Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №925/582/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2026 р. Справа№ 925/582/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Владимиренко С.В.

Колесника Р.М.

за участю секретаря судового засідання Король Я.П.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Тальнівської міської ради

на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 30.07.2026

у справі № 925/582/26 (суддя Гладун А.І.)

за позовом Тальнівської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РА ДАР"

про стягнення 2 348 272,26 грн, про розірвання договору оренди землі

представники сторін:

від позивача: Заболотній В.М.

від відповідача: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30.07.2026 у справі № 925/582/26 у заяві Тальнівської міської ради про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що представник позивача адвокат Заболотній В.М. під час розгляду справи у підготовчому засіданні, так і під час розгляду справи по суті не заявив про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, Тальнівська міська рада звернулась через підсистему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Черкаської області від 30.07.2026 у справі № 925/582/26 про відмову у заяві позивача - Тальнівської міської ради Звенигородського району Черкаської області про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - скасувати та ухвалити нове рішення (додаткове рішення), яким задовольнити заяву Тальнівської міської ради про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РА ДАР" на користь виконавчого комітету Тальнівської міської ради 29 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та підлягає скасуванню. Зокрема скаржник звертає увагу, що про надання доказів понесення витрат на правничу допомогу протягом 5 днів після ухвалення рішення судом представником позивача зазначено в позовній заяві.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2026 матеріали апеляційної скарги Тальнівської міської ради на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 30.07.2026 у справі № 925/582/26 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Владимиренко С.В., Колесник Р.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Тальнівської міської ради на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 30.07.2026 у справі № 925/582/26 та призначено розгляд справи на 10.09.2026.

08.09.2026 через підсистему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від представника Тальнівської міської ради надійшла заява про забезпечення технічної можливості участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2026 заяву представника Тальнівської міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

В судовому засіданні 10.09.2026 представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача в судове засідання не з`явися, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до чч. 1-3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем в позовній заяві було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу (в суді першої інстанції) складає 49 000, 00 грн.

Згідно з абз 2, ч. 8, ст. 128 Господарського процесуального кодексу України докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Колегія суддів зазначає, що в позовній заяві представник позивача вказав про те, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу ним будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення у справі відповідно до положень ч. 8, статті 129 Господарського процесуального кодексу України. (т.1, зв.а.с. 6)

З огляду на викладене, місцевий господарський суд безпідставно відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення з підстав того, що позивач до ухвалення рішення у справі не повідомив суд, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення, оскільки матеріали справи місять зворотнє.

Колегія суддів зазначає, що заява позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу подана до суду першої інстанції 17.07.2026. (т.1, а.с. 121-122)

Рішення у справі № 925/582/26 ухвалено Господарським судом Черкаської області 15.07.2026. Повний текст рішення складено 31.07.2026. (т.1, а.с. 118)

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що докази, які підтверджують витрати на професійну правничу допомогу позивача надані в межах строків встановлених Господарським процесуальним кодексом України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду, суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021р. у справі №910/16803/19);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022р. у справі №921/221/21 та від 31.05.2022р. у справі №917/304/21);

- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15- ц, постанова Верховного Суду від 07.02.2024р. у справі №904/1377/22);

- потрібно розрізняти наслідки несвоєчасного подання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру. Так неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Водночас неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанови Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №161/5317/18, від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).

Однак місцевий суд, відмовивши в ухваленні додаткового судового рішення, фактично оскаржуваною ухвалою від 30.07.2026 розглянув заяву про розподіл судових витрат по суті.

Отже, відповідно до ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.11.2021 у справі 910/7520/20).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України").

Отже, колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про, що вже колегією суддів зазначалось вище. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до ч. 1, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

В той же час, як вже було зазначено вище, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження понесених адвокатських витрат позивачем надано договір про надання послуг з правової допомоги № 12/26 від 23.04.2026, укладений між Виконавчим комітетом Тальнівської міської ради (замовник) та адвокатом Заболотнім В.М. (виконавець) (т.1, а.с. 123-124), акт № 1 прийому - передачі виконаних робіт відповідно до договору про надання послуг з правової допомоги від 16.07.2026 (т.1, а.с. 125).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надання послуг з правової допомоги щодо стягнення із ТОВ «РА ДАР» заборгованості з орендної плати за користування земельними ділянками комунальної власності, у зв`язку з чим проводити переговори, представляти його інтереси у всіх державних органах України, правоохоронних органах та суді, подавати заяви, клопотання, складати та подавати позовні заяви, використовувати передбачені у ЦПК України, ГПК України та в інших законодавчих актах засоби, способи і методи захисту з метою з`ясування обставин справи.

