Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №916/1061/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/1061/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Богацької Н.С., Ярош А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ

на рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2026 року, суддя першої інстанції Мусієнко О.О., повний текст складено та підписано 15.06.2026

у справі №916/1061/25

за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Новокаховський завод силікатної цегли», м. Нова Каховка Херсонської області

про стягнення 46 027 грн 59 коп.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У березні 2025 року Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом до Приватного акціонерного товариства «Новокаховський завод силікатної цегли», м. Нова Каховка Херсонської області, в якому просив суд стягнути з останнього на свою користь 33686 грн 63 коп. заборгованості за договором споживача про надання послуг з передачі електричної енергії, 2687 грн 09 коп. 3% річних, 9653 грн 87 коп. інфляційних втрат та суми судових витрат.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором споживача про надання послуг з передачі електричної енергії щодо оплати наданих позивачем послуг з передачі електричної енергії у період з лютого по липень 2022 року у зв`язку з чим, позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати за прострочення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.03.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1061/25, дану справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.06.2026 року у справі №916/1061/25 у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з 24.02.2022 року територія м. Нова Каховка була тимчасово окупована, що є загальновідомим фактом, а відповідно до імперативних положень ст. 13-1 Закону України №1207-VII здійснення господарської діяльності, зокрема, постачання електричної енергії на тимчасово окуповану територію, було заборонено.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач мав право здійснювати постачання електричної енергії відповідачу лише по 23.02.2022 року включно, а доказів фактичного споживання відповідачем електричної енергії після цієї дати позивачем не надано. Відтак, підстави для стягнення заборгованості за електричну енергію, нарахованої за період з лютого по липень 2022 року, відсутні.

Щодо вартості послуг з передачі електричної енергії за період з 01.02.2022 року по 23.02.2022 року місцевий господарський суд зазначив, що позивач не довів належними та допустимими доказами їх обсяг і вартість. Наданий акт приймання-передачі послуг за лютий 2022 року містить загальну суму за весь місяць та не дає можливості виокремити розмір заборгованості саме за 23 дні лютого.

Крім того, строк оплати за вказаний період настав 15.03.2022 року, тобто, вже після окупації м. Нова Каховка, у зв`язку з чим передбачений договором порядок розрахунків став неможливим з огляду на вищезазначені обставини.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ з рішенням суду першої інстанції не погодилося, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2026 року у справі №916/1061/25 у частині, якою відмовлено у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ щодо стягнення заборгованості за надані послуги за 23 дні лютого 2022 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Зокрема, скаржник посилається на лист відповідача від 20.05.2022 №47, яким останній повідомив позивача про те, що по причині окупації підприємство припинило свою роботу з березня 2022 року та просив не враховувати витрати за послуги з передачі електроенергії з цього періоду як такі, що споживалися відповідачем. Отже, на думку позивача, у лютому 2022 року відповідач здійснював господарську діяльність та отримував послуги за договором.

Крім того, щодо недоведеності обсягу та вартості послуг з передачі електричної енергії за період з 01.02.2022 року по 23.02.2022 року, позивач вказує на те, що суд першої інстанції не врахував усі надані ним докази щодо визначення розміру заборгованості за вказаний період, оскільки, крім акту приймання-передачі послуги від 28.02.2022 року, до матеріалів справи було подано акт коригування від 27.07.2022 року до вищезазначеного акту, яким скориговано обсяг та вартість послуг за лютий 2022 року, а також дані АКО про обсяги наданих послуг, що містять інформацію про щоденні обсяги послуг за кожен день спірного розрахункового періоду.

Так, відповідно до відкоригованих даних комерційного обліку загальний обсяг послуг за лютий 2022 року становив 44,987 МВт·год, а їх вартість з ПДВ - 18659 грн 17 коп. При цьому, за розрахунком позивача, обсяг послуг за період з 01.02.2022 року по 23.02.2022 року становить 44,143 МВт·год, що за тарифом 345 грн 64 коп. відповідає вартості послуг 15257 грн 58 коп. без ПДВ та 18309 грн 09 коп. з ПДВ.

