Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №915/2200/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

Суд: Південно-західний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: оренди

Дата: 16 вересня 2026 р.

Справа: №915/2200/25

Суддя: Павленко Н.А.

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/2200/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Павленко Н.А.

суддів - Лічмана Л.В., Філінюка І.Г.

за участю секретаря судового засідання Лещенко Л.С.

за участю представників учасників справи:

від 3-ої особи - Миськів С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Південноукраїнської міської ради

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2026 про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі, постановлену суддею Ільєвою Л.М. м. Миколаїв, повний тест якої складено та підписано 11.05.2026

по справі №915/2200/25

за позовом Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об`єднання» Південноукраїнської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову на стороні позивача - Південноукраїнська міська рада

до відповідача Благодійної організації «Благодійний фонд «Даруй тепло Південь»

про стягнення 62352,67 грн та зобов`язання звільнити і повернути нежитлові приміщення,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи та ухвали суду, що оскаржується в апеляційному порядку:

Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне об`єднання» Південноукраїнської міської ради (надалі по тексту постанови - позивач, КП «ЖЕО») звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Благодійної організації «Благодійний фонд «Даруй тепло Південь» (надалі по тексту постанови - відповідач, БО «БФ «Даруй тепло Південь»), в якій просило суд:

- стягнути заборгованість в загальному розмірі 56330,79 грн, у т. ч. 33869,42 грн основного боргу за договором №280/24 оренди нерухомого майна, 5264,14 грн - пені; 14872,97 грн основного боргу за договором №280-1/24 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та 2324,26 грн. - пені;

- зобов`язати відповідача звільнити та повернути позивачу нежитлові приміщення блоку обслуговування «В-1н», приміщення №1 (2,1 кв. м), 2 (4,1 кв. м), 18 (95,0 кв. м), 19 (2,1 кв. м), 20 (1,6 кв. м), №3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17 за адресою: Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вулиця Олімпійська, 3, протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.01.2026 прийнято позовну заяву Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об`єднання» Південноукраїнської міської ради до розгляду та відкрито провадження у справі №915/2200/25 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.02.2026 до участі у справі №915/2200/25 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Південноукраїнську міську раду.

06.04.2026 від позивача до Господарського суду Миколаївської області надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. №4798/26), згідно з якою позивачем донараховано орендну плату за договором №280/24 оренди майна та плату за послуги з утримання будинків та споруд та прибудинкових територій за договором № 280-1/24 до фактичної дати звільнення приміщення відповідачем, оскільки станом на день подання цієї заяви до суду орендоване приміщення не повернуто позивачу та відповідач не визнає розірвання договору №280/24 оренди майна в односторонньому порядку з 10.12.2025 року і продовжує його використання та свою діяльність у орендованому майні.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.04.2026 у справі №915/2200/25 прийнято заяву Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об`єднання» Південноукраїнської міської ради про збільшення розміру позовних вимог до 62352,67 грн. (вх. №4798/26 від 06.04.2026) до розгляду.

06.04.2026 від відповідача до господарського суду Миколаївської області надійшла заява (вх.№4865/26), в якій відповідач просить суд затвердити мирову угоду, яка укладена між сторонами.

29.04.2026 від позивача до господарського суду Миколаївської області надійшла заява (вх. №6141/26), в якій заявник просить суд затвердити мирову угоду у справі №915/2200/25, укладену сторонами 28.04.2026, та закрити провадження у справі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу:

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду, Південноукраїнська міська рада звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2026 про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі №915/2200/25 та направити матеріали даної справи до Господарського суду Миколаївської області для продовження розгляду справи по суті заявлених вимог. Також просить суд залучити до матеріалів справи додаткові докази, які не були надані до суду першої інстанції.

В обгрунтування підстав апеляційної скарги, Південноукраїнська міська рада вказує наступні підстави:

- судом першої інстанції було допущено до участі у справі неналежних представників позивача за відсутності у них процесуальної дієздатності, що є порушенням норм процесуального права;

- відповідно до ст. 227 ГПК України, суд зобов`язаний був зупинити провадження у справі для заміни законного представника учасника справи;

- мовою оригіналу: «1. Пунктом 1.6. проекту мирової угоди вказано, що КП ЖЕО ПМР відмовляється від позовної вимоги про звільнення відповідачем орендованого майна за договором № 280/24 від 01.09.2024. При цьому, договір № 280/24 від 01.09.2024 вже є розірваним в силу закону (внаслідок направлення КП ЖЕО ПМР листа про розірвання цього договору на адресу БФ «Даруй тепло південь»), а тому у КП «ЖЕО» ПМР відсутні правові підстави для відмови від позовної вимоги про звільнення відповідачем приміщення, яке той незаконно займає на підставі вже розірваного договору оренди.

