Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №914/3127/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/3127/25

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Манюк П.Т.,

секретар судового засідання Бабій М.М.

явка учасників справи:

від позивача-1: Качан А.Р.;

від позивача-2: Качан А.Р.;

від відповідача: Мудрик І.В.;

розглянув апеляційну скаргу приватного підприємства «Ефект» б/н від 28.04.2026

та апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інсоляція» №2 від 28.04.2026

на рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2026, суддя Бортник О. Ю., м.Львів, повний текст рішення складено 09.04.2026

у справі № 914/3127/25

за позовом 1. Приватного підприємства «Ефект», селище Цумань, Луцький район, Волинська область,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсоляція», с. Липини, Волинська область

до відповідача Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів,

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

08.10.2025 приватне підприємство «Ефект» та товариство з обмеженою відповідальністю «Інсоляція» звернулись до Господарського суду Львівської області з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29 серпня 2025 року № 63/185-р/к у справі № 63/7-01-152-2025 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів» на підставі п.1 статті 50, п. 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів аукціону за лотом № 544063 та накладення на кожного з них штраф у розмірі 68 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою позивачів з оскаржуваним рішенням, яким не встановлено вчинення ними антиконкурентних узгоджених дій та не підтверджено належними та допустимими доказами.

Обставини щодо використання спільної ІР-адреси, наявності фінансових і родинних зв`язків між учасниками та несплати одним із них гарантійного внеску, самі по собі та в сукупності не доводять факту узгодженої поведінки чи змови під час участі в аукціоні.

Крім того, позивачі посилаються на порушення відповідачем процедури розгляду справи, зокрема ненадання їм можливості ознайомитися з попередніми висновками та подати щодо них заперечення і пояснення, що, на їхню думку, порушило їхнє право на захист.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.03.2026 у задоволенні позову приватного підприємства «Ефект» та товариства з обмеженою відповідальністю «Інсоляція» до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України відмовлено повністю. Судовий збір за розгляд позовної заяви покладено на позивачів.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що сукупність встановлених обставин, а саме пов`язаність позивачів відносинами контролю, наявність між ними господарських відносин, використання однієї ІР-адреси, звернення представників ПП «Ефект» до колл-центру ДП «Сетам» з контактного номера ТОВ «Інсоляція» та несплата останнім гарантійного внеску, свідчить про узгодженість їхньої поведінки під час підготовки та участі в аукціоні. Суд зазначив, що вказана сукупність обставин не може бути результатом випадкового збігу чи дії об`єктивних чинників, а підтверджує обмін інформацією та координацію дій позивачів, спрямовану на спотворення результатів аукціону.

При цьому суд виходив із того, що для кваліфікації дій як антиконкурентних узгоджених не є обов`язковим фактичне настання негативних наслідків, оскільки достатнім є встановлення погодження конкурентної поведінки, яка могла призвести до обмеження конкуренції або спотворення результатів аукціону. Суд також врахував, що позивачами не було спростовано обставин, установлених адміністративною колегією АМКУ.

Крім того, суд дійшов висновку про правомірність накладення на кожного з позивачів штрафу у розмірі 68 000,00 грн, зазначивши, що його розмір визначено на підставі фінансової звітності позивачів. За сукупністю наведених обставин суд визнав рішення АМКУ законним та обґрунтованим і відмовив у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи

28.04.2026 до Західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга приватного підприємства «Ефект» б/н від 28.04.2026 та апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Інсоляція» №2 від 28.04.2026 на рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2026 у справі №914/3127/25.

Апеляційні скарги, які є аналогічними за своїм змістом, обґрунтовані тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим при неповному з`ясуванні обставин, що мають суттєве значення для справи.

Апелянти зазначають, що ТОВ «Інсоляція» не було допущене до участі в аукціоні через несплату гарантійного внеску, не здійснювало жодних цінових пропозицій та не мало технічної і юридичної можливості впливати на перебіг або результати аукціону.

Отже, на їхню думку, відсутня фактична конкурентна взаємодія між позивачами, а тому неможливо вважати дії ТОВ «Інсоляція» такими, що спричинили або могли спричинити спотворення результатів аукціону.

Також апелянти вказують на помилкову оцінку судом обставин щодо використання позивачами спільної ІР-адреси та наявності між ними господарських відносин. Збіг ІР-адреси, на їхню думку, підтверджує лише використання спільного вузла зв`язку та не доводить обміну інформацією щодо підготовки до конкретного аукціону, тоді як наявність господарських відносин між суб`єктами господарювання є законною комерційною діяльністю і сама по собі не свідчить про змову. При цьому відповідачем, як зазначають апелянти, не доведено наявності комунікації між позивачами саме з метою узгодження поведінки на аукціоні.

