Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №916/5185/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/5185/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Богацької Н.С., Ярош А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Альянс», м. Київ

на рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2026 року, суддя першої інстанції Бездоля Ю.С., повний текст складено та підписано 04.06.2026 року

у справі №916/5185/25

за позовом Акціонерного товариства «Банк Альянс», м. Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Булатової Світлани Миколаївни, м. Одеса

про стягнення 222169 грн 48 коп.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У грудні 2025 року Акціонерне товариство «Банк Альянс», м. Київ звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Булатової Світлани Миколаївни, м. Одеса, в якій просило суд стягнути з останнього на свою користь заборгованість в розмірі 222169 грн 48 коп., з яких 129140 грн 45 коп. строкової заборгованості по кредиту, 43046 грн 78 коп. простроченої заборгованості по кредиту та 49982 грн 25 коп. простроченої заборгованості за процентами.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за заявою №ID6554146 про приєднання до договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів Акціонерного товариства «Банк Альянс», м. Київ.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/5185/25, дану справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.06.2026 року у справі №916/5185/25 позовні вимоги Акціонерного товариства «Банк Альянс», м. Київ задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Булатової Світлани Миколаївни, м. Одеса на користь Акціонерного товариства «Банк Альянс», м. Київ 43046 грн 78 коп. простроченої заборгованості за кредитом, 49982 грн 25 коп. простроченої заборгованості за процентами та 1116 грн 27 коп. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходячи зі змісту листа-вимоги №75.3/8140, вважав, що такий лист не є листом-повідомленням (вимогою) кредитора відповідно до п. 10.2.15.2.6 договору щодо дострокового погашення всієї заборгованості позичальника за кредитним договором, оскільки такий лист містить вимогу про погашення саме простроченої заборгованості за кредитним договором у розмірі 81426 грн 89 коп., а також містить застереження, що банк може скористатися правом на дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором у разі невиконанням відповідачем цієї вимоги.

Тобто, як зазначав місцевий господарський суд, у вказаній вимозі самим банком фактично визнано, що зазначена вимога (№75.3/8140) не є вимогою про дострокове погашення кредиту, а є вимогою про сплату лише простроченої заборгованості та лише якщо така вимога не буде задоволена, то банк може скористатися правом на дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором, натомість, інших листів-вимог щодо дострокового стягнення всієї заборгованості позивач до суду першої інстанції не надав, в матеріалах справи такі відсутні, що, на думку місцевого господарського суду, свідчить про невикористання банком станом на час розгляду даної справи свого права на дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором відповідно до п. 10.2.15.2.6 договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Акціонерне товариство «Банк Альянс», м. Київ з рішенням суду першої інстанції частково не погодилося, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2026 року у справі №916/5185/25 у частині, якою відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства «Банк Альянс», м. Київ щодо стягнення 129140 грн 45 коп. строкової заборгованості по кредиту скасувати та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги задовольнити.

Зокрема, скаржником зазначено, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні строкової заборгованості за кредитом у сумі 129140 грн 45 коп., оскільки дійшов помилкового висновку про відсутність належної вимоги банку щодо дострокового погашення всієї заборгованості. На думку апелянта, направлений ним лист-вимога від 10.11.2025 №75.3/8140 відповідачу свідчать про реалізацію кредитором права на дострокове повернення всієї заборгованості, а сама позовна заява є вимогою про дострокове погашення кредиту.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Банк Альянс», м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2026 року у справі №916/5185/25 та вирішено розглянути апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Альянс», м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2026 року у справі №916/5185/25 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідач своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу, не надав, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Приписи п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначають, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму.