Тому, на думку позивача, зазначені докази у сукупності дають можливість визначити обсяг та вартість послуг, наданих саме за період з 01.02.2022 року по 23.02.2022 року.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2026 року у справі №916/1061/25 та вирішено розглянути апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2026 року у справі №916/1061/25 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

27.08.2026 від Приватного акціонерного товариства «Новокаховський завод силікатної цегли», м. Нова Каховка Херсонської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє заперечує проти її задоволення, зазначаючи про її безпідставність та необґрунтованість, зокрема, вказує на те, що дані комерційного обліку постачання електроенергії, за якими виставлялись рахунки та направлялись акти, а також пред`явлені вимоги в межах даної справи, не є та ніколи не були сертифікованими (не є валідованими, тобто, перевіреними персоналом оператора системи), а є оціночними показниками, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог скаржника, оскільки дані комерційного обліку, сформовані за нібито надані відповідачу послуги на окуповану територію, є такими, що не можуть пройти валідацію апріорі, тобто, їх неможливо перевірити у безпечний для життя і здоров`я спосіб шляхом виходу працівників позивача на об`єкт та зняття фактичних показників (що і не було та не може бути зроблено на даний момент часу під час тимчасової окупації території військовими формуваннями РФ), а отже, ці дані не є сертифікованими , а тому, відповідно, не можуть бути використані для розрахунків між суб`єктами ринку електричної енергії.

Приписи п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначають, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму.

В порядку спрощеного провадження за законом підлягають розгляду малозначні справи, і в даному випадку єдиним критерієм для такого розгляду є саме ціна позову. Судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку справа №916/1061/25 відповідає ознакам малозначної справи за законом, оскільки ціна позову складає 46027 грн 59 коп.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2026 року у справі №916/1061/25 оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ про стягнення заборгованості за надані послуги за період з 01.02.2022 року по 23.02.2022 року, при цьому, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову щодо стягнення заборгованості за надані послуги з 24.02.2022 року, апелянтом не оскаржується, а суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, тому апеляційним господарським судом в апеляційному порядку переглядається оскаржуване рішення тільки в частині доводів та вимог апеляційної скарги щодо стягнення заборгованості за надані послуги за період з 01.02.2022 року по 23.02.2022 року.

Переглянувши у порядку письмового провадження рішення суду першої інстанції у справі в оскаржуваній частині, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2026 року у справі №916/1061/25 не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2026 року у справі №916/1061/25 в оскаржуваній частині не потребує скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватним акціонерним товариством «Новокаховський завод силікатної цегли», м. Нова Каховка Херсонської області була підписана заява-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з передачі електричної енергії, розміщеного на сайті Оператора системи передачі - Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ, починаючи з 01.12.2020 року за технічними даними паспорту точки передачі електричної енергії за об`єктом споживача за адресою: 74900, м. Нова Каховка, вул. Індустріальна, буд. 13; ЕІС-код точки передачі: 62Z0498267467841.

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ надіслало відповідачу повідомлення від 09.12.2020 року за вих.№ 01/45103, в якому проінформував про те, що його приєднано до умов договору споживача про надання послуг з передачі електричної енергії за особовим рахунком №0051-02032/СРР, дата акцептування - 01.12.2020 року.

Відповідно до п. 1.1. договору споживача про надання послуг з передачі електричної енергії цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови передачі електричної енергії споживачам як послуги Оператора системи передачі. Цей договір укладається сторонами з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно із заявою-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору.

Фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з передачі електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти цей договір, зокрема, повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, у тому числі у формі електронного документа, підписаного з використанням електронної ідентифікації, у разі укладення договору за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації, сплата рахунка оператора системи, за відсутності заперечень оператора системи.