Крім того, апелянти посилаються на неправильне застосування судом норм матеріального права, зазначаючи, що перемога ПП «Ефект» була законним наслідком проведення аукціону та відповідала положенням Порядку реалізації арештованого майна, оскільки за умови допуску одного учасника та відсутності інших цінових пропозицій майно могло бути реалізоване за стартовою ціною.

Також апелянти зазначають про ігнорування судом першої інстанції процесуальних порушень з боку АМКУ, вказуючи, що відповідач здійснював збір доказів однобічно, а позивачам не було надано належної можливості спростувати «попередні висновки» у справі до прийняття остаточного рішення колегією, що є, на їхню думку, прямим порушенням їхнього права на захист.

Також вказують, що висновки АМКУ не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами, оскільки відповідачем не надано доказів існування домовленості між ПП «Ефект» та ТОВ «Інсоляція» щодо спотворення конкуренції.

19.05.2026 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в яких останній просить апеляційні скарги приватного підприємства «Ефект» та товариства з обмеженою відповідальністю «Інсоляція» - залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2026 - без змін.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2026 та протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 28.04.2026 справу №914/3127/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., ОСОБА_2..

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного підприємства «Ефект» б/н від 28.04.2026 на рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2026 у справі №914/3127/25.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Інсоляція» №2 від 28.04.2026 на рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2026 у справі №914/3127/25.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.05.2026 (в складі колегії суддів: головуючий суддя Бойко С.М. , судді Бонк Т.Б., ОСОБА_2.) розгляд справи №914/3127/25 призначено на 15.07.2026.

Рішенням Вищої Ради Правосуддя №1416/0/15-26 від 09.07.2026 звільнено ОСОБА_2 з посади судді Західного апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

За розпорядженням керівника апарату суду №155 від 14.07.2026 було проведено автоматизовану заміну складу суду у справі №914/3127/25.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2026 для розгляду справи №914/3127/25 сформовано колегію суддів у складі: Бойко С.М. - головуючий суддя, судді Бонк Т.Б., Манюк П.Т.

Представники сторін в судове засідання 15.07.2026 не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про дату час та місце розгляду справи в порядку, визначеному ч.5 ст. 242, ст. 285 ГПК України, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції.

З метою забезпечення реалізації прав сторін та повідомлення останніх про зміну складу суду, ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.07.2026 розгляд справи відкладено на 08.09.2026.

У судове засідання 08.09.2026 з`явились представники сторін.

Представник позивачів підтримав вимоги апеляційних скарг, навівши доводи аналогічні викладеним в них, просив їх задоволити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційних скарг, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, при цьому наводив доводи, аналогічні викладеним у відзиві на апеляційні скарги, що надійшли до суду.

Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

Рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2026 у справі №914/3127/25 оскаржується позивачами в повному обсязі.

Апеляційний суд, розглянув в судовому засіданні апеляційні скарги позивачів, дійшов висновку про залишення їх без задоволення, з таких підстав

Предметом позову є визнання протиправним та скасування рішення Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29 серпня 2025 року № 63/185-р/к у справі № 63/7-01-152-2025 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів».

Як встановлено судами, 29.08.2025 Адміністративною колегією Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 63/185-р/к у справі № 63/7-01-152-2025 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів», яким визнано, що товариство з обмеженою відповідальністю «Інсоляція» та приватне підприємство «Ефект» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів електронного аукціону, проведеного приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Пирогою Сергієм Степановичем на майданчику Державного підприємства «Сетам» за реєстраційним номером лота 544063. За вказане порушення на кожного з позивачів накладено штраф у розмірі 68 000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що предметом зазначеного електронного аукціону було нежитлове приміщення загальною площею 645,5 кв. м, що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3. Заявки на участь в аукціоні подали ТОВ «Інсоляція», ПП «Ефект», а також ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . При цьому заявки ТОВ «Інсоляція», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були відхилені у зв`язку з несплатою гарантійного внеску.

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач виходив з того, що під час підготовки цінових пропозицій для участі в аукціоні ТОВ «Інсоляція» та ПП «Ефект» діяли узгоджено. На підтвердження такого висновку Антимонопольним комітетом враховано сукупність встановлених у справі обставин, зокрема пов`язаність позивачів відносинами контролю, наявність між ними господарських відносин, використання під час підготовки та участі в аукціоні однієї і тієї ж ІР-адреси, а також використання одного контактного номера телефону.