2. Пунктом 4.2 проекту Мирової угоди вказано, що даною мировою угодою не порушуються права третіх осіб. Даний пункт проекту мирової угоди не відповідає дійсності так як грубо порушує права власника спірного приміщення Південноукраїнської міської територіальної громади в особі Південноукраїнської міської ради, оскільки КП «ЖЕО» ПМР, без будь якого інформування та без отримання згоди власника приміщення протиправно розпоряджається ним на свій власний розсуд. Такі дії директора КП «ЖЕО» ПМР є зловживанням владою та службовим становищем у зв`язку з чим Південноукраїнська міська рада буде звертатись до органів національної поліції з заявою про вчинення директором КП «ЖЕО» ПМР кримінального правопорушення передбаченого ст. 364 КК України та невідкладно вирішувати питання про притягнення директора КП «ЖЕО» ПМР до відповідальності. 3. 01.05.2026 заплановано засідання постійної комісії Південноукраїнської міської ради з питань житлової політики, комунального господарства, власності, комунального майна та приватизації, транспорту, природокористування, охорони довкілля та енергозбереження до порядку денного якого включено питання щодо незаконності укладення мирової угоди між КП ЖЕО та благодійною організацією Даруй тепло Південь. Передача з балансу КП ЖЕО на баланс іншого КП нежитлових приміщень блоку обслуговування В-1н, приміщення №1 (2,1 кв.м), 2 (4,1 кв.м), 18 (95,0 кв.м), 19 (2,1 кв.м), 20 (1,6 кв.м), №3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17 за адресою: Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вулиця Олімпійська, 3.»

Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу:

03.06.2026 за вх.№2072/26/Д1 від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу Південноукраїнської міської ради.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, БО «БФ «Даруй тепло Південь» у відзиві на апеляційну скаргу просить суд, мовою оригіналу: «закрити апеляційне провадження по справі №915/2200/25 за апеляційною скаргою Південноукраїнської міської ради на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2026 про затвердження мирової угоди та закриття провадження залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення».

Відповідач вказує, що оскаржувана ухвала суду постановлена на підставі дослідження доказів, вимог, пояснень, заяв та клопотань наданих сторонами через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС, що прямо передбачено нормами Господарського процесуального кодексу України та в жодному разі ні є порушенням норм процесуального права.

БО «БФ «Даруй тепло Південь» наголошує, що питання розірвання договору оренди майна №280/24 від 01.09.2024, вирішено в позасудовому порядку з балансоутримувачем даного майна з додержанням діючого законодавства України та договір оренди майна №280/24 від 01.09.2024 є чинний з моменту укладання і продовжує діяти на сьогодні.

Будь-яких повідомлень щодо розірвання договору оренди майна №280/24 від 01.09.2024 на адресу Благодійної організації «Благодійний фонд «Даруй тепло Південь» не надходило, будь-яких угод про розірвання даного договору не укладалося

Відповідач у відзиві звертає увагу, що відповідно до рішення Южноукраїнської міської ради №1981 від 07.11.2024 «Про затвердження статуту Комунального підприємства «Житлово експлуатаційне об`єднання» в новій редакції» Комунальне підприємство «Житлово експлуатаційне об`єднання» перейменовано на Комунальне підприємство «Житлово експлуатаційне об`єднання» Південноукраїнської міської ради (далі - КП ЖЕО ПМР), про що 14.01.2025 було здійснено державну реєстрацію змін в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно п. 3.2.12 Статуту Комунального підприємства «Житлово експлуатаційне об`єднання» Південноураїнської міської ради передбачено можливість надання в оренду і експлуатацію власного, орендованого чи переданого на баланс на праві господарського відання нерухомого майна.

05.06.2026 за вх.№2072/26/Д2 від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Південноукраїнської міської ради, за яким позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить апеляційний суд залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін.

Позивач вказує, що згідно інформації із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на КП ЖЕО ПМР у відомостях про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, спочатку було зазначено керівника: Миронюка Олександра Степановича, а пізніше керівника: Судакова Дмитра Сергійовича. Тобто, відомості про директора, як особу, що має право діяти від імені підприємства, належним чином внесені в ЄДР у відповідності до ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

За твердженнями КП «ЖЕО» всі необхідні та належні документи на підтвердження повноважень представників у порядку самопредставництва фактично містяться у матеріалах справи. Дані документи були надані суду першої інстанції безпосередньо у судовому засіданні в паперовому вигляді та долучені судом до даної справи, а відсутність копій документів в електронній системі не спростовує факт їхньої наявності у паперових матеріалах справи.

