Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №560/6716/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/6716/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В.

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

21 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автолідер" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.09.2025 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Хмельницької митниці від 25.03.2025 №UА400000/2025/000072/2.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови Хмельницької митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Державної митної служби України від 25.03.2025 №UА400040/2025/000163.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вказує про обгрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Автолідер", код ЄДРПОУ 23835836 зареєстроване як юридична особа, одним із основних видів діяльності є 45.32 роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

17.02.2025 між компанією Highway Automotive sp. z o.o. та ТОВ "Автолідер" укладено контракт №170225 на поставку запчастин для легкових та малих комерційних автомобілів на суму 1000000 євро терміном до 31.12.2025.

Відповідно до п.1.1. контракту назва, асортимент, кількість та ціна за одиницю товару вказується в рахунках (інвойсах) на товар.

За умовами п.2.3. контракту оплата товару здійснюється в євро на умовах попередньої оплати до відвантаження, шляхом перерахування коштів банківським переказом на рахунок продавця або з повним та/або частковим відстроченням платежу, що зазначається в інвойсі на кожне окреме відвантаження товару або інших товаросупровідних документах.

За змістом пунктів 3.1 та 3.2 контракту поставка товару здійснюється на умовах DAP-Khmelnitskyi (INCOTERMS 2020), якщо інше не буде визначено сторонами в рахунках (інвойсах). Вартість транспортних послуг сплачує продавець.

24.03.2025 на митний пост "Хмельницький" Хмельницької митниці ТОВ "Автолідер" подало для митного оформлення електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №25UA400040006618U4 для розмитнення товару поставленого компанією Highway Automotive sp. z o.o. по контракту фактурною вартістю 30 099,09 Євро.

У поданій митній декларації №25UA400040006618U4 митну вартість задекларованої партії товарів було визначено товариством за першим (основним) методом визначення митної вартості відповідно до статті 58 МКУ.

До вищевказаної митної декларації товариством було надано наступні документи:

- Пакувальний лист (Packing list) PL/2025/00377 20.03.2025,

- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) DEX/2025/00042 07.03.2025,

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) 900514000027133 20.03.2025,

- Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) - DEX/2025/00042 07.03.2025,

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) 170225 17.02.2025,

- митна декларація 25UA400040006618U4 24.03.2025.

24.03.2025 відповідач надіслав товариству електронне повідомлення, в якому зазначив, що для підтвердження митної вартості товарів 1, 16, 17 товариству необхідно надати: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ; 4) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

На повідомлення товариство надало митному органу лист компанії HighwayAutomotive sp. z o.o. про відстрочку оплати товару на 30 днів, реєстр видаткових накладних, прайс-лист компанії Highway Automotive sp. z o.o., лист компанії Highway Automotive sp. z o.o. про описку в декларації, лист компанії AVA Benelux bv про розпродаж запасів автозапчастин компанією Highway Automotive sp. z o.o.

25.03.2025 відповідач надіслав товариству електронне повідомлення, в якому зазначив, що надані відповідно до частини 2 статті 53 МКУ документи, які підтверджують митну вартість товарів містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не підтверджують усіх складових митної вартості зокрема. Зокрема: заявлені умови поставки не відповідають умовам поставки в копії МД країни відправлення, до митного оформлення не були подані документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, хоча частиною 2 статті 53 МКУ передбачено їх подання для підтвердження митної вартості товарів, таким чином, відсутність таких документів не дає можливості в повному обсязі перевірити усі складові митної вартості товарів та включення їх до ціни товару; вартість окремих товарів, за посередницьким контрактом, на 15-40% менша ніж вартість ідентичного товару згідно прямого контракту з виробником, при цьому рахунком - фактурою передбачена знижка 3%. Також, подані до митного оформлення документи не містять усіх, визначних частиною 10 статті 58 МКУ, числових значень складових митної вартості, а саме належним чином підтвердженої вартості перевезення та експедиційних послуг, транспортування, комісійної та брокерської винагороди. Відповідно до ч.3 статті 53 МКУ для підтвердження числового значення митної вартості товарів необхідно надати наступні додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту): 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. 6) прайс-листи виробників товарів.

Товариство надало відповідь на повідомлення і пояснило, що надало всі наявні документи на товар.

