Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №910/15110/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2026 р. Справа№ 910/15110/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Сітайло Л.Г.

Суліма В.В.

без виклику сторін,

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Енергетична компанія України" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2026

у справі № 910/15110/25 (суддя - Джарти В.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна акціонерна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до Акціонерного товариства "Енергетична компанія України"

про стягнення 32 058,48 грн

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи

У грудні 2025 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - позивач, Товариство) звернувся до Господарського суду міста Києва в особі філії Відокремленого підрозділу "Еергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна акціонерна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Філія) із позовом до Акціонерного товариства "Енергетична компанія України" (далі - відповідач, Компанія) про стягнення трьох процентів річних у розмірі 32 058,48 грн, нарахованих за неналежне виконання умов договору від 28.10.2022.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції у даній справі

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії Відокремленого підрозділу "Еергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна акціонерна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 32 058,48 грн задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Енергетична компанія України" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна акціонерна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 32 058,48 грн три проценти річних та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, Акціонерне товариство "Енергетична компанія України" 17.07.2026 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її задовольнити. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі № 910/15110/25. Ухвалити нове рішення, яким відмовити акціонерному товариству "Національна акціонерна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" АТ "НАЕК "Енергоатом" у задоволенні позову повністю. Судові витрати покласти на позивача.

20.07.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Енергетична компанія України" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі № 910/15110/25. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Енергетична компанія України" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі № 910/15110/25 у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2026 справу № 910/15110/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сітайло Л.Г., Майданевич А.Г.

15.09.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою заяву судді Майданевича А.Г. про самовідвід від розгляду справи №910/15110/25 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Енергетична компанія України" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 - задоволено. Матеріали справи № 910/15110/25 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2026 справу № 910/15110/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сітайло Л.Г., Сулім В.В. Вказана судова колегія ухвалою від 15.09.2026 прийняла апеляційну скаргу до свого провадження, розглянула її по суті та ухвалила постанову у даній справі.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Скаржник вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, оскільки суд неповно з`ясував обставини справи, дійшов висновків, що не відповідають встановленим обставинам, і допустив неправильне застосування норм матеріального права, а тому просить скасувати рішення повністю та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Так, скаржник наголошує на суперечливості рішення суду першої інстанції: суд, з одного боку, прямо встановив, що остаточний розмір взаємних зобов`язань сторін за результатами врегулювання небалансів електричної енергії за липень 2025 року визначено саме актом-коригуванням (врегулюванням) від 24.09.2025, а з іншого - одночасно визнав відповідача таким, що прострочив виконання цього ж зобов`язання вже з 18.08.2025, тобто задовго до остаточного визначення його розміру. На переконання скаржника, за відсутності остаточно визначеного розміру зобов`язання не міг настати і строк його виконання, а тому відсутні підстави вважати відповідача таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні ст. 612 ЦК України. Тим більше, що станом на дату звернення позивача до суду будь-яка заборгованість відповідача була відсутня, а оплату здійснено в повному обсязі ще 01.09.2025.

Разом з цим, скаржник заперечує відсутність належної оцінки судом його доводів, викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема щодо необхідності застосування постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» та правових висновків Верховного Суду у справах № 922/1948/22 та № 911/1359/22 щодо неприпустимості застосування штрафних санкцій між учасниками ринку електричної енергії в умовах воєнного стану. Скаржник наголошує, що суд обмежився загальним висновком про необґрунтованість заперечень відповідача.

Не погоджується скаржник і з розрахунком трьох процентів річних, здійсненим судом. Скаржник заперечує висновок суду про те, що визначений у п. 7.5 договору строк у «банківських днях» слід обчислювати в календарних днях у зв`язку із запровадженням системи СЕП-4 та скасуванням поняття «банківський день». Скаржник наголошує, що поняття «банківський день», вжите в договорі станом на дату його укладення (28.10.2022), за змістом та правовою природою тотожне законодавчо визначеному терміну «операційний день» у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», який є частиною робочого дня банку, а тому має обчислюватися виключно робочими днями, без урахування вихідних (субота, неділя), відповідно до звичаїв ділового обороту.

5. Узагальнений виклад відзиву на апеляційну скаргу

Позивач вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції - законним та ухваленим з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому просить залишити скаргу без задоволення, а рішення - без змін.

