Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №910/15687/25 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: енергоносіїв

Дата: 31 серпня 2026 р.

Справа: №910/15687/25

Суддя: Демидова А.М.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2026 р. Справа № 910/15687/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Дяченко Л.О. (у режимі відеоконференції)

від відповідача: Курдюмов М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Гарантований покупець" (правонаступник Державного підприємства "Гарантований покупець")

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 (повне рішення складено та підписано 23.03.2026) (суддя Спичак О.М.)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2026 (суддя Спичак О.М.)

у справі № 910/15687/25 Господарського суду міста Києва

за позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавський олійноекстраційний завод - Кернел Груп"

до Акціонерного товариства "Гарантований покупець" (правонаступник Державного підприємства "Гарантований покупець")

про стягнення 31 535 775,21 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

У грудні 2025 року Приватне акціонерне товариство "Полтавський олійноекстраційний завод - Кернел Груп" (далі - ПрАТ "ПОЕЗ - Кернел Груп", Товариство, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець", Гарантований покупець, відповідач) про стягнення 31 535 775,21 грн, з яких 29 887 020,15 грн основного боргу, 618 893,06 грн 3 % річних та 1 029 862,00 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 1972/02/21 від 19.07.2021 (далі також - Договір) у частині своєчасної повної оплати вартості купленої електричної енергії за період січень 2024 року, квітень - серпень 2024 року, у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 29 887 020,15 грн. Крім того, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 618 893,06 грн 3 % річних та 1 029 862,00 грн інфляційних втрат.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі № 910/15687/25 позов задоволено частково та стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ПрАТ "ПОЕЗ - Кернел Груп" суму основного боргу у розмірі 29 887 020,14 грн, 3 % річних у розмірі 618 893,06 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 029 862,00 грн та судовий збір у розмірі 378 429,30 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано відсутністю в матеріалах справи доказів сплати відповідачем боргу в повному обсязі, у зв`язку із чим позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості визнана судом частково обґрунтованою в сумі 29 887 020,14 грн.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних, заявлених позивачем до стягнення з відповідача, суд встановив, що загальний розмір 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 618 893,06 грн та інфляційних втрат - 1 029 862,00 грн.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення

17.03.2026 ПрАТ "ПОЕЗ - Кернел Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/15687/25, в якій просило суд ухвалити додаткове рішення в даній справі та стягнути з відповідача судові витрати позивача на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн.

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2026 у справі № 910/15687/25 заяву ПрАТ "ПОЕЗ - Кернел Груп" задоволено частково та стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ПрАТ "ПОЕЗ - Кернел Груп" витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 20 000,00 грн. В іншій частині заяви відмовлено.

Додаткове рішення мотивовано тим, що спір у даній справі не є складним, є "розрахунковим", відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку з неналежним виконанням договорів і регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України); великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Задовольняючи частково заяву ПрАТ "ПОЕЗ - Кернел Груп" про ухвалення додаткового рішення та покладаючи на ДП "Гарантований покупець" витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 20 000,00 грн, суд також врахував обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 та додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2026 у справі № 910/15687/25, ДП "Гарантований покупець" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі № 910/15687/25 в частині задоволення вимог щодо стягнення з ДП "Гарантований покупець" 29 887 020,14 грн основної заборгованості, 3 % річних у розмірі 618 893,06 грн, втрат від інфляції у розмірі 1 029 862,00 грн та судового збору у розмірі 378 429,30 грн; скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2026 у справі № 910/15687/25 в частині задоволення вимог щодо стягнення з ДП "Гарантований покупець" на користь ПрАТ "ПОЕЗ - Кернел Груп" витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн; ухвалити нове рішення, яким відмовити ПрАТ "ПОЕЗ - Кернел Груп" у задоволенні позову та заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

При цьому скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зокрема, ДП "Гарантований покупець" зауважує, що судом першої інстанції не враховано: особливості виконання Гарантованим покупцем зобов`язань за Договором, оскільки за існуючого алгоритму розрахунків, обов`язок Гарантованого покупця щодо оплати 100 % вартості електричної енергії обумовлений 100 % оплатою ОСП (Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - НЕК "Укренерго") послуги перед Гарантованим покупцем; несвоєчасне виконання НЕК "Укренерго" своїх зобов`язань за Договором з оплати послуги перед Гарантованим покупцем; обов`язковість положень Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 26.04.2019 № 641 (далі також - Порядок № 641, Порядок), до прав і обов`язків сторін Договору; помилковості розрахунку позивачем 3 % річних та інфляційних втрат, а також сталої практики Верховного Суду щодо заокруглення сукупного індексу інфляції до десяткового числа після коми (постанова Верховного Суду від 09.07.2025 у справі № 910/9149/24); наявності форс-мажорних обставин.

