Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №560/16611/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/16611/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Польовий О.Л.

Суддя-доповідач - Сушко О.О.

21 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковор" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що за результатами планової перевірки ТОВ «Ковор» за 2018-2023 роки ДПС встановила заниження податку на прибуток на 217 357 грн, заниження ПДВ на 307 654 грн, завищення від`ємного значення ПДВ на 65 296 грн, а також порушення щодо складання та реєстрації податкових накладних. На підставі акта перевірки ДПС винесла чотири податкові повідомлення-рішення, якими донарахувала податкові зобов`язання, зменшила від`ємне значення ПДВ та застосувала штрафні санкції. Загалом за результатами перевірки до ТОВ «Ковор» застосовано фінансові нарахування та штрафи на понад 650 тис. грн.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 44 Податкового кодексу України для підтвердження даних податкового обліку та фінансової звітності платник податків повинен мати належним чином оформлені первинні документи, що відповідають вимогам законодавства. Контролюючий орган, виносячи податкове повідомлення-рішення, посилався на відсутність належного документального підтвердження витрат на транспортні послуги та логістику паливно-мастильних матеріалів.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі по тексту - Закон №996-ХІV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону №996-ХІV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Статтею 9 Закону №996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо достовірності доказів.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, закріплений в статті 4 Закону №996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

Надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених правовими нормами, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема, про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

В ході перевірки контролюючий орган дійшов висновків про те, що ТОВ "КОВОР" до складу собівартості реалізованої продукції віднесено вартість транспортних послуг отриманих від ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 1420913 грн на підставі первинних документів, складених з порушенням вимог статті 9 Закону №996-ХІV та які не можливо достовірно оцінити.

Також відповідач в акті перевірки зазначив, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в 1603 ГУДПС у Полтавській області (м. Кременчук), основний вид діяльності 52.29 - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту. Обсяг задекларованих доходів за 2019 рік в сумі 391530,89 грн, наймані відсутні, згідно витягу бази "НАІС ДДАІ МВС України" у фізичної особи ОСОБА_1 відсутні вантажні та легкові транспортні засоби. Згідно АІС "Податковий блок" відсутні об`єкти оподаткування. ФОП ОСОБА_1 не подано звітності до контролюючих органів за формою 1ДФ/4ДФ, щодо виплати сум доходу, нарахованого сплаченого на користь платників - фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

Разом з тим, між ТОВ "КОВОР" (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Експедитор) укладений договір транспортної експедиції (комісії) від 01.03.2019 №07032019-1.

Відповідно до умов вказаного договору Експедитор від свого імені, але за дорученням і за рахунок Замовника приймає на себе зобов`язання по організації перевезення та експедирування вантажів замовника, шляхом залучення транспортного засобу в третьої особи, що здійснює безпосереднє перевезення вантажів по території України, а також країв ближнього і далекого зарубіжжя.

На виконання договору позивач надав акти наданих послуг підписані між сторонами, митні декларації, CMR, розрахункові документи (платіжні доручення, банківські виписки), акт звірки взаємних розрахунків по рахунку 631.

Разом з тим, дослідивши надані позивачем документи та надаючи правову оцінку доводам відповідача, слід врахувати, що висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій зроблені виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Верховний Суд в постанові від 24.06.2020 (справа №826/23538/15) зазначив, що висновки про відсутність достатніх як трудових так і матеріальних ресурсів контролюючим органом здійснені на підставі податкової інформації, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, проте така інформація також носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є достатнім доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Поняття добросовісний платник, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

В постанові від 04.06.2020 по справі №340/422/19 Верховний Суд дійшов до висновку, що нереальність господарських операцій з продажу платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

При дотриманні платником податків законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність продавця про зазначення покупцями недостовірних відомостей.

Верховний Суд в постанові від 01.03.2023 по справі №380/9660/21 дійшов висновку, що доводи щодо відсутності контрагента позивача трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності, не виключають можливість виконання господарської операції, не спростовують обставин поставки товару, адже така діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів) в тому числі не платникам ПДВ.