На думку позивача, суд першої інстанції детально дослідив зміст мирової угоди та пересвідчився, що вона регулює виключно господарські зобов`язання сторін щодо сплати орендної плати. Дана мирова угода жодним чином не передбачає відчуження комунального майна, не змінює його власника та не обмежує права Південноукраїнської міської ради щодо розпорядження нежитловим приміщенням №1 (2,1 кв.м), 2 (4,1 кв.м), 18 (95,0 кв.м), 19 (2,1 кв.м), 20 (1,6 кв.м), №3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17 за адресою: Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вулиця Олімпійська, 3. Дане майно залишається у комунальній власності, а отже, жодні права власника судом не порушені.

Рух справи у Південно-західному апеляційному господарському суді:

20.05.2026 в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» ЕСІКС безпосередньо до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Південноукраїнської міської ради на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2026 про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі №915/2200/25, що відповідає приписам ч. 1 ст. 256 ГПК України, відповідно до якої апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2026, апеляційну скаргу Південноукраїнської міської ради передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Павленко Н.А., суддів: Лічмана Л.В., Філінюка І.Г.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 серед іншого, було постановлено відкрити апеляційне провадження по справі №915/2200/25 за апеляційною скаргою Південноукраїнської міської ради на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2026 про затвердження мирової угоди та закриття провадження та призначити справу №915/2200/25 до розгляду на 28.07.2026.

Окрім того, Південноукраїнська міська рада в апеляційній скарзі просила суд залучити до матеріалів справи додаткові докази, які не були надані до суду першої інстанції. Апелянт просив суд долучити до матеріалів справи Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13.05.2026 №477024608.

Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 26.05.2026 запропонував учасникам провадження у 10 денний строк подати свої міркування або заперечення щодо заявленого апелянтом клопотання про залучення доказів.

Поряд з цим, колегія судів зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тобто державна реєстрація не є способом набуття права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав.

Відповідно до пункту 5 Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, інформація з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права, обтяження речових містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права, обтяження речових прав, наявні в Державному реєстрі прав, а також відповідні відомості з його невід`ємної архівної складової частини або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав, обтяжень речових прав.

Однак предметом спору у даній справі та предметом оскаржуваної ухвали суду не є встановлення наявності/відсутності права власності Південноукраїнської міської ради на нежитлові приміщення блоку обслуговування «В-1н», приміщення №1 (2,1 кв. м), 2 (4,1 кв. м), 18 (95,0 кв. м), 19 (2,1 кв. м), 20 (1,6 кв. м), №3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17 за адресою: Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вулиця Олімпійська, 3.

Більш того, позивач та відповідач не заперечують, що означені нежитлові приміщення належать на праві власності саме Південноукраїнській міській раді.

Колегія суддів 17.09.2026 ухвалою занесеною до протоколу судового засідання залучила до матеріалів справи Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13.05.2026 № 477024608, однак зазначила, що враховуючи вище наведена, така інформація не є новим доказом по справі у розумінні ГПК України, оскільки лише відображає інформацію, яка існувала на момент розгляду справи в суді першої інстанції, а також з урахуванням того, що Державний реєстр речових прав є публічним та відкритим і будь-яка сторона за умови належної обачності могла отримати цю інформацію під час розгляду справи в першій інстанції.

27.07.2026 за вх.№2072/26/Д3 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів виконання мирової угоди та закриття провадження у справі.

Колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі ухвалою від 17.09.2026 у протокольній формі з огляду на наступне.

Перелік підстав закриття провадження у справі визначений ст. 231 ГПК України.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

У даному випадку предметом спору є вимога КП «ЖЕО»:

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи до ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

У даному випадку, подані відповідачем докази виконання затвердженої судом мирової угоди були подані вже після постановлення Господарським судом Миколаївської області оскаржуваної ухвали.

Більш того, ухвалою якою суд постановив затвердити мирову угоду, судом також було постановлено закрити провадження у справі.

Крім того, відповідно до ч. 1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У даному випадку квитанції про сплату заборгованості від 15.05.2026, 18.05.2026, 18.06.2026, 23.06.2026, 23.06.2026, 27.07.2026 не були та не могли бути надані відповідачем до суду першої інстанції, оскільки даний доказ, як і сам факт оплати боргу, виник вже після ухвалення оскаржуваного рішення, а тому не приймається колегією суддів до уваги.

Судом апеляційної інстанції при постановленні ухвали про відмову у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі, також враховано висновки Верховного суду викладені в постанові від 30.08.2024 по справі №916/3006/23, за якими:

«7.37. Отже, при застосуванні пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України слід враховувати, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального законодавства можливе у разі, коли:

- предмет спору існував на момент порушення провадження у справі та припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення і ці обставини не були взяті до уваги судом першої інстанції при ухваленні судового рішення;

- при апеляційному перегляді судового рішення першої інстанції встановлено, що судове рішення підлягає скасуванню, оскільки є незаконним і необґрунтованим то, у разі встановлення також і обставин припинення існування предмета спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, таке рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.