Також скаржник вказує, що з урахуванням ситуації, в якій опинилася Держава, зважаючи на важливість Гарантованого покупця для економіки України, беручи до уваги соціальну спрямованість його діяльності, особливо в період дії режиму воєнного стану, вбачається настання непереборної сили, що унеможливлює стягнення з відповідача основного боргу, 3 % та інфляційних нарахувань у судовому порядку.

Доводи скаржника в частині незгоди з ухваленим судом першої інстанції додатковим рішенням зводяться до того, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованим та не відповідає принципам розумності і справедливості; розмір гонорару, визначений позивачем, не відповідає критеріям дійсної необхідності їх понесення та розумності їх розміру, є явно завищеним та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами на послуги адвоката; представник позивача вже здійснював супровід в інших судових справах, які є аналогічними, предметом яких є стягнення заборгованості з ДП "Гарантований покупець" на користь підприємств - виробників електричної енергії за "зеленим" тарифом. На переконання скаржника, зазначені вище обставини справи свідчать, що підготовка справи до розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 (колегія суддів у складі: Кропивна Л.В. - головуючий суддя, судді Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2026 у справі № 910/15687/25; розгляд апеляційної скарги призначено на 10.06.2026 о 13:00.

У зв`язку з тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя судді Північного апеляційного господарського суду Кропивної Л.В., на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 07.05.2026, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Згідно з витягом з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 18.06.2026 для розгляду справи № 910/15687/25 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2026 у справі № 910/15687/25 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.; розгляд апеляційної скарги призначено на 04.08.2026 о 10:30.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 задоволено заяву ПрАТ "ПОЕЗ - Кернел Груп" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2026 задоволено заяву Акціонерного товариства "Гарантований покупець" (далі - АТ "Гарантований покупець") про заміну сторони її правонаступником у справі № 910/15687/25; замінено відповідача у справі № 910/15687/25 - ДП "Гарантований покупець" (ідентифікаційний код 43068454) його правонаступником - АТ "Гарантований покупець" (ідентифікаційний код 43068454).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2026 продовжено строк розгляду апеляційної скарги АТ "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2026 у справі № 910/15687/25; розгляд апеляційної скарги відкладено на 01.09.2026 о 10:30 в режимі відеоконференції.

Позиції учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначаючи, зокрема, що відповідач не виконав покладені на нього обов`язки щодо розрахунку за отриманий товар, чим порушив вимоги чинного законодавства та умови укладеного між сторонами Договору; укладення відповідачем з контрагентами інших договорів не має впливати на взяті ним зобов`язання перед позивачем, термін виконання яких чітко визначено діючим законодавством; здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат є арифметично правильним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства і положенням Договору, зокрема, сума заборгованості визначена позивачем на підставі підписаного сторонами акта купівлі-продажу електричної енергії за кожен місяць, визначеної відповідною постановою НКРЕКП, яка визначає вартість електричної енергії за цей місяць та дата видачі якої є відправною точкою для відрахування 5 робочих днів (визначення дати, коли оплата повинна бути здійснена) та з урахуванням платежів, здійснених відповідачем; нарахування 3 % річних та інфляційних відбувається не на кінцеву суму заборгованості, як це здійснює відповідач, а за весь період заборгованості з урахуванням її зменшення; доводи відповідача щодо наявності підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань за Договором у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, на переконання позивача, є необґрунтованими; у порушення приписів чинного законодавства та умов Договору, на підтвердження форс-мажорних обставин, відповідач не надав відповідного документа, а також доказів повідомлення позивача у визначеному цим правочином порядку про настання форс-мажорних обставин, на які посилався відповідач у своєму відзиві.

Заперечуючи проти доводів скаржника в частині оскарження додаткового судового рішення, позивач вказує, що відповідачем не доведено те, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката є неспівмірним із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову; відповідач в апеляційній справі зазначив дані, які не відповідають дійсності, зокрема, щодо адвоката, який здійснював представництво інтересів позивача та його участі в інших судових справах.

Також у відзиві на апеляційну скаргу позивачем викладено клопотання про ухвалення рішення про стягнення з відповідача 50 000,00 грн витрат на правову допомогу в апеляційній інстанції.

Явка представників учасників справи. Розгляду клопотань учасників справи

У судовому засіданні 01.09.2026 взяли участь представник позивача (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду) та представник відповідача (в залі суду).

У судовому засіданні розглянуто подане відповідачем 04.08.2026 до Північного апеляційного господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі № 910/15687/25.