Згідно з п. 2.1. договору оператор системи передачі надає споживачу послуги з передачі електричної енергії, параметри якості яких відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №309, та Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №310, за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в паспорті точки передачі електричної енергії за об`єктом споживача, який є додатком 2 до цього договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи передачі.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що відомості про засіб (засоби) вимірювання обсягу електричної енергії, що використовується на об`єкті (об`єктах) споживача, зазначаються разом із енергетичними ідентифікаційними кодами (ЕІС кодами) в додатку 3 до цього договору.

Споживач оплачує послуги згідно з умовами глави 5 цього договору та інші послуги оператора системи передачі згідно з додатком 4 «Порядок розрахунків» (п. 2.3. договору).

За положеннями п. 5.1. договору ціною цього договору є вартість послуг з передачі електричної енергії на об`єкт (об`єкти) споживача зазначені в паспорті точки (точок) розподілу за об`єктом споживача.

Оплата послуг з передачі електричної енергії за цим договором здійснюється на поточний рахунок оператора системи передачі (п. 5.2. договору).

Інформація про тариф на послуги публікується на офіційному вебсайті оператора системи передачі в мережі Інтернет. Терміни оплати послуги зазначаються в додатку 4 «Порядок розрахунків» (п. 5.3. договору).

У відповідності до п. 5.4. договору споживач оплачує послугу з передачі оператору системи якщо згідно з умовами договору про постачання електричної енергії споживачу споживач забезпечує оплату послуг або купує електричну енергію для власного споживання за двостороннім договором та на організованих сегментах ринку. Електропостачальник оплачує послугу оператора системи передачі якщо згідно з умовами договору про постачання електричної енергії споживачу оплату послуг забезпечує електропостачальник.

Згідно з п. п. 9.1., 9.2. договору сторони не несуть відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим договором, якщо воно є результатом дії обставин непереборної сили, що перешкоджає виконанню договірних зобов`язань у цілому або частково. Наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідною довідкою, виданою Торгово-промисловою палатою України. Строк виконання зобов`язань за цим договором у такому разі відкладається на строк дії обставин непереборної сили. Сторона, для якої виконання зобов`язань стало неможливим унаслідок дії обставин непереборної сили, має не пізніше ніж через п`ять календарних днів письмового повідомити іншу сторону про початок, тривалість та вірогідну дати припинення дії обставин непереборної сили.

Пунктом 11.1. договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дня приєднання споживача до умов цього договору і діє до 31 грудня поточного року, якщо інший строк не зазначено в заяві-приєднання. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, встановленому чинним законодавством України.

В матеріалах цієї справи також вбачається:

- додаток 2 «Паспорт точки розподілу/передачі електричної енергії»;

- додаток 3 «Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії (місце та дата встановлення, тип, покази, дані щодо повірки, відповідальний за збереження тощо)»;

- додаток 4 «Порядок розрахунків»;

- додаток 5 «Порядок участі споживача в графіках обмеження електроспоживання та графіках відключень»;

- додаток 6 «Акт розмежування балансової належності електромережах та експлуатаційної відповідальності сторін»;

- додаток 7 «Однолінійна схема електропостачання»;

- додаток 8 «Порядок розрахунку втрат електричної енергії в мережі споживача»;

- додаток 10 «Порядок (алгоритм) розрахунку та складання балансу електричної енергії в електричних мережах споживача (технологічних електричних мережах основного споживача)».

Пунктом 1 додатку 4 передбачено, що розрахунковим періодом за цим договором є один календарний місяць. При проведенні розрахунків за фактично надані послуги термін «розрахунковий період» та/або «календарний місяць» є тотожними.

Відповідно до п. 4 додатку 4 споживач зобов`язаний подавати оператору системи передачі планові обсяги послуг до 25 числа місяця, що передує початку розрахункового періоду. В періоді купівлі електричної енергії для власного споживання на ринку за двостороннім договором чи на організованих сегментах ринку відповідно до п. 4 договору планові обсяги послуги за цим договором не подаються.

Форма подання повідомлення розміщена на офіційному веб-сайті оператора системи передачі.