За результатами перевірки поданої товариством митної декларації відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 25.03.2025 №UA400000/2025/000072/2 та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.03.2025 №UA400040/2025/000163 з посиланням на неподання до митного оформлення документів, які підтверджують числове значення складових митної вартості у відповідності до вимог пункту 3 статті 53 МК України.

Вважаючи оскаржувані рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 2 Митного кодексу України встановлено, що відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Згідно з частиною першою статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів, відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України, здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Приписами частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до положень частин 1, 2, 3 статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та / або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів, згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України, здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 5 статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право митниці витребувати додаткові документи у декларанта з метою вчинення дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів, виникає за наявності у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості декларантом. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Встановивши відсутність достатніх відомостей, які підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.08.2021 у справі №821/1050/17.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач надав усі документи, наведені у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, які містили числові показники ціни товару.

Щодо твердження митного органу про те, що заявлений рівень митної вартості товарів (1, 16, 17) значно нижчий рівня митної вартості ідентичних товарів того ж виробника та торгової марки, що імпортувались згідно "прямих контрактів", тоді як митне оформлення даного товару здійснюється згідно посередницького контракту, суд зазначає наступне.

Виробником всіх товарів (в тому числі товарів за номерами 1, 16, 17), що постачалися компанію Highway Automotive sp. z o.o. товариству є польська компанія AVA Benelux bv.

З компанією AVA Benelux bv товариство має прямі договірні відносини на поставку автозапчастин за контрактом від 01.05.2023 №01052023.

Тобто, з дозволу і при підтримці виробника AVA Benelux bv, компанія Highway Automotive sp. z o.o. продала ТОВ "Автолідер" неліквідні запчастини AVA для легкових та малих комерційних автомобілів за зниженими цінами.

Ця інформація зазначена в листі AVA Benelux by, який був наданий контролюючому органу, проте до уваги не взятий.

Щодо твердження відповідача про те, що заявлені до митного оформлення умови поставки не відповідають умовам поставки, зазначеним в копії МД країни відправлення, до митного оформлення не були подані документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, хоча частиною 2 статті 53 МКУ передбачено подання для підтвердження митної вартості товарів, таким чином, відсутність таких документів не дає можливості в повному обсязі перевірити усі складові митної вартості товарів та включення їх до ціни товару, суд зазначає таке.

Згідно пунктів 3.1 та 3.2 контракту поставка товару здійснюється на умовах DAP-(INCOTERMS 2020), якщо інше не буде визначено сторонами в рахунках (інвойсах). Вартість транспортних послуг сплачує продавець.

В інвойсі на товар зазначено, що поставка товар здійснюється на умовах DАР-Khmelnitskyi.

В митній декларації країни відправлення в графі 1401 зазначена умови поставки FCA PL NIEPOLOMICE, тобто місце знаходження відправника компанії Highway Automotive sp. z o.o.

Дану описку допустив польський брокер при заповненні декларації. Компанія Highway Automotive sp. z o.o. в листі вибачилася за описку і підтвердила, що фактично товар поставлявся на умовах DАР-Khmelnitskyi. Лист був наданий митному органу.

Дана описка не вплинула на митну вартість товару, про що свідчить і відсутність корегування відповідачем митної вартості товару через описку про умови поставки.

Крім того, Пунктом 2.6 контракту сторони передбачили надання знижок, розмір яких зазначається в рахунку (інвойсі), в якому постачальником зазначено про надання знижок на весь товар в розмірі 3%, що дорівнює 930,90 Євро.

Отже знижки надані відповідно до умов контракту і відображені в інвойсі відповідно до умов контракту.

Товар поставлявся не посередником, як помилково зазначає відповідач в спірному рішенні, а правонаступником дочірньої компанії виробника товарів, який перестав займатися

продажем запчастин для легкових товарів і тепер розпродає старий неліквідний запас продукції AVA за зниженими цінами, що повністю схвалено та підтримується виробником - AVA Benelux by що підтверджує листом компанія AVA Benelux by.

Митний орган не взяв до уваги роз`яснення AVA Benelux by щодо вартості товарів і прийняв незаконне рішення, штучно стверджуючи про відсутність доказів по формуванню такої ціни.

Постачальник товарів надав прайс-лист, де зазначена ринкова вартість товару і ця вартість кореспондується з інвойсом на товар з врахуванням знижки.