Згідно з п. 3.1. договору загальна сума договору складає 49 000, 00 грн, без ПДВ, в т.ч.:

- 29 000, 00 грн після постановлення судом першої інстанції рішення у справі;

- 20 000, 00 грн після повного або часткового реального виконання рішення суду щодо стягнення коштів в сумі задоволених позовних вимог.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що оплата за надані послуги здійснюється згідно актів надання послуг, в безготівковій формі на розрахунковий рахунок виконавця. Джерелом фінансування є кошти місцевого бюджету Тальнівської міської територіальної громади.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2026, а в частині розрахунків до їх повного виконання сторонами. (п. 5.1. договору).

Відповідно до акту № 1 прийому - передачі виконаних робіт відповідно до договору про надання послуг з правової допомоги від 16.07.2026 адвокатом Заболотнім В.М. надано позивачу послугу - Підготовка, написання позовної заяви, участь у судових засіданнях вартістю 29 000, 00 грн. (т.1, а.с. 125).

Колегія суддів зазначає, що наявна в матеріалах позовна заява складена адвокатом Заболотнім В.М.

Крім того з протоколу судового засідання від 25.06.2026 вбачається, що адвокат Заболотній В.М. приймав участь в судому засіданні 25.06.2026. (т.1, а.с. 93-94).

З протоколу судового засідання від 15.07.2026 також вбачається, що адвокат Заболотній В.М. приймав участь в судому засіданні 15.07.2026. (т.1, а.с. 98-99)

Крім того, рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.07.2026 у справі № 925/582/26 позов задоволено в повному обсязі.

Тобто мета позивача була досягнута адвокатом в повній мірі.

Отже, з наданих позивачем доказів на підтвердження здійснених судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних із розглядом справи в суді першої інстанції вбачається, що позивачем надано належні докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі в суді першої інстанції інстанції у розмірі 29 000, 00 грн., що є розумним розміром витрат позивача на послуги адвоката у даній справі, враховуючи при цьому, що дана сума становить майже 1,3% від ціни позову.

З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку про те, що розмір витрат на послуги адвоката є співмірним із складністю справи, ціною позову та виконаними адвокатом роботами, наданими послугами, витраченим часом та обсягом наданих послуг, що відповідає критеріям розумності, справедливості.

Згідно з п. 2. ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За таких обставин, апеляційна скарга Тальнівської міської ради підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Черкаської області від 30.07.2026 у справі № 925/582/26 - скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення заяви Тальнівської міської ради про ухвалення додаткового рішення.

У зв`язку з тим, що чинним законодавством не передбачено справляння судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу про відому в ухваленні додатковго рішення, яким спір по суті не вирішувався, та зважаючи на те, що оскаржуваною ухвалою вирішувалось питання про розподіл судових витрат, що не стосується суті спору, розподіл судового збору судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 271, п.2 ч.1 ст. 275, ст.ст. 277, 282, 284, Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Тальнівської міської ради на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 30.07.2026 у справі № 925/582/26 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 30.07.2026 у справі № 925/582/26 скасувати та прийняти нове рішення, яким:

« 1. Заяву Тальнівської міської ради про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РА ДАР" (ідентифікаційний код 44627237, адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, 6, оф. 9) на користь виконавчого комітету Тальнівської міської ради (ідентифікаційний код 04061607, адреса місцезнаходження: 20401, Черкаська обл., Звенигородський район, м. Тальне, вул. Соборна, 28) 29 000 (двадцять дев`ять тисяч) 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.»

3. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Черкаської області.

4. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/582/26.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.09.2026.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді С.В. Владимиренко

Р.М. Колесник