7.38. У тому разі, коли суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, то встановлені апеляційним судом обставини припинення існування предмету спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, не можуть бути підставою для скасування судового рішення згідно зі статтею 278 ГПК України та закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.».

Також, 28.07.2026 в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС від Благодійної організації «Благодійний фонд «Даруй тепло Південь» до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання, в якому заявник просить суд здійснювати розгляд справи без участі відповідача.

В судове засідання, призначене на 28.07.2026 з`явився позивач та особа, яку не можливо було ідентифікувати, у зв`язку з відсутністю звуку.

Відповідно до ч. 7. ст. 197 ГПК України, суд, який забезпечує проведення відеоконференції, перевіряє явку і встановлює особи тих, хто з`явився, а також перевіряє повноваження представників.

За приписами ч. 8. ст. 197 ГПК України використовувані судом і учасниками судового процесу технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення та звуку, а також інформаційну безпеку. Учасникам судового процесу має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового засідання, ставити запитання і отримувати відповіді, здійснювати інші процесуальні права та обов`язки.

У судовому засіданні від 28.07.2026 відеоконференцзв`язок з Південноукраїнським міським судом Миколаївської області проходив з істотними технічними перешкодами та супроводжувався із шумом та без звуку, що виключило можливість у судовому засіданні чути та бачити хід судового засідання, ставити запитання і отримувати відповіді, здійснювати інші процесуальні права та обов`язки.

У зв`язку з означеним, головуючим суддею було запропоновано учасникам апеляційного провадження відкласти розгляд справи на іншу дату.

Представник Південноукраїнської міської ради не заперечував проти відкладення.

В судовому засіданні від 28.07.2026 судовою колегією було постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи №915/2200/25 на 17.09.2026 (ураховуючи визначення колегією суддів іншої дати судового засідання, та належне повідомлення про означене учасників провадження).

17.09.2026 за вх.№2072/26/Д5 від представника позивача надійшла заява по розгляд справи за відсутності представника позивача.

У судову засіданні 17.09.2026 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні, скасуванні оскаржуваної ухвали суду і відмові в затверджені мирової угоди та направлення справи до Господарського суду Миколаївської області для продовження розгляду справи по суті заявлених вимог.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної:

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.01.2026 прийнято позовну заяву Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об`єднання» Південноукраїнської міської ради до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/2200/25 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.04.2026 у справі №915/2200/25 прийнято заяву Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об`єднання» Південноукраїнської міської ради про збільшення розміру позовних вимог до 62352,67 грн (вх. №4798/26 від 06.04.2026) до розгляду.

06.04.2026 від відповідача до господарського суду Миколаївської області надійшла заява (вх.№4865/26), в якій відповідач просив суд затвердити мирову угоду, яка укладена між сторонами.

29.04.2026 від позивача до господарського суду Миколаївської області надійшла заява (вх. №6141/26), в якій позивач просив суд затвердити мирову угоду у справі №915/2200/25, укладену сторонами 28.04.2026, та закрити провадження у справі.

Господарський суд Миколаївської області ухвалою від 29.04.2026 затвердив мирову угоду по справі №915/2200/25 від 28.04.2026, укладену між Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційне об`єднання» Південноукраїнської міської ради та Благодійною організацією «Благодійний фонд «Даруй тепло Південь» на наступних умовах, мовою оригіналу: «- предметом даної мирової угоди є врегулювання спору між позивачем та відповідачем у справі № 915/2200/25, що виник у зв`язку з невиконанням зобов`язань відповідачем по сплаті орендної плати за користування нерухомим майном комунальної форми власності за договором № 280/24 від 01.09.2024 та за договором № 280-1/24 від 01.09.2024 про надання послуг з утримання будинків та споруд та прибудинкових територій (п. 1.1. мирової угоди);

- врегулювання спору відбувається на основі взаємних поступок сторін; дана угода укладена сторонами свідомо, добровільно, без примусу, відкрито без застережень, з попередньою домовленістю, розуміючи значення своїх дій та їх правові наслідки (п. 1.2. мирової угоди);

- відповідач визнає наявність заборгованості перед позивачем станом на дату подання позову до суду у справі № 915/2200/25 в сумі 56330,79 грн., а після збільшення позовних вимог в загальній сумі 62352,67 грн., в тому числі основний борг за договором № 280/24 від 01.09.2024 та договором № 280-1/24 від 01.09.2024 в сумі 54764,27 грн., пеню в сумі 7588,40 грн. за обома договорами, яка виникла на підставі договору № 280/24 від 01.09.2024 оренди нерухомого майна комунальної форми власності та договору № 280-1/24 від 01.09.2024 про надання послуг з утримання будинків та споруд та прибудинкових територій, а також витрат зі сплати судового збору в розмірі 6056,00 грн., всього 68408,67 грн. (шістдесят вісім тисяч чотириста вісім гривень 67 коп.) (п. 1.3. мирової угоди);

