Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №120/17826/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/17826/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач - Савицька Н.В.

21 вересня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Савицької Н.В.

суддів: Драчук Т. О. Томчука А.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров`я України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Міністерства охорони здоров`я України, в якому просив визнати протиправною бездіяльність МОЗ України щодо пересилання скарги до Вінницької ОВА та не розгляду апаратом МОЗУ та зобов`язати відповідача провести розгляд скарги від 23.06.2025 з дотриманням вимог ст.18-19 ЗУ №393/96 за дистанційної участі позивача.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.06.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вказує про обгрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 23.06.2025 через Урядовий контакт центр звернувся зі скаргою на бездіяльність апарату МОЗ України, щодо неналежного розгляду скарги №КО-18608440.

Згідно змісту скарги від 23.06.2025, яка адресована Міністерству охорони здоров`я України, вбачається, позивач вказав, що розгляд його скарги про бездіяльність Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької обласної військової адміністрації №КО-18608440 не проведено вищою інстанцією, а саме апаратом МОЗ, у зв`язку з чим, ОСОБА_1 просить передати скаргу на розгляд до МОЗ для комісійного розгляду питання госпіталізації.

Листом від 14.07.2025 Міністерство охорони здоров`я України повідомило ОСОБА_1 , що розглянуло звернення від 23.06.2025 №КО-18975210, і надіслано звернення ОСОБА_1 для розгляду та вжиття визначених законодавством заходів реагування до Вінницької обласної військової адміністрації.

Позивач вказує на належний розгляд скарги та зазначає, що, всупереч вимог ст.7 Закону України №393/96, відповідач надіслав його скаргу знову до Вінницької обласної військової адміністрації, тобто, до органу на який він скаржився.

Не погоджуючись із такою позицією відповідача позивач звернувся до суду із цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що пересилання звернення до Вінницької обласної військової адміністрації здійснено відповідно до вимог частини третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян», а обставин, які б свідчили про порушення відповідачем вимог законодавства при розгляді звернення позивача, судом не встановлено.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу положень ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, забезпечення громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулюється Законом України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР.

Згідно з ст.1 Закону № 393/96-ВР громадяни мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст.3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Як передбачено ст.5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути усним чи письмовим.

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні «гарячі лінії» та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Відповідно до ч.4 ст.7 Закону № 393/96-ВР забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Згідно з ч.1, 4 ст.16 Закону № 393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Громадянин може подати скаргу особисто або через уповноважену на це іншу особу.

Як передбачено ст.18 Закону № 393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою, має право, зокрема: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Відповідно до ст.19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

- об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Згідно з ч.1 ст.20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

У даному випадку, як вже було встановлено судом вище, звернення ОСОБА_1 від 18.03.2025 № КО-18608440, що є предметом розгляду даної справи, прийнято МОЗ – 19.03.2025, та стосувалось скарг на дії саме Департаменту охорони здоров`я Вінницької обласної військової адміністрації. Тому, у відповідності до вимог, передбачених Законом України «Про звернення громадян» МОЗ було надіслано звернення ОСОБА_1 за належністю листом від 25.03.2025 № 25-04/К-4584/3917-зв до відповідного органу Вінницької обласної військової адміністрації, про що повідомлено громадянину, який подав звернення, тобто позивачеві.

Таким чином, порушені у скарзі питання стосувались дій/бездіяльності Департаменту охорони здоров`я, а МОЗ було надіслано його звернення саме до Вінницької обласної військової адміністрації, як до органу, якому підпорядковується Департамент, який є окремою юридичною особою.

Отже, колегія суддів вважає помилковими твердження апелянта про те, що відповідач безпідставно надіслав звернення до Вінницької ОВА для розгляду всіх питань по суті.

Матеріалами справи підтверджено, що пересилання звернення здійснено відповідно до компетенції органів державної влади та вимог статті 7 Закону України «Про звернення громадян». Передача звернення до органу нижчого рівня для розгляду по суті у межах його повноважень не є порушенням заборони, встановленої частиною четвертою статті 7 зазначеного Закону, оскільки звернення не було передано органу, дії якого оскаржуються для самостійного вирішення питання про власні дії, а спрямовано до компетентного суб`єкта для розгляду порушених питань.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції неповно встановив зміст його звернення та не врахував усіх заявлених у ньому вимог, є необґрунтованими. З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції дослідив зміст звернення у сукупності та правильно встановив його сутність. Отже, підстав вважати, що судом першої інстанції допущено неповне з`ясування обставин справи, не встановлено.

Щодо доводів про неналежний розгляд звернення та відсутність його фактичного вирішення, колегія суддів зазначає, що такі доводи також не знаходять підтвердження. Матеріалами справи підтверджено, що звернення позивача було передано до компетентного органу у строки, визначені Законом № 393/96-ВР. Саме по собі незадоволення заявника змістом відповіді не свідчить про порушення вимог Закону України «Про звернення громадян».

Апелянт у своїй апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується із рішенням суду від 04.06.2026 у справі № 120/17826/25, в розрізі предмету позову, оскільки оскаржував рішення КЕК ДОЗР ВОВА, а не діяльність як окремого чиновника.

Однак апеляційний суд зазначає, що позивач у своїй позовній заяві зазначає, що «23.06.2025 через Урядовий контакт центр я звернувся зі скаргою на бездіяльність апарату МОЗ, що не розглянули скаргу «КО-18608440». МОЗ було долучено з відзивом до матеріалів справи копії Реєстраційних карток звернення ОСОБА_1 від 18.03.2025 № КО-18608440 та від 10.05.2024 № О-17249311, у змісті яких відсутня вимога про оскарження рішення КЕК ДОЗР ВОВА.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з правовою оцінкою суду першої інстанції та фактично спрямовані на переоцінку встановлених обставин, однак не містять посилань на порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, і підстави для його скасування або зміни відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив правильний висновок щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Савицька Н.В.

Судді Драчук Т. О. Томчук А.В.