Товариство надало відповідачу реєстр видаткових накладних по реалізації спірних автозапчастин в Україні, який засвідчує реалізацію товару з врахуванням фактурної вартості ввезеного товару. Дану інформацію відповідач залишив без уваги.

Відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Митний орган у своєму рішенні зазначає, що митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (стаття 59 та 60 МКУ) з підстав відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні товари, що були оформлені у митному відношенні.

При прийнятті оскаржуваного рішення відповідач використав виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а на вже наявну в митного органу цінову інформацію.

Разом з тим, необхідно зазначити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.07.2022 у справі №814/2172/16.

Колегія суддів не заперечує право митного органу використовувати наявну в його інформаційних системах цінову інформацію під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості. Водночас наявність такої інформації та встановлення відмінності між заявленою декларантом митною вартістю і митною вартістю товарів за іншими митними оформленнями самі по собі не підміняють установленої МК України процедури визначення митної вартості та не звільняють митний орган від обов`язку обґрунтувати неможливість застосування основного методу.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару:

Як уже було зазначено, для митного оформлення імпортованого товару позивач надав документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

У свою чергу відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей в частині вартості товару, ознак підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за ці товари.

Крім того, посилання відповідача на заниження позивачем митної вартості товару суд відхиляє, оскільки формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості подібних товарів не може вважатися заниженням митної вартості і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, та не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.08.2021 у справі №821/1050/17.

У постановах від 09.10.2018 у справі №826/24835/15, від 24.01.2019 у справі №820/636/17, від 21.01.2020 у справі №812/2336/14, від 13.02.2020 у справі №810/1175/16, від 26.01.2021 у справі №826/13892/16 Верховний Суд виклав висновок, відповідно до якого інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки в інформаційній базі відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо можливих судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення.

Посилання апелянта на інформацію про пропозицію аналогічного товару на інтернет-ресурсі не доводить недостовірності ціни конкретної зовнішньоекономічної операції. Зазначена інформація відображає ціну пропозиції товару на відповідному інтернет-ресурсі, тоді як митним органом не обґрунтовано її порівнюваність з умовами спірної поставки щодо обсягу партії, рівня торгівлі, моменту продажу, комерційних умов та інших чинників ціноутворення. Тому така інформація могла враховуватися при здійсненні митного контролю, проте за встановлених обставин сама по собі не спростовує документально підтвердженої ціни операції.

Водночас, обґрунтовуючи визначене за резервним методом числове значення митної вартості, митний орган послався на митні декларації щодо попередніх митних оформлень та одночасно зазначив, що коригування на обсяг партії, умови поставки та комерційні умови не здійснювалися через відсутність інформації про їх вплив на рівень митної вартості. За таких обставин саме лише наведення номерів митних декларацій та визначеного за ними рівня митної вартості не усуває необхідності обґрунтувати порівнюваність відповідних операцій та числове значення митної вартості, визначене для оцінюваного товару.

При цьому колегія суддів враховує посилання відповідача на спрацювання автоматизованої системи управління ризиками та сформовані форми митного контролю. Водночас спрацювання системи управління ризиками є підставою для здійснення відповідних митних формальностей та поглибленої перевірки поданих декларантом документів, однак саме по собі не є доказом недостовірності заявленої митної вартості та не замінює передбачених статтями 53, 54, 55, 58 МК України підстав для невизнання митної вартості за ціною договору.

Отже, встановлені у справі обставини в сукупності не підтверджують наявності передбачених МК України підстав для відмови у визначенні митної вартості товарів за основним методом. Митним органом не доведено, що встановлені ним розбіжності після надання декларантом додаткових пояснень і документів унеможливлювали перевірку ціни, фактично сплаченої або такої, що підлягала сплаті за товар, а використане при застосуванні резервного методу числове значення митної вартості не отримало достатнього обґрунтування з огляду на характеристики та комерційні умови порівнюваних операцій. Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення про коригування митної вартості.

Оскільки картка відмови прийнята у зв`язку з невизнанням заявленої митної вартості та прийняттям рішення про її коригування, висновок суду першої інстанції про її протиправність також є правильним.

За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв`язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Хмельницької митниці залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Боровицький О. А. Курко О. П.