Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №910/9092/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2026 р. Справа№ 910/9092/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Ходаківської І.П.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Жукової К.Д.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Чубенко Л.Г., Онищук В.В.

від відповідача: Івасин О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДРІМ ДІМ"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.07.2026 про забезпечення позову

у справі №910/9092/26 (суддя Демидова М.О.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Чубенко Любові Гаврилівни

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДРІМ ДІМ"

про визнання незаконним та скасування пунктів рішення загальних зборів, усунення перешкод у здійснення права користування та розпорядження майном, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Фізична особа-підприємець Чубенко Любов Гаврилівна звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ДРІМ ДІМ» про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, зобов`язання вчинити певні дії, який подано 22.07.2026. Позивач просить суд:

- визнати незаконними та скасувати пункти 5, 6 та 7 розділу IV Протоколу №2 загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку № 36 Б по бульвару Вацлава Гавела в місті Києві від 24 березня 2026 року;

- визнати незаконними дії Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ДРІМ ДІМ», в особі голови правління Денисенко Світлани Олексіївни, щодо обмеження доступу до внутрішньобудинкових мереж та припинення електропостачання нежитлових приміщень №№ 1, 2, 3, 4 (група приміщень № 112, в літ. «А»), що розташовані за адресою: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 36-Б;

- зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ДРІМ ДІМ», в особі голови правління Денисенко Світлани Олексіївни, відновити електропостачання та користування іншими внутрішньобудинковими інженерними мережами (опалення, водопостачання, водовідведення) до нежитлових приміщень №№ 1, 2, 3, 4 (група приміщень № 112, в літ. «А»), що знаходиться за адресою: м. Київ, Бульвар Вацлава Гавела, буд. 36-Б та забезпечити безперешкодний доступ Чубенко Любові Гаврилівні до відповідної електрощитової та інженерних мереж;

- вирішити питання про розподіл судових витрат.

Спір між сторонами виник у межах господарських правовідносин щодо реалізації права власності та користування спільним майном багатоквартирного будинку, де позивач є законним власником нежитлових приміщень і зареєстрованим суб`єктом господарювання, який до моменту виникнення спору мав право безперешкодно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, включаючи доступ до інженерних мереж для надання в оренду робочих місць, тоді як відповідач є непідприємницьким товариством, створеним для управління та утримання спільного майна будинку, чиї обов`язки полягали у забезпеченні належного утримання мереж і захисті прав усіх співвласників на рівних засадах без застосування до них непередбачених законом санкцій чи перешкод.

Позовні вимоги обґрунтовано такими доводами:

- відповідач як об`єднання співвласників багатоквартирного будинку не наділений повноваженнями ставити під сумнів зареєстроване право власності на об`єкт нерухомості та самостійно визначати його правовий статус;

- загальні збори співвласників не мають компетенції приймати рішення про відключення приміщень окремого співвласника від інженерних мереж та застосовувати будь-які обмежувальні заходи у позасудовому порядку;

- оскаржувані пункти рішення загальних зборів мають дискримінаційний та індивідуально-спрямований характер, що суперечить принципу рівності співвласників;

- відповідач здійснив самочинне виконання спірного рішення шляхом фізичного відключення електропостачання та блокування доступу до електрощитової, фактично перебравши на себе функції ліцензованого оператора системи розподілу та суду;

- дії відповідача створюють триваючі перешкоди позивачу у користуванні її майном та унеможливлюють провадження нею законної підприємницької діяльності;

- під час ухвалення оскаржуваного рішення були допущені істотні процедурні порушення, оскільки у протоколі відсутні необхідні дані для перевірки повноважності зборів, достовірності підрахунку голосів та наявності кворуму при письмовому опитуванні;

- надання позивачем технічної документації не призвело до поновлення її прав, що підтверджує безпідставність встановлених відповідачем обмежень.

Правовим обґрунтуванням позовних вимог позивач визначив статті 24, 41, 42, 55 Конституції України, Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закон України «Про ринок електричної енергії».

