Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №460/16507/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Справа № 460/16507/25 пров. № А/857/52217/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р. М., суддів Гінди О. М.,Сала П. І., розглянув в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року (головуючий суддя У.М. Нор, м. Рівне) у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,-

Короткий зміст позовних вимог

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) з такими вимогами:

- визнати визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та не виплати доплати до пенсії;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити доплату до пенсії в розмірі двох прожиткових мінімумів, для працездатний осіб, встановлених на 01 січня відповідного року згідно з статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 24.06.2025.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Суд першої інстанції постановив рішення, яким відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка не підтвердила факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення у період з 26.12.1995 по 12.07.2018, у зв`язку з чим не виконала передбачених статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» умов для встановлення доплати до пенсії. Відтак суд вважав правомірним припинення відповідачем нарахування та виплати спірної доплати та відмовив у задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Позивачка оскаржила рішення суду першої інстанції до Восьмого апеляційного адміністративного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення ним норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, що діяла до 01.01.2015, яка відносила свою дію з 17.07.2018 на підставі Рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018. Отже, позивачка має право на щомісячне підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановленим на 1 січня календарного року. При цьому зазначає, що положення пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1774-VIII поширюються на спірні правовідносини, у зв`язку з чим для визначення розміру відповідної доплати підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 1 січня відповідного календарного року, а не мінімальна заробітна плата. Також зазначила, що положення статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» не можуть бути підставою для зменшення встановленого статтею 39 Закону №796-ХІІ розміру доплати чи встановлення додаткових умов для її отримання, оскільки гарантовані законом соціальні виплати не можуть бути обмежені законом про Державний бюджет України.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Обставини справи, які встановив суд першої інстанції та перевірив суд апеляційної інстанції

Позивачка є постраждалою особою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), отримує пенсію, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та не працює; проживає в населеному пункті, який відповідно до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Згідно довідкою Дубровицької міської ради Рівненської області від 10.06.2025 №4-194 позивач з 25.01.1978 по 25.12.1995 та з 13.07.2018 по даний час зареєстрована в с. Загребля Сарненського району Рівненської області, яке відповідно до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20 січня 2023 року в адміністративній справі №460/49585/22 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області нараховувати та виплачувати з 06.06.2022 ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

Листом від 22.07.2025 року у відповідь на звернення позивачки відповідач повідомив про відсутність підстав для перерахунку доплати до пенсії, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановленим на 1 січня календарного року, оскільки у статті 45 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» чітко визначений розмір такої доплати – 2595 грн. Крім того, зазначив, що вказану доплату їй не було встановлено, оскільки дата реєстрації в зоні гарантованого добровільного відселення 13.07.2018 року.

Норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII.

Відповідно до частин першої, другої статті 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, що була чинною до 01.01.2015) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» статті 31, 37, 39, 45.

У подальшому Законом України «Про внесення зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 04.02.2016 № 987-VIII, який в силу приписів розділу II «Прикінцеві положення» набрав чинності з 01.01.2016, включено до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» статтю 39 такого змісту: «Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України».

Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року), яка із 17 липня 2018 року є чинною.

Статтею 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26.04.1986 чи у період з 26.04.1986 до 01.01.1993, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.

Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов`язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.

Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов`язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.

Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.

Відповідно до статті 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" Кабінетом Міністрів України 27.12.2024 прийнято постанову № 1524 "Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення" (далі - Постанова № 1524), яка застосовується з 01.01.2025, пунктом 1 якої установлено, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26.04.1986 чи у період з 26.04.1986 до 01.01.1993 для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин:

- особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 01.01.1993.

Позиція суду апеляційної інстанції

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення, не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на такі мотиви:

суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов висновку, що позивачка не відповідає умовам, визначеним у статті 45 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік", які встановлені для виплати підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону № 796-XII, оскільки не підтвердила факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення у період з 26.12.1995 по 12.07.2018. Спірним у цій справі є обрання норми матеріального права, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин при визначенні права позивачки на підвищення до пенсії та його розміру, а саме співвідношення положень статті 39 Закону №796-ХІІ та статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».