Так, заперечуючи доводи апелянта про те, що обов`язок оплати вартості небалансів виникає лише з дати підписання остаточного акта-коригування (врегулювання) від 24.09.2025, позивач наголошує, що умовами п. 7.5 договору сторони погодили: оплата здійснюється протягом трьох банківських днів саме з дати отримання СВБ оплати від учасника, а не з дати остаточного визначення суми. Оскільки учасник сплатив свою частину 14.08.2025 на підставі коригувального акта від 11.08.2025, саме з 15.08.2025 розпочався перебіг триденного строку для оплати відповідачем. Підписання пізнішого акта-коригування (врегулювання), яким суму лише зменшено, на переконання позивача, не змінює встановлені договором строки оплати, а тому відповідач, здійснивши оплату лише 01.09.2025, прострочив виконання зобов`язання.

Разом з цим, позивач заперечує довід апелянта щодо необхідності обчислення строку виключно в робочих днях з посиланням на тотожність понять «банківський день» та «операційний день» за Законом України «Про платіжні послуги». Позивач наголошує, що договір містить різні підходи до обчислення строків (робочі, календарні, банківські дні), а стосовно оплати небалансів сторони прямо обрали саме «банківські дні». Позивач зазначає, що з 01.04.2023 у зв`язку із запровадженням системи СЕП-4.0 на базі стандарту ISO 20022 банківська система функціонує цілодобово в режимі 24/7 без зупинення роботи, у зв`язку з чим поняття «банківський день» фактично стало тотожним календарному дню. Оскільки останній (третій) день строку припав на 17.08.2025 (неділю), відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України, граничний строк оплати настав 18.08.2025, а нарахування трьох процентів річних правомірно розпочато з 19.08.2025.

Не погоджується позивач і з посиланням апелянта на постанову НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 та практику Верховного Суду у справах № 911/1359/22 та № 922/1948/22. Позивач наголошує, що три проценти річних за ст. 625 ЦК України за усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду (постанови у справах № 340/385/17, № 646/14523/15-ц, № 703/2718/16-ц, № 127/15672/16-ц, № 373/2054/16-ц) мають компенсаційний, а не штрафний характер і не є неустойкою, тоді як постанова НКРЕКП № 332 та наведена апелянтом практика ВС стосуються виключно зупинення нарахування штрафних санкцій - пені та штрафу.

А тому позивач просив залишити без задоволення апеляційну скаргу у даній справі, а рішення суду першої інстанції - без змін.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 28.10.2022 між Акціонерним товариством "Енергетична компанія України" та Акціонерним товариством "Національна акціонерна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" був укладений договір про участь у балансуючій групі № ECU2810-22-BG/77-150-08-22-00795 (далі - договір). Додатковою угодою від 05.09.2023 № 2 внесені зміни до окремих положень договору.

Згідно з пунктом 2 договору сторони створили балансуючу групу - договірне об`єднання учасників ринку (далі - балансуюча група), в якому АТ «ЕКУ» визначено стороною, відповідальною за баланс (далі - СВБ), а АТ «НАЕК «Енергоатом» - учасником балансуючої групи (далі - учасник).

Балансуюча група створена з метою досягнення максимально можливого рівня компенсації СВБ обсягів небалансів учасника в сальдо небалансів балансуючої групи в кожному розрахунковому періоді у межах терміну дії цього договору.

У пункті 1.2 договору сторони погодили, що на період участі в балансуючій групі та в межах дії договору учасник передав СВБ, а СВБ прийняла на себе, фінансову відповідальність учасника за небаланси перед оператором системи передачі (далі - ОСП). СВБ зобов`язується повідомляти ОСП та виконувати погодинні графіки електричної енергії балансуючої групи відповідно до обсягів купленої та/або проданої електричної енергії. СВБ зобов`язується нести фінансову відповідальність за небаланси балансуючої групи перед ОСП, а учасник зобов`язується нести перед СВБ фінансову відповідальність виключно в обсязі вартості його небалансів електричної енергії як учасника.

Відповідно до пункту 1.6 договору врегулюванням небалансів учасника балансуючої групи є вчинення СВБ та учасником правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з учасником БГ виключно в обсягах небалансів учасника балансуючої групи за цінами та на умовах, визначених цим договором.

У розділі 5 договору з урахуванням додаткової угоди № 2 сторони погодили такий порядок розрахунків: у цілях цього договору учасник має право відкрити рахунок ЕСКРОУ в банку з цільовим використанням коштів по цьому договору, далі - рахунок ЕСКРОУ (пункт 5.1); учасник має забезпечити виконання своїх зобов`язань за договором на користь СВБ у вигляді забезпечувального платежу, сума якого розраховується згідно з формулою, що наводиться.

Забезпечувальний платіж перераховується учасником на рахунок СВБ.

Сума забезпечувального платежу підлягає перерахунку відповідно до пункту 5.4 договору.

