли б бути підставою для зменшення неустойки, колегія суддів погоджується, що саме сторона, яка заявляє про необхідність такого зменшення, повинна довести обставини, на які вона посилається на обґрунтування відповідного клопотання.

Поряд з тим установлення достатності доведених стороною обставин для застосування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та визначення належного ступеня зменшення неустойки належить до дискреційних повноважень суду та здійснюється за результатами оцінки доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги наведене, недоведеність окремих тверджень боржника або недостатність певної обставини для заявленого ним 99-відсоткового зменшення не означає, що інші встановлені та підтверджені матеріалами справи обставини не можуть бути враховані при вирішенні питання про зменшення неустойки у значно меншому обсязі.

Не знаходять свого підтвердження й доводи ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» про те, що суд першої інстанції, зменшуючи розмір штрафних санкцій, не надав належної оцінки обставинам справи та обмежився фактичним відтворенням доводів відповідача.

За змістом статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та самостійно досліджує докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи.

У межах цього апеляційного перегляду судова колегія надала власну оцінку як обставинам, наведеним ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» на обґрунтування необхідності зменшення неустойки, так і запереченням ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» проти такого зменшення.

Відтак певна стислість мотивування місцевого господарського суду щодо окремих обставин, за умови правильності його висновку про наявність підстав для помірного зменшення неустойки, не свідчить про необхідність скасування рішення у відповідній частині.

За результатами оцінки доводів сторін та встановлених у справі обставин у їх сукупності колегія суддів не вбачає підстав ані для зменшення правомірно нарахованих ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» штрафних санкцій на 99 %, ані для висновку про неможливість їх зменшення взагалі.

Визначений судом першої інстанції ступінь зменшення штрафних санкцій на 10 %, з огляду на характер допущених порушень, подальшу поведінку постачальника та необхідність забезпечення розумного балансу інтересів сторін, не виходить за межі наданих суду дискреційних повноважень та не призводить ані до фактичного нівелювання відповідальності ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», ані до покладення на нього надмірного майнового тягаря.

При цьому апеляційним господарським судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що, визначивши такий ступінь зменшення неустойки, суд першої інстанції допустив порушення засад справедливості, добросовісності та розумності або не забезпечив належного балансу майнових інтересів сторін.

З огляду наведеного доводи апеляційної скарги ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» не дають підстав для збільшення визначеного місцевим господарським судом ступеня зменшення штрафних санкцій до заявлених відповідачем 99 %, тоді як доводи апеляційної скарги ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» не спростовують висновку про наявність у спірних правовідносинах підстав для їх 10-відсоткового зменшення.

Разом з тим, як установлено вище, суд першої інстанції помилково включив до загального розміру правомірно нарахованих штрафних санкцій ІНФОРМАЦІЯ_30 7-відсоткового штрафу, застосування якого до спірних правовідносин виключається пунктом 4 статті 17 Закону України № 4196-IX.

За таких обставин визначений місцевим господарським судом ступінь зменшення штрафних санкцій підлягає застосуванню не до суми ІНФОРМАЦІЯ_10, помилково визнаної ним обґрунтованою у повному обсязі, а до встановленого судом апеляційної інстанції розміру правомірно нарахованих штрафних санкцій - ІНФОРМАЦІЯ_33.

Відтак після зменшення правомірно нарахованих штрафних санкцій на 10 % розмір неустойки, що підлягає стягненню з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» на користь ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3», становить ІНФОРМАЦІЯ_34 (ІНФОРМАЦІЯ_33 х 90 %).

Таким чином висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій на 10 % є обґрунтованим, однак унаслідок неправильного визначення загальної суми правомірно нарахованої неустойки помилковим є визначений місцевим господарським судом кінцевий розмір коштів, що підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, присуджена судом першої інстанції до стягнення з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» неустойка у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_5 підлягає зменшенню до ІНФОРМАЦІЯ_34.

Окремої оцінки потребують доводи апеляційної скарги ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» щодо неправильного розподілу судом першої інстанції витрат зі сплати судового збору.

Відповідач зазначає, що, задовольнивши позовні вимоги у сумі ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявлених ІНФОРМАЦІЯ_10, суд першої інстанції мав розподілити судовий збір пропорційно фактично присудженій до стягнення сумі.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас зменшення судом розміру правомірно нарахованої неустойки на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України не є наслідком необґрунтованості позовних вимог у відповідній частині та не означає часткової відмови у позові.

У такому випадку суд спочатку встановлює наявність у кредитора права на стягнення неустойки у відповідному розмірі, а надалі, реалізуючи надане законом дискреційне повноваження, зменшує суму, яка фактично підлягає стягненню з боржника.

Верховний Суд у постанові від 24.02.2026 у справі № 922/1896/25, узагальнивши сформовану судову практику щодо застосування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України та статті 129 Господарського процесуального кодексу України, зазначив, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування такого зменшення, оскільки воно є наслідком не необґрунтованості позовних вимог у відповідній частині, а реалізації судом передбаченого законом права на зменшення неустойки.