Планові обсяги послуг можуть подаватися на більший період з подальшим ix коригуванням у терміни, передбачені цим пунктом.

Оператор системи передачі погоджує планові обсяги послуг шляхом виставлення рахунків-фактур споживачу.

У разі зміни планових обсягів послуг протягом розрахункового періоду, споживач передає оператору системи передачі письмове повідомлення про таку зміну обсягів послуги не менш ніж за 5 робочих днів до моменту очікуваної зміни планових обсягів цієї послуги та сплачує вартість послуги відповідно до встановлених термінів розрахунків.

Згідно з п. 5 додатку 4 у разі самостійного забезпечення оплати послуг споживачем, згідно з обраною ним комерційною пропозицією, відповідно до умов договору про постачання електричної енергії споживачу, споживач здійснює поетапну оплату планової вартості послуг оператора системи передачі наступним чином:

- 1-й платіж – до 17:00 другого робочого дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуг, визначених згідно з пунктом 3 цього додатку. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, що визначається згідно з пунктом 3 цього додатку, відповідно до такого алгоритму:

- 2-й платіж – до 10 числа розрахункового періоду;

- 3-й платіж – до 15 числа розрахункового періоду;

- 4-й платіж – до 20 числа розрахункового періоду;

- 5-й платіж – до 25 числа розрахункового періоду.

У відповідності до п. 7 додатку 4 споживач здійснює остаточний платіж/розрахунок з оператора системи передачі за фактичний обсяг наданих послуг до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно) на підставі рахунків, актів приймання-передачі послуги, наданих оператором системи передачі, або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі CYP), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.

Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі АКО). Акти приймання передачі послуги направляються споживачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Акт приймання-передачі послуги, підписаний споживачем, повертається оператору системи передачі протягом 3 робочих днів з дати фактичного його отримання за допомогою Сервісу, а також може бути підтверджений рекомендованим листом, іншим реєстрованим поштовим відправленням a6o доставлений кур`єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому договорі.

Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО.

Оплату вартості послуги, після коригування обсягів, споживач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акту приймання- передачі послуги (включно).

Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги у відповідному розрахунковому періоді оператор системи передачі направляє споживачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) a6o надає споживачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.

За умовами п. 15 додатку 4 рахунки, акти приймання-передачі послуги, акти коригування до актів приймання-передачі послуги, акти звірки розрахунків та повідомлення вважаються отриманими стороною, зокрема, електронний документ, який направлявся стороною через Сервіс, вважається одержаним іншою стороною з часу набуття документом статусу «Доставлено» у сервісі.

Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, створює права та обов`язки для сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичним документу, який міг би бути створений однією зі сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.

Згідно п. 5, 7 Угоди про електронний документообіг до договору споживача про надання послуг э передачі електричної енергії, оператором системи передачі впроваджено Сервіс, який передбачає укладення договорів, додаткових угод, актів приймання-передачі послуги, актів коригування до актів приймання-передачі послуги, а також направлення рахунків тощо, виключно в електронному вигляді шляхом накладання кваліфікаційного електронного підпису.

Будь-які документи, що створюються/укладаються сторонами під час виконання договору (у тому числі акт приймання-передачі послуги або акт коригування до акту приймання-передачі послуги), можуть бути підписанні сторонами як у паперовій формі шляхом проставлення власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового не функціонування Сервісу, про що оператор системи передачі зобов`язаний повідомити на своєму веб-сайті, так i в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено законом) за допомогою Сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та знаходиться в мережі інтернет за посиланням: https://onIine.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний обома сторонами в один i той самий спосіб (залежно від форми документа).

Відповідно до акту приймання-передачі послуги згідно з договором від 28.02.2022 року вбачається, що оператор системи передачі передав, а споживач отримав послугу з передачі електричної енергії за період з 01.02.2022 року по 28.02.2022 року загальною вартістю з ПДВ у розмірі 25784 грн 05 коп., у тому числі ПДВ 4297 грн 34 коп.

