Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №140/4770/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Справа № 140/4770/25 пров. № А/857/34073/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р. М., суддів Гінди О.М., Заверухи О.Б., розглянув в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі № 140/4770/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач), інтереси якого в суді представляє адвокат Здига Богдан Вікторович, звернувся до Волинського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) з такими вимогами: - визнати протиправною бездіяльність щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про ОСОБА_1 як про особу, яка знята з військового обліку з виключенням з військового обліку; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про ОСОБА_1 як про особу, яка знята з військового обліку з виключенням з військового обліку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 з 30.04.2024 був виключений з військового обліку на підставі п. 6 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як особа, що була раніше засуджена за вчинення тяжкого злочину. Надалі позивач виявив, що перебуває в розшуку як порушник військового обліку з огляду на поновлення його військовому обліку військовозобов`язаних та у звязку із неявкою в РТЦК та СП за повісткою. Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в систему “Оберіг” та “Резерв+” актуальних відомостей щодо його виключення з військового обліку військовозобов`язаних на підставі частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу” та отримав відповідь, відповідно до якої що громадяни України, які раніше були засуджені до позбавлення за вчинення тяжкого/особливо тяжкого злочину, та внаслідок цього були виключені із військового обліку, підлягають поновленню на військовому обліку з огляду на зміни в законодавстві. Позивач оскаржив до суду бездіяльність відповідача щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення його з військового обліку на підставі п. 6 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Суд першої інстанції 28.07.2025 постановив рішення, яким відмовив повністю у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії відмовити. Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що внаслідок внесення змін Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», що набрали чинності 18.05.2024, змінилися критерії віднесення осіб до військовозобов`язаних та було зменшено перелік підстав для виключення військовозобов`язаних з військового обліку, в т.ч. виключено пункт 6 частини шостої статті 37 цього Закону. Внаслідок згаданих законодавчих змін розширилося коло осіб, які є військовозобов`язаними та на яких поширюється військовий обов`язок, включно з тими, хто раніше був засуджений до позбавлення волі за тяжкі злочини, яку-от позивач. Внаслідок таких законодавчих змін особа, яка раніше була виключена з військового обліку, підлягає взяттю на такий облік, якщо такі підстави відпали та за умови, що вона відповідає законодавчо встановленим критеріям взяття на військовий облік. При цьому таке взяття на військовий облік слід розглядати не як продовження попередніх правовідносин, під час дії яких особа була виключена з військового обліку, так як ці правовідносини завершились, а їх слід розцінювати як нові правовідносини, які виникли на підставі нової норми права. У цій справі відсутні підстави для застосування зворотної дії закону, оскільки спірні правовідносини виникли після 18.05.2024, тобто після набрання чинності відповідними змінами до Закону №2232-XII. За таких обставин суд не вбачав протиправної дії/бездіяльності відповідача, а відтак і підстав для внесення відомостей про зняття з військового обліку з виключенням з військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Позивач оскаржив рішення першої інстанції до Восьмого апеляційного адміністративного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення ним норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову. На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт наводить такі аргументи: - суд першої інстанції неправильно застосував ст. 58 Конституції України; - виключення з військового обліку – не «разова дія», а постійний правовий стан; - порушення обов`язку внесення достовірних відомостей у реєстри; - суд не врахував наявну позитивну апеляційну практику; - порушення принципів правової визначеності та легітимних очікувань.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Обставини справи, які встановив суд

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянином України, перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 :

- спочатку як призовник, після чого призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 зарахований в запас на підставі ст. 18-1 ч.3 абз. 2 ЗУ «Про ВО і ВС» по досягненню 25-річного віку, протокол №21 від 12.04.2024;

- потім як військовозобов`язаний (військове звання – солдат, склад – рядовий), 30.04.2024 за наслідками медичного огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 визнаний придатним до військової служби.

За наслідками вирішення заяви ОСОБА_1 від 25.03.2024 начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 30.04.2024 прийняв рішення про виключення позивача з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі п.6 ч.6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок на військову службу» (як особу, засуджену за вчинення тяжкого злочину).

Після внесення 18.05.2024 змін у Закону України «Про військовий обов`язок на військову службу» ОСОБА_1 був взятий на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 як військовозобов`язаний та неодноразово викликався повістками до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач 05.03.2025 направив начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву із прохання внести в систему “Оберіг” та “Резерв+” інформацію про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу”.