У зазначеному клопотанні відповідач просить суд зупинити провадження у даній справі до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/11540/25.

Клопотання відповідача обґрунтоване тим, що з метою правильного вирішення даної справи є необхідним врахувати висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за результатами перегляду справи № 910/11540/25 щодо правозастосування положень абз. 3 підп. 12 (підп. 13) п. 1 постанови НКРЕКП № 332 та абз. 2 п. 11.4 глави 11 Порядку № 641.

Представник позивача проти зазначеного клопотання відповідача заперечує, зазначаючи, що правовідносини у справах, для відступу від висновків Верховного Суду в яких справу № 910/11540/25 передано на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду, не є подібними до правовідносин у даній справі; підставою для передачі справи на розгляд об`єднаної палати є необхідність відступу від висновків Верховного Суду щодо застосування абз. 1 п. 11.4 гл. 11 Порядку № 641, а саме щодо визначення початку перебігу п`ятиденного строку для здійснення гарантованим покупцем остаточного розрахунку за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом електричну енергію: з дня оприлюднення відповідного рішення Регулятора чи з дня, наступного за днем такого оприлюднення; у даній же справі (№ 910/15687/25) позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних не брався до розрахунку день оприлюднення відповідного рішення Регулятора.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ("Право суду зупинити провадження у справі") ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі, зокрема, у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що зупинення провадження з цієї підстави є правом, а не обов`язком суду та передбачає необхідність встановлення не лише самого факту перебування іншої справи на перегляді палатою, об`єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду, а й подібності правовідносин та такого характеру правового питання, яке розглядається у відповідній справі, що сформований за результатами її перегляду висновок може мати значення для правильного вирішення спору, який перебуває на розгляді суду.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.07.2026 справу № 910/11540/25 за касаційною скаргою АТ "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 передано на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду для відступу від висновку, викладеного в постановах від 07.10.2025 у справі № 910/12271/24 та від 11.11.2025 у справі № 910/15563/24, про застосування положень абз. 1 п. 11.4 гл. 11 Порядку № 641 в редакції постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178 у взаємозв`язку з положеннями статті 253 ЦК України.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, передаючи справу № 910/11540/25 на розгляд об`єднаної палати, не погодилась із висновками Верховного Суду, викладеним у постановах від 07.10.2025 у справі № 910/12271/24 та від 11.11.2025 у справі № 910/15563/24, зазначивши, що:

- Верховний Суд у постановах від 07.10.2025 у справі № 910/12271/24 та від 11.11.2025 у справі № 910/15563/24 послався на наявність відповідного висновку об`єднаної палати (постанова від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23) із цього питання;

- утім у справі № 910/4439/23 об`єднана палата хоч і зазначила, що гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора та що строк остаточного розрахунку сторони визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати, - затвердження вартості послуги НКРЕКП із посиланням на п. 10.4 Порядку № 641, проте об`єднана палата не застосовувала положення статті 253 ЦК України, не встановлювала, який із днів (день оприлюднення чи наступний після нього день) є першим днем цього строку; не зіставляла два можливі способи його обчислення;

- колегія суддів у цій справі не погоджується з висновками про те, що відповідно до Порядку № 641 перебіг строку для здійснення гарантованим покупцем остаточного розрахунку за поставлену за "зеленим" тарифом електричну енергію розпочинається саме з дня оприлюднення постанови Регулятора. Натомість вважає, що перебіг такого строку має розпочинатися з дня, наступного за днем оприлюднення відповідної постанови НКРЕКП.

- сам по собі абз. 1 п. 11.4 гл. 11 Порядку № 641 визначає тривалість строку, а саме п`ять робочих днів, та подію, з якою пов`язано його початок, - оприлюднення рішення Регулятора. Тоді як порядок обчислення такого строку визначений у частині першій статті 253 ЦК України (перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок);

- застосоване в абз. 1 п. 11.4 гл. 11 Порядку № 641 формулювання "з дня оприлюднення" не містить прямої вказівки на те, що день оприлюднення є першим днем перебігу строку. Для того, щоб не застосовувалося загальне правило, визначене статтею 253 ЦК України, нормативне регулювання мало б однозначно передбачати включення дня події до строку.

Ухвалою від 18.08.2026 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 910/11540/25 за касаційною скаргою АТ "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 та призначила її розгляд у відкритому судовому засіданні на 16.10.2026 о 10:30.

Як вбачається з ухвали Верховного Суду від 22.07.2026 у справі № 910/11540/25, АТ "Гарантований покупець" у касаційній скарзі, серед іншого, посилалося на необхідність відступу від висновків Верховного Суду щодо порядку реалізації права гарантованого покупця на зменшення рівня розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення відповідно до постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022, а також на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування абз. 2 п. 11.4 гл. 11 Порядку № 641 у частині врахування суми коштів, отриманих гарантованим покупцем від оператора системи передачі.

