Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №380/5784/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/5784/25 пров. № А/857/40415/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Гінди О. М.

суддів -Заверухи О. Б.

Матковської З. М.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційні скарги Головного управління Державної податкової служби у Львівській області та Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року (головуюча суддя: Потабенко В.А., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог Львівська міська рада про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

ОСОБА_1 , 24.03.2025 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 02.05.2023 №1109691-2411-1305 на суму 11948,04 грн.; податкове повідомлення - рішення від 12.06.2024 №2055518-2411-1305-UА46060250000025047 на суму 28830,75 грн.; податкове повідомлення - рішення від 12.06.2024 №2055521-2411-1305-UА46060250000025047 на суму 8210,45 грн.; податкове повідомлення - рішення від 12.06.2024 №2055524-2411-1305-UА46060250000025047 на суму 19811,90 грн.

Обґрунтовує позов тим, що вказаними податковими повідомленнями-рішеннями визначено їй податок на нерухоме майно нежитлові приміщення за адресою: м.Львів, вул. Ю.Федьковича, 34 «Б» на території зареєстрованого ринку ТзОВ «Торговий центр «Привокзальний». Підпунктом 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Так, відповідно до п.п. «е» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування нежитлової нерухомості, які використовуються суб`єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в малих архітектурних формах та на ринках. Аналіз п.п. «е» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України свідчить, що однією з істотних умов для звільнення від оподаткування відповідно на підставі цього пункту є ознака місця здійснення діяльності власником нерухомого майна в малій архітектурній формі та на ринку. Згідно п. 2 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України № 57/188/84/105 від 26.02.2002 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.03.2002 за № 288/6576, ринком вважається суб`єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов`язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій. За вказаного правового регулювання, умова податкової пільги «на ринках» може поширюватися на об`єкти нерухомості, які є об`єктом права власності суб`єктів господарювання, що утворені та зареєстровані в установленому порядку як ринки і належать до категорій суб`єктів господарювання малого та середнього бізнесу. Позивачка вважає, що належні їй на праві власності нежитлові приміщення у торговому центрі «Привокзальний», м. Львів, вул. Федьковича, 34Б, розміщені на ринку. Вказане підтверджують документи виконавчого органу Львівської міської ради, які визначають статус торгового центру «Привокзальний» як ринку, а саме: дозвільні документи на розміщення об`єкту торгівлі на ринку, затверджені паспорти об`єкту ринкового господарства та акт введення в експлуатацію ринку. Отже, вказані нежитлові приміщення є об`єктами нерухомості, які призначені для торгівлі непродовольчими товарами та використовуються для ведення підприємницької діяльності на території ТзОВ «Торговий центр «Привокзальний», тому не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Більше того, згідно ухвали Львівської міської ради № 1075 від 08.07.2021 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» у податковий період 2022 року встановлена нульова ставка податку на нерухоме майно для критих ринків, павільйонів та залів для ярмарків (код 1230.2). Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято неправомірно. В зв`язку з чим позивачка просить позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано прийняті Головним управлінням ДПС у Львівській області податкові повідомлення-рішення від 02.05.2023 № 1109691-2411-1305, від 12.06.2024 № 2055518-2411-1305-UА46060250000025047, від 12.06.2024 № 2055521-2411-1305-UА46060250000025047, від 12.06.2024 № 2055524-2411-1305-UА46060250000025047.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (адреса: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, ЄДРПОУ 43968090) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Львівській області та Львівська МР оскаржили його в апеляційному порядку. Покликаються на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просять суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційну скаргу ГУ ДПС у Львівській області мотивує тим, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Головне управління ДПС у Львівській області використало визначені ПК України джерела податкової інформації про об`єкти оподаткування податком на майно, діяло в межах повноважень та спосіб, визначені ПК України, тому підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень немає.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги Львівська МР зазначає те, що ключовим моментом є цільове призначення земельної ділянки. Відповідно до ухвали Львівської міської ради від 01.07.2016 року № 676 та укладеного на її підставі договору оренди землі від 25.10.2016 року, земельна ділянка площею 0,4974 га (кадастровий номер 4610136900:06:002:0085) передана ТзОВ «Торговий центр «Привокзальний» та групі фізичних осіб, включаючи ОСОБА_1 , з цільовим призначенням «для обслуговування торговельного центру, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі». Третя особа наголошує, що відповідно до статті 19 Земельного кодексу України, використання земельної ділянки має суворо відповідати її цільовому призначенню. Оскільки Львівська міська рада як розпорядник земель комунальної власності не відводила цю ділянку для влаштування ринку, будь-яка діяльність на ній не може вважатися ринковою у розумінні законодавства.

Позивачка ОСОБА_1 , 10.11.2025 подала відзив на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Львівській області, а 11.11.2025 відзив на апеляційну скаргу Львівської міської ради в яких просить залишити апеляційні скарги без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Апелянти ГУ ДПС у Львівській області, 08.01.2026, а Львівська міська рада 07.01.2026 подали додаткові пояснення у справі в яких просять взяти до уваги висновки Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі № 380/6067/25.

У відповідності до ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Враховуючи вимоги цієї статті, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що цю справу слід розглядати без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, оскільки відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що подані апеляційні скарги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що належні позивачці приміщення на праві власності нежитлові об`єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , знаходяться саме на ринку, а отже ОСОБА_1 має право на пільги, передбачені п. «е» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України. Відповідач, на якого покладено обов`язок доказування згідно з частиною другою статті 77 КАС України, не надав суду жодного доказу чи обґрунтування, чому до приміщень позивачки не були застосовані саме ці, спеціальні ставки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 293256870 ОСОБА_1 на праві спільної часткової приватної власності належать нежитлові приміщення у будинку АДРЕСА_2 , а саме: нежитлові приміщення 68-104, 115-116, 124, 152-160, 163-164, 201-217, 248-253, 261-264 в будівлі під літ. «Ж-1», 105-113 в будівлі під літ. « 31-1» (а.с. 41,43,45).

Згідно з технічними паспортами на будівлі літ. «Ж-1», ці приміщення за своїм функціональним призначенням визначені як «торгові павільйони» (а.с. 171-176).

Відповідно до ухвали Львівської міської ради № 1075 від 08.07.2021 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2022 рік» (зі змінами), для об`єктів нежитлової нерухомості, класифікованих як «криті ринки, павільйони та зали для ярмарків», були встановлені такі ставки податку:

- на 2022 рік 0% розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв. метр (а.с. 134)

- на 2023 рік (згідно з ухвалою №2146 від 30.06.2022 року) 0,3% розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв. метр. (а.с. 139)

Головним управлінням ДПС у Львівській області було прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 02.05.2023 № 1109691-2411-1305, яким визначено ОСОБА_1 грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік на суму 11948,04 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 12.06.2024 № 2055518-2411-1305-UА46060250000025047, яким визначено ОСОБА_1 грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік на суму 28830,75 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 12.06.2024 № 2055521-2411-1305-UА46060250000025047, яким визначено ОСОБА_1 грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік на суму 8210,45 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 12.06.2024 № 2055524-2411-1305-UА46060250000025047, яким визначено ОСОБА_1 грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік на суму 19811,90 грн.

Підставою для нарахування стали дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про наявність у власності позивачки об`єктів нежитлової нерухомості.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивачка звернулася до суду з цим позовом про їх скасування.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно із статті 265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості

Статтею 266 ПК України визначено платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об`єкти оподаткування, базу оподаткування, а також пільги із сплати цього податку.

Підпунктом 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

Відповідно до пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно із пп. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Підпунктом 14.1.129-1 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що об`єкти нежитлової нерухомості - це будівлі, приміщення, що не віднесені, відповідно до законодавства, до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.

Відповідно до пп.«є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі - податок на нерухомість), об`єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб`єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках.

З метою визначення механізму реалізації зазначеної норми, необхідно з`ясувати правовий статус об`єктів нерухомості, які вона охоплює. Йдеться про дві категорії відповідних об`єктів, які використовуються суб`єктами господарювання малого та середнього бізнесу: (1) малі архітектурні форуми (далі - МАФ) та (2) інші об`єкти нерухомості, розташовані на ринках.

Аналіз норми пп. «е» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України передбачає застосування даної пільги за таких умов:

- Об`єктний склад: об`єкти нежитлової нерухомості.

- Суб`єктний склад: суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу

- Місце проведення діяльності: малі архітектурні форми та ринки.

Приписи пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України свідчать про те, що законодавець у кожному підпункті (від «а» до «л») передбачив чіткі умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню.

Аналіз пп.«е» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України свідчить про те, що однією з істотних умов для звільнення від оподаткування відповідно до пп. «е» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України виступає ознака місця здійснення діяльності власником нерухомого майна - в малій архітектурній формі та на ринку.

Отже, наведеними приписами законодавства надається пільга зі сплати податку на нерухомість залежно від місця розташування об`єктів нежитлової нерухомості.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу 1230 «Будівлі торгівельні» відносить до різних підкласів «Торгові центри, універмаги, магазини" (підклас 1230.1) та «Криті ринки, павільйони та зали для ярмарків» (підклас 1230.2). За таких обставин, об`єкт оподаткування, який, класифікується у підкласі «Криті ринки, павільйони та зали для ярмарків» (підклас 1230.2), проте територіально розташований поза межами будь-яких ринків, не може бути ідентифікованим як об`єкт нерухомості, на який поширюється дія податкової пільги в значенні «на ринках».

Відповідно до пункту 2 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 року № 57/188/84/105 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 березня 2002 року за № 288/6576), ринком вважається суб`єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов`язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.

За вказаного правового регулювання, умова податкової пільги «на ринках» може поширюватися на об`єкти нерухомості, які є об`єктом права власності суб`єктів господарювання, що утворені та зареєстровані в установленому порядку як ринки і належать до категорій суб`єктів господарювання малого та середнього бізнесу.

Одночасно з тим податкова пільга застосовує термін «мала архітектурна форма».

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об`єкта благоустрою.

До малих архітектурних форм, зокрема, належать: альтанки, павільйони, навіси: вуличні меблі (лавки, лави, столи); огорожі, ворота, грати; декоративна та ігрова скульптура; сходи, балюстради та інші елементи благоустрою, визначені законодавством.

Застосовуючи термін «мала архітектурна форма», податкова преференція встановлює обмеження її застосування до об`єктів нежитлової нерухомості площею 30 м2 незалежно від функціонального використання земельної ділянки, на якій розміщено такий об`єкт, наприклад, «Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури» (підрозділ 03.10 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсі в від 23.07.2010 року № 548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року за № 1011/18306).

Отже, зважаючи на приписи пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 ПК України щодо недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, норма уточнення щодо виключення із об`єкта оподаткування податком об`єктів нежитлової нерухомості «на ринках», може бути поширеною на об`єкти нежитлової нерухомості елементів торгової мережі ринку, площа яких не перевищує площі малої архітектурної форми.

Судом встановлено, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно усі об`єкти нерухомості, що перебувають у власності позивачки мають класифікацію «нежитлові приміщення», більше того жодної вказівки про те, що ці об`єкти мають приналежність до класу будівель, що пов`язані з ринковим господарством немає (а.с. 41, 43, 45, 82-91).

Головним управлінням ДПС у Львівській області було скеровано запит до Львівської міської ради № 4766/5/13-01-05-06 від 25.04.2025 (Вх. № 1.8 8255-001 від 19.03.2025) в якому просили повідомити наступну інформацію: чи має ТзОВ «Торговий центр «Привокзальний» юридичний статус ринку; щодо об`єктів нерухомого майна, які є складовою об`єкта нерухомого майна ринок; про об`єкти нерухомого майна, які знаходяться на території ринку (із зазначенням найменування, призначення і площа будівель та інших споруд); вид цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Федьковича, 34б; чи ТзОВ «Торговий центр «Привокзальний» (ЄДРПОУ 31804130) та ТзОВ «Привокзальний ринок» (ЄДРПОУ 03337680) володіють об`єктами ринкового господарства (ринками), що можуть мати пільгу зі сплати податку на нерухоме майно згідно п. «е» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (а.с. 106 зворот).

Департамент економічного розвитку Львівської міської ради скерував ГУ ДПС у Львівській області лист за № 2301-вих-62016 від 29.04.2025 (а.с. 107), в якому зазначив, що юридичний статус ринку визначається не лише наявністю об`єктів торгівлі, а й відповідністю цільового призначення земельної ділянки. Такі вимоги визначені ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України. Юридичний статус ринку визначається не лише наявністю об`єктів торгівлі, а й відповідністю цільового призначення земельної ділянки.

Зі змісту листа вбачається, що відповідно до ухвали Львівської міської ради від 01.07.2016 № 676, серед осіб, яким було передано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 4610136900:06:002:0085) на вул. Ю.Федьковича, 34-б, зазначено ОСОБА_1 , як одну із співкористувачів. Земельна ділянка передана для обслуговування торговельного центру, а не для здійснення ринкової діяльності.

Отже, позивачка ОСОБА_1 безпосередньо пов`язана із використанням земельної ділянки, однак сам факт її участі у правовідносинах з цією ділянкою не підтверджує законність здійснення діяльності на ній як на ринку.

Львівською міською радою зазначено, що об`єкти торгівлі, які функціонують як гіпермаркети, торговельні центри, універмаги, універсами, супермаркети, міні-маркети, магазини, крамниці не підлягають класифікації як ринки, є відоокремленими капітальними спорудами та мають окрему поштову адресу.

Отже, у випадку ОСОБА_1 , навіть якщо вона здійснює підприємницьку діяльність на території торговельного центру, така діяльність не надає правового статусу ринку в розумінні чинного законодавства.

Окрім цього, відповідно до ухвали Львівіської міської ради від 01.07.2016 року № 676 «Про затвердження ТзОВ «Торговий центр «Привокзальний» та гр. гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок та надання земельної ділянки на ОСОБА_19 , 34-Б» ТзОВ «Торговий центр «Привокзальний» та громадянам передано земельну ділянку площею 0,4974 га (кадастровий номер 4610136900:06:002:0085) на АДРЕСА_2 в оренду терміном на 10 років для обслуговування торговельного центру (код КВЦПЗ 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання землі комерції) (а.с.158 зворот).

Водночас, відповідно до постанови КМУ від 29.07.2009 року № 868 об`єкти торгівлі, які функціонують як гіпермаркети, торговельні центри, універмаги, універсами, супермаркети, міні-маркети, магазини, крамниці, є відокремленими капітальними спорудами та мають окрему поштову адресу, до ринків не належать.

Згідно з Розпорядження Львівської міської ради № 564 від 20.11.2002 втратило чинність Розпорядження міського голови від 17.01.2001р. № 11 «Про затвердження типового паспорта ринку та проведення паспортизації ринків міста» (а.с. 166).

Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що сам паспорт ринку не є правовстановлюючим документом, не змінює правового статусу об`єкта та не породжує жодних юридичних наслідків, департамент, діючи в межах своїх повноважень, не вбачав підстав для відмови у внесенні наданої інформації до облікових матеріалів.

При цьому, правовий статус об`єкта нерухомості та цільове призначення земельної ділянки визначаються виключно правовстановлюючими документами та закріплюються у державних реєстрах.

Так, у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ4603023612016 від 11.01.2016, виданий відділом Держгеокадастром у м.Львові Львіської області, зазначено, що земельна ділянка ТзОВ «Торгового центру «Привокзальний» по вулиці Ю. Федьковича, 34-Б, кадастровий номер 4610136900:06:002:0085 має цільове призначення - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; категорія земель – землі житлової та громадської забудови; вид використання – для обслуговування торговельного центру (а.с. 210).

В подальшому, 25.10.2016 між Львівською міською радою та ТзОВ «Торговий центр «Привокзальний», гр. гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_20 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 укладено договір оренди землі на вул. Ю. Федьковича, 34-Б для обслуговування торговельного центру (а.с. 159-161).

Окрім цього, відповідно до Довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями № 40-01-15/1859 від 27.05.2024, виданої відділом Держземагенства у м.Львові, з якої вбачається, що земельна ділянка на АДРЕСА_2 знаходиться в оренді для будівництва та обслуговування торгового центру (а.с. 211).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що орган місцевого самоврядування не затверджував плану ринку на вул. Ю. Федьковича, 34-Б, оскільки за цією адресою відсутній ринок.

Натомість, з матеріалів справи слідує, що ринок «Привокзальний» функціонує за адресою АДРЕСА_3 . Цей факт також встановлений постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2025 за наслідками апеляційного перегляду справи №380/9013/24.

Разом з тим, нежитлові приміщення належні позивачці розташовані у торговому центрі на АДРЕСА_2 .

Суд апеляційної інстанції зазначає, що при визначенні податкового зобов`язання ГУ ДПС у Львівській області керувалося даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, як це прямо передбачено пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПКУ, де відсутня будь-яка інформація про те, що спірні нежитлові приміщення розташовані на території ринку. Водночас, ці об`єкти зареєстровані як окремі об`єкти нерухомості (нежитлові приміщення) за фізичною особою ОСОБА_1 . Відтак, у податкового органу були відсутні правові підстави самостійно класифікувати ці об`єкти як такі, що знаходяться на ринку, та застосовувати відповідну пільгу.

Отже, житлові приміщення, що перебувають у власності позивачки, не розташовані на земельних ділянках, спеціально відведених рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування для функціонування ринку.

Аналізуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскільки об`єкти нерухомості, які розміщені за адресою АДРЕСА_2 та належить ТзОВ «Торговий центр «Привокзальний» не є ринком, то і підстав для застосування податкової пільги, передбаченої пп. «е» пп. 266.2.2 ст. 266 Податкового кодексу України немає, тому оскаржені податкові повідомлення - рішення є правомірними, підстави для їх скасування відсутні, через що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позов, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати в суді апеляційної інстанції розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

постановив:

апеляційні скарги Головного управління ДПС у Львівській області та Львівської міської ради задовольнити, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року у справі № 380/5784/25 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О. М. Гінда

судді О. Б. Заверуха

З. М. Матковська