В порядку спрощеного провадження за законом підлягають розгляду малозначні справи, і в даному випадку єдиним критерієм для такого розгляду є саме ціна позову. Судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку справа №916/5185/25 відповідає ознакам малозначної справи за законом, оскільки ціна позову складає 222169 грн 48 коп.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2026 року у справі №916/5185/25 оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позову Акціонерного товариства «Банк Альянс», м. Київ щодо стягнення 129140 грн 45 коп. строкової заборгованості по кредиту, при цьому, висновок суду першої інстанції про стягнення 43046 грн 78 коп. простроченої заборгованості за кредитом, 49982 грн 25 коп. простроченої заборгованості за процентами, апелянтом не оскаржується, а суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, тому апеляційним господарським судом в апеляційному порядку переглядається оскаржуване рішення тільки в частині доводів та вимог апеляційної скарги щодо стягнення строкової заборгованості по кредиту.

Переглянувши у порядку письмового провадження рішення суду першої інстанції у справі в оскаржуваній частині, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Банк Альянс», м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2026 року у справі №916/5185/25 в оскаржуваній частині не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2026 року у справі №916/5185/25 в оскаржуваній частині не потребує скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

03.09.2024 Фізичною особою-підприємцем Булатовою Світланою Миколаївною, м. Одеса (позичальник) була підписана заява №ID6554146 про приєднання до договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів Акціонерного товариства «Банк Альянс», м. Київ (банк/кредитор) шляхом накладення кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, що підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Відповідно до п. 1.1, 1.2 заяви банк в порядку та на умовах, визначених в даному договорі та цієї заяви про приєднання, за наявності вільних коштів надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується прийняти кредит, використати відповідно до цільового призначення та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору; кредит надається позичальнику шляхом зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1 , відкритий у Акціонерному товаристві «Банк Альянс», м. Київ з цільовим призначенням: на поповнення обігових коштів, придбання основних засобів, рефінансування кредиту іншого банку.

Пунктами 2.1-2.4 заяви передбачено:

- розмір кредиту: 200000 грн;

- валюта кредиту: гривня;

- строк кредиту: 36 міс.;

- вартість кредиту: 38%.

Умовами п. 2.5 заяви визначено терміни погашення кредиту:

- погашення основної суми кредиту, сплата процентів - щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем укладення договору згідно з графіком погашення кредиту до даного договору;

- сплата комісійної винагороди за кредитом відповідно до даного договору здійснюється позичальником щомісячно, починаючи місяця, наступного за місяцем укладення договору, до календарного числа місяця, в яке було укладено договір, включно із цим числом.

Пунктом 2.6 заяви визначено, що графік погашення кредиту надається позичальнику в день укладення даного договору у вигляді додатку 1, який є невід`ємною його частиною.

Відповідно до п. 3.1-3.3 заяви позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку або самостійно перераховує на транзитний рахунок грошових коштів у сумі, необхідній для сплати щомісячних платежів згідно з графік погашення кредиту; остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше терміну згідно з п. 2.3 даної заяви про приєднання; шляхом підписання цього договору, на підставі ст. 1071 Цивільного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», позичальник надає право (доручає) банку самостійно (без надання позичальником розрахункових документів та заявок) здійснювати договірне списання (списувати) з рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий позичальником в Акціонерному товаристві «Банк Альянс», м. Київ та/або з будь-якого його поточного (-них) та/або вкладного (-них) рахунку (-ів), всіх інших рахунків позичальника в іноземній та/або національній валютах, відкритих у банку протягом дії цього договору (далі рахунок позичальника) на користь банку грошових коштів у сумах та на умовах, визначеним договором.