- позивач підтверджує часткову сплату основного боргу наявної заборгованості, яку відповідач здійснив:

- 01.12.2025 року у сумі 6700,00 грн. (вказана сума врахована в рахунок погашення суми боргу при збільшенні позовних вимог);

- 16.03.2025 року у сумі 15000,00 грн. (вказана сума врахована в рахунок погашення суми боргу при збільшенні позовних вимог);

- 03.04.2026 року у сумі 10000,00 грн. (вказана сума не була врахована в рахунок погашення суми боргу при збільшенні позовних вимог);

- 28.04.2026 року у сумі 17000,00 грн. (вказана сума не була врахована в рахунок погашення суми боргу при збільшенні позовних вимог) (п. 1.4. мирової угоди);

- відповідач визнає наявність заборгованості перед позивачем станом на дату укладення цієї мирової угоди у сумі 35352,67 грн., в тому числі основний борг за договором № 280/24 від 01.09.2024 та договором № 280-1/24 від 01.09.2024 в сумі 27764,27 грн., пеню в сумі 7588,40 грн. за обома договорами, яка виникла на підставі договору № 280/24 від 01.09.2024 оренди нерухомого майна комунальної форми власності та договору № 280-1/24 від 01.09.2024 про надання послуг з утримання будинків та споруд та прибудинкових територій, а також витрат зі сплати судового збору в розмірі 6056,00 грн., всього 41408,67 грн. (п. 1.5. мирової угоди);

- позивач відмовляється від позовних вимог щодо звільнення та повернення відповідачем орендованого майна за договором оренди №280/24 від 01.09.2024 року, а саме приміщення нежитлові приміщення блоку обслуговування "В-Ін", приміщення №1 (2,1 кв.м), 2 (4,1 кв.м), 18 (95,0 кв.м), 19 (2,1 кв.м), 20 (1,6 кв.м), №3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17 за адресою: Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вулиця Олімпійська, 3, та зобов`язується не пред`являти подібних вимог у майбутньому, за умови повного та своєчасного виконання відповідачем погашення заборгованості у строк, визначений в п. 2.1. цієї Угоди (п. 1.6. мирової угоди);

- сторони дійшли згоди про відстрочення та розстрочення погашення відповідачем, вказаної в п. 1.4 даної мирової угоди, заборгованості, а тому відповідач зобов`язується погасити вказану заборгованість шляхом щомісячної сплати платежів: основного боргу, який складається з орендної плати та плати послуг з утримання будинків та споруд та прибудинкових територій, нарахованої пені, та витрат по сплаті судового збору, починаючи з травня 2026 року, до повного погашення суми заборгованості, відповідно до графіку платежів згідно вказаних строків, але не пізніше 31.07.2026 року (п. 2.1. мирової угоди):

№Дата платежуВідповідач (Орендар)Сума платежу основного боргу, який складається з орендної плати та плати послуг з утримання будинків та споруд та прибудинкових територій, грн. з ПДВПеня, грн.Витрати зі сплати судового збору, грн.Всього до сплати, грн.

115.05.2026БО "БФ "Даруй тепло Південь"9764,2706056,0015820,27

215.06.2026БО "БФ "Даруй тепло Південь"15000,000015000,00

315.07.2026БО "БФ "Даруй тепло Південь"3000,007588,40010588,40

Всього: 27764,277588,406056,0041408,67

- сплата заборгованості за цією мировою угодою, має здійснюватися шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача згідно реквізитів, вказаних в даній мировій угоді. Підтвердженням виконання обов`язку відповідача, щодо здійснення розрахунків є відповідні платіжні документи про перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача, зазначений у п.2.3. цієї мирової угоди (п. 2.2. мирової угоди);

- платежі здійснюються до 5 числа кожного місяця на рахунок позивача: р/р НОМЕР_1 в Миколаївському РУ "Приватбанк", МФО 305299; індивідуальний податковий номер: НОМЕР_2; ЄДРПОУ: 31537375. (п. 2.3. мирової угоди);

- сторони погодили, що відповідач має право повністю або частково достроково погасити заборгованість за цією мировою угодою (п. 2.4. мирової угоди);

- якщо в процесі виконання даної мирової угоди відбудеться реорганізація чи зміна підпорядкованості відповідача, то ця угода зберігає силу для правонаступника відповідача (п. 2.5. мирової угоди);

- за невиконання умов даної мирової угоди сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (п. 3.1. договору);

- сторони підтверджують, що особи, які підписали від імені сторін цю мирову угоду, мають всі необхідні повноваження на її підписання та не мають будь-яких застережень та/або обмежень таких повноважень та/або своєї правоздатності, та/або дієздатності стосовно укладення цієї мирової угоди (п. 4.1. мирової угоди);

- сторони заявляють, що ані в процесі укладення цієї мирової угоди, ані в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі держави (п. 4.2. мирової угоди);

- сторони підтверджують, що положення цієї угоди зрозумілі, відповідають їх дійсним намірам, укладені добровільно, з дотриманням принципу добросовісності та справедливості.».

