Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №686/14472/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 686/14472/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чевилюк З.А.

Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.

21 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Капустинського М.М. Шидловського В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

в травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Хмельницькій області про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Постановою інспектора взводу №2 роти №1 батальйону патрульної поліції з обслуговування Кам`янець-Подільського району Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Панчишена Андрія Руслановича від 04.05.2026 серії ЕНА №7135788 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 липня 2026 року відмовлено у задоволені позову про скасування постанови серії ЕНА №7135788 від 04.05.2026 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбачених ч.1 ст.126 КУпАП.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.05.2026 близько 12 год. 57 хв. на автодорозі Н-03 «Житомир-Чернівці» 235 км 500 м, в населеному пункті - с. Міцівці, екіпажом патрульної поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam ІІ LTI 20/20 (серійний номер ТС008385) було виявлено порушення Правил дорожнього руху України (ПДР) водієм транспортного засобу Opel Vivaro н.з. НОМЕР_1 , який рухався зі швидкістю 74 км/год., при дозволеній швидкості 50 км/год. в населеному пункті, тобто перевищуючи встановлене обмеження швидкості руху на 24 км/год., чим порушив п.12.4 ПДР України, після чого транспортний засіб було зупинено поліцейським.

Вказаний факт підтверджується долученим до відзиву фото- та відео доказами, на яких зафіксовано ТЗ Opel Vivaro н.з. НОМЕР_1 , що перевищив встановлені ПДР обмеження швидкісного режиму для населеного пункту (с. Міцівці), кутові координати: Широта: 49° 0' 19.65" N; Довгота: 26° 52' 35.29" E.

Поліцейський підійшов до водія автомобіля, представився належним чином, повідомив водію підстави зупинки, порушення швидкісного режиму в населеному пункті.

На вимогу поліцейського щодо пред`явлення посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії ОСОБА_1 відмовився, а тому внаслідок відмови водія пред`являти вказані документи, позивач порушив п. 2.4 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно ч. 1 ст. 126 КУпАП. Вказані обставини підтверджуються наявним відеозаписом з приладу TruCAM та реєстратору, закріпленому на форменому одязі поліцейського.

Інспектором взводу №2 роти №1 батальйону патрульної поліції з обслуговування Кам`янець-Подільського району Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Панчишеним Андрієм Руслановичем винесено постанову серії ЕНА №7135788 від 04.05.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, у зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України колегія суддів переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.

Так, згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України “Про дорожній рух”, установлюють Правила дорожнього руху України (далі ПДР України), затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року.

За правилами п.1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі ПДР України) учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з п.12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством України.

Положеннями розділу 33 “Дорожні знаки” ПДР України ( зі змінами ) визначено, що дорожній знак 5.76 позначає ділянки доріг, де може здійснюватися контроль за порушенням ПДР за допомогою спеціальних технічних та або технічних засобів.

При цьому, за нормами ч.4 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину - тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом п.6 ч.1 ст.1 Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність” засоби вимірювальної техніки - це засоби вимірювань, вимірювальні системи, матеріальні міри, стандартні зразки та будь-які частини засобів вимірювань або вимірювальних систем, якщо ці частини можуть бути об`єктом спеціальних вимог та окремого оцінювання відповідності.

Слід також зазначити, що загальні правила застосування, зокрема, технічних приладів закріплені у статті 40 Закону України “Про Національну поліцію”.

Так, згідно з ч.1 ст.40 вказаного Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, яка працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, яка перебуває в чужому володінні.

Зазначеною нормою права передбачено можливість використання поліцією технічних засобів з виявлення та/або фіксації правопорушень, а також визначено можливі місця їх розміщення. Такі технічні засоби дозволено монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Під час розгляду справи встановлено, що 04.05.2026 близько 12 год. 57 хв. на автодорозі Н-03 «Житомир-Чернівці» 235 км 500 м, в населеному пункті - с. Міцівці, екіпажом патрульної поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam ІІ LTI 20/20 (серійний номер ТС008385) було виявлено порушення Правил дорожнього руху України (ПДР) водієм транспортного засобу Opel Vivaro н.з. НОМЕР_1 , який рухався зі швидкістю 74 км/год., при дозволеній швидкості 50 км/год. в населеному пункті, тобто перевищуючи встановлене обмеження швидкості руху на 24 км/год., чим порушив п.12.4 ПДР України, після чого транспортний засіб було зупинено поліцейським.

Дана обставина встановлена з фото -, відео - доказів, зафіксованих лазерним вимірювачем швидкості TruCam LTІ 20/20 №ТС008385, який здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Колегією суддів встановлено, що правомірність використання поліцейським технічного приладу вимірювання швидкості TruCam ІІ LTI 20/20, підтверджується наявним в матеріалах справи сертифікатом відповідності №UA.TR.001 22 054-20 від 23.12.2020 p. (а.с.49-50), копією сертифікату перевірки типу від 26 грудня 2018 року (а.с.47-48), копією свідоцтва про повірку від 04.11.2025 р. №22-01/35134 (а.с.46), копією експертних висновків від 15.12.2023 №04/05/02-1178/ВС1, №04/05/02-1179/ВС1 (а.с. 44-45).

При цьому, наявний у справі скриншот файлу з приладу TruCAM ІІ LTI 20/20 містить фотознімок, який був здійснений приладом TruCAM ІІ LTI 20/20, серійний номер ТС008385, та містить інформацію про те, що транспортний засіб позивача рухався 04.05.2026 близько 12 год. 57 хв. на автодорозі Н-03 «Житомир-Чернівці» 235 км 500 м, в населеному пункті - с. Міцівці зі швидкістю 74 км/год., при дозволеній швидкості 50 км/год. в населеному пункті.