Отже, визначене судом першої інстанції 10-відсоткове зменшення правомірно нарахованих штрафних санкцій не є підставою для пропорційного зменшення суми судового збору, що покладається на ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Беручи до уваги наведене, доводи відповідача про необхідність визначення розміру судового збору пропорційно сумі неустойки, яка фактично підлягає стягненню після реалізації судом права на її зменшення, ґрунтуються на неправильному розумінні правової природи такого зменшення та положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд з тим викладене не означає правильності визначеного судом першої інстанції розміру судового збору у цій справі.

Як установлено вище, із заявлених ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» до стягнення ІНФОРМАЦІЯ_10 штрафних санкцій юридично обґрунтованими є вимоги у загальному розмірі ІНФОРМАЦІЯ_33, тоді як у задоволенні вимоги про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_30 7-відсоткового штрафу належить відмовити у зв`язку із застосуванням пункту 4 статті 17 Закону України № 4196-IX.

На відміну від зменшення правомірно нарахованої неустойки в порядку реалізації судом дискреційних повноважень, відмова у стягненні ІНФОРМАЦІЯ_25 обумовлена відсутністю правових підстав для задоволення позовної вимоги у цій частині.

Тож, для цілей розподілу судового збору розмір задоволених позовних вимог має визначатися виходячи із суми ІНФОРМАЦІЯ_33, визнаної судом юридично обґрунтованою до застосування 10-відсоткового зменшення неустойки, а не із суми ІНФОРМАЦІЯ_34, що фактично підлягає стягненню після такого зменшення.

З огляду на часткову відмову в задоволенні позовних вимог у сумі ІНФОРМАЦІЯ_30 витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви підлягають пропорційному розподілу відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи розмір заявлених позовних вимог - ІНФОРМАЦІЯ_10, розмір вимог, визнаних судом обґрунтованими, - ІНФОРМАЦІЯ_33, а також суму судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви, - ІНФОРМАЦІЯ_11, на ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» підлягають покладенню витрати зі сплати судового збору у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_36 (ІНФОРМАЦІЯ_11 х ІНФОРМАЦІЯ_33 / ІНФОРМАЦІЯ_10).

Таким чином, хоча доводи апеляційної скарги ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» щодо необхідності розподілу судового збору пропорційно фактично присудженій після зменшення сумі неустойки є необґрунтованими, визначений судом першої інстанції розмір судового збору підлягає зміні з іншої, самостійно встановленої судом апеляційної інстанції підстави - у зв`язку з відмовою в задоволенні позовної вимоги про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_30 7-відсоткового штрафу.

Відтак присуджена судом першої інстанції до стягнення з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» сума судового збору ІНФОРМАЦІЯ_11 підлягає зменшенню до ІНФОРМАЦІЯ_35

Підсумовуючи викладене та перевіривши законність і обґрунтованість рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі № 910/3650/26 в межах доводів та вимог апеляційних скарг, а також з урахуванням положень частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла таких висновків.

За результатами апеляційного перегляду судова колегія не встановила обґрунтованості доводів, наведених як ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», так і ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» в апеляційних скаргах, які б у межах визначених ними підстав оскарження зумовлювали скасування або зміну рішення суду першої інстанції.

Поряд з тим під час апеляційного перегляду судовою колегією самостійно встановлено неправильне застосування Господарським судом міста Києва норм матеріального права при вирішенні питання про стягнення з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» ІНФОРМАЦІЯ_30 7-відсоткового штрафу за прострочення виконання зобов`язання понад 30 днів.

Вказана підстава не охоплювалася доводами жодної з поданих у цій справі апеляційних скарг, однак відповідно до частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України підлягає врахуванню судом апеляційної інстанції при перевірці законності оскаржуваного рішення.

Приписами пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону, застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

У цьому випадку встановлене судом апеляційної інстанції неправильне застосування норм матеріального права не потребує скасування рішення суду першої інстанції в цілому, адже стосується визначення правомірного розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій та, як наслідок, кінцевої суми неустойки і судового збору, що підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на викладене рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі № 910/3650/26 підлягає зміні в частині розміру стягнутої з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» на користь ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» неустойки шляхом її зменшення з ІНФОРМАЦІЯ_5 до ІНФОРМАЦІЯ_34, а також у частині розміру судового збору, присудженого до стягнення з відповідача, - з ІНФОРМАЦІЯ_11 до ІНФОРМАЦІЯ_35

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі № 910/3650/26 належить залишити без змін.

Оскільки доводи апеляційних скарг ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» та ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» не знайшли свого підтвердження, а зміна рішення суду першої інстанції зумовлена неправильним застосуванням норм матеріального права, самостійно встановленим судом апеляційної інстанції та не охопленим доводами жодної з апеляційних скарг, витрати зі сплати судового збору за їх подання покладаються на відповідних скаржників.

Керуючись ст. 129, 236, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1» та Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_2 «ІНФОРМАЦІЯ_3» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі № 910/3650/26 змінити, виклавши п. 2 його резолютивної частини в такій редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1» (АДРЕСА_1 на користь Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_2 «ІНФОРМАЦІЯ_3» (АДРЕСА_2) ІНФОРМАЦІЯ_34 неустойки та ІНФОРМАЦІЯ_36 судового збору».

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі № 910/3650/26 залишити без змін.

4. Покласти витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг на скаржників.

5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Повернути матеріали справи до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 21.09.2026.

Головуючий суддя П.В. Горбасенко

Судді Р.М. Колесник

О.М. Сковородіна