Короткий зміст ухвали що оскаржується

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2026 у справі № 910/9092/26 заяву Фізичної особи-підприємця Чубенко Любові Гаврилівни про забезпечення позову задоволено частково. Суд першої інстанції вжив заходи забезпечення позову шляхом заборони Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «ДРІМ ДІМ» в особі голови правління та іншим особам вчиняти дії, спрямовані на обмеження, припинення, блокування або перешкоджання користуванню позивачем внутрішньобудинковими інженерними мережами (електропостачання, водопостачання, водовідведення та опалення) до нежитлових приміщень позивача до набрання законної сили рішенням суду у даній справі. В задоволенні решти вимог заяви (щодо зобов`язання відновити електропостачання та надати безперешкодний доступ до технічного приміщення) суд відмовив.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником нежитлових приміщень №№ 1, 2, 3, 4 (група приміщень № 112, в літ. «А») у будинку № 36-Б по бульвару Вацлава Гавела у м. Києві, а відповідач здійснює управління спільним майном цього багатоквартирного будинку, при цьому пунктом 3 розділу V Статуту відповідача передбачено його право обмежувати користування спільним майном. У спірних правовідносинах позивач реалізує своє право власності та право на користування внутрішньобудинковими мережами для здійснення підприємницької діяльності, тоді як відповідач пунктом 6 розділу IV Протоколу № 2 загальних зборів співвласників від 24.03.2026 безпосередньо прийняв рішення про обмеження користування позивачем такими мережами. Місцевим господарським судом визнано встановленим факт відсутності електропостачання у приміщеннях позивача з 25.05.2026, однак встановлено, що відключення та підключення на струмообмежувальному пристрої обладнання позивача здійснювалось представниками оператора системи розподілу електричної енергії (ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі»), який мав фактичний доступ до електрощитової. Оскільки розглядалася заява про забезпечення позову, суд першої інстанції не здійснював остаточного визначення особи, яка порушила права позивача (відповідач чи оператор системи розподілу), проте констатував наявність з боку відповідача реальної загрози вчинення дій з перешкоджання користуванню інженерними мережами на підставі оскаржуваного рішення загальних зборів.

Щодо вимоги про зобов`язання відновити електропостачання суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, оскільки на цій стадії процесу неможливо встановити, чия саме поведінка (відповідача чи оператора системи розподілу) спричинила відключення, що унеможливлює покладення на відповідача такого обов`язку та свідчить про недопустиме передчасне вирішення спору по суті.

Щодо вимоги про заборону відповідачу вчиняти дії, спрямовані на обмеження чи перешкоджання користуванню внутрішньобудинковими інженерними мережами, суд дійшов висновку про її задоволення, оскільки наявність оскаржуваного рішення загальних зборів створює реальну загрозу вчинення таких дій відповідачем, а застосований захід є співмірним, безпосередньо кореспондує предмету позовних вимог та спрямований виключно на збереження існуючого фактичного стану правовідносин до вирішення спору. - Щодо вимоги про надання безперешкодного доступу до електрощитової суд дійшов висновку про відмову, оскільки позивачем не доведено існування реальної загрози недопуску уповноважених спеціалістів (зважаючи на безперешкодний доступ працівників оператора системи розподілу до щитової), а сама вимога сформульована надто широко, що створює ризик безпідставного доступу до технічних приміщень невизначеного кола осіб.

Суд послався на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закон України «Про ринок електричної енергії», статті 73, 74, 79, 86, 136, 137, 140, 233, 234, 235 ГПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ДРІМ ДІМ» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.07.2026 у справі № 910/9092/26 та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована такими доводами:

- оскаржувана ухвала суду першої інстанції є передчасною та безпідставно порушує права відповідача у справі;

- місцевий господарський суд не врахував правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23, щодо критеріїв співмірності, адекватності та обґрунтованості заходів забезпечення позову, а також обов`язку позивача доводити обставини, з якими пов`язано вирішення відповідного питання;

- відповідач не вчиняв жодних дій щодо перешкоджання у наданні електропостачання позивачу, а прийняте загальними зборами об`єднання рішення про обмеження користування внутрішньобудинковими інженерними мережами жодним чином не стосувалося відключення позивача від електромереж;

- скаржник діяв виключно як відповідальний управитель спільним майном, оскільки втручання в роботу електромереж будинку осіб без наявного досвіду та кваліфікації виключає можливість їх безпечного використання, відтак відповідач не міг допустити до електромереж некваліфікованих працівників або самого позивача;

- позивач приховав від суду інформацію про те, що станом на дату подання позову електропостачання до його приміщень вже було відновлене, а причиною відключення стала безвідповідальність позивача в експлуатації власного обладнання, а не дії відповідача;

- суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що працівники оператора системи розподілу безперешкодно прибули на виклик позивача та здійснили заміну його лічильника й іншого обладнання, що підтверджує відсутність будь-яких перешкод з боку відповідача;

- на сьогодні обладнання позивача опломбоване працівниками енергослужб, втручання в яке заборонено будь-яким особам, у тому числі позивачу, що робить фактичне виконання оскаржуваної ухвали об`єктивно неможливим;

- суд першої інстанції безпідставно не застосував інститут зустрічного забезпечення, пропозиція щодо якого мала бути наведена позивачем у заяві про забезпечення позову.

Свої вимоги та доводи скаржник обґрунтовує приписами статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пункту 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії, статей 76, 77, 81 ЦПК України.

Правова позиція щодо апеляційної скарги інших учасників справи

09.08.2026 позивач подав відзив на апеляційну скаргу у якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.07.2026 - без змін.

У своєму відзиві наводить такі аргументи:

- зазначає, що довід скаржника про його непричетність до вже здійсненого відключення електропостачання не має правового значення для вирішення питання про забезпечення позову, оскільки застосований судом захід має превентивний характер і ґрунтується на наявності рішення загальних зборів (пункт 6 розділу IV Протоколу № 2), яке саме по собі створює реальну загрозу вчинення відповідачем подальших дій щодо обмеження чи блокування користування мережами;

- звертає увагу на те, що твердження відповідача про те, що рішення зборів не стосувалося відключення позивача, прямо спростовується змістом пункту 6 розділу IV Протоколу № 2, яким передбачено саме обмеження користування внутрішньобудинковими інженерними мережами, а оцінка правомірності та меж цього рішення становить предмет розгляду справи по суті і не може здійснюватися на стадії забезпечення позову;

- наголошує, що посилання скаржника на правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23) навпаки підтверджує правильність оскаржуваної ухвали, оскільки суд вжив саме рекомендований цією постановою механізм забезпечення позову шляхом заборони відключення на час вирішення спору;

- вважає безпідставними посилання скаржника на його правомірні дії як відповідального управителя майном, оскільки ці доводи фактично зводяться до обґрунтування законності спірного рішення загальних зборів, що має оцінюватися під час розгляду справи по суті;

- зазначає, що твердження відповідача про неможливість виконання ухвали (через опломбування обладнання) ґрунтується на неправильному тлумаченні її змісту, адже ухвала не зобов`язує відповідача вчиняти активні дії з відновлення електропостачання чи доступу до обладнання, а має заборонний характер і зобов`язує його лише утриматися від вчинення дій, спрямованих на перешкоджання користуванню мережами;

- звертає увагу на те, що застосування зустрічного забезпечення згідно із законом не є обов`язковим, а відповідач із відповідним клопотанням до суду першої інстанції не звертався;

- наголошує, що довід про приховування інформації щодо відновлення електропостачання станом на дату подання позову не стосується предмета апеляційного перегляду, оскільки превентивний захід забезпечення позову застосовується у зв`язку з наявністю оскаржуваного рішення зборів, а не для констатації стану електропостачання на конкретну дату;

- вважає, що застосований судом захід забезпечення позову є співмірним, безпосередньо кореспондує позовним вимогам та спрямований виключно на збереження існуючого фактичного стану правовідносин, що підтверджується також відмовою суду в задоволенні інших вимог заяви (про відновлення електропостачання та доступ до щитової).

Позивач обґрунтовує свої заперечення статтею 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а також статтями 136, 137, 140, 141, 234, 236, 263, 269, 275, 276 ГПК України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2026 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Алданова С.О., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2026 ухвалено:

«Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДРІМ ДІМ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.07.2026 у справі № 910/9092/26.

2. Закінчити проведення підготовчих дій.

3. Повідомити учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 09.09.2026 о 09:45 год. Засідання відбудеться у приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1-А, зал судових засідань №9 (другий поверх).

4. Роз`яснити учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 02.09.2026 (включно).

Звернути увагу, що згідно вимог ст. 263 ГПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. До відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

5. Встановити учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 02.09.2026 (включно).

6. Участь у судовому засіданні для учасників справи не є обов`язковою. При цьому, у зв`язку з військовою агресією проти України Північний апеляційний господарський суд роз`яснює учасникам справи про їх право подати заяви про розгляд справи за їх відсутності, а також у разі неможливості явки їх представників у судове засідання - звернутися до суду з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку.

7. Витребувати у Господарського суду міста Києва копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.07.2026 у справі №910/9092/26 та невідкладно надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду.».

Явка представників учасників справи

У судовому засіданні 09.09.2026 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, а представник позивача заперечив щодо вимог скарги.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов наступних висновків.

Джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

За приписами частини другої вказаної статті забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Зі змісту пунктів 2, 4 частини першої статті 137 ГПК України вбачається, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії, а також забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання. При цьому процесуальний закон наділяє суд повноваженнями застосувати одночасно кілька заходів забезпечення позову (частина третя статті 137 ГПК України).

Водночас обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є їх співмірність із заявленими позивачем вимогами, на чому прямо наголошено у частині четвертій статті 137 ГПК України (крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги).

Порядок розгляду заяви про забезпечення позову регламентовано статтею 140 ГПК України, частиною першою якої встановлено, що така заява розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. За наслідками розгляду відповідної заяви суд постановляє ухвалу про забезпечення позову або про відмову у його забезпеченні, в якій обов`язково зазначає вид забезпечення позову, підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення (частина шоста статті 140 ГПК України).

Щодо інституту зустрічного забезпечення Суд зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Разом з тим, частиною третьою статті 141 ГПК України імперативно визначено випадки, за наявності яких застосування зустрічного забезпечення є обов`язком суду. До таких підстав законодавець відносить: 1) відсутність у позивача зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна на території України в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача у випадку відмови у позові; або 2) надання суду доказів того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача у разі відмови у позові.

Правова позиція суду апеляційної інстанції

Як вбачається з апеляційної скарги відповідач стверджує, що ухвала суду першої інстанції є передчасною та не враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 344/13201/23, щодо співмірності та адекватності забезпечення позову. На думку скаржника, заборона вчиняти дії щодо обмеження електропостачання має стосуватися виключно оператора системи розподілу, а не ОСББ.

З цього приводу колегія зазначає таке.

Забезпечення позову згідно зі статтями 136, 137 ГПК України є процесуальним механізмом запобігання порушенню прав позивача до вирішення спору.

Матеріалами справи підтверджено, що пунктом 6 розділу IV Протоколу №2 загальних зборів ОСББ прийнято рішення про обмеження користування інженерними мережами. Це рішення безпосередньо створює реальну загрозу вчинення відповідачем дій, спрямованих на перешкоджання позивачу в користуванні майном.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2026 року у справі №344/13201/23 сформувала правовий висновок щодо належного механізму захисту прав споживача під час вирішення судового спору. Зокрема, у пунктах 91, 93, 104, 107 та 147 вказаної постанови зазначено, що безальтернативним та найефективнішим механізмом практичного застосування пункту 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії є використання інституту процесуального права - забезпечення позову шляхом постановлення ухвали про заборону відключення (припинення або обмеження) електропостачання споживача на час вирішення справи по суті. З огляду на це, застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти дії, спрямовані на обмеження чи перешкоджання користуванню інженерними мережами, повністю узгоджується з наведеною актуальною практикою Великої Палати Верховного Суду.

Враховуючи викладене а також обставини справи, суд першої інстанції обґрунтовано врахував наявність прямої загрози порушення прав позивача з боку ОСББ, яке прийняло відповідне спірне рішення. Оскаржувана ухвала повною мірою відповідає критеріям співмірності та адекватності. Суд першої інстанції вірно надав оцінку обставинам, забезпечивши дієвий захист прав заявника.

Скаржник вказує на неможливість виконання ухвали, оскільки електропостачання приміщень позивача станом на дату подання позову вже було відновлене силами оператора системи розподілу, а обладнання опломбоване енергослужбами. Скаржник зазначає, що не має права втручатися у роботу опломбованих мереж, а позивач приховав факт відновлення постачання.

Надаючи правову оцінку цьому доводу колегія зазначає, що судове рішення про забезпечення позову повинно бути виконуваним. Відповідно до статті 73 ГПК України, суд оцінює фактичні дані, які мають значення для справи. Суд першої інстанції у резолютивній частині залишив виключно заборону вчиняти дії щодо обмеження та перешкоджання користуванню мережами.

За висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанова від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18), захід забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії полягає у пасивній поведінці зобов`язаної особи і спрямований виключно на збереження існуючого становища (status quo) до розгляду справи по суті. У цій справі також Верховний Суд виснував таке: «Оскільки у даному разі Фірма мала намір звернутися до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не мала взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а мала застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.».

Отже, довід скаржника визнається колегією необґрунтованим. Той факт, що електропостачання було відновлене оператором системи розподілу, не робить ухвалу неможливою для виконання, а навпаки, підтверджує абсолютну актуальність збереження існуючого становища. Ухвала суду першої інстанції не зобов`язує відповідача розпломбовувати обладнання чи вчиняти активні технічні дії. Відповідач зобов`язаний лише утримуватися від вчинення дій, спрямованих на перешкоджання користуванню мережами. Суд першої інстанції вірно надав оцінку цій обставині.

Відповідач стверджує, що діяв виключно в межах повноважень відповідального управителя спільним майном відповідно до статті 14 Закону України від 09 листопада 2017 року №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги», захищаючи мережі від некваліфікованого втручання.

В цьому контексті колегія суддів зазначає, що оцінка доказів на стадії забезпечення позову (стаття 86 ГПК України) має суворо обмежений характер. Суд не вправі давати правову оцінку діям відповідача по суті спору, зокрема щодо меж його законних повноважень як управителя.

Апеляційний суд відхиляє аргументи скаржника по суті спору, зокрема щодо оцінки меж його законних повноважень як управителя, з огляду на таке.

За усталеною практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 10.11.2020 у справі №910/1200/20 зазначено такий висновок: "8.6. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18."

Відтак, з`ясування правомірності прийнятого об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку рішення та дій щодо управління спільним майном належить до предмета доказування безпосередньо під час розгляду справи по суті.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно утримався від оцінки вказаних доводів відповідача, забезпечивши баланс інтересів сторін до остаточного вирішення спору.

У своїй апеляційні скарзі скаржник посилається на безпідставне незастосування судом першої інстанції інституту зустрічного забезпечення, що мало бути ініційовано позивачем.

Надаючи правову оцінку цьому доводу колегія зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 141 ГПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Отже, це є диспозитивним правом суду, за винятком випадків обов`язкового застосування, встановлених частиною третьою статті 141 ГПК України, які в даній справі об`єктивно відсутні. Застосування зустрічного забезпечення є правом, а не обов`язком суду. При цьому особа, яка вважає, що забезпечення позову завдасть їй збитків, зобов`язана подати вмотивоване клопотання та надати суду відповідні докази і розрахунки. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до суду першої інстанції із процесуальним клопотанням про зустрічне забезпечення. Заборона вчиняти дії щодо обмеження електропостачання позивача не має наслідком автоматичного заподіяння збитків ОСББ, відтак суд першої інстанції обґрунтовано та законно не застосував зустрічне забезпечення за власною ініціативою.

Надаючи оцінку доводам апелянта про те, що позивач приховав факт відновлення електропостачання силами оператора системи розподілу станом на день подання позову, колегія суддів зазначає таке. Заходи забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти дії за своєю правовою природою мають превентивний (запобіжний) характер. Наявність чинного та нескасованого рішення загальних зборів ОСББ про обмеження користування інженерними мережами об`єктивно генерує ризик вчинення відповідачем відповідних перешкод у майбутньому незалежно від поточного технічного стану підключення. ОСББ є управителем/балансоутримувачем саме внутрішньобудинкових мереж. Відповідно, воно має фізичну здатність перешкодити позивачу користуватися мережами всередині будинку незалежно від статусу підключення будинку до зовнішніх електромереж ДТЕК. Це робить заборону вчиняти дії щодо ОСББ обґрунтованою.

Отже, фактичний статус електропостачання на момент звернення до суду не нівелює тих потенційних ризиків, яким запобігає оскаржувана ухвала. Доводи ж щодо добросовісності процесуальної поведінки позивача підлягають дослідженню під час розгляду справи по суті та не можуть слугувати самостійною підставою для скасування обґрунтованого і співмірного заходу забезпечення позову, спрямованого на збереження існуючого становища.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно зі статтею 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржене судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду про часткове забезпечення позову постановлена з дотриманням норм процесуального права, зокрема статей 136, 137 ГПК України, та повною мірою відповідає фактичним обставинам справи на стадії вирішення відповідної процесуальної заяви. Місцевий господарський суд правильно встановив наявність обґрунтованих підстав для вжиття превентивних заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти дії щодо перешкоджання користуванню інженерними мережами, забезпечивши необхідний баланс інтересів сторін до вирішення спору по суті, та правомірно відмовив у задоволенні інших вимог заяви, які вимагали вчинення активних технічних дій або стосувалися вирішення спору по суті.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції, ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм процесуального права та зводяться до намагання переоцінити обставини, які підлягають доказуванню та встановленню виключно під час розгляду справи по суті.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції не вбачає визначених законом підстав для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.

Судові витрати

Розподіл судових витрат (у тому числі витрат на професійну правничу допомогу), понесених сторонами як у суді першої, так і в суді апеляційної інстанцій у зв`язку з розглядом заяви про забезпечення позову та її апеляційним оскарженням, не здійснюється на цій стадії процесу та має бути вирішений господарським судом першої інстанції за результатами розгляду справи по суті згідно з частиною шостою статті 130 ГПК України.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.07.2026 у справі №910/9092/26 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, порядку та строки, передбачені статтями 286, 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 17.09.2026.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді І.П. Ходаківська

С.О. Алданова