Актом-коригування від 27.07.2022 року до акту приймання-передачі послуги від 28.02.2022 року згідно з договором зазначено, що підставами для коригування акту від 28.02.2022 стали зміни фактичних обсягів. Оператор системи передачі передав, а споживач отримав послугу з передачі електричної енергії за період з 01.02.2022 року по 28.02.2022 року загальною вартістю з ПДВ у розмірі 18659 грн 17 коп., у тому числі ПДВ 3109 грн 86 коп.

Позивачем направлено на електронну адресу відповідача рахунок-фактуру від 04.03.2022 року №0051-02032/СРР/04/03/2022 для оплати послуги з передачі електричної енергії за лютий 2022 року на суму 25784 грн 05 коп.

20.05.2022 відповідач листом №47 повідомив позивача про те, що в Україні з 24.02.2022 року оголошено воєнний стан. Нова Каховка з першого дня воєнного стану знаходиться під окупацією. По причині окупації підприємство припинило свою роботу з березня 2022 року. В квітні 2022 року підприємством відповідача встановлено несанкціонований відбір електроенергії з фідеру 629 на території ВАТ «Новокаховський меблевий комбінат», де розміщено розподільчий пункт РП2, який є складовою частиною фідеру 629, тоді ж стало відомо, що на території меблевого комбінату розмістились окупаційні війська. Для фіксації факту несанкціонованого відбору електроенергії відповідачем направлено листа, звідки отримали відповідь, що це звернення не за адресою і воно перенаправлено до Акціонерного товариства «Херсонобенерго». З Акціонерним товариством «Херсонобленерго» не вдалось зв`язатись по причині відсутності доступу до керівництва. Ризикуючи своєю безпекою фахівці підприємства відповідача здійснили припинення під`єднання несанкціонованого споживання електроенергії, але незабаром воно було відновлено, замок на дверях розподільчого пункту збито і замінено на інший. 19.05.2022 року відповідач подав заявку на відключення фідеру 629 з 6:00 год., у зв`язку з необхідністю виконання невідкладних робіт. Підприємство, як власник фідеру 629, не має можливості не тільки здійснювати будь-які роботи на ньому, в тому числі контролювати споживання, а навіть вимкнути з метою запобігання аварійної ситуації. Просив не враховувати витрати на рахунок відповідача за послуги з передачі електроенергії починаючи з березня 2022 року на підставі вищенаведених обставин та підтвердити таке рішення письмово. Також просив припинити електропостачання по лінії електропередачі фідеру 629 для виконання робіт по прокладанню відрізку кабельної лінії на період воєнного стану в обхід території меблевого комбінату, чим буде забезпечено припинення несанкціонованого споживання електроенергії через фідер 629.

Відповідач звернувся з листом від 21.04.2022 року №43 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія», в якому зазначав про факт несанкціонованого споживання електроенергії та необхідності термінового прибуття представника постачальника, Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія», для достовірної фіксації факту поза облікового споживання електроенергії з мереж фідеру 629. Просив терміново погодити проведення вище описаної процедури підтвердження факту без облікового споживання електроенергії по фідеру 629 силами відповідача за участю його представників та представників щонайменше двох субабонентів, по одному представнику від кожного, створивши таким чином комісію у складі трьох членів. Просив терміново погодити письмово одну із викладених пропозицій викладених у листі та врахувати, що спожиті з 01.04.2022 року до 20.04.2022 року обсяги – 40000кВт/год, а надалі і додаткові обсяги після 20.04.2022 року до позитивного вирішення цього питання не можуть прийматися на рахунок відповідача.

Також, в матеріалах справи наявні листи відповідача від 07.05.2022 року №7, від 27.06.2022 року №52 та від 27.06.2022 року №53, з якими останній звертався до позивача зі схожим змістом з попередніми листами.

Інших письмових доказів матеріали господарської справи не містять.

Предметом апеляційного перегляду даної справи є встановлення обставин щодо наявності або відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги за період з 01.02.2022 року по 23.02.2022 року у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України.