Разом із тим, зазначені доводи касаційної скарги не стали підставою для передачі справи № 910/11540/25 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Так, зі змісту пунктів 35-37, 57-66, 73 ухвали Верховного Суду від 22.07.2026 у справі № 910/11540/25 вбачається, що підставою для передачі справи на розгляд об`єднаної палати визначено необхідність відступу від висновків Верховного Суду щодо застосування абз. 1 п. 11.4 гл. 11 Порядку № 641 у взаємозв`язку з положеннями статті 253 ЦК України, а саме щодо визначення початку перебігу п`ятиденного строку для здійснення гарантованим покупцем остаточного розрахунку за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом електричну енергію: з дня оприлюднення відповідного рішення регулятора чи з дня, наступного за днем такого оприлюднення.

Отже, предметом правового перегляду, який зумовив передачу справи № 910/11540/25 на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду, є саме питання порядку обчислення строку, встановленого абз. 1 п. 11.4 гл. 11 Порядку № 641, у взаємозв`язку зі статтею 253 ЦК України.

Натомість питання застосування абз. 2 п. 11.4 гл. 11 Порядку № 641 щодо значення коштів, отриманих гарантованим покупцем від оператора системи передачі, хоча й були наведені скаржником серед доводів касаційної скарги у справі № 910/11540/25, підставою передачі цієї справи на розгляд об`єднаної палати не визначені.

Водночас саме зазначені питання становлять істотну частину доводів апеляційної скарги АТ "Гарантований покупець" у цій справі № 910/15687/25, зокрема щодо залежності остаточного розрахунку з позивачем від надходження коштів від оператора системи передачі.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що правові питання, які стали безпосередньою підставою для передачі справи № 910/11540/25 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не є тотожними тим питанням, на яких ґрунтуються наведені у цій справі доводи апеляційної скарги та заява про зупинення провадження.

Сам факт наявності у справі № 910/11540/25 окремих доводів касаційної скарги, подібних до доводів апеляційної скарги в означеній справі, за відсутності їх визначення Верховним Судом як підстави передачі справи на розгляд об`єднаної палати, не свідчить про те, що сформований за результатами такого перегляду правовий висновок матиме безпосередній та визначальний вплив на вирішення спору у справі № 910/15687/25.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що в даній справі позивач, здійснюючи розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, не брав до розрахунку день оприлюднення Регулятором постанови, тому визначення об`єднаною палатою іншого початку перебігу п`ятиденного строку на оплату, а саме включаючи день оприлюднення постанови НКРЕКП, не вплине на розрахунки позовних вимог та відповідні висновки суду першої інстанції.

Беручи до уваги наведене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для висновку про необхідність очікування результатів розгляду справи № 910/11540/25 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для правильного вирішення цієї справи, а відтак і для висновку про необхідність зупинення апеляційного провадження у справі № 910/15687/25.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі.

У судовому засіданні представник відповідача (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 19.07.2021 між ДП "Гарантований покупець" (гарантований покупець) та ПрАТ "ПОЕЗ - Кернел Груп" (продавець за "зеленим" тарифом) укладено договір № 1972/02/21 (Договір), за умовами якого продавець за "зеленим" тарифом зобов`язався продавати, а гарантований покупець зобов`язався купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13 грудня 2019 року № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).

Відповідно до п. 2.3 Договору продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Згідно з п. 2.4 Договору продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.

Відповідно до п. 2.5 Договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Відповідно до п. 3.2, 3.3 Договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за "зеленим" тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачми.

29.01.2024 ДП "Гарантований покупець" (гарантований покупець) та ПрАТ "ПОЕЗ - Кернел Груп" (продавець) уклали додаткову угоду № 1574/07/24 до Договору, в якій сторони дійшли згоди в преамбулі Договору слова "продавець за "зеленим" тарифом" замінити словом "продавець", а глави 1-8 Договору замінити главами 1-9 в новій редакції.

Відповідно до п. 1.1 Договору в редакції додаткової угоди № 1574/07/24 від 29.01.2024, за цим Договором продавець зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії, відпущену генеруючими одиницями продавця, включеними до балансуючої групи гарантованого покупця, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок).

Згідно з п. 2.3 Договору в редакції додаткової угоди № 1574/07/24 від 29.01.2024 продавець здійснює продаж електричної енергії гарантованому покупцю за встановленим Регулятором для кожної генеруючої одиниці "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього, та іншими цінами, у випадках, передбачених Законом України "Про ринок електричної енергії" та Порядком, у національній валюті України.