Цією ж ухвалою суд постановив закрити провадження у справі №915/2200/25.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вказав, що як вбачається зі змісту укладеної між сторонами по справі мирової угоди, відповідач визнає наявність заборгованості перед позивачем станом на дату подання позову до суду у справі № 915/2200/25 в сумі 56330,79 грн, а після збільшення позовних вимог в загальній сумі 62352,67 грн., в тому числі основний борг за договором № 280/24 від 01.09.2024 та договором № 280-1/24 від 01.09.2024 в сумі 54764,27 грн, пеню в сумі 7588,40 грн, яка виникла на підставі договору № 280/24 від 01.09.2024 оренди нерухомого майна та договору № 280-1/24 від 01.09.2024 про надання послуг з утримання будинків та споруд та прибудинкових територій, а також витрат зі сплати судового збору в розмірі 6056,00 грн, всього 68408,67 грн (п. 1.3. мирової угоди).

Окрім того, Господарський суд Миколаївської області, перевіривши згідно вимог процесуального законодавства наявність належних повноважень на укладення мирової угоди у представників сторін, встановив, що мирова угода укладена повноважними особами. Наслідки укладення сторонами мирової угоди сторонам зрозумілі.

При постановлені оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції виснував, що сторони використали своє процесуальне право на примирення шляхом укладення мирової угоди на засадах взаємних поступок, а саме відповідач визнав наявну суму заборгованості за спірними договорами, та зобов`язався їх оплатити згідно графіку, що затверджений сторонами, а позивач в свою чергу відмовився від вимоги про зобов`язання відповідача звільнити та повернути позивачу нежитлові приміщення.

Відтак, приймаючи до уваги те, що укладена між сторонами у даній справі мирова угода не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів третіх осіб, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, стосується лише прав та обов`язків сторін стосовно договору №280/24 від 01.09.2024 оренди нерухомого майна та договору №280-1/24 про надання послуг з утримання будинків та споруд та прибудинкових територій, Господарський суд Миколаївської області визнав за можливе її затвердити на вказаних в ній умовах в порядку, передбаченому ст. 192 ГПК України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Предметом апеляційного оскарження є встановлення дотримання місцевим господарським судом положень статті 192 Господарського процесуального кодексу під час вирішення питання щодо затвердження укладеної сторонами у справі мирової угоди.

Так, одним із визначальних принципів господарського судочинства є принцип диспозитивної, закріплений в статті 14 ГПК України. Такий принцип полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

За змістом ч. 7 ст. 46 ГПК України сторони можуть примиритися, у тому числі, шляхом медіації, на будь-якій стадії судового процесу. Результат домовленості сторін може бути оформлений мировою угодою.

Відповідно до ст. 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

До основних завдань та переваг мирової угоди належать процесуальна економія, спрощення роботи суду, можливість сторонам самостійно врегулювати основні питання, пов`язані із захистом порушених прав, за умови комплексного врахування інтересів всіх сторін. У такий спосіб мирова угода є однією з форм прояву свободи (диспозитивності) в реалізації сторонами господарського процесу своїх прав, що проявляється в укладенні між ними угоди про заміну зобов`язання, на підставі якого й виник спір, іншим зобов`язанням з метою врегулювання такого спору (постанова Верховного Суду від 17.02.2020 у справі №911/427/19).

Мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір, на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі, на стадії виконання судового рішення. На відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/661/20).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2024 у справі № 185/8179/22 щодо застосування ст. 207 Цивільного процесуального кодексу України, яка за змістом є аналогічною статті 192 Господарського процесуального кодексу України, зазначила, що мирова угода є юридичним документом, який створюється сторонами процесу і затверджується судом з метою вирішення спору шляхом досягнення взаємної згоди. Загальний наслідок укладення мирової угоди полягає в тому, що сторони приймають умови, які для них є прийнятними, замість того, щоб покладати вирішення спору на суд.

Водночас, Верховний Суд у постанові від 22.05.2024 у справі № 922/436/22, залишаючи без змін ухвалу апеляційного господарського суду, якою затверджено мирову угоду між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маяк Інвест Холдинг» та закрито провадження у справі, зазначив, що мирова угода є вираженням взаємного волевиявлення сторін, що спрямоване на вирішення спору між ними на основі компромісу та припинення його подальшого судового розгляду.

