Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №560/15156/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/15156/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Печений Є.В.

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

21 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позов мотивований тим, що з дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 розміри посадових окладів, окладів за військовим званням осіб рядового і начальницького складу повинні визначатись шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 11.05.2022 по 12.05.2023 включно (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено станом на 01.01.2022 та 01.01.2023.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 11.05.2022 по 12.05.2023 включно (посадового окладу, окладу за військовим званням, нарахованих та виплачених за цей період щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що у спірний період посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача підлягали обчисленню шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти, а тому застосування відповідачем фіксованої розрахункової величини 1762 грн було протиправним.

II. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погодившись із цим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 пункт 4 постанови № 704 було викладено в редакції, яка передбачала застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 року. На думку відповідача, скасування пункту 6 постанови № 103 не створило підстав для щорічної зміни розрахункової величини.

Також скаржник посилається на пункт 3 розділу II Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII, яким заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату як розрахункову величину.

Окремо апелянт указує, що примітки до додатків 1 і 14 до постанови № 704 мають лише пояснювальний характер і не містять норм права. Щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відповідач зазначає, що така допомога виплачується за рапортом військовослужбовця, за наявності визначених підстав та в межах фонду грошового забезпечення.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

III. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Представник позивача звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою в якій просив нарахувати та виплатити позивачу, починаючи з 11 травня 2022 року по 12 травня 2023 року грошове забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званням у 2022-2023 роках шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум та з адвокатським запитом.

Листами від 04.08.2025 та від 11.08.2025 відповідач повідомив позивача про те, що при розрахунку грошового забезпечення позивача було використано прожитковий мінімум для працездатних встановленого осіб встановлений законом на 01 січня 2018 року у розмірі 1762,00 грн.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо обчислення та виплати грошового забезпечення за період з 11.05.2022 по 12.05.2023 із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 позивач звернувся до суду з цим позовом.

IV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах, установлених статтею 308 КАС України, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

В цій справі спір виник між сторонами щодо розрахункової величини, яка підлягала застосуванню для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача у 2022-2023 роках, а також похідних від них виплат.

Згідно з частинами другою-четвертою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні й одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця та виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, яка набрала чинності 1 березня 2018 року, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим званням згідно з додатком 14.

У первинній редакції пункту 4 постанови № 704 було встановлено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 пункт 4 постанови № 704 викладено в редакції, за якою розміри відповідних окладів визначалися шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 пункт 6 постанови № 103 визнано протиправним та скасовано. Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Крім того, починаючи з 1 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 у частині використання прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня 2018 року, не відповідало законам про Державний бюджет України на відповідний рік, якими розмір прожиткового мінімуму як базового державного соціального стандарту щороку змінювався.

За правилами частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України чи іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У постановах від 2 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21 та від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21 Верховний Суд сформував правовий висновок, відповідно до якого з 1 січня 2020 року під час визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями необхідно застосовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня відповідного календарного року.

Цей підхід підтверджено постановою судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24. Верховний Суд наголосив, що передбачений пунктом 4 постанови № 704 прожитковий мінімум, установлений законом на 1 січня календарного року, є державним соціальним стандартом, який забезпечує актуалізацію розміру грошового забезпечення з огляду на зміну цін та інфляційні процеси.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2022 року встановлено в розмірі 2481 грн, а статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1 січня 2023 року - 2684 грн.

За таких обставин відповідач мав визначати посадовий оклад і оклад за військовим званням позивача у спірний період шляхом множення відповідного прожиткового мінімуму на тарифні коефіцієнти, передбачені додатками 1 та 14 до постанови № 704. Застосування незмінної величини 1762 грн не відповідало правовому регулюванню, чинному у 2022-2023 роках.

Посилання апелянта на пункт 3 розділу II Закону № 1774-VIII не спростовує цього висновку. Наведеною нормою заборонено застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини. Натомість суд першої інстанції зобов`язав відповідача застосувати саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня відповідного року. Мінімальна заробітна плата чи її частина в резолютивній частині оскарженого рішення як розрахункова величина не визначена.

Доводи скаржника щодо ненормативного характеру приміток до додатків 1 і 14 також не впливають на вирішення спору, оскільки право позивача на перерахунок випливає насамперед із пункту 4 постанови № 704, застосованого з урахуванням законів про Державний бюджет України та правила частини третьої статті 7 КАС України, а додатки визначають відповідні тарифні коефіцієнти.

Колегія суддів відхиляє й аргументи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для призначення позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік.

Предметом цього спору не є первинне призначення такої допомоги. Оскарженим рішенням зобов`язано перерахувати лише ті щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, які у спірний період були нараховані та виплачені позивачу. Отже, рішення суду не покладає на військову частину обов`язку призначити виплату, права на яку позивач раніше не набув, і не підміняє встановленої Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України процедури звернення з рапортом.

Водночас складові грошового забезпечення, розмір яких обчислюється з посадового окладу, окладу за військовим званням або місячного грошового забезпечення, підлягають перерахунку внаслідок зміни базових величин, якщо такі виплати вже були нараховані та виплачені. Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом, зокрема, у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21.

Таким чином, суд першої інстанції повно встановив юридично значущі обставини та правильно визначив спосіб відновлення порушеного права позивача. Доводи апеляційної скарги зводяться до іншого тлумачення нормативного регулювання, якому суд першої інстанції надав належну правову оцінку, та не спростовують його висновків.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні у матеріалах справи докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.