СВБ має право використовувати кошти, отримані від учасника в якості забезпечувального платежу, для надання СВБ ОСП фінансової гарантії виконання зобов`язань СВБ за договором з ОСП про врегулювання небалансів електричної енергії (пункт 5.2); договір з банком про рахунок ЕСКРОУ має передбачати право СВБ на безумовне договірне списання коштів протягом одного банківського дня з дня надходження повідомлення по клієнт-банку СВБ без погодження з учасником з рахунку ЕСКРОУ на банківський рахунок СВБ для забезпечення своєчасної сплати СВБ рахунку ОСП за врегулювання небалансів учасника (пункт 5.5); СВБ списує з рахунку ЕСКРОУ учасника або використовує кошти, отримані на рахунок СВБ, необхідні для здійснення всіх платежів. Після проведення розрахунків СВБ з ОСП, за запитом учасника СВБ надає дозвіл на зняття надлишкових коштів на рахунку ЕСКРОУ учасника або повертає ці кошти, якщо вони були перераховані на рахунок СВБ, протягом двох банківських днів з дня отримання такого звернення (пункт 5.9).

Згідно з пунктом 6.3 договору якщо учасник має заперечення/зауваження щодо даних комерційного обліку, що містяться у надісланому СВБ розрахунку, він надсилає оновлені дані на електронну пошту СВБ для перерахунку оптимізації небалансів. СВБ робить оновлений розрахунок з урахуванням заперечень/зауважень учасника, надсилає його на електронну пошту учасника, вказану у реквізитах договору, та, на основі такого оновленого розрахунку складає акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за розрахунковий місяць.

Матеріалами справи підтверджується, що 31.07.2025 між сторонами підписано акт № 72025-24584661/ЕЕ купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за липень 2025 року за договором (далі - акт).

Відповідно до пункту 7.1 договору після отримання від АР (Адміністратор розрахунків - НЕК «Укренерго») коригувального акту (далі - коригувальний акт АР) та/або перерахунку небалансів учасників балансуючої групи на підставі даних комерційного обліку, які є в системі управління ринком, за версією 2 ММS, СВБ здійснює розрахунок врегулювання небалансів учасника балансуючої групи за розрахунковий місяць (далі - коригувальний акт сторін).

Протягом 2-х робочих днів з дня отримання коригувального акту АР СВБ направляє на електронну адресу учасника, зазначену у реквізитах цього договору, підписаний коригувальний акт сторін (пункт 7.3 договору).

Згідно з пунктом 7.4 договору учасник балансуючої групи підписує коригувальний акт сторін та направляє такий підписаний коригувальний акт сторін на електронну адресу СВБ, зазначену в реквізитах цього договору, протягом 2-х робочих днів з моменту отримання акту від СВБ.

Разом з цим, до акту було складено: 1. акт-корегування від 11.08.2025 № К-72025-24584661/ЕЕ (далі - коригувальний акт), відповідно до якого: учасник купив, а СВБ продав електричну енергію для врегулювання небалансів вартістю 11 157 057,46 грн (з ПДВ); учасник продав, а СВБ купив електричну енергію для врегулювання небалансів вартістю 30 038 463,40 грн (з ПДВ). 2. акт-корегування (врегулювання) від 24.09.2025 № ВР/72025-24584661/ЕЕ до коригувального акту (далі - акт-корегування (врегулювання)), відповідно до якого: учасник купив, а СВБ продав електричну енергію для врегулювання небалансів вартістю 11 156 728,92 грн (з ПДВ); учасник продав, а СВБ купив електричну енергію для врегулювання небалансів вартістю 30 003 44,71 грн (з ПДВ).

У пункті 7.5 договору визначено, що вартість електричної енергії, що була придбана для врегулювання небалансів за розрахунковий місяць, підлягає оплаті: учасником - протягом 3-х (трьох) банківських днів з дати отримання учасником коригувального акту на електронну адресу СВБ, зазначену в реквізитах цього договору; СВБ - протягом 3-х (трьох) банківських днів з дати отримання оплати від учасника.

СВБ здійснює оплату на користь учасника виключно після здійснення учасником всіх належних платежів за договором на користь СВБ.

14.08.2025 АТ «НАЕК «Енергоатом» сплатило вартість електричної енергії, що була придбана для врегулювання небалансів за липень 2025 року шляхом здійснення АТ «ЕКУ» списання грошових коштів у розмірі 11 157 057,46 грн (відповідно до даних коригувального акту) з рахунку ЕСКРОУ учасника, що підтверджується копією виписки по рахунку АТ «Укрексімбанк» за 14.08.2025.