Відповідач листом від 19.03.2025 №2104 повідомив ОСОБА_1 , що відповідно до чинної редакції пункту 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» особи, яких раніше було засуджено за вчинення тяжкого/особливо тяжкого злочину більше не належать до переліку тих, що підлягають виключенню з військового обліку до позбавлення волі, та відповідно до Порядку №560 можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації на особливий період та, відповідно, підлягають поновленню на військовому обліку.

ОСОБА_1 отримав повістку про прибуття 21.03.2025 року о 10:00 за адресою АДРЕСА_1 для визначення призначення на особливий період та проходження медичного огляду № ВЛК.

Станом на 05.05.2025 ОСОБА_1 перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 як військовозобов`язаний, з відомостями в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів про позивача як про порушника правил військового обліку.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини

Частинами першою та другою статті 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між Державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу” від 25.03.1992 № 2232-XII (далі – Закон №2232-XII).

Статтею 1 Закону № 2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 1 статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з частиною шостою статті 2 цього Закону № 2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону №2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

На підставі частини 1, 2, 4 статті 28 Закону № 2232-XII запас військовозобов`язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов`язаних. Військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: перший розряд - до 35 років; другий розряд - до 60 років. Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі.

Відповідно до статті 33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 №1487 (далі – Порядок №1487) визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Завданнями військового обліку є: - утворення військового резерву людських ресурсів, накопичення військово-навчених людських ресурсів, необхідних для укомплектування Збройних Сил, інших військових формувань у мирний час та в особливий період; - проведення аналізу кількісного складу та якісного стану призовників, військовозобов`язаних та резервістів для їх ефективного використання в інтересах оборони та національної безпеки держави; - своєчасне оформлення військово-облікових документів призовників, військовозобов`язаних та резервістів; - організація своєчасного бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час; - забезпечення контролю за станом військового обліку в державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях; - забезпечення контролю за дотриманням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку; - забезпечення громадян України інформацією щодо виконання ними військового обов`язку.

З метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - система військового обліку).

Системою військового обліку є сукупність узгоджених за завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством. Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пунктом 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: - організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; - здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; - виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; - організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; - проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; - виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України” на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який Указами Президента України неодноразово продовжувався та триває на момент розгляду цієї адміністративної справи.

Згідно із статтею 1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” від 12.05.2015 №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 “Про загальну мобілізацію” постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу № 69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Згідно з пунктом 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. Згідно пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Оцінюючи аргументи апелянта, апеляційний суд керується такими мотивами

позивач оскаржує про незаконну бездіяльність відповідача, що полягає у відмові внести в березні 2025 року до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 30.04.2024 з військового обліку на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” як раніше засудженого до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.

Відповідно до пп. 6 частини 6 статті 37 Закону №2232-XII у редакції, чинній станом на 30.04.2024, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягали громадяни України, які: […] 6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. ОСОБА_1 дійсно 30.04.2024 був виключений з військового обліку начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 як особа, раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину відповідно до пп.6 пункту 6 статті 37 Закону №2232-XII, що підтверджується відповідними записами у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного.

Разом з тим, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку” від 11.04.2024 №3633-IX (далі – Закон №3633-ІХ), котрий набрав чинності 18.05.2024, частину 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ викладено у такій редакції: “Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі”.

18 травня 2024 року також набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі – Порядок №560).

Пунктом 4 розділу “Загальні питання” Порядку № 560 передбачено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані: […] - особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України; - особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; - засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.

Отже, у зв`язку із внесенням Законом №3633-ІХ змін до Закону № 2232-XII було суттєво розширено коло осіб, які є військовозобов`язаними, та, відповідно, суттєво звужено коло підстав для виключення осіб з військового обліку. Метою цих законодавчих змін було розширення кола осіб, які повинні виконувати військовий обов`язок, і які можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України в умовах повномасштабного вторгнення Російської Федерації, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави в умовах воєнного стану. З часу набрання чинності цих змін Закон №2232-XII поширює свою дію на всю території України і розповсюджується на всіх осіб, що старші 18 років та не досягли граничного віку перебування у запасі.