За п. 4.1-4.5 заяви вбачається, що позичальник підписанням цієї заяви про приєднання погоджується, що ця заява про приєднання, договір та тарифи банку є кредитним договором; цей договір є договором приєднання у визначенні ст.634, 642 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим: умови цього договору визначаються банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку https://bankalliance.ua/rules та укладається лише шляхом приєднання до договору в цілому; особа, що виявила намір укласти договір, не може запропонувати банку внести зміни до запропонованих умов договору або запропонувати включення до договору своїх умов; у випадку незгоди зі змістом та формою цього договору чи окремих його положень особа, яка виявляє намір укласти договір має право відмовитися від його укладення; вимоги щодо зміни або розірвання цього договору, після набрання ним чинності, пред`являються і підлягають задоволенню відповідно до положень цього договору та законодавства України; у разі повного погашення кредиту та виконання позичальником усіх зобов`язань перед банком згідно з кредитним договором, кредитний договір автоматично закривається (припиняється) без звернення клієнта з подальшим припиненням договорів поруки (за наявності); дата підписання заяви про приєднання шляхом накладення електронних підписів обох сторін вважається датою укладання договору та відображається в такому підписі; Позичальник, що підписав електронний документ КЕП/УЕП, засвідчує, що ознайомився з усім текстом документа, повністю зрозумів його зміст, не має заперечень до тексту документа і свідомо використав свій КЕП/УЕП у контексті, передбаченому документом (підписав, затвердив, погодив, завізував, засвідчив, ознайомився).

Додатком №1 до договору визначено графік погашення кредиту шляхом сплати щомісячних платежів по кредиту та процентів зі строком погашення до 02.09.2027 року.

Відповідно до договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів Акціонерного товариства «Банк Альянс», м. Київ, затвердженим протоколом правління Акціонерного товариства «Банк Альянс», м. Київ від 17.06.2024 року №56 (введено в дію з 19.06.2024 року), п. 1 договору визначено, зокрема, що цей договір, заява про приєднання, тарифи, а також усі додатки до нього разом складають єдиний документ - договір банківського обслуговування корпоративних клієнтів; договір визначає перелік та умови надання Банком банківських послуг, права та обов`язки банку та клієнта, порядок розрахунків та відповідальність сторін, підстави відмови від договору та/або припинення надання банківської послуги; договір набирає чинності з дати, визначеної на першій сторінці цього договору, а для клієнтів - з дати приєднання до цього договору; договір застосовується з урахуванням умов заяви про приєднання (індивідуальна частина), яку клієнт подає в Банк з метою отримання певної послуги, з дати, визначеної у відповідній заяві про приєднання; якщо умови заяви про приєднання суперечать договору, для врегулювання відносин між сторонами договору застосовуються положення договору.

Згідно з п. 10.2.1 договору банк (також - кредитор) за наявності вільних грошових коштів надає клієнту (також - позичальнику) кредит з цільовим призначенням: на поповнення обігових коштів та/або придбання основних засобів та/або рефінансування кредиту іншого банку, а клієнт зобов`язується використати кредит відповідно до цільового призначення, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші винагороди, право банку на отримання яких передбачено цим договором та заявою про приєднання.

Пунктом 10.2.3 договору визначено, що днем надання кредиту вважається день зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника, відкритий в банку.

Умовами п. 10.2.10 договору встановлено, що сторони встановлюють наступну черговість погашення заборгованості за кредитним договором:

1) в першу чергу сплачуються прострочені проценти за користування кредитом;

2) в другу чергу сплачуються прострочені комісії;

3) в третю чергу сплачується прострочена заборгованість по сплаті кредиту;

4) в четверту чергу сплачуються нараховані проценти за користування кредитом;

5) в п`яту чергу сплачуються нараховані комісії;

6) в шосту чергу сплачується строкова заборгованість по кредиту;

7) в сьому чергу сплачуються штрафні санкції;

8) в восьму чергу сплачуються інші платежі за кредитним договором;

Кредитор має право змінити вищезазначену черговість погашення заборгованості в односторонньому порядку; у випадку переказу/перерахування грошових коштів на сплату (погашення) будь-яких грошових зобов`язань позичальника за кредитним договором у порушення вищевказаної у цьому пункті черговості, Кредитор вправі самостійно перерозподілити кошти, що надійшли в рахунок сплати (погашення) таких грошових зобов`язань, відповідно до викладеної в цьому пункті черговості шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок.

Відповідно до п. 10.2.15.2.6 договору кредитор має право, зокрема, вимагати дострокового погашення всієї заборгованості позичальника за кредитним договором (в тому числі за рахунок звернення стягнення на предмет забезпечення, за наявності), у випадках:

- порушення позичальником будь-яких умов кредитного договору та/або будь-яких інших зобов`язань за кредитним договором; та/або

- невиконання грошового зобов`язання з погашення належних платежів по кредиту більше ніж 90 календарних днів); та/або

- порушення позичальником та/або поручителем, зобов`язань за договором/-ами забезпечення, та/або виявлення, що будь-яка заява або гарантія, надана позичальником згідно із п.п.10.2.14 цього договору, є неправдивою, невірною, неповною або такою, що вводить в оману або не відповідає дійсності; та/або

- погіршення фінансового стану позичальника, що визначається за методикою кредитора; та/або

- неподання позичальником, на вимогу кредитора, даних та інформації, що стосуються його фінансового стану; та/або

- невиконання позичальником умов цього договору про надання (в т.ч. додатково) забезпечення належного виконання зобов`язань позичальника за договором;

- прийняття рішення про реорганізацію або ліквідацію позичальника/поручителя; та/або

- порушення справи про банкрутство позичальника/поручителя; та/або

- обмеження права позичальника розпоряджатися коштами на будь-якому із рахунків позичальника (поточному рахунку та/або депозитному рахунку), відкритих у кредитора, зокрема, але не виключно, арешт коштів позичальника на будь-якому із таких рахунків; та/або

- зміни в складі та частці прямих або опосередкованих (бенефіціарних) власників (учасників, акціонерів) позичальника; та/або

- суттєвої зміни позичальником виду своєї діяльності, яку він здійснював на дату підписання договору; та/або

- будь-яка ліцензія, дозвіл, свідоцтво, сертифікат або інші документи, наявність яких у позичальника вимагається згідно з чинним законодавством України для провадження його діяльності анульовані, або закінчився строк їх дії, відкликані або змінені таким чином, що здійснення такої діяльності не може бути продовжене позичальником; та/або

- смерті, оголошення померлою, визнання недієздатною або визнання безвісно відсутньою будь-якої фізичної особи, що від свого імені уклала договір забезпечення; та/або

- подання до суду позову про визнання недійсним в цілому чи в частині та/або неукладення цього договору та/або будь-якого договору забезпечення; та/або

- подання до суду позову, предметом розгляду якого є будь-яке забезпечення, зазначене кредитного договору; та/або

- відмови позичальника та/або поручителя від обґрунтованої пропозиції кредитора щодо переоформлення (переукладення, внесення змін) до цього договору та/або будь-якого з договорів забезпечення; та/або

- невиконання позичальником своїх зобов`язань перед будь-якими іншими особами, зокрема, але не виключно: у разі виникнення податкової заборгованості, податкової застави, одержання інформації від інших банків стосовно невиконання/неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань; та/або

- в інших випадках, передбачених кредитним договором, чинним законодавством України; та/або

- настання будь-яких інших події та обставини, які можуть мати наслідком або явно свідчать про неможливість належного виконання позичальником взятих на себе зобов`язань за договором;

У випадку такої вимоги кредитора про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором, в тому числі кредиту, сплати процентів та інших платежів/сум, які підлягають сплаті позичальником на користь кредитора за кредитним договором, заборгованість/кошти стають негайно належними до сплати та мають бути повернені/сплачені впродовж 30 календарних днів (або в інший строк, що вказаний у такому листі-повідомленні (вимозі) кредитора) з дня направлення кредитором на адресу позичальника відповідного листа-повідомлення (вимоги).

При цьому, сторони домовились, що кредитор має право, починаючи з дня виникнення у кредитора права вимагати дострокового погашення заборгованості позичальника за цим договором, негайно здійснювати договірне списання необхідної суми коштів в розмірі заборгованості позичальника з будь-яких рахунків позичальника, відкритих у кредитора; у випадку порушення позичальником умов цього договору в частині повернення (в т.ч. дострокового) заборгованості за цим договором, зокрема повернення кредиту (в тому числі частково, згідно з графіком погашення, якщо графік встановлено), сплати процентів, комісій, неустойки (штрафів, пені), а також в інших випадках, прямо передбачених цим договором, Кредитор має право на стягнення такої заборгованості будь-яким незабороненим чинним законодавством способом, в тому числі шляхом договірного списання.

В матеріалах справи наявні виписки по особовому рахунку відповідача за період з 03.09.2024 року по 25.12.2025 року, в яких відображені операції по кредиту.

Відповідно до листа-вимоги Акціонерного товариства «Банк Альянс», м. Київ про усунення порушення від 10.11.2025 року №75.3/8140, адресованого Фізичній особі-підприємцю Булатовій Світлані Миколаївні, у якому позивач повідомляв відповідача про порушення ним умов кредитного договору №ID6554146 в частині своєчасного погашення кредитної заборгованості, яка станом на 10.11.2025 року становить 216716 грн 88 коп., з яких: сума строкової заборгованості - 135289 грн 99 коп., прострочена заборгованість за кредитом - 36897 грн 24 коп.; прострочена заборгованість за процентами (на строкову заборгованість) - 44529 грн 65 коп.; просив терміново погасити прострочену заборгованість за кредитним договором №ID6554146 в розмірі 81426 грн 89 коп. за визначеними реквізитами; попередив про необхідність уточнення суми заборгованості на дату її фактичного погашення у зв`язку зі щоденною зміною розміру нарахованих процентів за користування кредитними коштами та можливістю нарахування банком штрафних санкцій (пеня, штраф), шляхом звернення до банку; вимагав усунути допущені порушення відповідачем в строк до 24.11.2025 року; попередив, що у випадку невиконання вищезазначеної вимоги, банк змушений буде розпочати процедуру стягнення заборгованості за кредитним договором будь-яким способом незабороненим чинним законодавством (в т.ч. у судовому порядку); також принагідно звернув увагу, що згідно умов кредитного договору Банк може скористатися правом на дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором у разі невиконанням відповідачем цієї вимоги.

Як вбачається колегією суддів, вказаний лист-вимога був направлений відповідачу засобами поштового зв`язку 10.11.2025 року, що підтверджується описом вкладення, поштовою накладною та чеком.

У розрахунку заборгованості за кредитним договором №ID6554146 від 03.09.2024 року станом на 22.12.2025 року відображено суми сплачених коштів за кредитом, за процентами, а також суму строкової заборгованості по кредиту - 129140 грн 45 коп., суму простроченої заборгованості по кредиту - 43046 грн 78 коп., суму строкової заборгованості за процентами - 0 грн, суму простроченої заборгованості за процентами - 49982 грн 25 коп.

Інших письмових доказів матеріали господарської справи не містять.

Предметом апеляційного перегляду даної справи є встановлення обставин щодо наявності або відсутності підстав для стягнення з відповідача 129140 грн 45 коп. строкової заборгованості за кредитом за заявою №ID6554146 про приєднання до договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів Акціонерного товариства «Банк Альянс», м. Київ у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За змістом ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Якщо у договорі, який сторони уклали, містяться елементи різних договорів до яких застосовуються відповідні положення актів цивільного законодавства, такий договір є змішаним (ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір (змішаний договір) є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (змішаного договору).

Істотними умовами договору (змішаного договору) є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, в даному випадку Акціонерне товариство «Банк Альянс», м. Київ.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Акціонерним товариством «Банк Альянс», м. Київ, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 Цивільного кодексу України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Керуючись положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

За правилами ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (ст. 530, 631 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Водночас, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України визначає одним із основних видів порушення зобов`язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалося вище за текстом постанови суду апеляційної інстанції, скаржником зазначено, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні строкової заборгованості за кредитом у сумі 129140 грн 45 коп., оскільки дійшов помилкового висновку про відсутність належної вимоги банку щодо дострокового погашення всієї заборгованості. На думку апелянта, направлений ним лист-вимога від 10.11.2025 №75.3/8140 відповідачу свідчать про реалізацію кредитором права на дострокове повернення всієї заборгованості, а сама позовна заява є вимогою про дострокове погашення кредиту.

Колегія суддів відхиляє наведені доводи позивача та погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для стягнення строкової заборгованості за кредитом у заявленому розмірі, з огляду на наступне.

Насамперед, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що розмір кредиту, розмір відсотків за користування кредитом та строк, на який передано кошти і протягом якого позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити відсотки, є істотними умовами договору (подібна правова позиція викладена в постанові Верховної Палати Верховного Суду від 23.01.2019 року у справі №464/3790/16-ц).

Відповідно, право кредитора вимагати дострокового повернення всієї заборгованості є спеціальним договірним механізмом зміни строку виконання основного зобов`язання, реалізація якого повинна відбуватися у порядку та спосіб, погоджені сторонами кредитного договору.

Так, згідно з положеннями пункту 10.2.15.2.6 договору кредитор, у разі порушення позичальником умов кредитного договору, має право вимагати дострокового погашення всієї заборгованості позичальника за кредитним договором. При цьому сторони прямо погодили, що у випадку такої вимоги вся заборгованість стає належною до сплати та має бути повернута протягом визначеного кредитором строку з дня направлення відповідного листа-повідомлення (вимоги).

Отже, самими умовами договору передбачено не лише право позивача на дострокове повернення кредиту, але й визначено конкретний порядок реалізації такого права - шляхом направлення відповідачу відповідної вимоги про дострокове повернення всієї заборгованості.

Разом із тим, зміст наявного у матеріалах цієї справи листа позивача від 10.11.2025 №75.3/8140 спростовує доводи апеляційної скарги про те, що кредитором було пред`явлено вимогу про дострокове погашення всієї суми кредиту.

Зі змісту листа-вимоги №75.3/8140, суд першої інстанції вважав, що такий лист не є листом-повідомленням (вимогою) кредитора відповідно до п. 10.2.15.2.6 договору щодо дострокового погашення всієї заборгованості позичальника за кредитним договором, оскільки такий лист містить вимогу про погашення саме простроченої заборгованості за кредитним договором №ID6554146 в розмірі 81426 грн 89 коп., а також містить застереження, що банк може скористатися правом на дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором у разі невиконання відповідачем цієї вимоги.

Тобто, як зазначав місцевий господарський суд, у вказаній вимозі самим банком фактично визнано, що зазначена вимога (№75.3/8140) не є вимогою про дострокове погашення кредиту, а є вимогою про сплату лише простроченої заборгованості та лише якщо така вимога не буде задоволена, то банк може скористатися правом на дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором, натомість інших листів-вимог щодо дострокового стягнення всієї заборгованості позивач до суду першої інстанції не надав, в матеріалах справи відсутні, що, на думку місцевого господарського суду, свідчить про невикористання банком станом на час розгляду даної справи свого права на дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором відповідно до п. 10.2.15.2.6 договору.

Суд першої інстанції правильно встановив, що такий лист містить вимогу про погашення саме простроченої заборгованості за кредитним договором №ID6554146 у розмірі 81426 грн 89 коп., а також містить застереження, що банк може скористатися правом на дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором у разі невиконанням відповідачем цієї вимоги.

Тобто, як було вірно зазначено місцевим господарським судом, цей лист є вимогою про сплату лише простроченої заборгованості та лише якщо така вимога не буде задоволена, то банк може скористатися правом на дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що лист-вимога Акціонерного товариства «Банк Альянс», м. Київ від 10.11.2025 року №75.3/8140 за своїм змістом не є вимогою про дострокове погашення всієї суми заборгованості за кредитним договором №ID6554146.

Як вбачається зі змісту зазначеного листа, позивач прямо визначив суму простроченої заборгованості у розмірі 81426 грн 89 коп. та вимагав від відповідача погасити саме цю суму у встановлений строк.

При цьому, апелянт окремо зазначив, що у разі невиконання цієї вимоги він «може скористатися правом на дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором». Таким чином, сам зміст листа свідчить про те, що на момент його направлення позивач не реалізував право на дострокове стягнення всієї заборгованості, а лише попередив відповідача про можливість такого звернення у майбутньому.

