Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №914/3723/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/3723/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.,

Суддів Бойко С.М.,

Рима Т.Я.,

секретар судового засідання Шатан Т.О.,

представники сторін:

позивача: Василишин К.В.,

відповідача: не з`явився,

розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Кавер енерджі плюс" б/н від 06.05.2026 (вх. суду від 06.05.2026 № 01-05/1401/26) та б/н від 06.05.2026 (вх. суду від 06.05.2026 № 01-05/1402/26)

на рішення Господарського суду Львівської області від 15.04.2026 (повне рішення складено 16.04.2026, суддя Запотічняк О.Д.)

та на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 27.04.2026 (суддя Крупник Р.В.)

у справі № 914/3723/25

за позовом: Приватного підприємства "Енергоконструкція" , м. Тернопіль

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кавер енерджі плюс", м. Львів

про: стягнення 373 509, 56 грн,

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішень суду першої інстанції.

Приватне підприємство "Енергоконструкція" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кавер енерджі плюс" про стягнення 373 509, 56 грн, з яких 344 040,42 грн основної заборгованості, 20 788, 01 грн інфляційних втрат та 8 681,13 грн 3% річних.

В обґрунтування позову зазначило, що відповідач не в повному обсязі здійснив оплату за укладеними між сторонами договорами оренди транспортного засобу № 7/09/23 від 07.09.2023 та № 2/01/24 від 02.01.2024.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.04.2026 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кавер енерджі плюс" на користь Приватного підприємства "Енергоконструкція" 373 509, 56 грн та 4482, 11 грн судового збору.

Суд першої інстанції встановив, що позивач надав відповідачу послуги оренди спеціалізованої техніки на загальну суму 3 155 004,15 грн. Даний факт підтверджується належним чином оформленими актами здачі-приймання робіт, які підписані представниками обох сторін та скріплені їхніми печатками, що на думку суду, є безумовним підтвердженням виконання господарських операцій. Врахувавши також акти звірки взаємних розрахунків, підписаним сторонами у період 2023-2025 років, відсутність зауважень відповідача щодо оформлення актів, суд попередньої інстанції констатував, що заборгованість відповідача за послуги оренди техніки становить 344 040,42 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 15.04.2026 заяву Приватного підприємства «Енергоконструкція» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №914/3723/25 задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кавер енерджі плюс» на користь Приватного підприємства «Енергоконструкція» 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.

Не погодившись з рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кавер енерджі плюс" звернулось до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить: 1) скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 15.04.2026 у справі № 914/3723/25 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю; 2) скасувати додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 27.04.2026 та відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.

Скаржник стверджує, що суд першої інстанції не врахував такого:

- позов ґрунтується на договорах оренди транспортних засобів, проте в жодному акті здачі-приймання немає прив`язки чи посилання на ці договори;

- одиниці обліку в актах суперечать умовам договорів: замість визначених договорами «годин» або «робочих днів», послуги вимірюються в «км» та «м/год»;

- найменування послуг в актах («перебазування», «робота», «транспортні послуги») за своїм характером не відповідають предмету договорів оренди техніки;

- у матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі самої техніки в користування, які є обов`язковими згідно з п. 7.1 договорів;

- позивач не здійснював звірки розрахунків окремо за кожним договором, натомість подав до суду загальний акт звірки взаєморозрахунків 9-місячної давності, який не відображає актуального стану;

- заявлені позивачем до стягнення з відповідача 15 000,00 грн витрат на правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, адвокат безпідставно включив у витрати клієнта підготовку заяви про усунення недоліків позовної заяви, хоча ці недоліки виникли саме через його помилку.

Приватне підприємство "Енергоконструкція" подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просило апеляційну скаргу ТОВ "Кавер енерджі плюс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 15.04.2026 року та додаткове рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/3723/25 від 27.04.2026 року залишити без змін.

Позивач зазначає, що попри відсутність номерів договорів в актах, відповідач підписав усі акти без зауважень. Позивач вказує, що позначення «км» використано для відображення транспортних послуг з перебазування (доставки) спецтехніки до об`єкта, оскільки за договором (п. 6.2.2) орендар зобов`язаний нести витрати на комерційну експлуатацію та пальне; позначення «м/год» відображає чистий час роботи двигуна спеціальної техніки, що є стандартною практикою для обліку роботи автокранів чи гідропідіймачів.

Позивач спростовує заперечення апелянта щодо акту №Е-000543, вказуючи, що сам відповідач при його оплаті в платіжному дорученні чітко зазначив: «Оплата за послуги оренди спецтехніки». Також позивач вважає, що стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 15 000 грн витрат на правничу допомогу обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2026 справу № 914/3723/25 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М. та Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кавер енерджі плюс" б/н від 06.05.2026 на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 27.04.2026 у справі № 914/3723/25.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кавер енерджі плюс" на рішення Господарського суду Львівської області від 15.04.2026 у справі № 914/3723/25; прийнято до спільного розгляду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кавер енерджі плюс" на рішення Господарського суду Львівської області від 15.04.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 27.04.2026 у справі № 914/3723/25; призначено справу № 914/3723/25 до розгляду у судовому засіданні на 14.07.2026.

У зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади судді Західного апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, керівник апарату розпорядився провести автоматизований розподіл апеляційної скарги у цій справі.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2026 для розгляду справи № 914/3723/25 визначено такий склад суду: Бонк Т.Б. - головуючий суддя, судді Бойко С.М. та Рим Т.Я.

Ухвалою суду від 14.07.2026 відкладено розгляд справи № 914/3723/25 на 08.09.2026.

У судовому засіданні 08.09.2026 позивач заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Скаржник, належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, явки уповноваженого представника не забезпечив, клопотань про відкладення розгляду справи не подав.

Колегія суддів вказує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Апеляційний суд враховує, що ТОВ "Кавер енерджі плюс" є скаржником у справі, а отже в апеляційній скарзі ним викладено доводи, на підставі яких він не погоджується з рішенням суду першої інстанції.

У постанові Верховного Суду від 14.08.2024 у справі № 916/3011/21 вказано, що бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність перенесення розгляду справи в силу положень чинного ГПК України.

Також колегія суддів враховує принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

У судовому засіданні 08.09.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.

Між Приватним підприємством "Енергоконструкція" (Орендодавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кавер енерджі плюс" (Орендар) виникли права та обов`язки на підставі договорів оренди транспортного засобу № 7/09/23 від 07.09.2023 (далі - договір № 1) та № 2/01/24 від 02.01.2024 (далі - договір № 2),

Відповідно до п. 1.1 Договорів у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов`язується надати Орендарю в тимчасове платне користування техніку, згідно додатку І до цього договору, а також зобов`язується забезпечити своїми силами його керування, справний технічний стан та здійснювати нагляд за безпечним проведенням робіт, а Орендар зобов`язується прийняти в тимчасове користування техніку Орендодавця і організувати безпечне проведення робіт. Зобов`язується сплачувати йому плату за надання послуг.

Згідно з п. 3.1. Договорів, Техніка передається Орендарю за його заявкою не пізніше 3-х робочих днів.

Розмір орендної плати за 1 робочий день (8 год.) становить: КРАЗ Автокран КТА-28 - 5600 (п`ять тисяч шістсот) грн.(в т.ч.ПДВ); КС 3575 ЗІЛ 133ГЯ - 5600 (п`ять тисяч шістсот) грн.(в т.ч.ПДВ); КС 3575 КРАЗ 257 - 5600 (п`ять тисяч шістсот) грн (в т.ч.ПДВ); Автогідропідйомник ТВ26Е - 5600 (п`ять тисяч шістсот) грн (в т.ч.ПДВ); УРАЛ 43203 з причепом для перевозки опор СК-26 - 6400 (шість тисяч чотириста) грн. (в т.ч.ПДВ) та відображається в актах наданих послуг (п. 5.1. Договору № 1).

Розмір орендної плати за 1 робочий день (8 год.) становить: КРАЗ Автокран КТА-28 - 5600,00 грн. (п`ять тисяч шістсот гривень 00 коп.) в т.ч ПДВ. КС 3575 ЗІЛ 1ЗЗГЯ - 5600,00 ірн. (п`ять тисяч шістсот гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ; КС 3575 КРАЗ 257 - 5600,00 грн. (п`ять тисяч шістсот гривень 00 кой.) в т.ч. ПДВ; Автогідропідйомник ТВ26Е - 5600,00 грн. (п`ять тисяч шістсот гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ; УРАЛ 43203 з причепом для перевозки опор СК-26 - 6400,00 (шість тисяч чотириста гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ. , та відображається в актах наданих послуг (п. 5.1. Договору № 2).

На підставі Договорів позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги оренди на загальну суму 3 155 004, 15 грн, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (том 1, а.с. 128-167).

Відповідач частково оплатив надані послуги на суму 2 810 963,73 грн, що підтверджується наявними у справі банківськими виписками з рахунку ПП «Енергоконструкція» (том 1, а.с. 16-27; 121-124).

Сторонами підписано акти звірки взаємних розрахунків за господарськими операціями, операціях, що відбулись у період 2023-2025 рр., а саме: за період з 01.09.2023 по 31.12.2023; за період з січня 2024 року по липень 2024 року; за 1 квартал 2025 року.

Крім цього, позивач нарахував відповідачу 20 788, 01 грн інфляційних втрат та 8 681,13 грн 3% річних за період з 29.01.2025 по 01.12.2025.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правовідносини сторін у цій справі виникли на підставі договорів оренди транспортних засобів.

Відповідно до статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).

Як встановили суди, на виконання умов договорів позивач надав відповідачу в користування спеціалізовану техніку на загальну суму 3 155 004,15 грн. Зазначене підтверджується наявними у справі, належним чином оформленими актами здачі-приймання робіт, які підписані представниками обох сторін та скріплені їхніми печатками, що згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є підтвердженням виконання господарських операцій.

Суд критично оцінює доводи апелянта стосовно відсутності в актах здачі-приймання робіт (надання послуг) номерів договорів оренди, оскільки відповідач не заперечує факту прийняття ним послуг оренди, які надав позивач. При цьому у матеріалах справи відсутні інші правочини, на виконання яких могли б передаватись в оренду транспортні засоби.

У постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 909/1141/18, від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18, від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18 містяться висновки, відповідно до яких у випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Враховуючи банківські виписки з рахунку позивача, застосовуючи описаний вище алгоритм визначення операцій, яких стосувався платіж, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо арифметичної правильності поданого позивачем розрахунку. Таким чином, сукупна заборгованість відповідача за послуги оренди техніки становить 344 040,42 грн ( з 29.01.2025 (дата останнього платежу) до 01.12.2025). Ця сума складається з неоплачених або частково оплачених періодів, зафіксованих в актах № Е-000179, № Е-000239, № Е-000240, № Е-000275, № Е-000360 та № Е-000559.

До того ж, з огляду на прийняття відповідачем послуг оренди, що підтверджується підписаними уповноваженими особами ТОВ «Кавер енерджі плюс» актів здачі-приймання робіт (надання послуг), недоліки в оформленні актів, зокрема зазначення різних часових одиниць або ж інші описки не можуть вважатись істотними, та такими, що призводили до неможливості підтвердження факту надання послуг оренди.

Натомість відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, доказів сплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у цій справі - судам не надав.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів повної оплати за наведеними вище актами, апеляційний суд зазначає про правильний висновок суду попередньої інстанції, що вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 344 040,42 грн є обґрунтованими.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови).

Позивач нарахував відповідачу 20 788, 01 грн інфляційних втрат та 8 681, 13 грн 3% річних за період з 29.01.2025 по 01.12.2025. Матеріали справи не містять контррозрахунку відповідача. Колегія суддів зазначає про підставний висновок місцевого господарського суду щодо методологічної та арифметичної правильності розрахунку позивача.

На підставі викладеного, апеляційний суд констатує, що доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованого висновку суду першої інстанції щодо задоволення позову про стягнення 344 040,42 грн основної заборгованості, 20 788, 01 грн інфляційних втрат та 8 681,13 грн 3% річних.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції, яким стягнуто з відповідача на користь позивача 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК).

Згідно із статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач подав суду першої інстанції:

1) Копію Договору про надання правової допомоги від 20.11.2025, згідно із яким адвокат Василишин К.В. (адвокат) зобов`язується за попередньою домовленістю з ПП «Енергоконструкція» (клієнт) надавати йому правову допомогу для захисту прав та інтересів клієнта і його представництво у всіх судах України при стягненні заборгованості за договором оренди транспортного засобу №7/09/23 від 07.09.2023 та договору оренди транспортного засобу №2/01/24 від 02.01.2024, укладених між ПП «Енергоконструкція» та ТОВ «Кавер Енерджі Плюс», у т.ч. отримання та направлення кореспонденції за допомогою оператора поштового зв`язку «Укрпошта».

Вартість послуг з представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції становить 15 000,00 грн. (пункт 2.1 Договору).

2) Копію Акта №15/04/26-1 від 15.04.2026 до Договору, відповідно до якого адвокат в повному обсязі та у відповідності до умов Договору надано послуги на суму 15`000,00 грн., а саме:

- опрацювання матеріалів справи та аналіз документів первинного бухгалтерського обліку, якими обґрунтовувалися позовні вимоги;

- аналіз платежів проведених ТОВ «Кавер Енерджі Плюс» на користь ПП «Енергоконструкція» і визначення неоплачених актів приймання-передачі робіт (надання послуг);

- підготовка і подання позовної заяви, заяви про усунення недоліків, клопотань у справі №914/3723/25;

- виконання ухвали про відкриття провадження у справі №914/3723/25 (направлення суду оригіналів документів долучених до позовної заяви);

- підготовка та участь у судових засіданнях у справі №914/3723/25.

3) Детальний опис наданих послуг, зміст якого відповідає змісту Акта №15/04/26-1 від 15.04.2026.

У матеріалах справи наявний також ордер серії ВО №1124974 від 02.12.2025, виданий адвокату Василишину К.В., який здійснює адвокатську діяльність індивідуально.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини четверта статті 126 ГПК).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК).

Водночас за нормами частини шостої статті 126 ГПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.03.2025 у справі № 275/150/22, від 11.02.2026 у справі № 906/1296/24.

Апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції правильно врахував, що від відповідача не надходило клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, враховуючи відсутність заперечень щодо заявлених витрат позивача, беручи до уваги те, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційних скарг.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 15.04.2026 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 27.04.2026 у справі № 914/3723/25 ґрунтуються на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для їх скасування немає, а зазначені в апеляційних скаргах доводи скаржника не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції:

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України), тому сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 15.04.2026 слід залишити за ним.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кавер енерджі плюс" б/н від 06.05.2026 (вх. суду від 06.05.2026 № 01-05/1401/26) та б/н від 06.05.2026 (вх. суду від 06.05.2026 № 01-05/1402/26) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 15.04.2026 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 27.04.2026 у справі № 914/3723/25 - залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Т.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддя Т.Я. Рим