Тобто, покази приладу TruCam ІІ LTI 20/20 оцінюються інспектором як доказ в розумінні статті 251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

При цьому доводи апелянта про неможливість встановити місце вчинення зафіксованого порушення спростовуються наявними у матеріалах справи фотоматеріалами. Зокрема, на відповідному зображенні відображено кутові координати місця фіксації транспортного засобу: широта 49° 0' 19.65" N, довгота 26° 52' 35.29" E, що дає можливість ідентифікувати та встановити конкретне місце, в якому здійснювалася фіксація швидкості руху транспортного засобу.

Таким чином, матеріали фотофіксації містять об`єктивні відомості, які дають змогу встановити не лише факт руху транспортного засобу та його швидкість, а й місце здійснення відповідного вимірювання.

Згідно з технічними характеристиками, прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості - "TruCAM" ІІ LTI 20/20, спроможний робити фото- та відеозйомку, а тому, його покази (дані) можливо розцінювати як достовірний доказ по справі.

За таких обставин, дослідивши долучені представником відповідача відео і фотознімки, зроблені інспектором ПП за допомогою приладу "TruCAM" LTI 20/20, яким безпосередньо і здійснюється вимірювання процесу порушення швидкісного режим, колегія суддів вважає, що ці фотознімки є належними і допустимими доказами, які повністю підтверджують факт вчинення позивачем спірного адміністративного правопорушення, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції стосовно аргументів позивача в частині відсутності відомостей про розміщення в межах населеного пункту знаку 5.76 "Фото-, відео фіксування порушень Правил дорожнього руху", колегія суддів враховує наступне.

Колегія суддів дійшла висновку, що дорожній знак 5.76 "Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху" передбачений у ситуації правопорушень, зафіксованих в автоматичному режимі (камер автофіксації), про що зазначено у п.5 Порядку функціонування системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2017 року №833, зміст якого наступний: "Інформування учасників дорожнього руху про фіксацію (фотозйомку або відеозапис) фактів адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху стаціонарними технічними засобами (приладами контролю) здійснюється не пізніше початку роботи таких технічних засобів (приладів контролю) на визначених місцях (ділянках вулично-дорожньої мережі) шляхом установлення відповідних дорожніх знаків на вулично-дорожній мережі, а також шляхом розміщення відповідних відомостей на офіційних веб-сайтах МВС та Національної поліції.

Наявність або відсутність дорожнього знаку 5.76 не звільняє водіїв від обов`язку виконувати вимоги ПДР щодо дотримання швидкості руху саме у населених пунктах.

Позивач також вказує на порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення та складання постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.

Оцінивши доводи апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів важає їх необгрунтованими з урахуванням наступного.

Відповідно до відеозапису з бодікамери, долученого відповідачем до відзиву на позовну заяву встановлено, що на місці зупинки позивачу були роз`яснені підстави зупинки, дотримання поліцейським порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення також підтверджується відеозаписом з бодікамери поліцейського, в постанові зазначено обставини справи та прилад за допомогою якого було здійснено фіксацію вчинення адміністративного правопорушення (а.с.59).

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на розбіжності у зазначенні технічного засобу, за допомогою якого здійснювалася фіксація порушення, у постанові та долучених до матеріалів справи фотоматеріалах, оскільки така розбіжність є очевидною технічною опискою.

Як встановлено з матеріалів справи, відомості, зазначені у постанові, та дані, що містяться у фотоматеріалах, дають можливість співставити технічний засіб, за допомогою якого здійснювалася фіксація швидкості, та встановити, що йдеться про один і той самий прилад.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що при складенні постанови відповідачем було допущено технічну описку, а саме помилково зазначено додатковий цифровий символ «0» у серійному номері технічного засобу.

При цьому зазначена описка не впливає на можливість ідентифікації технічного засобу, яким здійснено фіксацію порушення, та не свідчить про використання іншого приладу під час фіксації.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 КпАП України, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Щодо здійснення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП, колегія суддів зазначає, що з наявного в матеріалах справи відеозапису встановлено, що позивач, після зупинки транспортного засобу на законну вимогу поліцейського не пред`явив посвідчення водія та поліс обов`язкового страхування.

Суд зауважує, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. При цьому, таке право не пов`язується з обов`язком доводити, що зупинка транспортного засобу була законною.

Пунктом першим частини першої статті 35 Закону України «Про національну поліцію» передбачено право поліцейського зупинити транспортний засіб в разі, якщо водій порушив правила дорожнього руху.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Отже, матеріалами справи підтверджується вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП, а саме непред`явлення на законну вимогу працівника поліції посвідчення водія та поліс обов`язкового страхування.

Водночас суд апеляційної інстанції враховує, що за встановлених обставин позивачем вчинено два адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена статтею 122 та частиною першою статті 126 КУпАП.

Відповідно до статті 36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

У даному випадку за порушення вимог Правил дорожнього руху щодо перевищення встановленого обмеження швидкості руху та за невиконання вимоги поліцейського щодо пред`явлення документів позивач підлягає адміністративній відповідальності за відповідною частиною статті 122 та частиною першою статті 126 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому санкція частини першої статті 126 КУпАП передбачає накладення штрафу у розмірі 425 грн, що є більшим адміністративним стягненням порівняно зі стягненням, передбаченим за встановлене порушення за статтею 122 КУпАП.

Отже, з огляду на положення статті 36 КУпАП, при одночасному розгляді зазначених адміністративних правопорушень стягнення за менш серйозне правопорушення поглинається стягненням за більш серйозне правопорушення, а тому остаточному застосуванню до позивача підлягає адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн, передбачене частиною першою статті 126 КУпАП.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сапальова Т.В.

Судді Капустинський М.М. Шидловський В.Б.