При цьому затвердження мирової угоди під час розгляду справи має здійснюватися з застосуванням принципу «судового розсуду». Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Так, як передбачено ч. 5 ст. 192 ГПК України суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Тобто, повноваження суду щодо ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди також є обмеженими та передбачають можливість відмови у затвердженні мирової угоди та продовження судового розгляду у вказаних випадках.

Відтак, укладення мирової угоди, як способу реалізації процесуальних прав, є правом сторони, яке, в свою чергу згідно процесуального Закону неможливо реалізувати якщо такі дії суперечать законодавству або це призводить до порушення чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, суд має дослідити умови мирової угоди на предмет того, чи відповідають ці умови закону; перевірити чи не порушує мирова угода права чи охоронювані законом інтереси інших осіб; чи не є її умови невиконуваними; а також чи відповідають дії представників сторін мирової угоди інтересам осіб, яких вони представляють (подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 911/918/15, від 24.01.2020 у справі № 911/5310/14).

Суд першої інстанції перевірив наявність повноважень у представників сторін на укладення мирової угоди від 28.04.2026 та встановив, що така підписана директором Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об`єднання» Південноукраїнської міської ради Дмитром Судаковим та директором Благодійної організацієї «Благодійний фонд «Даруй тепло Південь» Наталією Скушенко.

Повноваження директора позивача та директора відповідача підтверджуються Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичний осіб-підприємців та громадських формувань. У цих Витягах відсутні застереження щодо обмеження права вказаних осіб підписувати та подавати мирові угоди. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи те, що подана на затвердження суду мирова угода укладена з метою врегулювання спору і стосується прав та обов`язків сторін цього спору, не порушує чиї - небудь права та охоронювані законом інтереси, судом першої інстанції на переконання суду апеляційної інстанції законно затверджено мирову угоду в поданій суду редакції.

Поміж тим, порядок, спосіб, питання укладення мирової угоди врегульовано саме нормами процесуального права.

При цьому, апелянтом в апеляційній скарзі не наведено будь-яких заперечень чи доводів щодо порушення судом першої інстанції будь-яких норм процесуального права під час затвердження оскаржуваної мирової угоди.

В той же час, колегія суду з огляду на вид процесуального документа, який оскаржується, зауважує, що всі доводи, заперечення та пояснення Південноукраїнської міської ради, яка виступає саме на стороні позивача, зводяться до заперечення позиції самого позивача (щодо укладення мирової угоди) - сторони на боці якої виступає й апелянт.

Поміж тим, апеляційний господарський суд діючи в межах статті 269 Господарського процесуального кодексу України, досліджує відсутність/існування порушень норм саме процесуального права під час постановлення оскаржуваної ухвали.

Відповідно до частин 1, 3 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. У справах можуть брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як зазначалося вище, мирову угоду у даній справі укладено між позивачем та відповідачем (сторонами по справі).

За змістом статті 192 Господарського процесуального кодексу України вирішення питання щодо укладення мирової угоди належить до процесуальних прав сторін, в той час, як інші учасники справи не наділені повноваженнями щодо їх схвалення або заперечення.

Аналогічні висновки викладені і в постанові Верховного Суду від 17 грудня 2020 року в справі№ 911/427/19.

При цьому така поведінка Південноукраїнська міської ради щодо подання апеляційної скарги на затверджену сторонами мирову угоду в справі, суперечить їх процесуальному статусу у справі, як третьої особи на стороні позивача, який і прийняв рішення про укладення мирової угоди, що опосередковано свідчить про заперечення та не згоду із позицією сторони по справі на боці якої виступає сам апелянт.

На підставі цього колегія суду вважає подану сторонами по справі заяву та мирову угоду обгрунтованою, підставною, поданою належними представниками сторін, а відтак такою що підлягає до затвердженя.

Мотиви відхилення аргументів викладених в апеляційній скарзі:

Згідно з ч. 1 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

А за приписами ч. 3 цієї статті юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

При цьому, як унормовано частиною четвертою названої статті, держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого ді є його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Розпорядженням міського голови Південноукраїнської міської ради від 06.03.2026 №58-р, Судакова Д.С. призначено на посаду директора КП «ЖЕО» ПМР за контрактом з 09.03.2026 до призначення на цю посаду переможця конкурсного відбору, але не більше 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану (т.2, а.с.12).

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Судаков Д.С є керівником КП «ЖЕО» ПМР.

Відповідно до статуту КП «ЖЕО» ПМР (т.2, а.с.13-18) директор підприємства, зокрема, діє без довіреності від імені підприємства, представляє його в усіх підприємствах, установах, закладах та організаціях; укладаєдоговори, уонтракти (п.7.3.2. та 7.3.5. статуту).