Оскільки АТ «ЕКУ» здійснило оплату вартості електричної енергії лише 01.09.2025 (копія виписки по рахунку АТ «Укрексімбанк» за 01.09.2025 № 17383), за твердженнями товариства, відповідач допустив порушення строків, визначених пунктом 7.5 договору, що зумовило нарахування позивачем 32 058,48 грн трьох процентів річних за період з 19.08.2025 по 31.08.2025.

З метою досудового врегулювання спору АТ «НАЕК «Енергоатом» скерувало АТ «ЕКУ» претензію від 08.09.2025 № 50-2982/07-01-вих з вимогою про сплату, зокрема, трьох процентів річних за допущене порушення строків оплати за договором.

10.11.2025 АТ «ЕКУ» надало відповідь на претензію № 2482/25, відмовивши у задоволенні вимог АТ «НАЕК «Енергоатом».

Наведені обставини стали підставою звернення із цим позовом до суду про стягнення з компанії на користь позивача 32 058,48 грн трьох процентів річних за період з 19.08.2025 по 31.08.2025.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 ЦК України визначає порушенням зобов`язання його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Щодо доводів скаржника про те, що остаточний розмір взаємних зобов`язань сторін за результатами врегулювання небалансів електричної енергії за липень 2025 року визначено саме актом-коригуванням (врегулюванням) від 24.09.2025, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вказано судом вище, умовами пункту 7.5 договору сторонами був погоджений порядок розрахунків між сторонами, зокрема, що вартість електричної енергії, що була придбана для врегулювання небалансів за розрахунковий місяць, підлягає оплаті:

- Учасником - протягом 3-х (трьох) банківських днів з дати отримання Учасником коригувального акту на електронну адресу СВБ, зазначену в реквізитах цього договору;

- СВБ - протягом 3-х (трьох) банківських днів з дати отримання оплати від Учасника.

СВБ здійснює оплату на користь учасника виключно після здійснення Учасником всіх належних платежів за договором на користь СВБ.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.08.2025 було підписано акт-коригування № К-72025, яким розмір зобов`язань АТ «ЕКУ» визначено на рівні 30 038 463,40 грн; 01.09.2025 - АТ «ЕКУ» фактично сплатило саме цю суму - 30 038 463,40 грн. Разом з цим, 24.09.2025 - підписано акт-коригування (врегулювання) №ВР/72025, яким суму зменшено до 30 003 444,71 грн.

Водночас, момент, з якого розпочався перебіг строку виконання зобов`язання відповідача, суд визначив, виходячи з п. 7.5 договору, за яким СВБ (відповідач) зобов`язаний оплатити вартість електричної енергії протягом 3 банківських днів з дати отримання оплати від учасника. Учасник (позивач) здійснив свій платіж 14.08.2025 - саме на підставі коригувального акта від 11.08.2025 № Л-72025-24584661/ЕЕ.

Отже, моментом для початку перебігу строку є не дата остаточного акта-врегулювання (24.09.2025), а дата фактичної оплати учасником своєї частини за раніше складеним коригувальним актом (11.08.2025), що цілком узгоджується з положеннями пункту 7.5. договору. Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують.

Позивачем на виконання умов договору 14.08.2025 АТ «НАЕК «Енергоатом» сплатило вартість електричної енергії, що була придбана для врегулювання небалансів за липень 2025 року шляхом здійснення АТ «ЕКУ» списання грошових коштів у розмірі 11 157 057,46 грн.

Компанія, відповідно до умов договору, зобов`язана була здійснити оплату вартості електричної енергії, що була придбана для врегулювання небалансів за липень 2025 року протягом 3-х (трьох) банківських днів з дати отримання оплати від Учасника - тобто протягом 3-х (трьох) банківських днів з 15.08.2025.

Таким чином, оскільки третій день виконання грошового зобов`язання відповідача припадає на 17.08.2025 (неділя), з урахуванням наведених приписів Цивільного кодексу України, граничний строк виконання Компанією обов`язку оплати вартості електричної енергії, що була придбана для врегулювання небалансів за липень 2025 року є таким, що настав 18.08.2025 (включно). А тому нарахування річних з 19.08.2025 - є правомірним.

Водночас, відхиляючи доводи скаржника про те, що визначений у п. 7.5 договору строк у «банківських днях» слід обчислювати в календарних днях у зв`язку із запровадженням системи СЕП-4 та скасуванням поняття «банківський день». Суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, апелянт помилково посилається на те, що поняття «банківський день», вжите в п. 7.5 договору, за своєю правовою природою тотожне законодавчо визначеному терміну «операційний день» у розумінні Закону України «Про платіжні послуги» та має обчислюватися виключно робочими днями без урахування вихідних. Вказане спростовується наступним.