Так, кінцевими бенефіціарами ТОВ «Інсоляція» є засновник та кінцевий бенефіціар ПП «Ефект» - ОСОБА_6 , його дружина - ОСОБА_7 та рідна сестра ОСОБА_8 . Вказане підтверджується Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.12.2024 станом на 18.01.2024 № 34257355, № 34257399, Витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 12.06.2025 № 00051767352, від 19.06.2025р. № 00051886058, Витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актових записів про народження від 19.06.2025р. № 00051886405 та № 00051886480 (а.с. 81-106).

Крім того, під час проведення аукціону ПП «Ефект» здійснювало системні перекази коштів ТОВ «Інсоляція» за будівельні матеріали на загальну суму 2 635 000 грн, що, за висновком відповідача, свідчило про наявність між позивачами господарських відносин та єдність їх економічних інтересів. Перекази коштів підтверджуються інформацією, наданою АТ КБ «Приватбанк» у листі від 15.04.2025 р. № 20.1.0.0.0./7-250408/119668-БТ з додатком (а.с. 160-172).

Також встановлено, що під час участі в аукціоні позивачі використовували одну ІР-адресу виділену керівнику та єдиному кінцевому бенефіціарному власнику ПП «Ефект», для реєстрації на майданчику ДП «Сетам» та входу в особистий кабінет з метою участі в Аукціоні, входу в автоматизовану систему самообслуговування Інтернет-банкінг. Ця особа, разом з дружиною ( ОСОБА_7 ), володіла 63,17% статутного капіталу ТОВ «Інсоляція». Вказане підтверджується листами ДП «Сетам» від 20.01.2025 р. № 54/16723-6-24/17 та від 03.02.2025 р. № 89/938-6/25/17 (а.с. 185-190), листом АТ КБ «Приватбанк» лист від 15.04.2025 р. № 20.1.0.0.0./7-250408/119668-БТ з додатком (а.с. 160-184), Інформцією ТОВ «Інкомпласт Сервіс», вх. № 63-01/1918 від 20.05.2025 р. (а.с. 156), Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.12.2024 станом на 18.01.2024р. № 34257355, № 34257399 (а.с. 93-106).

Крім того, представники ПП «Ефект» під час проведення Аукціону неодноразово звертались до колл-центру ДП «Сетам» з питань, пов`язаних з участю в зазначеному аукціоні з контактного номеру телефону ТОВ «Інсоляція», що підтверджується листом ДП «Сетам» від 20.01.2025 № 54/16723-6-24/17 (а.с.186-190), фінансовою звітністю позивачів (а.с. 205). Вказане свідчить про те, що під час участі в аукціоні ПП «Ефект» та ТОВ «Інсоляція» діяли спільно, узгоджуючи свої дії та обмінюючись інформацією між собою.

Окремо відповідачем враховано, що ТОВ «Інсоляція» не сплатило гарантійний внесок, унаслідок чого не мало можливості взяти участь в аукціоні та здобути в ньому перемогу.

У сукупності з іншими встановленими обставинами зазначене було покладено відповідачем в основу висновку про те, що ПП «Ефект» та ТОВ «Інсоляція» не конкурували між собою, а координували свою поведінку з метою забезпечення перемоги ПП «Ефект» або створення необхідних для цього умов.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» ( або Закон №2210-III) економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про захист економічної конкуренції» узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів. Антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб`єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності). Вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, антиконкурентні узгоджені дії.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: 1) розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; 2) приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною першою статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсним рішень органів Антимонопольного комітету України є, зокрема, неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

При цьому для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов`язковим фактичне настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Недосягнення суб`єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону № 2210.

Таким чином, у розгляді справ про оскарження рішень АМК щодо визнання дій суб`єктів господарювання антиконкурентними узгодженими для кваліфікації цих дій не є обов`язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб`єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.

Отже, для визнання органом АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі. Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами). Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу.