Реалізація кредитором права на дострокове повернення всієї суми кредиту передбачає чітке та однозначне волевиявлення кредитора щодо зміни строку виконання відповідного зобов`язання. Натомість, із листа не вбачається волі позивача вимагати дострокового погашення всієї суми кредитної заборгованості. Навпаки, формулювання листа послідовно розмежовує дві різні вимоги: первісну вимогу про погашення простроченої заборгованості та можливе, у разі її невиконання, подальше дострокове стягнення всієї заборгованості.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що лист-вимога Акціонерного товариства «Банк Альянс», м. Київ від 10.11.2025 року №75.3/8140 не може розглядатися як належне повідомлення відповідача про дострокове погашення всієї заборгованості за кредитним договором, оскільки у матеріалах справи відсутні інші повідомлення, з якого б однозначно вбачалося волевиявлення позивача на дострокове стягнення всієї суми заборгованості, а тому станом на час розгляду цієї справи скаржник не реалізував передбачене договором право на дострокове стягнення всієї заборгованості.

Отже, доводи про те, що цей лист є вимогою про дострокове погашення всієї кредитної заборгованості, не узгоджуються з його змістом та фактичним волевиявленням самого позивача, а тому висновок суду першої інстанції у цій частині є правильним та обґрунтованим.

З приводу твердження апелянта про те, що подання позовної заяви саме по собі є належною реалізацією права кредитора на дострокове повернення кредиту, колегія суддів зазначає таке.

Пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту та звернення до суду з позовом є різними юридичними діями, які мають різні правові наслідки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року у справі №910/4518/16 звернула увагу на правові наслідки пред`явлення кредитором вимоги про дострокове повернення кредиту, зазначивши таке:

«Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи предявленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи предявлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після предявлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України.»

Отже, саме вимога про дострокове повернення кредиту змінює погоджений сторонами строк виконання основного зобов`язання та призводить до настання обов`язку боржника повернути ту частину кредиту, строк повернення якої ще не настав. Лише після належної реалізації такого права строкова заборгованість трансформується у заборгованість, що підлягає негайному поверненню.

Натомість, на момент звернення позивача до суду першої інстанції строк повернення кредиту, визначений сторонами у кредитному договорі, не настав, оскільки кінцевий строк його повернення встановлено до 02.09.2027.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що до звернення з позовом скаржник реалізував передбачене п. 10.2.15.2.6 договору право на дострокове повернення всієї суми кредиту та пред`явив позичальнику вимогу саме про дострокове погашення строкової заборгованості, а тому за відсутності такої вимоги погоджений сторонами строк виконання зобов`язання щодо повернення строкової частини кредиту не змінився, відтак підстави для її судового стягнення були відсутні.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову Акціонерного товариства «Банк Альянс», м. Київ в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Булатової Світлани Миколаївни, м. Одеса 129140 грн 45 коп. строкової заборгованості по кредиту.

Тому, колегія суддів дійшла висновку про те, що підстав для задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства «Банк Альянс», м. Київ не встановлено, а рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2026 року у справі №916/5185/25 про часткове задоволення позовних вимог є обґрунтованим та правомірним.

Доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі «Руїз Торіха проти Іспанії», Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені судом і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, вірно застосував положення національного законодавства, надав вірну оцінку спірним правовідносинам у контексті зазначених норм, у зв`язку із чим оскаржуване рішення в частині, яке переглядається в апеляційному порядку, є правомірним, а доводи апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі, є такими, що фактично зводяться лише до часткової незгоди з судовим рішенням, що не може бути обґрунтованою підставою для його скасування або зміни.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Банк Альянс», м. Київ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2026 року у справі №916/5185/25 в оскаржуваній частині відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Альянс», м. Київ залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2026 року у справі №916/5185/25 в оскаржуваній частині без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.І. Діброва

Судді Н.С. Богацька

А.І. Ярош