Термін «операційний день» у розумінні пункту 50 частини 1 статті 1 Закону України «Про платіжні послуги» визначає день, протягом якого надавач платіжних послуг здійснює діяльність, необхідну для виконання платіжних операцій, тобто стосується внутрішньої організації роботи надавача платіжних послуг (банку) з обробки платіжних інструкцій, а не строку виконання грошового зобов`язання між сторонами господарського договору.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що з 01.04.2023 в Україні функціонує система переказів на базі міжнародного стандарту ISO 20022 (четверта версія Системи електронних платежів НБУ - СЕП-4), за якої міжбанківські платіжні операції можуть здійснюватися цілодобово, включаючи вихідні та святкові дні, тоді як попередня версія СЕП передбачала перенесення платежів, здійснених у вихідні, на перший робочий день. Відповідно, фактична можливість здійснення та отримання банківського переказу більше не обмежується робочими днями банківської установи, а тому саме поняття «банківський день» як синонім «робочого дня» банку, що діяло на момент укладення договору (28.10.2022) відповідно до Інструкції НБУ № 320 від 16.08.2006.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку слід виходити зі змісту самого договірного зобов`язання та порядок обчислення строків, встановлений главою 18 ЦК України. Відповідно до частини 5 статті 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Ця норма застосовується до обчислення будь-якого строку, визначеного сторонами в договорі, незалежно від того, чи використовують сторони термін «банківський», «робочий» чи «календарний» день, оскільки закон не передбачає окремого порядку обчислення строків, встановлених саме в «банківських днях», а покладається на загальні правила визначення закінчення строку. Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що триденний строк виконання зобов`язання відповідача обчислюється в календарних днях з урахуванням правила частини 5 статті 254 ЦК України про перенесення закінчення строку, що припадає на вихідний, на перший робочий день, а тому граничний строк виконання зобов`язання настав саме 18.08.2025, а не пізніше, як про це стверджує апелянт. За таких обставин, доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими та не спростовують правильності визначеного судом першої інстанції моменту настання прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта щодо необхідності застосування до спірних правовідносин постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» (далі - постанова № 332).

Так, зазначеною постановою регулятор на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надав учасникам ринку електричної енергії настанову зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, укладеними відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

При цьому, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тоді як предметом спору у даній справі є стягнення трьох процентів річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка розміщена в розділі «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України і поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено спеціальними нормами.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції в цій частині враховує усталену практику Великої Палати Верховного Суду (зокрема, постанови від 27.11.2019 у справі № 340/385/17, від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, від 19.06.2019 у справах № 646/14523/15-ц та № 703/2718/16-ц, від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц), відповідно до якої передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає в отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання грошового зобов`язання, а тому такі проценти не є неустойкою та нараховуються незалежно від вини боржника. Отже, оскільки постанова № 332 за своїм змістом та цільовим призначенням стосується виключно штрафних санкцій - пені та штрафу, передбачених розділом 10 договору, а річні за ст. 625 ЦК України до штрафних санкцій не належать, підстав для застосування до спірних правовідносин постанови № 332.

Тоді як щодо посилань апелянта на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 та від 26.07.2023 у справі № 922/1948/22, суд апеляційної інстанції зазначає, що предметом спору в обох цих справах було стягнення саме договірних штрафних санкцій - пені та штрафу, тоді як предметом спору у даній справі є стягнення трьох процентів річних, які такими санкціями.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, лише в подібних правовідносинах, а подібність правовідносин передбачає тотожність предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г). Оскільки предмет спору у справах № 911/1359/22 та № 922/1948/22 не є тотожним предмету спору у даній справі, правові висновки, викладені в зазначених постановах, застосуванню до спірних правовідносин не підлягають, а тому доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими та не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення трьох процентів річних. Суд першої інстанції навів обставини задоволення позовних вимог, тому доводи скаржника про невідхилення його доводів не є підставою для відмови в позові.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог. Тоді як інші доводи апеляційної скарги фактично направлені на переоцінку обставин, які були правильно досліджені судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції переглядав справу в межах ст. 269 ГПК України та підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги не встановив.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову в повному обсязі. А тому порушене право позивача правомірно було захищено в розумінні ст. 4 ГПК України.

Таким чином, на підставі ст. 2, 4, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 4, 129,269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Енергетична компанія України" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі № 910/15110/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі № 910/15110/25 - залишити без змін.

3. Судовий збір, у зв`язку з переглядом рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/15110/25 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді Л.Г. Сітайло

В.В. Сулім