Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №380/11499/21 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/11499/21 пров. № А/857/36992/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

судді-доповідача Калмикової Ю.О.,

суддів Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі №380/11499/21 про повернення заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі №380/11499/21 (головуючий суддя І інстанції - Карп`як О.О.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 (далі - заявник) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням від 26.10.2021 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсі.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП – НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, перерахованої та виплаченої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 1.380.2019.004403 за період з 01.01.2016 по 31.05.2021 року.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП – НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 908 грн.

Однак, рішення виконане лише частково, здійснено нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, у сумі 31164,99 грн.

12.12.2025 року постановою старшого державного виконавця, виконавчий лист №380/11499/21, виданий 06.05.2022, повернуто стягувачу, у зв`язку із відсутністю бюджетних асигнувань для виконання судового рішення у повному обсязі.

Не погодившись із такими діями відповідача, 12.05.2026 звернувся до суду із заявою, у якій просить змінити спосіб і порядок виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2022 року по справі №380/11499/21 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 нарахованої суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії в розмірі 31164,99 грн.

Ухвалою суду від 18.05.2026 року заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення залишено без руху; заявнику встановлено строк для усунення недоліків шляхом подання до суду квитанції про сплату судового збору в сумі 998,4 грн.

19.05.2026 року відповідач подав до суду заперечення проти зміни способу та порядку виконання судового рішення.

28.05.2026 позивач надіслав клопотання, у якому просить звільнити його від сплати судового збору. Клопотання аргументує тим, що Велика палата Конституційного суду України 10 березня 2026 року ухвалила рішення №2-р/2026 за конституційним поданням Верховного Суду, у якому Верховний Суд навів аргументи про те, що виконання судового рішення є невід`ємною стадією правосуддя, а тому покладення на особу додаткового фінансового тягаря у виді судового збору за вчинення процесуальних дій, спрямованих на реалізацію такого рішення, не узгоджується з приписами Конституції України, зокрема її статей 8, 55, 1291. Окремо зазначає, що Верховний Суд у постанові від 25.02.2026 у справі №240/7108/21 виклав наступне: отже, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674 – VI в тім, що він уможливлює справляння судового збору під час подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду з метою його належного виконання, є такими, що суперечать частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, статті 129-1 Конституції України.

Ухвалою суду від 01.06.2026 року заявнику продовжено процесуальний строк для усунення недоліків.

24.06.2026 року позивач звернувся до суду із клопотанням про звільнення від сплати судового збору. Обґрунтовує дане клопотання тим, що відповідно до рішення ВСУ від 26 лютого 2026 року по справі №240/7108/21 позивач звільнений від сплати судового збору в силу положень пункту 2 частини другої статті 3 Закону № 3674-VI.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення у справі №380/11499/21 – повернуто заявнику.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу на продовження розгляду.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

21.07.2026 до Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Так, матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 року повернуто заяву ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення заявнику.

Приймаючи рішення про повернення заявнику вказаної заяви, суд першої інстанції керувався тим, що позивачем не виконано вимог ухвали суду та не усунення недоліків заяви, яку залишено без руху в частині сплати судового збору за подання заяви про зміну способу виконання рішення, а тому заяву належить повернути заявнику без розгляду.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Так, статтею 14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

З аналізу наведеного вище вбачається, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Згідно з ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Отже, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Суд першої інстанції, приймаючи спірну ухвалу, виходив з того, що за подання до адміністративного суду заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення встановлена ставка судового збору у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що 14.11.2024 набрав чинності Закон України від 31.10.2024 № 4056-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судовий збір», у зв`язку з рішенням Конституційного Суду України від 13 травня 2024 року № 6-р(ІІ)/2024 щодо забезпечення принципу обов`язковості судового рішення» (далі - Закон № 4056-ІХ).

Законом № 4056-ІХ внесено зміни до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», відповідно до яких судовий збір не справляється за подання заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення (п. 2).

Отже, з 14.11.2024, дати набрання чинності Законом № 4056-ІХ, за подання заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення судовий збір не справляється.

Колегія суддів враховує, що заява про зміну способу і порядку виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 у справі № 380/11499/21 подана позивачем 12.05.2026, тобто після набрання чинності Законом № 4056-ІХ, в силу чого станом на дату її подання судовий збір сплаті не підлягав.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції, не зачіпаючи суті спірних правовідносин, доходить висновку, що суд першої інстанції, повертаючи заяву про зміну способу та порядку виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 у справі № 380/11499/21, дійшов до помилкового висновку щодо необхідності сплати заявником судового збору.

Також, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції помилково застосовано до спірних правовідносинах висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 17.05.2023 у справі № 260/5761/21, які не є релевантними обставинам в даній справі, оскільки стосуються порядку вчинення судом процесуальних дій у разі подання заяви без доказу сплати судового збору до 14.11.2024 - внесення змін до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір».

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи апелянта про порушення судом першої інстанції процесуальних норм права.

Аналіз наведених правових положень та обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушенням норм процесуального права.

У зв`язку з вищезазначеним, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 169, 242, 308, 310, 315, 320, 321, 325, 378 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року про зміну способу виконання рішення - скасувати і направити справу до Львівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Ю. О. Калмикова

судді В. С. Затолочний

Н. М. Судова-Хомюк