Відповідно до п. 2.4 Договору в редакції додаткової угоди № 1574/07/24 від 29.01.2024 вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця у розрахунковому місяці, визначається відповідно до Порядку.

Згідно з п. 3.1 Договору в редакції додаткової угоди № 1574/07/24 від 29.01.2024 обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається на підставі даних комерційного обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до Порядку.

Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електричну енергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця, з урахуванням ПДВ. Гарантований покупець та продавець при виникненні взаємної однорідної заборгованості мають право за взаємною згодою проводити зарахування зустрічних однорідних вимог, що оформлюється сторонами в установленому законодавством порядку (п. 3.2 Договору в редакції додаткової угоди № 1574/07/24 від 29.01.2024).

Згідно з п. 3.3 Договору в редакції додаткової угоди № 1574/07/24 від 29.01.2024 оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку.

У п. 4.4 Договору в редакції додаткової угоди № 1574/07/24 від 29.01.2024 визначено, що гарантований покупець зобов`язаний: 1) здійснювати купівлю та продаж електричної енергії в обсязі, визначеному відповідно до Порядку; 2) своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за куплену у продавця електричну енергію; 3) виконувати інші зобов`язання, пов`язані з виконанням цього Договору та покладені на гарантованого покупця Законом, Порядком та цим Договором.

У січні 2024 року позивач поставив відповідачу електроенергію на суму 31 488 290,87 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу від 25.01.2024 на суму 28 229 004,17 грн та актом купівлі-продажу від 31.01.2024 на суму 3 259 286,70 грн;

у квітні 2024 року - електроенергію на суму 36 400 454,24 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу від 30.04.2024;

у травні 2024 року - електроенергію на суму 39 207 665,58 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу від 31.05.2024;

у червні 2024 року - електроенергію на суму 39 937 394,58 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу від 30.06.2024;

у липні 2024 року - електроенергію на суму 32 154 282,74 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу від 31.07.2024;

у серпні 2024 року - електроенергію на суму 2 523 717,96 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу від 31.08.2024, що разом становить 181 812 152,99 грн.

Постановою НКРЕКП від 08.04.2025 № 529 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у січні 2024 року, травні 2024 року та червні 2024 року. Вказана постанова оприлюднена 10.04.2025.

Постановою НКРЕКП від 11.02.2025 № 193 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у квітні та серпні 2024 року. Вказана постанова оприлюднена 13.02.2025.

Постановою НКРЕКП від 21.01.2025 № 76 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у липні 2024 року. Вказана постанова оприлюднена 23.01.2025.

З огляду на те, що відповідач не повністю розрахувався з позивачем за відпущену у спірний період електричну енергію, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 29 887 020,15 грн. Крім того, позивач на вказану суму заборгованості нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 618 893,06 грн та інфляційні втрати в розмірі 1 029 862,00 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач послався на те, що заборгованість НЕК "Укренерго" перед ним за надані послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел становить 16,10 млрд. грн, тоді як Порядком № 641 передбачено, що відповідач виконує свої зобов`язання перед виробниками електричної енергії за "зеленим" тарифом у випадку 100 % виконання НЕК "Укренерго" своїх зобов`язань перед відповідачем. Також, відповідач вказав на неправильність розрахунків, виконаних позивачем, та на існування обставин форс-мажору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови

Згідно зі ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України (який був чинний до 28.08.2025) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір).

Відповідно до п. 10, 16, 72 ч. 1 ст. 1 Закон України "Про ринок електричної енергії" (в редакції, яка діяла у спірний період) виробник електричної енергії (далі - виробник) - суб`єкт господарювання, який здійснює виробництво електричної енергії; гарантований покупець електричної енергії (далі - гарантований покупець) - суб`єкт господарювання, що відповідно до цього Закону зобов`язаний купувати електричну енергію у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, об`єкти електроенергетики або черги будівництва (пускові комплекси) яких включені до балансуючої групи гарантованого покупця, та придбавати послугу із забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за механізмом ринкової премії (послуга за механізмом ринкової премії) у виробників, які уклали з ним договір про надання послуги із забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за механізмом ринкової премії (договір про надання послуги за механізмом ринкової премії), а також виконувати інші функції, визначені законодавством; Регулятор - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно із ч. 2 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пусковому комплексі) з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі об`єкти суб`єктів господарювання включені до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому в кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пусковому комплексі) з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - виробленої лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку.

Відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівля-продаж такої електричної енергії за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії "зеленого" тарифу.