Отже, з 18.05.2024 (дата набрання чинності Законом № 3633-IX) факт попереднього засудження особи до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину перестав звільняти громадянина України від виконання ним військового обов`язку, а частина 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ більше не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

З огляду на наведені висновки щодо тлумачення Закону №2232-ХІІ аргументи апелянта про те, що виключення його з військового обліку є «постійним правовим станом» є беззмістовними, оскільки критерії віднесення громадян України до різних категорій щодо виконання ними військового обов`язку відповідно до Конституції України визначаються Законом №2232-ХІІ та можуть змінюватися законодавцем. З цьому ж контексті суд відхиляє аргументи апелянта щодо необхідності застосування статті 58 Конституції України, оскільки за встановлених обставин справи зміни, внесені Законом №3633-ІХ, не мали зворотної дії в часі, як помилково стверджує ОСОБА_1 , оскільки застосовувалися відповідачем на майбутнє (після 18.05.2024).

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 після 18.05.2024 був повторно взятий ІНФОРМАЦІЯ_2 на військовий облік як військовозобов`язаний, оскільки є громадянином України, на котрого за визначеними законом критеріями (стать, вік, придатність до військової служби) поширюється військовий обов`язок.

Оскільки позивач є особою чоловічої статі, за станом здоров`я визнаний придатним до проходження військової служби та не досяг граничного віку перебування у запасі, то відповідно до чинних положень статті 28 Закону № 2232-XII відповідач після 18.05.2024 дійсно мав визначені Законом №2232-ХІІ підстави для взяття ОСОБА_1 на військовий облік як військовозобов`язаного.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 05.03.2025 про внесення в Реєстр змін щодо його перебування на військовому обліку. Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» дійсно передбачає право призовника, військовозобов`язаного та резервіста звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Водночас апеляційний суд, проаналізувавши підстави та предмет позову, а також встановлені судом першої інстанції обставини, дійшов висновку, що ОСОБА_1 намагається здійснити підміну понять, оскільки під виглядом оскарження відмови відповідача внести певні відомості в Реєстр (про рішення від 30.04.2024 про виключення з військового обліку, котре прийняте відповідачем та ніким не оспорюється) позивач фактично намагається поставити під сумнів законність наступного рішення відповідача про повторне взяття ОСОБА_1 на військовий облік як військовозобов`язаного (котре було прийняте відповідачем після 18.05.2024), при цьому не оскаржуючи таке рішення.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів станом на 25.03.2025 (дата звернення позивача до відповідача про внесення змін в Реєстр) містив актуальні відомості про облік ОСОБА_1 як військовозобов`язаного, тому відповідач не мав підстав для внесення до цього Реєстру застарілих та вже неактуальних даних про виключення позивача 30.04.2024 з військового обліку. З огляду на це аргумент апелянта про порушення відповідачем обов`язку внесення достовірних відомостей у Реєстр є помилковим та не спростовує правильності висновків суду.

Оцінюючи аргументи апелянта про неврахування «наявної позитивної апеляційної практики», апеляційний суд керується такими мотивами: - рішення іншого апеляційного суду при розгляді іншої справи за участі інших сторін не створює в цій справі ані преюдиції, ані обов`язку враховувати висновки суду щодо застосування норм права; - позивач покликається на рішення суду, прийняте за іншого правового регулювання спірних правовідносин (до прийняття Закону №3633-ІХ), тому наведений ним приклад в принципі є нерелевантним.

Апеляційний суд також відхиляє аргументи апелянта щодо порушення принципів правової визначеності та легітимних очікувань, оскільки у спірних правовідносинах суд першої інстанції при вирішенні спору правильно розтлумачив та застосував чіткі та недвозначні норми закону, а бажання позивача не виконувати свій конституційний обов`язок після внесення 18.05.2024 змін до Закону №2232-ХІІ є його суб`єктивним інтересом, що не відповідає поняттю «легітимних очікувань» в розумінні практики ЄСПЛ.

Підсумовуючи наведені мотиви, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки апеляційний суд визнав доводи апеляційної скарги помилковими та такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції, то апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на висновок по суті апеляційної скарги суд покладає понесені апелянтом судові витрати на нього.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі №140/4770/25 – без змін.

Понесені апелянтом судові витрати покласти на нього.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Головуючий суддя Р. М. Москаль

судді О. М. Гінда

О. Б. Заверуха

Повне судове рішення складено 21.09.26