В акті перевірки відсутня інформація про проведення органами ДПС зустрічної або будь-якої іншої перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань здійснення господарських операцій з ТОВ "КОВОР".

Контролюючий орган в свою чергу не надав доказів того, що надані позивачем документи складені з порушенням вимог Закону №996-XIV та Податкового кодексу України. Тому такі документи є достатніми підставами для висновку про реальність господарських операцій ТОВ "КОВОР" з ФОП ОСОБА_1 .

На підставі наведеного слід дійти висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 14.08.2024 №21150/2201-0701.

Досліджуючи правомірність податкових повідомлень-рішень від 14.08.2024 №21152/2201-0701 та від 14.08.2024 №21153/2201-0701, слід врахувати наступне.

Так, за результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем податкових зобов`язань на загальну суму 372950,00 грн в результаті непроведення їх нарахування на вартість паливно-мастильних матеріалів на транспортних послугах, під час придбання яких суми ПДВ були включені до податкового кредиту, та які не використані у господарській діяльності Товариства.

В процесі проведення перевірки відповідач досліджував використання паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 579564,00 грн без ПДВ у господарській діяльності ТОВ "КОВОР".

Відповідно до складу податкового кредиту включено суму ПДВ по придбаному паливу згідно виписаних та зареєстрованих податкових накладних від ТОВ "Компанія ОККО - Бізнес" та ТОВ "ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР".

Свої доводи щодо заниження позивачем податкових зобов`язань по податку на додану вартість контролюючий орган ґрунтує на тому, що в наданих до перевірки подорожніх листах зазначаються лише населений пункт без зазначення конкретних адресних даних. В товаро-транспортних накладних зазначається пункт розвантаження, проте в графі вантажоотримувач зазначається ПІБ отримувача без зазначення його РНОКПП, що не дає змогу ідентифікувати покупця, та відповідно і місце його реєстрації. Відсутність в подорожніх листах конкретних адресних даних не дає можливості визначити пункт розвантаження ТМЦ, пройдений автомобілем шлях та відповідно не можливо підтвердити достовірність даних, відображених у товаро-транспортних накладних. Відсутність вищезазначених даних унеможливлює підтвердити використання пального у господарській діяльності товариства.

З аналогічних підстав також відповідач вбачає порушення вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України в результаті якого, занижено податкові зобов`язання по податку на додану вартість всього у сумі 115891,00 грн, в результаті не проведення нарахування податкових зобов`язань по ТМЦ під час придбання яких суми ПДВ були включені до податкового кредиту, та які не використані у господарській діяльності підприємства, в зв`язку із отриманням платником податку транспортних послуг від ТОВ "БІЛТАФТ" та ТОВ "МАТО".

До перевірки позивач надав типові договори купівлі-продажу, видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, подорожні листи на автомобіль, акти на списання паливно-мастильних матеріалів.

Списання пального здійснювалось на підставі актів списання пального, подорожніх листів та товаро-транспортних накладних.

Вказані акти списання паливно-мастильних матеріалів відповідають вимогам статті 9 Закону №996-XIV, а отже є належними документами, що підтверджують факт використання паливно-мастильних матеріалів у господарські діяльності Товариства.

Водночас окремі недоліки у товарно-транспортній накладній можуть свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов`язане з дотриманням вимог податкового законодавства, оскільки товарно-транспортна накладна не є первинним документом на операцію з поставки товару.

Так, у постанові від 24.05.2019 у справі № 826/7423/16 та у постанові від 04.06.2020 у справі №340/422/19 Верховний Суд зазначив, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Більш того, Верховний Суд вказав на те, що товарно-транспортні накладні на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами.

У постанові від 20.08.2020 у справі № 804/5374/17 Верховний Суд виклав аналогічні висновки та зазначив, що доводи податкового органу щодо відсутності товарно-транспортних накладних як обставини, що свідчить про нереальність господарських операцій, є безпідставними, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому.

Таким чином, надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій у спірний період та реальність здійснення господарської діяльності, в т.ч. фактичне використання дизельного палива. Натомість, відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій в т.ч щодо купівлі палива та послуг з перевезення, цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту надання послуг.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сушко О.О.

Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.