Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №380/4671/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/4671/26 пров. № А/857/41695/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Калмикової Ю.О.,

суддів Валюха В.М., Затолочного В.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року у справі № 80/4671/26 (головуючий суддя І інстанції Брильовський Р.М.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області , у якому просила суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 134550004985 від 28.07.2025 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії по віку, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723 – XII, п.п. 10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу», з дня звернення із заявою за призначенням такої пенсії від 05.03.2024, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи на посадах в органах місцевого самоврядування, із урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення (перерахунку) пенсії державного службовця;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказує про те, що позивачка неодноразово зверталася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявами від 05.03.2024, 04.06.2024 та 25.06.2024 про переведення на пенсію державного службовця, додавши всі необхідні документи, зокрема довідку про складові заробітної плати. Листом від 26.03.2024 відповідач відмовив у задоволенні заяви від 05.03.2024, посилаючись на те, що позивачка працювала на посадах в органах місцевого самоврядування, а тому відповідні періоди не підлягають зарахуванню до стажу державної служби. Далі листом від 18.06.2024 відповідач відмовив у розгляді заяви від 04.06.2024, вказавши на неподання заяви встановленої форми та запропонувавши звернутися повторно. На виконання цих вимог 25.06.2024 позивачка подала заяву за встановленою формою разом з усіма необхідними документами, однак зазначена заява залишилася без належного реагування. Вважаючи такі дії та бездіяльність відповідача протиправними, позивачка звернулася до суду. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2024 у справі №380/18343/24 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо неналежного розгляду заяв ОСОБА_1 від 05.03.2024 та 04.06.2024 про призначення пільгової пенсії. Проте за результатами виконання судового рішення відповідач прийняв рішення від 28.07.2025 №134550004985 про відмову у переведенні на пенсію державного службовця, яке позивач вважає протиправним.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому з наведеними позивачем у позовній заяві обставинами та вимогами не погоджується повністю. Зазначає про те, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058 та звернувся із заявами про переведення на пенсію державного службовця. За результатами розгляду заяв рішенням від 28.07.2025 №134550004985 їй відмовлено у такому переведенні. Відмова обґрунтована тим, що право на пенсію державного службовця після набрання чинності Законом №889 зберігається лише за особами, які відповідають вимогам пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону та статті 37 Закону №3723. Водночас трудова діяльність позивача після 04.07.2001 проходила на посадах в органах місцевого самоврядування, які не належать до посад державної служби та не дають права на призначення пенсії державного службовця. Відтак просить відмовити у задоволенні позову.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 134550004985 від 28.07.2025 року про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії по віку, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 , на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723 – XII, п.п. 10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу», з дня звернення із заявою за призначенням такої пенсії від 05.03.2024, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи на посадах в органах місцевого самоврядування, із урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення (перерахунку) пенсії державного службовця.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог, зазначає, що відсутні підстави для призначення та здійснення нарахування та виплату пенсії за віком державного службовця, оскільки відсутній необхідний стаж державної служби.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 10.04.2019 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 05.03.2024 про переведення з одного виду пенсії на інший.

Листом від 26.03.2024 № 8528- 8261/А-52/8-1300/24 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, розглянувши заяву позивача в порядку Закону України «Про звернення громадян», повідомило ОСОБА_1 про відсутність підстав для зарахування до стажу державної служби періодів роботи на посадах осіб місцевого самоврядування.

Представник позивача повторно подала заяву про переведення ОСОБА_1 з одного виду пенсії на інший.

Листом від 18.06.2024 № 15660-16168/А-52/8-1300/24 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило представнику позивачу про те, що Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 визначено, що заява на призначення (перерахунок) пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року у справі № 380/18343/24 позов задоволено частково; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо неналежного розгляду заяв ОСОБА_1 від 05.03.2024 та 04.06.2024 про призначення пільгової пенсії; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 05.03.2024 та 04.06.2024 про призначення пільгової пенсії із прийняттям за наслідками такого розгляду рішення в порядку та за формою, визначеною Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2025 року у справі №380/18343/24 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року у справі №380/18343/24 - без змін.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року у справі № 380/18343/24 Головне управління пенсійного фонду у Львівській області повторно розглянуло заяви ОСОБА_1 від 05.03.2024 та 04.06.2024 про призначення пільгової пенсії. Прийнято рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 . В обґрунтуванні вказаної заяви зазначено про те, що на момент набрання чинності Закону №889 – VIII «Про державну службу» станом на 1.05.2016 заявниця не обіймала посаду державного службовця в державному органі, а тому права на перехід на пенсі по віку відповідно до статті 37 Закону №3723 – XII не має. За змістом рішення «Час роботи в органах місцевого самоврядування, в тому числі на виборних посадах, зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723 до 04 липня 2001 року, тобто на дату набрання чинності Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». До цієї дати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 №239 посади працівників місцевих рад народних депутатів та їхніх виконавчих комітетів було віднесено до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєно їм ранги державних службовців. З 04 липня 2001 року посади працівників рад народних депутатів та їхніх виконавчих комітетів є посадами органів місцевого самоврядування. З 01.05.2016 згідно статті 25 Закону №3723-XII ці посади не відносяться до посад державної служби.».

Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби визначені Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон №889-VIII), відповідно до статті 90 якого пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 10 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Розділом XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Відтак, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №569/350/17, від 03.07.2018 у справі № 586/965/16-а та від 10.07.2018 у справі №591/6970/16-а, від 17 травня 2021 року у справі № 607/5615/17.

Механізм обчислення стажу державної служби визначено Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, згідно з пунктом 4 якого до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Пунктом 6 вказаного Порядку визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.

Згідно пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, встановлених на той час законодавством.

Тобто, стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.

Стаж державної служби до набрання чинності Законом №889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283, відповідно до пункту 2 якого до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Згідно пункту 3 цього Порядку до стажу державної служби включається також час роботи на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.

У пункті 4 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII закріплено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування визначає Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-ІІІ (далі - Закон № 2493-ІІІ).

Згідно статті 2 Закону № 2493-ІІІ посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Посади в органах місцевого самоврядування віднесені до відповідних категорії посад статтею 14 Закону № 2493-ІІІ.

Статтею 22 Закону № 2493-ІІІ врегульовано, що до стажу служби в органах місцевого самоврядування зараховується період роботи на посадах, на які поширюється дія цього Закону, а також на посадах і в органах, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 07.10.1977 позивач має такий стаж роботи в органах місцевого самоврядування:

- 28.08.2001 прийнята тимчасово на посаду інспектора по контролю в Головне Управління архітектури і містобудування (на час декретної відпустки п. Н. Луцишин);

- 14.08.2002 переведена на посаду референта, спеціаліста 2-ої категорії Управління архітектури і містобудування по контракту;

- 14.08.2002 прийнята на посаду референта, спеціаліста 2-ої категорії Управління архітектури і містобудування за строковим трудовим контрактом до часу проведення конкурсу на заміщення вакантної посади;

- 25.11.2002 призначена на посаду референта спеціаліста 2-ої категорії Управління архітектури і містобудування, як така, що зарахована за конкурсом в кадровий резерв на час відпустки по догляду за дитиною п. Н. Луцишин. Приведена до присяги посадової особи місцевого самоврядування. Присвоєний 12 ранг в межах 6 категорії посад службових осіб місцевого самоврядування;

- 01.12.2003 переведена на посаду спеціаліста 1-ої категорії, архітектора Галицького району Управління охорони історичного середовища з кадрового резерву на цю посаду;

- 31.03.2005 присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування;

- 10.10.2005 у зв`язку з реорганізацією переведена у відділ використання об`єктів культурної спадщини на посаду архітектора, головного спеціаліста;

- 04.01.2007 у зв`язку з реорганізацією та скороченням чисельності виконавчих органів міської ради переведена на посаду головного спеціаліста, архітектора відділу охорони та використання об`єктів культурної спадщини Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради.

Оскільки час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», входить до стажу державної служби, то правові підстави для неврахування до стажу державної служби періодів роботи позивача з 28.08.2001 по 04.01.2007 відсутні.

Приймаючи рішення про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", у зв`язку з не зарахуванням до стажу державної служби періодів роботи позивача в органах місцевого самоврядування, відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством.

Відтак, рішення №134550004985 від 28.07.2025 не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є необґрунтованим, протиправним, а тому таким, що підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 22 листопада 2018 року у справі №500/6640/16, від 10 лютого 2021 року у справі №825/1453/18, від 12 квітня 2021 року у справі №591/3924/16-а.

З урахуванням того, що вказані періоди підлягають зарахуванню до стажу державної служби позивача, що загалом складає понад 10 років, та враховуючи, що станом на 01 травня 2016 року позивач працювала на посаді, робота на якій зараховується до державної служби, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Таким чином, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №134550004985 від 28.07.2025, яким позивачу відмовлено у переведенні на інший вид пенсії, та відновленню порушеного права шляхом зобов`язання орган Пенсійного фонду перевести ОСОБА_1 , на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723 – XII, п.п. 10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу», з дня звернення із заявою за призначенням такої пенсії від 05.03.2024, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи на посадах в органах місцевого самоврядування, із урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення (перерахунку) пенсії державного службовця.

Отже, суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судом першої інстанції повно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 у справі №380/4671/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Ю. О. Калмикова

судді В. М. Валюх

В. С. Затолочний