Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №560/1544/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/1544/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Польовий О.Л.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

21 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Голового управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстензі Текстиль" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Екстензі Текстиль" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.11.2024 №27261/2201-0702.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Хмельницькій області від 04.11.2024 №27261/2201-0702 в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Екстензі Текстиль" розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 790200,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстензі Текстиль" судовий збір в розмірі 11852,43 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Хмельницькій області.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги податковий орган зазначив, що наданий позивачем пакет документів щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по податковій накладній не є достатнім для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, що стало підставою для прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, посадові особи Головного управління ДПС у Хмельницькій області провели документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Екстензі Текстиль" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн за червень 2024 року, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

За результатами перевірки складений акт від 30.09.2024 №21029/22-01-07-02-05/45045078, яким встановлені порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищене від`ємне значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2024 року в сумі 828609,00 грн.

На підставі висновків перевірки Головне управління ДПС в Хмельницькій області прийняло податкове повідомлення-рішення від 04.11.2024 №27261/2201-0702, яким зменшило ТОВ "Екстензі Текстиль" розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 828609,00 грн.

Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення до суду.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За приписами абзацу другого пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Абзацом першим пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені, зокрема, митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України.

Відповідно до пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Аналіз вказаних норм свідчить, що документом, що надає платнику податку право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі ввезення на митну територію України товару, є митна декларація, яка підтверджує сплату податку.

Такі висновки щодо застосування наведених норм права сформульовані Верховним Судом у постанові від 23.05.2024 у справі №420/17721/22, які в силу положень частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України суд враховує під час розгляду цієї справи.

Відповідно до матеріалів справи ТОВ "Екстензі Текстиль" в період з 01.08.2023 по 30.06.2024 здійснило імпорт товарів, що підтверджується вантажно-митними деклараціями форми IM-40 №UA400040/2023/027259 від 16.08.2023, №UA400040/2023/029584 від 05.09.2023, №UA400040/2023/031090 від 19.09.2023, №UA400040/2024/001942 від 23.01.2024, №UA400040/2024/003070 від 02.02.2024, №UA400040/2024/004300 від 13.02.2024, №UA400040/2024/005930 від 28.02.2024, №UA400040/2024/005930 від 28.02.2024, №UA400040/2024/006923 від 11.03.2024, №UA400040/2024/009751 від 02.04.2024, №UA400040/2024/012961 від 01.05.2024, №UA400040/2024/014991 від 25.05.2024, №UA500580/2023/000008 від 23.08.2023, №UA500580/2023/000012 від 28.08.2023, №UA500580/2023/000016 від 31.08.2023, №UA500580/2023/000049 від 10.09.2023, №UA500580/2023/000095 від 21.09.2023, №UA500580/2023/000136 від 04.10.2023, №UA500580/2023/000173 від 17.10.2023, №UA500580/2023/000186 від 20.10.2023, №UA500580/2023/000203 від 25.10.2023, №UA500580/2023/000315 від 25.11.2023. Вказані митні декларації підтверджують сплату позивачем ПДВ під час імпорту товарів.

Саме митні декларації у цьому випадку є первинними та достатніми документами, які підтверджують як факт здійснення імпортних операцій, так і факт сплати податку, а відтак наявність у позивача права на формування податкового кредиту.

Доводи апеляційної скарги контролюючого органу щодо ненадання позивачем інших первинних документів не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит, оскільки Податковий кодекс України прямо визначає митну декларацію як самостійний та достатній документ для підтвердження такого права у разі імпорту товарів.

Відтак, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що за наявності належно оформлених митних декларацій, що підтверджують сплату податку, відсутні правові підстави для невизнання податкового кредиту позивача за відповідними операціями.

Таким чином, висновки контролюючого органу про завищення податкового кредиту на суму 13267943,00 грн є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам податкового законодавства.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складання відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до матеріалів справи ТОВ "Екстензі Текстиль" у період з 01.08.2023 по 30.06.2024 здійснювало реалізацію товарів, ввезених на митну територію України на підставі зазначених вище вантажно-митних декларацій форми IM-40, кінцевим споживачам.

Згідно з підпунктом "б" пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України у позивача виникли податкові зобов`язання на загальну суму 12439334,00 грн.

Як зазначено вище факт придбання товарів позивачем підтверджений належним чином оформленими митними деклараціями, які відповідно до пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України є самостійними та достатніми документами, що підтверджують сплату податку та право на формування податкового кредиту.

Водночас подальша реалізація таких товарів підтверджується податковими накладними, складеними позивачем та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені законодавством строки.

При цьому контролюючим органом в акті перевірки зазначив про відсутність порушень щодо строків реєстрації податкових накладних, що свідчить про їх прийняття та обробку в установленому порядку.

Факт реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних свідчить про їх прийняття контролюючим органом та підтверджує відображення позивачем відповідних податкових зобов`язань у встановленому законодавством порядку.

Тобто, контролюючий орган при реєстрації податкових накладних перевіряв господарські операції позивача з контрагентами щодо реалізації товарів та не виявив порушень податкового законодавства, що суперечить висновкам акта перевірки.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими висновки контролюючого органу про завищення позивачем податкових зобов`язань за період з 01.08.2023 по 30.06.2024 в сумі 12439334,00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 04.11.2024 №27261/2201-0702 в частині зменшення ТОВ "Екстензі Текстиль" розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 790200,00 грн є протиправним та обґрунтовано скасовано судом першої інстанції.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Голового управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Шидловський В.Б.

Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.