Верховний Суд під час розгляду справ про оскарження рішень АМК дотримується сталої позиції, що для визнання органом АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі. Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами). Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу. Змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст статей 1, 5, 6 Закону № 2210 змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов`язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією. Близька за змістом правова позиція висловлена у низці постанов Верховного Суду, у тому числі, в постановах від 13.03.2018 у справі № 924/381/17, від 12.06.2018 у справі № 922/5616/15, від 18.10.2018 у справі № 916/3214/17, від 18.12.2018 у справі № 922/5617/15, від 11.06.2020 у справі № 910/10212/19, від 22.10.2019 у справі № 910/2988/18, від 07.11.2019 у справі № 914/1696/18, від 02.07.2020 у справі № 927/741/19, від 09.12.2021 у справі № 916/3366/20, від 14.06.2022 у справі № 910/1667/21. Вказаний висновок хоча і прийнятий у справах за нормативно-правового регулювання правовідносин Законами №2210 та № 3659-XIІ в редакції до 01.01.2024, водночас кваліфікація правопорушення за пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210 не змінилася разом зі зміною законодавства, тому вказані висновки є релевантними та такими, що підлягають застосуванню до цих спірних правовідносин.

Верховний Суд систематично наголошував на тому, що Закон № 2210 не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від "спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції". Цілком зрозуміло, що така "домовленість" навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому питання про наявність / відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, у відповідності до статті 86 ГПК України. Зазначена правова позиція Верховного Суду є сталою та послідовною. Про необхідність врахування наведеної правової позиції у застосуванні приписів статті 86 ГПК України зазначалося у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 22.10.2019 зі справи № 910/2988/18, від 05.08.2019 зі справи №922/2513/18, від 07.11.2019 зі справи № 914/1696/18, від 11.06.2020 зі справи № 910/10212/19, від 02.07.2020 зі справи № 927/741/19, від 26.01.2021 зі справи № 910/2576/20, від 04.02.2021 зі справи № 910/17126/19, від 23.03.2021 зі справи № 910/4542/20.

При цьому, застосування приписів статті 86 ГПК України, як норми процесуального права, має загальний (універсальний) характер для усіх справ. Обов`язком суду при розгляді справи є саме оцінка доказів за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Тобто з`ясування всіх юридично значущих обставин на підставі наданих сторонами аргументів та доказів з усіма притаманними їм (доказам) властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Саме чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

Суд зазначає, що відповідно до приписів частини першої та другої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Під час розгляду справ за участю органів АМК України, предметом яких є визнання недійсним його рішень, встановлені у рішенні АМК обставини та докази підлягають оцінці судами, виходячи з положень частини третьої статті 86 ГПК України і саме від встановлення відповідних обставин справи на підставі правильної оцінки доказів щодо всебічності, повноти та об`єктивності залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору.

Водночас, сукупна оцінка доказів, вказаних АМК в оспорюваному рішенні, може вважатися більш вірогідною для підтвердження узгоджених дій саме позивачем лише у тому випадку, коли вона повністю виключає можливість вірогідності у одночасному існуванні обставин, які на думку АМК, підтверджують таке узгодження (постанова Верховного суду від 25.06.2026 у справі №910/7614/25).

Перевіряючи доводи апеляційної скарги та правильність висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Основним доводом апеляційної скарги є посилання ТОВ «Інсоляція» на те, що воно не сплатило гарантійний внесок, у зв`язку з чим його заявку на участь в електронному аукціоні було відхилено, воно не набуло статусу учасника аукціону, не мало можливості подавати цінові пропозиції та, відповідно, не могло впливати на перебіг і результати аукціону. З огляду на це апелянти вважають неможливим спотворення результатів аукціону шляхом узгодження поведінки між ТОВ «Інсоляція» та ПП «Ефект».

Наведені доводи колегія суддів вважає необґрунтованими.

Як вже зазначалося, відповідно до пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями визнаються, зокрема, узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів. При цьому для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов`язковим фактичне настання наслідків у формі недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.

У цьому випадку сама обставина несплати ТОВ «Інсоляція» гарантійного внеску та, як наслідок, відхилення його заявки не може оцінюватися ізольовано від інших встановлених у справі обставин.

У рішенні Антимонопольного комітету України, яке оскаржується позивачем у цій справі встановлено сукупність взаємопов`язаних обставин, які стосуються саме взаємовідносин ТОВ «Інсоляція» та ПП «Ефект» у період підготовки та проведення спірного аукціону, а саме їх пов`язаність відносинами контролю, наявність між ними господарських відносин, використання однієї ІР-адреси під час реєстрації та входу до особистого кабінету на майданчику ДП «Сетам», використання цієї ж ІР-адреси під час користування інтернет-банкінгом, а також звернення представників ПП «Ефект» до колл-центру ДП «Сетам» з питань, пов`язаних з участю в аукціоні, з контактного номера телефону ТОВ «Інсоляція».

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт несплати ТОВ «Інсоляція» гарантійного внеску сам по собі не спростовує встановленої відповідачем сукупності обставин та не свідчить про відсутність узгодженості поведінки позивачів.

При цьому Закон України «Про захист економічної конкуренції» не ставить кваліфікацію дій як антиконкурентних узгоджених у залежність від обов`язкової фактичної участі кожного суб`єкта господарювання у безпосередньому конкурентному змаганні або від фактичного досягнення узгодженими діями поставленої мети. Недосягнення суб`єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону.

Отже, наведений апелянтами факт відхилення заявки ТОВ «Інсоляція» у зв`язку з несплатою гарантійного внеску не виключає можливості вчинення ним узгоджених дій з ПП «Ефект», оскільки предметом оцінки у цій справі є не лише безпосереднє подання цінових пропозицій під час аукціону, а поведінка суб`єктів господарювання під час підготовки та реєстрації для участі в аукціоні в її сукупності.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до пунктів 2, 3 розділу V Порядку реалізації арештованого майна передбачена можливість участі в аукціоні декількох зареєстрованих учасників, подання ними цінових пропозицій через веб-сайт із кроком підвищення ставки, а також подання особливої ставки купівлі лота. Отже, за наявності декількох учасників проведення аукціону передбачає конкурентне змагання між ними, а узгодження поведінки таких осіб може впливати на умови та результати такого конкурентного відбору.

Таким чином, посилання апелянтів на те, що ТОВ «Інсоляція» не було допущене до участі в аукціоні, не спростовує висновку про можливість спотворення його результатів та не виключає кваліфікації встановленої поведінки позивачів як антиконкурентних узгоджених дій. Відповідно, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив зазначені доводи позивачів.

Не погоджуючись із висновками суду першої інстанції, апелянти також зазначають, що пов`язаність ТОВ «Інсоляція» та ПП «Ефект» відносинами контролю, наявність між ними господарських відносин, використання однієї ІР-адреси та контактного номера телефону ТОВ «Інсоляція» представниками ПП «Ефект» не можуть свідчити про узгодження поведінки позивачів саме під час проведення спірного аукціону.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами.

Як зазначено вище, питання про наявність або відсутність антиконкурентних узгоджених дій має досліджуватися виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих та досліджених у справі, з урахуванням їх вірогідності та взаємозв`язку. При цьому окремі обставини, які самі по собі можуть не свідчити про антиконкурентну узгоджену поведінку, у їх сукупності можуть підтверджувати наявність такої поведінки за умови, що така сукупність доказів не має іншого об`єктивного пояснення.

У цій справі відповідачем встановлено, що кінцевими бенефіціарами ТОВ «Інсоляція» є, зокрема, ОСОБА_6 , який одночасно є засновником та кінцевим бенефіціарним власником ПП «Ефект», його дружина ОСОБА_7 та рідна сестра ОСОБА_8 . Крім того, між позивачами існували господарські відносини, що підтверджується системними переказами ПП «Ефект» на користь ТОВ «Інсоляція» за будівельні матеріали на загальну суму 2 635 000 грн безпосередньо у період проведення аукціону.

Водночас під час участі в аукціоні позивачі використовували одну ІР-адресу, виділену ОСОБА_6 , для реєстрації на майданчику ДП «Сетам» та входу до особистого кабінету, а також під час входу до автоматизованої системи самообслуговування інтернет-банкінгу. Крім того, представники ПП «Ефект» неодноразово зверталися до колл-центру ДП «Сетам» з питань, пов`язаних з участю у спірному аукціоні, використовуючи контактний номер телефону ТОВ «Інсоляція».

Колегія суддів зауважує, що сама по собі наявність господарських відносин між суб`єктами господарювання, їх пов`язаність відносинами контролю або використання однієї ІР-адреси не є безумовним та самодостатнім доказом вчинення антиконкурентних узгоджених дій. Водночас у цій справі зазначені обставини не оцінюються ізольовано, а підлягають оцінці разом з іншими встановленими відповідачем обставинами.

Так, наведені обставини існували одночасно у період підготовки та проведення саме спірного аукціону, стосувалися безпосередньо взаємодії позивачів із майданчиком ДП «Сетам» та доповнюються встановленим фактом звернення представників ПП «Ефект» до колл-центру ДП «Сетам» із контактного номера ТОВ «Інсоляція», а також несплатою останнім гарантійного внеску. У своїй сукупності такі обставини характеризують поведінку позивачів не лише як наявність між ними загальних господарських чи корпоративних зв`язків, а як взаємопов`язані дії, що мали місце саме у контексті участі у спірному аукціоні.