Наведені документи не містять даних щодо обмеження права зазначеної особи підписувати та подавати мирові угоди.

Звідси вказаним в сукупності, підтверджуються повноваження Судакова Д.С. на підписання Мирової угоди від 28.04.2026, а вказані вище документи були подані до Господарського суду Миколаївської області підсистемою «Електронний суд» разом із заявою від 29.04.2026, що у свою чергу спростовує твердження апелянта про їх відсутність в суді першої інстанції на момент постановлення оскаржуваної ухвали.

Щодо тверджень апелянта про те, що умови мирової угоди порушують права Південноукраїнської міської ради, оскільки КП «ЖЕО» ПМР, без будь якого інформування та без отримання згоди власника приміщення протиправно розпоряджається ним на свій власний розсуд, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» орендодавець - юридична особа, яка на підставі договору оренди передає майно у користування за плату на певний строк.

Суб`єктами орендних відносин є: орендар; орендодавець; балансоутримувач; уповноважений орган управління; представницький орган місцевого самоврядування або визначені ним органи такого представницького органу; Кабінет Міністрів України або орган державної влади, визначений Кабінетом Міністрів України (ч.1 ст.4 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна»).

Орендодавцями є органи, уповноважені представницькими органами місцевого самоврядування, - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, яке перебуває у комунальній власності, у тому числі переданого на праві узуфрукта комунального майна (пп. в) ч.1 ст.4 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна»).

Орендодавцями є балансоутримувачі - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 400 квадратних метрів на одного балансоутримувача, якщо менший розмір площі не встановлено рішенням представницького органу місцевого самоврядування - щодо об`єктів комунальної власності або галузевими особливостями оренди майна(пп. г) ч.1 ст.4 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до рішення Южноукраїнської міської ради №1981 від 07.11.2024 року «Про затвердження статуту Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об`єднання» в новій редакції» Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне об`єднання» перейменовано на Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне об`єднання» Південноукраїнської міської ради, про що 14.01.2025 було здійснено державну реєстрацію змін в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно п. 3.2.12 Статуту Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об`єднання» Південноураїнської міської ради передбачено можливість надання в оренду і експлуатацію власного, орендованого чи переданого на баланс на праві господарського відання нерухомого майна.

Таким чином, Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне об`єднання», як балансоутримувач майна територіальної громади, має право надавати в оренду нерухоме майно.

Згідно рішення Управління житлово-комунального господарства Южноукраїнської міської ради №01-9-б/569 від 16.07.2024 було надано дозвіл Комунальному підприємству «Житлово-експлуатаційне об`єднання» на укладання договору оренди з громадською організацією «Благодійний фонд «Даруй Тепло Південь».

Відповідно до пункту 12.7 договору №280/24 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності Територіальної громади міста Южноукраїнська від 01.09.2024, про наявність однієї з підстав для дострокового припинення договору з ініціативи Орендодавця, передбачених пунктом 12.6 цього договору, Орендодавець повідомляє Орендареві та іншій стороні договору листом. У листі повинен міститись опис порушення і вимогу про його усунення в строк не менше як 15 та не більш як 30 робочих днів з дати реєстрації листа (у строк п`яти робочих днів, якщо порушення стосується прострочення сплати орендної плати або перешкоджання у здійсненні Орендодавцем контролю за використання Майна). Лист пересилається на адресу електронної пошти Орендаря і поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження Орендаря, а також за адресою орендованого Майна.

Матеріали справи (т.1, а.с. 55) містять повідомлення про розірвання договору оренди у зв`язку з заборгованістю відповідача, але не містять доказів отримання або надіслання даного листа відповідачу.

Окрім того відповідач заперечує отримання даного листа, а апелянтом зворотнього не доведено.

Наведене у сукупності, спростовує твердження апелянта про те, що дію договору оренди №280/24 від 01.09.2024 на момент затвердження мирової угоди було достроково припинено на підставі листа позивача.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги:

Частиною першою ст. 277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд апеляційної інстанції ураховує висновки, які зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Суд зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, апеляційний господарський суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

В силу приписів ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з викладеним вище, приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що аргументи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали, тому апеляційна скарга Південноукраїнської міської ради на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2026 по справі №915/2200/25 не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2026 у справі №915/2200/25 відповідає вимогам процесуального законодавства і правові підстави для її скасування у даному випадку відсутні.

Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції:

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання необхідно покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 255, 269, 270, 271, 275, 276, 282-284 ГПК України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Південноукраїнської міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2026 по справі №915/2200/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду.

Порядок та строк оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду передбачений ст. ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст Постанови складено та підписано 21 вересня 2026 року.

Головуючий суддя Н.А. Павленко

Судді: Л.В. Лічман

І.Г. Філінюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua