Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №910/14770/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2026 р. Справа№ 910/14770/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Колесника Р.М.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання Король Я.П.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат Плюс"

на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2026

у справі № 910/14770/25 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерео Бар"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат Плюс"

про витребування з чужого незаконного володіння об`єктів рухомого майна

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явились

від відповідача: Спасібухов Н.І.

ВСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 у справі № 910/14770/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерео Бар" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/14770/25 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерео Бар" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 99 014,01 грн.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не доведено належними доказами невідповідність розміру судових витрат позивача частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а тому судові витрати позивача в частині витрат на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами у повному розмірі - 100 000, 00 грн та пропорційно задоволеним вимогам.

Не погоджуючись із вищезазначеним додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Комбінат Плюс" звернулось через підсистему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 у справі № 910/14770/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Стерео Бар" у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що додаткове рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Зокрема скаржник вважає, що позивач неналежним чином розпорядився своїми процесуальними правами, не попередивши суд до ухвалення рішення про надання доказів на підтвердження понесених судових витрат протягом 5 днів після ухвалення судового рішення, а відтак має понести наслідки не вчинення такої процесуальної дії у вигляді відмови у задоволенні заяви, чого суд першої інстанції не врахував. Також скаржник зазначає, що позивачем не наведено детального опису робіт/послуг в попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат. Й наостанок скаржник вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є очевидно необґрунтованим та таким, що не відповідає принципу розумності, чого не врахував місцевий господарський суд, стягнувши з відповідача 99 014, 01 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2026 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат Плюс" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 у справі № 910/14770/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Алданова С.О., Колесник Р.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат Плюс" на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2026 у справі № 910/14770/25 та призначено розгляд справи на 10.09.2026.

26.08.2026 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити додаткове рішення суду першої інстанції без змін.

09.09.2026 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

В судовому засіданні 10.09.2026 представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, просив здійснювати розгляд справи без участі представника.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 у справі № 910/14770/25 позов задоволено частково. Витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат Плюс" на користь Товариством з обмеженою відповідальністю "Стерео Бар" рухомого майна, яке знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Червонозоряний (Валерія Лобановського), 119-А та стягнуто витрати зі сплати судового збору в розмірі 10 724,96 грн.

03.02.2026 (02.02.2026 сформовано) через систему "Електронний суд" до Господарського суду міста Києва подано заяву про розподіл судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до чч. 1-3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем в позовній заяві було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу (в суді першої інстанції) складає 100 000, 00 грн. Також позивач просив такі витрати покласти на відповідача, оскільки спір у справі виник саме внаслідок його неправомірних дій.

Згідно з абз 2, ч. 8, ст. 128 Господарського процесуального кодексу України докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи викладені вимоги Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 922/376/20.

Заява позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу сформована в системі «Електронний суд» 02.02.2026. (т.2, а.с. 163)

Як вже було зазначено, рішення у даній справі ухвалене 27.01.2026, повний текст рішення складено 27.01.2026.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що докази, які підтверджують витрати на професійну правничу допомогу позивача надані в межах строків встановлених Господарським процесуальним кодексом України, тому доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.11.2021 у справі 910/7520/20).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України").

Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження понесених адвокатських витрат позивачем надано договір про надання правничої допомоги №ТСБ-24-11/25 від 24.11.2025 (т.2, а.с. 167), рахунок №16 від 02.02.2026 на загальну суму 100 000,00 грн з ПДВ (т.2, а.с. 168), платіжну інструкцію № 1097 від 02.02.2026 (т.2, а.с. 169), додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги від 24.11.2025 (т.2, а.с. 170).

Отже, 24.11.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стерео Бар" та Адвокатським об`єднанням "Юридична компанія "Капітал" укладено Договір про надання правничої допомоги №ТСБ-24-11/25.

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 24.11.2025 до Договору №ТСБ-24-11/25 Адвокатське об`єднання надає правничу допомогу з підготовки та подання позовної заяви до ТОВ "Комбінат Плюс" про витребування з чужого незаконного володіння рухомого майна, а також представництва інтересів клієнта в Господарському судді міста Києва в межах даного позову (пункт 1).

Вказаною Додатковою угодою визначено вартість юридичних послуг, що становить 100 000,00 грн, у тому числі ПДВ (20%) 16 666,67 грн. У вартість послуг, зазначених у пункті 1 Додаткової угоди, не включаються фактичні витрати, понесені у зв`язку з наданням цих послуг.

Адвокатським об`єднанням "Юридична компанія "Капітал" виставлено ТОВ "Стерео Бар" рахунок №16 від 02.02.2026 на загальну суму 100 000,00 грн з ПДВ.

Відповідно до платіжної інструкції №1097 від 02.02.2026 ТОВ "Стерео Бар" перерахувало на користь Адвокатського об`єднання "Юридична компанія "Капітал" грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн (призначення платежу: "Сплата за послуги з Надання правничої допомоги з підготовки та подання позовної заяви до ТОВ Комбінат Плюс до Господарського суду міста Києва згідно РФ №16 від 02.02.2026 року, у т.ч. ПДВ 20% - 16 666.67 грн").

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивачем в своїй заяві викладено, що в межах розгляду справи адвокатом було надано правничу допомогу у вигляді, зокрема: первинна консультація клієнта з приводу подання позовної заяви; підготовка позовної заяви; підготовка заяви про забезпечення позову; підготовка та подання відповіді на відзив на позовну заяву; підготовка та подання заяви про розподіл судових витрат.

Отже, колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про, що вже колегією суддів зазначалось вище. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до ч. 1, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

В той же час, як вже було зазначено вище, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів звертає увагу, що заявником не надано детального опису робіт (наданих послуг) відповідно до якого можливо б було дослідити обґрунтованість та необхідність кожної послуги, наданої адвокатом.

Одночасно, колегія суддів зазначає, що дана справа не є складною.

Отже, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції не врахував, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про, що вже колегією суддів зазначалось вище. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 зі справи № 904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями у присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70- 72).

З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху», у справі яка розглядається, є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату.

Отже, дослідивши заяву позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, надані заявником докази, застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру заявлених товариством до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, ціну позову, складність та значення для сторін цієї справи, колегія суддів зазначає, що загальний розмір витрат на правничу допомогу заявлений позивачем, не є пропорційним до предмета спору.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. (правовий висновок Верховного Суду в постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Отже, враховуючи той факт, що заявником не надано детального опису робіт (наданих послуг), дана справа не є складною, колегія суддів вважає, що стягнена судом першої інстанції сума адвокатських витрат в розмірі 99 014, 01 грн є неспівмірною із складністю цієї справи, не відповідає критерію реальності таких витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, а тому їх відшкодування матиме надмірний характер.

Колегія суддів наголошує, що суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) з врахуванням критеріїв ч. ч. 5-7, 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

За таких обставин, виходячи з критеріїв складності справи, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, колегія суддів дійшла до висновку про наявність правових підстав для обмеження такого розміру з огляду на розумну необхідність судових витрат в даній справі та необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у загальному розмірі 30 000, 00 грн, в решті заявленої суми слід відмовити.

Відповідно до п. 2, ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право зокрема змінити рішення.

Згідно з ч.4 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Колегія суддів, за результатами розгляду апеляційної скарги дійшла до висновку щодо зміни додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 у справі № 910/14770/25 в частині присуджених до стягнення з відповідача адвокатських витрат.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат Плюс" підлягає частковому задоволенню, всі інші доводи апеляційної скарги зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та обставин, вірно встановлених судом першої інстанції, що підтверджено колегією суддів вище.

У зв`язку з тим, що чинним законодавством не передбачено справляння судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення, яким спір по суті не вирішувався, та зважаючи на те, що оскаржуваним додатковим рішенням вирішувалось питання про розподіл судових витрат, що не стосується суті спору, розподіл судового збору судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат Плюс" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 у справі №910/14770/25 задовольнити частково.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 у справі № 910/14770/25 змінити виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

« 1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерео Бар" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/14770/25 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат Плюс" (03150, місто Київ, вулиця Анрі Барбюса, будинок 5-Б, офіс 10; код ЄДРПОУ 40025738) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерео Бар" (03039, місто Київ, просп. Лобановського Валерія, будинок 119; код ЄДРПОУ 44741321) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000, 00 (тридцять тисяч) грн.

В іншій частині заяви відмовити.»

3. В іншій частині додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 у справі № 910/14770/25 залишити без змін.

4. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14770/25.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.09.2026

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді Р.М. Колесник

С.О. Алданова