За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

У статті 626 Цивільного кодексу України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ч. 3 ст. 626 Цивільного кодексу України).

У пункті 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України закріплено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

За статтями 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.

Також у ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Частинами 1, 2 ст. 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

За умовами ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Спірні правовідносини між сторонами у даній справі виникли на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору споживача про надання послуг з передачі електричної енергії шляхом приєднання до нього заявою-приєднання до умов цього договору, починаючи з 01.12.2020 року.

Укладаючи та підписуючи даний договір, сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов`язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище регулює Закон України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», учасниками ринку електричної енергії є виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець та споживач, які проводять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону України «Про ринок електричної енергії», розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.

Умовами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Пунктом 2 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року №312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» визначено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

У відповідності до п. 6 цієї Постанови, до укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається зі споживачем, договірні відносини між споживачем та суб`єктом господарювання, що провадить діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (або ОСР як правонаступником за договорами про користування електричною енергією та договорами про постачання електричної енергії), урегульовуються окремими положеннями діючих договорів про користування електричною енергією або договорів про постачання електричної енергії (у частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації), які не суперечать вимогам чинного законодавства у сфері електроенергетики. Зокрема, сторони керуються вимогами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) з питань потужності, якості електроенергії, окремих процедурних питань тощо. У разі виникнення суперечності між нормами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) та нормами законодавства про електроенергетику сторони керуються вимогами чинного законодавства.

Відповідно до пункту 2.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, оператор системи зобов`язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок.

Згідно з пп. 2.1.3, 2.1.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, споживачі укладають договір споживача про розподіл (передачу) електричної енергії шляхом приєднання до публічного договору за наявності чинного паспорта точки розподілу. У разі надання послуги з приєднання до електричних мереж ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є оператор системи.

Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на основі типового договору, що є додатком 3 до Правил роздрібного ринку електричної енергії.

Фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.

За змістом п. 1.1 глави 1 розділу VII Кодексу системи передачі управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, розподілу, споживання електричної енергії та зберігання енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки здійснюється шляхом диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (далі диспетчерське управління).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №311 затверджено Кодекс комерційного обліку електричної енергії.

Відповідно до п. 1.2.1. Кодексу комерційного обліку електричної енергії у цьому Кодексі терміни вживаються в таких значеннях:

- валідація даних комерційного обліку (валідація даних) - процедура підтвердження постачальником послуг комерційного обліку електричної енергії придатності даних комерційного обліку для подальшої їх обробки АКО (п.п. 10);

- валідовані дані комерційного обліку (валідовані дані) - набір даних комерційного обліку за встановлений період для точки комерційного обліку після їх валідації (перевірки, оцінки, заміни тощо), що буде використовуватися для подальшої їх обробки АКО (пп. 11);

- верифікаційний вузол обліку - вузол комерційного обліку, дані (покази) комерційного обліку з якого використовуються ППКО для перевірки достовірності даних з основного вузла комерційного обліку та заміщення цих даних, якщо вони відсутні або недостовірні (пп. 12);

- візуальне зчитування лічильника електричної енергії (візуальне зчитування лічильника) - зчитування результатів вимірювання лічильника (первинних даних комерційного обліку), що здійснюється шляхом візуального зчитування показів через показувальний пристрій (табло, інтерфейс користувача) лічильника (пп. 13);

- дистанційне зчитування лічильника електричної енергії (дистанційне зчитування лічильника) - зчитування результатів вимірювання лічильника електричної енергії (первинних даних комерційного обліку) уповноваженою стороною з використанням телекомунікаційного інтерфейсу зв`язку та технічних засобів дистанційного зчитування без фізичного доступу до лічильника електричної енергії (пп. 16);

- керування даними - будь-які дії з результатами вимірювання та даними комерційного обліку щодо їх обробки та підготовки для використання в розрахунках на ринку електричної енергії (перевірка достовірності, перетворення, округлення, приведення до комерційної межі, профілювання, передача, зберігання тощо) (пп. 31);

- локальне зчитування лічильника - отримання результатів вимірювання лічильника (первинних даних комерційного обліку) шляхом візуального зчитування або за допомогою електронних засобів безпосередньо на місці його установлення (пп. 36);

- оціночні дані комерційного обліку - визначені розрахунковим шляхом значення показів лічильника та/або обсягів електричної енергії, які використовуються у разі відсутності відповідних значень, отриманих на основі вимірювання (пп. 49);

- сертифікація даних комерційного обліку (сертифікація даних) - процедура перевірки валідованих даних комерційного обліку, що виконується АКО (пп. 70);

- сертифіковані дані комерційного обліку (сертифіковані дані) - набір даних комерційного обліку за встановлений період для точки або групи точок комерційного обліку після їх перевірки АКО, що використовується всіма учасниками для розрахунків на ринку електричної енергії (пп. 71);

В силу пп. 8.1.1, 8.1.2. Кодексу комерційного обліку електричної енергії ППКО (у ролі ОЗД) повинен у межах регламентів, встановлених АКО, провести збір (або забезпечити прийом) результатів вимірювання та даних про стан з лічильників для всіх ТКО, за які він несе відповідальність, та передати їх ППКО (у ролі ОДКО). Покази лічильників для кожної ТКО за період інтеграції мають зчитуватися АС ППКО зі всіма цифрами після коми. Покази лічильників в індивідуальних побутових та малих непобутових споживачів мають зчитуватися в цілих кВт/год.

У п. 8.6.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії вказано, що зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору.

Зчитування показів (збір даних) з лічильників у непобутових та колективних побутових споживачів у разі відсутності можливості їх автоматизованого дистанційного зчитування провадиться споживачем щомісяця на перше число місяця, наступного за розрахунковим. При обладнанні вузлів обліку засобами дистанційної передачі даних інформація про покази лічильників за розрахунковий місяць формується відповідним ППКО через канали дистанційного зв`язку. Непобутові та колективні побутові споживачі зобов`язані протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати оператору системи звіт про покази лічильників за розрахунковий місяць. Наведені у звіті останні фактичні покази лічильників вважаються показами на початок першої доби календарного місяця. У разі ненадання споживачем (крім індивідуальних побутових споживачів) звіту про покази лічильників за розрахунковий місяць протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця та за відсутності переданої (зчитаної) з них інформації засобами дистанційного зчитування та передачі даних, а також за відсутності контрольного огляду ЗКО протягом розрахункового місяця обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за розрахунковий місяць визначається розрахунковим шляхом за значенням середньодобового обсягу споживання (пункти 8.6.7-8.6.9 Кодексу комерційного обліку електричної енергії).

За умовами пп. 8.6.10, 8.6.11 Кодексу комерційного обліку електричної енергії перевірка достовірності даних ЗКО безпосередньо на місці їх установлення забезпечується сторонами за необхідності, але не рідше ніж один раз на шість місяців. Дані про перевірку можуть фіксуватись як на паперових носіях, так і за допомогою електронних засобів (мобільний телефон, планшет тощо). Середньодобовий обсяг споживання електричної енергії електроустановками споживача для цілей розрахунків визначається у кВт/год з округленням до чотирьох цифр після коми на основі фактичного споживання в аналогічному періоді попереднього року, розрахованого з урахуванням знятих фактичних або (у разі їх відсутності) оціночних показів лічильника та коефіцієнта приросту/зниження споживання (для індивідуальних побутових споживачів). У разі відсутності відповідних історичних даних середньодобовий обсяг споживання розраховується на основі зафіксованих двох останніх послідовно зчитаних показів, кількості днів між цими зчитуваннями при умові, що між датами зчитування цих показів не менше ніж 28 днів (без урахування днів, коли електроустановки споживача були відключені оператором системи).

Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 2 ст. 73, ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ч. 1, 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 у справі №910/366/21, від 19.06.2019 у справі №910/4055/18, від 16.04.2019 у справі №925/2301/14.

Тобто, з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову. Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.

Згідно зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів звертає увагу на те, що тлумачення змісту ст. 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 у справі №910/366/21, від 15.07.2021 у справі №916/2586/20, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Як вже було зазначено судом апеляційної інстанції, з акту приймання-передачі послуги від 28.02.2022 року вбачається, що оператор системи передачі передав, а споживач отримав послугу з передачі електричної енергії за період з 01.02.2022 року по 28.02.2022 року загальною вартістю з ПДВ 25784 грн 05 коп., у тому числі ПДВ - 4297 грн 34 коп.

На підставі зазначеного акту позивачем було направлено на електронну адресу відповідача рахунок-фактуру від 04.03.2022 року №0051-02032/СРР/04/03/2022 для оплати послуги з передачі електричної енергії за лютий 2022 року на суму 25784 грн 05 коп.

Водночас, 27.07.2022 року позивачем складено акт-коригування до акту приймання-передачі послуги від 28.02.2022 року, в якому зазначено, що підставою для коригування стали зміни фактичних обсягів. Відповідно до акту-коригування вартість послуги з передачі електричної енергії за той самий період (з 01.02.2022 року по 28.02.2022 року) була визначена вже у розмірі 18659 грн 17 коп. з ПДВ, у тому числі ПДВ - 3109 грн 86 коп.

Разом з тим, в матеріалах цієї справи наявна роздруківка (таблиця) (а.с.60, т.1), у якій нібито зазначено обсяги споживання електричної енергії за кожен день лютого 2022 року, зокрема, фактичний обсяг 44,987 МВт·год (з 01.02.2022 року по 28.02.2022 року).

При цьому, колегія суддів зазначає, що вказана роздруківка (таблиця) жодним чином не індивідуалізована та не є такою, що відноситься саме до відповідача, оскільки не містить ані особового рахунку відповідача, ані його реквізитів, ані посилання на договір, укладений між позивачем та відповідачем тощо, тому не може бути визнана судом в якості належного та допустимого доказу у даній справі відповідно до умов укладеного сторонами договору.

Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б дозволяли встановити, які саме показники обсягів були покладені в основу акту приймання-передачі послуги від 28.02.2022 року та на підставі яких даних відбулася зміна для акту-коригування від 27.07.2022 року.

Також, позивачем взагалі не спростовано та не надано доказів належної валідації зазначених даних комерційного обліку, тобто, їх перевірки та підтвердження уповноваженими особами, як і не надано доказів їх сертифікації або іншого належного підтвердження статусу даних, на підставі яких здійснювалися розрахунки між сторонами.

Колегія суддів зауважує, що обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

У пункті 6.2.10 постанови від 05.06.2020 року у справі №920/528/19 Верховний Суд виснував: «Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях чи містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні».

Таким чином, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами фактичний обсяг послуги з передачі електричної енергії, наданої відповідачу за 23 дні лютого 2022 року, а також достовірність даних комерційного обліку, покладених в основу відповідних актів, у зв`язку з чим судова колегія вважає, що місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ в оскаржуваній частині.

При цьому, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують вірних висновків суду та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції в його оскаржуваній частині.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі «Руїз Торіха проти Іспанії», ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені судом і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, вірно застосував положення національного законодавства, надав вірну оцінку спірним правовідносинам у контексті зазначених норм, у зв`язку із чим оскаржуване рішення в частині, яке переглядається в апеляційному порядку, є правомірним, а доводи апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі, є такими, що фактично зводяться лише до часткової незгоди з судовим рішенням, що не може бути обґрунтованою підставою для його скасування або зміни.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2026 року у справі №916/1061/25 в оскаржуваній частині відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2026 року у справі №916/1061/25 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2026 року у справі №916/1061/25 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.І. Діброва

Судді Н.С. Богацька

А.І. Ярош