Відповідно до частини п?ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 10.07.2026 у справі № 460/4069/25, від 20.05.2026 у справі №600/1438/25-а, від 02.06.2026 у справі №460/377/25, від 08.09.2026 у справі №240/22108/25 щодо застосування положення статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX у взаємозв`язку з приписами статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо поновлення та перерахунку доплати до пенсії для непрацюючих пенсіонерів, які проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення виходячи із двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб встановлених на 01 січня відповідного року, такого змісту:

1) стаття 39 Закону №796-ХІІ у редакції, що діяла до 01.01.2015, відновила дію з 17.07.2018 на підставі Рішення Конституційного Суду України №6-р/2018. Відтак непрацюючі пенсіонери, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, мають право на передбачене цією статтею підвищення до пенсії. Розмір такого підвищення визначається із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року, оскільки після набрання чинності Законом №1774-VIII мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для інших виплат. Такий підхід відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.04.2024 у справі №240/19227/21;

2) норма пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ, (в частині інших виплат, щодо яких не застосовується мінімальна заробітна плата як розрахункова величина) поширюється на підвищення (доплату) до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, а отже розмір підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам на підставі статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року) встановлюється із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року, а не мінімальної заробітної плати.

3) зміна правового регулювання відносин у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи можлива лише у випадку внесення відповідних змін, зокрема до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а інші нормативно-правові акти застосовуються лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів. Таким чином, положення статті 45 Закону про Державний бюджет України на 2025 рік та постанови КМУ №1524 не підлягають застосуванню для визначення права та розміру доплати за статтею 39 Закону №796-ХІІ, оскільки ними фактично запроваджено додаткові умови отримання доплати та зменшено її розмір. Закон про Державний бюджет не може змінювати чи звужувати права і соціальні гарантії, встановлені спеціальним законом; у разі колізії перевага надається спеціальному Закону №796-ХІІ.

4) застосування при визначенні права осіб на доплату як непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, положень статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та Постанови № 1524, якими передбачено, що доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1993 року, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361,00 грн, є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.

Отже, враховуючи наведені висновки касаційного адміністративного суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, для наявності підстав для встановлення чи перерахунку доплати до пенсії на підставі статті 39 Закону № 796-XII особа має відповідати в сукупності таким умовам: - мати статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, 2, 3, 4; - бути непрацюючим пенсіонером; - у спірний період постійно проживати на відповідній території радіоактивного забруднення.

Колегія суддів встановила, що позивачка відповідає переліченим вище умовам для встановлення доплати до пенсії на підставі статті 39 Закону № 796-XII, оскільки є постраждалою особою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), отримує пенсію, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та не працює; проживає в населеному пункті, який відповідно до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. За таких обставин позивачка дійсно має підстави вимагати нарахування та виплату їй підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, встановленої статтею 39 Закону № 796-ХІІ, в розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб встановлених на 01 січня відповідного року.

Отже висновок суду першої інстанції не відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування статті 39 Закону №796-ХІІ у подібних правовідносинах, відповідно до яких положення статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України №1524 не можуть встановлювати додаткові умови для реалізації права на доплату, гарантованого статтею 39 Закону №796-ХІІ, або зменшувати її розмір. Відтак, суд першої інстанції неправильно визначив норми права, що регулюють спірні правовідносини, що призвело до помилкового висновку про правомірність бездіяльності відповідача та відмови у задоволенні позову. Крім того, враховуючи, що із заявою про нарахування та виплату доплати до пенсії у належному розмірі позивачка звернулася до відповідача 24.06.2025, саме з цієї дати виникли підстави для відновлення відповідної виплати. Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню з 24.06.2025.

Відповідно до статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Підсумовуючи наведені вище мотиви, колегія суддів дійшла висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення. Враховуючи слушність аргументів апелянта-позивача, слід прийняти нове рішення – про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, ухвалює нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки рішення у справі ухвалено на користь ОСОБА_1 , сума судового збору у загальному розмірі 2422 грн 40 коп. за подання позовної заяви та апеляційної скарги має бути стягнута на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року у справі №460/16507/25 скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення адміністративного позову.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 24.06.2025 року підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території зони радіоактивного забруднення, в розмірі що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановленим на 1 січня відповідного календарного року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 24.06.2025 року підвищення до пенсії, відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території зони радіоактивного забруднення, в розмірі що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановленим на 1 січня відповідного календарного року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (ідентифікаційний код 21084076) понесені нею витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги на загальну суму 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Головуючий суддя Р. М. Москаль

судді О. М. Гінда

П. І. Сало

Повне судове рішення складено 21.09.26