Відповідно до ч. 5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець здійснює оплату вартості електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом, з урахуванням вимог частини другої цієї статті, на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, визначено порядок купівлі-продажу гарантованим покупцем електричної енергії у виробників, яким встановлено "зелений" тариф.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору позивачем було відпущено електричну енергію у січні 2024 року на суму 31 488 290,87 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу від 25.01.2024 на суму 28 229 004,17 грн та актом купівлі-продажу від 31.01.2024 на суму 3 259 286,70 грн; у квітні 2024 року - на суму 36 400 454,24 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу від 30.04.2024; у травні 2024 року - на суму 39 207 665,58 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу від 31.05.2024; у червні 2024 року - на суму 39 937 394,58 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу від 30.06.2024; у липні 2024 року - на суму 32 154 282,74 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу від 31.07.2024; у серпні 2024 року - на суму 2 523 717,96 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу від 31.08.2024, що разом становить 181 812 152,99 грн.

Сторонами не заперечуються вартість та обсяг купленої електричної енергії у спірні періоди.

Як зазначено вище, умовами п. 2.5 Договору сторони погодили, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Згідно з п. 2.4 Договору в редакції додаткової угоди № 1574/07/24 від 29.01.2024 вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця у розрахунковому місяці, визначається відповідно до Порядку.

Відповідно до п. 10.1 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (Порядок), в редакції, яка діяла до 26.01.2024, до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО (адміністратор комерційного обліку), підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.

Згідно з п. 10.4 Порядку в редакції, яка діяла до 26.01.2024, після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Виходячи з вищенаведеного, гарантований покупець зобов`язаний здійснювати оплату в кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим" тарифом у три етапи: перший (авансовий) до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100 %) протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора (НКРЕКП) щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Наведене відповідає правовому висновку щодо остаточного розрахунку за електричну енергію з виробником за "зеленим" тарифом, викладеному в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.

При цьому з 26.01.2024 Порядок № 641 діє в новій редакції, відповідно до постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178.

У п. 11.4 Порядку № 641 в редакції, яка діє з 26.01.2024, встановлено, що гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за "зеленим" тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП (оператор системи передачі) відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Таким чином, строк виконання зобов`язання відповідача перед позивачем зі 100 % оплати за поставлену електричну енергію за спірні періоди станом на час розгляду справи є таким, що настав.

Доводи скаржника, що судом першої інстанції не враховано особливості виконання Гарантованим покупцем зобов`язань за Договором, оскільки за існуючого алгоритму розрахунків, обов`язок Гарантованого покупця щодо оплати 100 % вартості електричної енергії обумовлений 100 % оплатою ОСП (НЕК "Укренерго") послуги перед Гарантованим покупцем, відхиляються колегією суддів з огляду на те, що правовідносини, які виникають за договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, та правовідносини, які виникають за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, незважаючи на їхню пов`язаність, є самостійним зобов`язаннями, із самостійними предметами та суб`єктами.

Так, ані Договір, ані Порядок не містять умов та правил, які визначали б стан виконання Гарантованим покупцем обов`язків за Договором залежно від виконання НЕК "Укренерго" обов`язків за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що Договором саме на відповідача покладено обов`язок здійснювати оплату відпущеної електричної енергії, виробленої продавцем за "зеленим" тарифом. Тобто, договір № 1972/02/21 від 19.07.2021, укладений між позивачем та відповідачем, є двостороннім, в якому не передбачено можливість невиконання зобов`язання, в тому числі уникнення відповідальності, у зв`язку з невиконанням зобов`язання третіми особами перед відповідачем, відтак відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями НЕК "Укренерго" і виконанням своїх зобов`язань відповідачем перед позивачем за Договором.

Протилежні доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, наведених вище.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, за куплену у позивача за Договором у спірні періоди електричну енергію відповідач розрахувався частково, на момент судового розгляду місцевим господарським судом згідно з наявними в матеріалах справи доказами розмір неоплаченої електроенергії становив 29 887 020,14 грн.

Суд апеляційної інстанції, своєю чергою, перевіривши розрахунок суми основного боргу відповідача перед позивачем за спірні періоди, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив обґрунтованість заявленої до стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості в розмірі 29 887 020,14 грн.

Також, суд першої інстанції правомірно відхилив посилання відповідача щодо наявності підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань за Договором у зв`язку з дією обставин непереборної сили з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно з вищенаведеними нормами особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Окрім того, повинен бути наявний елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 01.10.2020 в справі № 904/5610/19.

Відповідно до пункту 5.1 Договору (в первісній редакції та в редакції додаткової угоди № 1574/07/24 від 29.01.2024) обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами Договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожі атаки, військове ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув грунту, інші стихійні лиха, що спричиняють неможливість виконання однією зі сторін зобов`язань за Договором.