При цьому апелянтами не наведено об`єктивного пояснення такої сукупності обставин, яке б спростовувало можливість їх узгодженої поведінки під час підготовки та участі в аукціоні. Натомість відповідачем доведено, що зазначені обставини у своїй сукупності не можуть бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідків дії об`єктивних чинників та свідчать про обмін інформацією між позивачами, а також про те, що вони діяли не самостійно, а узгоджували свої дії між собою.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що встановлені відповідачем обставини у їх сукупності є достатніми для висновку про узгоджену поведінку позивачів. При цьому суд першої інстанції належним чином врахував не лише кожну окрему обставину, а їх взаємний зв`язок та одночасність виникнення у період підготовки і проведення аукціону.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що спільна ІР-адреса, господарські відносини та пов`язаність позивачів не доводять факту обміну інформацією щодо конкретного аукціону, самі по собі не спростовують висновків відповідача та суду першої інстанції, оскільки такі обставини оцінюються не відокремлено, а у взаємозв`язку з іншими встановленими у справі фактами.

Апелянти також посилаються на порушення відповідачем процедури розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема на ненадання їм належної можливості спростувати попередні висновки відповідача, що, на їх думку, порушило їх право на захист та є самостійною підставою для скасування рішення № 63/185-р/к.

Колегія суддів не погоджується з наведеними доводами.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.08.2025 Західним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України на адресу ТОВ «Інсоляція» було направлено лист № 63-02/6813е, який позивачами долучено до позовної заяви. У вказаному листі Відділення повідомило відповідача про направлення Подання з попередніми висновками у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також про призначення розгляду справи № 63/7-01-152-2024 на 29.08.2025 о 10:20.

При цьому у зазначеному листі прямо вказано, що відповідач може надати свої пояснення щодо Подання до 26.08.2025, а також повідомлено про можливість взяти участь у засіданні адміністративної колегії Відділення з розгляду справи за умови попереднього повідомлення про таку участь та надання відомостей про представника і документів, що підтверджують його повноваження.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, інформація про попередні висновки у справі № 63/7-01-152-2025 була додатково оприлюднена 22.08.2025 на офіційному вебсайті Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, тоді як оскаржуване рішення адміністративної колегії прийнято 29.08.2025.

Таким чином, наявний у матеріалах справи лист від 18.08.2025 та факт подальшого оприлюднення інформації про попередні висновки 22.08.2025 спростовують доводи апелянтів про ненадання їм належної можливості спростувати попередні висновки відповідача.

При цьому апелянтами не наведено доказів того, що вони були позбавлені можливості подати свої пояснення, заперечення чи докази, або що подані ними матеріали не були прийняті чи розглянуті відповідачем. Не зазначено апелянтами і того, які саме конкретні докази чи заперечення вони мали намір подати та яким чином неможливість їх подання вплинула на встановлення обставин справи і прийняття оскаржуваного рішення.

За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо порушення права позивачів на захист та неналежного розгляду попередніх висновків не підтверджуються матеріалами справи та не свідчать про наявність такого порушення процедури розгляду справи, яке відповідно до статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» могло б бути підставою для скасування рішення № 63/185-р/к від 29.08.2025.

З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам у їх сукупності та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та фактично зводяться до іншої оцінки встановлених у справі обставин і доказів, які були предметом дослідження суду першої інстанції.

Колегія суддів, здійснивши самостійну оцінку наявних у матеріалах справи доказів відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України та перевіривши рішення відповідача на відповідність критеріям, визначеним статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», не встановила неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, недоведення обставин, які визнано встановленими, невідповідності висновків обставинам справи чи порушення або неправильного застосування норм матеріального або процесуального права.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Львівської області про те, що рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 63/185-р/к від 29.08.2025 у справі № 63/7-01-152-2025 є законним та обґрунтованим, а передбачені статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підстави для його скасування відсутні.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2026 у справі № 914/3127/25 слід залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2026 у справі №914/3127/25 підлягає залишенню без змін.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянтів витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу приватного підприємства «Ефект» б/н від 28.04.2026 та апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інсоляція» №2 від 28.04.2026 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2026 у справі № 914/3127/25 - залишити без змін.

Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянтів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено та підписано 18.09.2026.

Головуючий суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т.Б.

Манюк П.Т.