Згідно з п. 5.2 Договору (в первісній редакції та в редакції додаткової угоди № 1574/07/24 від 29.01.2024) при настанні обставин непереборної сили сторони звільняються від відповідальності за невиконання зобов`язань за цим Договором на термін дії обставин непереборної сили і усунення їх наслідків.

Пунктом 5.3 Договору (в первісній редакції та в редакції додаткової угоди № 1574/07/24 від 29.01.2024) сторони погодили, що наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 5.4 Договору (в первісній редакції та в редакції додаткової угоди № 1574/07/24 від 29.01.2024) потерпіла сторона негайно надсилає будь-яким доступним засобом зв`язку повідомлення другій стороні про подію, що оголошується обставиною непереборної сили, і якомога швидше подає інформацію про вжиті заходи щодо усунення наслідків цієї події.

Частиною першою статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Проте відповідач не надав відповідного сертифіката на підтвердження форс-мажорних обставин.

Крім того, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача у визначеному Договором порядку про настання форс-мажорних обставин.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість доводів відповідача про настання форс-мажорних обставин.

Враховуючи викладене, доводи скаржника про відсутність порушення ним умов Договору та здійснення розрахунків із позивачем належним чином, у зв`язку із чим, на переконання відповідача, відсутні підстави для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду.

Щодо посилань скаржника на дію воєнного стану в Україні як обставини непереборної сили, які є підставами для звільнення відповідача від стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність та відповідний їх вплив на сторону. Оскільки на підтвердження наявності форс-мажорних обставин відповідач відповідних доказів суду не надав, такі посилання АТ "Гарантований покупець" є безпідставними, тим більше, що в силу ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник у грошовому зобов`язані не звільняється від відповідальності за неможливість його виконання, адже презюмується, що у державі завжди є в обігу грошові кошти, а воєнний стан на грошовий обіг не впливає.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Перевіряючи доводи скаржника щодо неправильно здійсненого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів встановила таке.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону).

Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті. Водночас ч. 2 ст. 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою № 1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (п. 1-1, 4 Порядку № 1078).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку № 1078 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абз. 5 п. 4 Порядку № 1078).

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення, і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком № 1078.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17).

Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 роз`яснила, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу 100 грн), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу "і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою:

"Х" * "і-1" - 100 грн = "ЗБ",

де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100 %.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

У постанові від 23.09.2021 у справі № 924/2/21 Верховний Суд, перевіряючи правильність нарахування сукупного індексу інфляції відповідно до ст. 625 ЦК України, не погодився з правильністю визначення судами попередніх інстанцій величини приросту індексу споживчих цін (сукупного індексу інфляції) та зазначив, що такий індекс має заокруглюватися до десяткового числа після коми. Так, Верховний Суд, зокрема, зауважив, що за період із червня по жовтень 2019 року сукупний індекс інфляції складає 100 %, а не 99,99 % (як визначено в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції), а за період із травня по жовтень 2020 року при заокруглюванні до десяткового числа після коми сукупний індекс інфляції має визначатись як 101,2 %, а не 101,19 %, оскільки саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України.

Аналогічний висновок щодо правильності визначення величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми, викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, постановах Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 910/4170/23 та від 17.012024 у справі № 910/18308/21.

Дослідивши наведені в позовній заяві ПрАТ "ПОЕЗ - Кернел Груп" розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних за заявлені позивачем періоди, та додаткові пояснення від 10.02.2026 щодо таких розрахунків, суд апеляційної інстанції встановив, що розрахунок позивачем здійснено стосовно заборгованості за кожний місяць після затвердження Регулятором вартості послуги та спливу строку остаточного розрахунку, а також за вирахуванням сум оплат, здійснених відповідачем у такий період.

Натомість скаржник в апеляційній скарзі помилково здійснює розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат не на всю суму заборгованості та за весь період її існування (з урахуванням зменшення суми заборгованості після здійснення оплат), а лише на суму заборгованості, яка існувала на кінець періоду прострочення, що не узгоджується ні із законодавчими нормами, ні із судовою практикою Верховного Суду, яка в силу ст. 236 ГПК України є обов`язковою до врахування.

При здійсненні розрахунку інфляційних втрат, нарахованих на існуючі суми боргу, позивачем здійснено заокруглення сукупних індексів інфляції до сотих (другим числом після коми є 0), а саме:

за січень 2024 року застосовано сукупний індекс інфляції 100,40;

за квітень 2024 року застосовано сукупний індекс інфляції 100,20;

за травень 2024 року застосовано сукупний індекс інфляції 100,60;

за червень 2024 року застосовано сукупний індекс інфляції 102,20;

за липень 2024 року застосовано сукупний індекс інфляції 100,00;

за серпень 2024 року застосовано сукупний індекс інфляції 100,60.

За змістом статті 86, частини п`ятої статті 236, статті 237 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (див. висновок щодо обов`язку суду з перевірки розрахунку, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 910/14341/18, від 11.02.2021 у справі № 910/18996/16).

Суд апеляційної інстанції здійснив розрахунок інфляційних втрат відповідно до викладеної вище методики Верховного Суду із заокругленням до десятих, нарахованих на суму боргу у вказані вище періоди, та не виходячи при цьому за межі періодів, визначених позивачем, встановив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає інфляційне збільшення в розмірі 1 029 862,00 грн.

Отже, здійснений позивачем розрахунок є арифметично правильним, а здійснене позивачем заокруглення сукупних індексів інфляції до сотих, при тому, що другим числом після коми є 0, не впливає на здійснення розрахунку інфляційних втрат.

Відповідні висновки апеляційного господарського суду, що заокруглення сукупних індексів інфляції до сотих, у випадку, що другим числом після коми є 0, не впливає на правильність здійснення розрахунку інфляційних втрат, були залишені без змін Верховним Судом у постанові від 23.04.2025 у справі № 910/5201/24.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3 % річних, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про його правильність.

Відтак, доводи скаржника щодо невідповідності здійсненого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог.

Так само правомірним, з урахуванням ст. 126, 129 ГПК України, є часткове задоволення судом заяви позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача на користь позивача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які відповідають характеру спірних правовідносин та обсягу матеріалів справи, реально витраченому адвокатом часу, а також принципам співмірності та розумності судових витрат.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Суд звертає увагу відповідача на те, що відшкодування судових витрат не є додатковим заходом відповідальності чи штрафними санкціями.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частини другої статті 126 ГПК України до витрат на професійну правничу допомогу належать витрати на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.

На підтвердження понесених витрат заявником було надано суду копію договору про надання правової допомоги від 01.12.2025, укладеного між Адвокатським об`єднанням "Правнича колегія" (Адвокатське об`єднання) та ПрАТ "ПОЕЗ - Кернел Груп" (клієнт), за умовами якого Адвокатське об`єднання зобов`язалось усіма законними методами та способами надавати правничу (правову) допомогу клієнту у Господарському суді міста Києва при розгляді спору клієнта з ДП "Гарантований покупець" щодо стягнення заборгованості, 3 % річних та інфляційних втрат за договором № 1972/02/21 від 19.07.2021 за період: січень 2024, квітень 2024 - серпень 2024 року.

Пунктом 4.2 Договору сторони погодили, що розмір винагороди Адвокатського об`єднання за надання правничої допомоги за цим Договором (гонорар) складає 50 000,00 грн, без ПДВ, які клієнт зобов`язується сплатити на поточний рахунок Адвокатського об`єднання в строк не пізніше 01.11.2026.

Суд апеляційної інстанції враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, в якій міститься висновок про те, що розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Частиною четвертою статті 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

У розумінні вказаної норми зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідна правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, а також у додатковій постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 914/633/18.

Разом із тим, здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи. Слід також у порядку статті 86 ГПК України давати належну оцінку доказам фактичного надання стороні адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг (додаткова постанова КГС ВС від 07.12.2018 у справі № 922/749/18).

При цьому апеляційний господарський суд зважає на те, що відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У той же час, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним із складністю даної справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг. При цьому слід врахувати, що правова позиція позивача щодо спірних правовідносин у даній справі є сформованою до пред`явлення позовних вимог у цій справі і не є відмінною від поточної судової практики.

Заперечуючи проти заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, скаржник вказує, що такий є необґрунтованим та не відповідає принципам розумності і справедливості; розмір гонорару, визначений позивачем, не відповідає критеріям дійсної необхідності їх понесення та розумності їх розміру, є явно завищеним та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами на послуги адвоката.

Дослідивши заперечення відповідача проти заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зауважує, що скаржником не доведено неспівмірності визначеного судом першої інстанції розміру судових витрат у сумі 20 000,00 грн, які підлягають відшкодуванню позивачу.

Відтак суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 20 000,00 грн є обґрунтованим, пов`язаним із розглядом цієї справи та документально підтвердженим, і відповідачем не доведено зворотного.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних у даній справі судових рішень відсутні.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати зі сплати судового збору за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Гарантований покупець" (правонаступник Державного підприємства "Гарантований покупець") залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2026 у справі № 910/15687/25 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

5. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

6. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 17.09.2026.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua