Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №240/9228/23 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/9228/23

Головуючий у 1-й інстанції: Черняхович Ірина Едуардівна

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

21 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся в суд із позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування йому середнього заробітку на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.07.2021 у справі №240/1635/21 у розмірі 5894,60 гривень;

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на його користь 1988878,00 гривень доплати середнього заробітку, нарахованого на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.07.2021 у справі №240/1635/21.

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 10.03.2026 позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплатити ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 29.12.2017 до 28.01.2021 у розмірі 7322,49 гривень замість 7438,20 гривень.

Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 донарахувати та виплатити ОСОБА_1 частину недоплаченого середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 29.12.2017 до 28.01.2021 в розмірі 115,71 гривень. У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументами скарги зазначає, що суд першої інстанції невірно визначив розмір середнього заробітку, яка має складати 195872,60 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що судом першої інстанції розгляд справи проведено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, повно та всебічно досліджено наявні у справі докази та надано їм належну оцінку, а зроблені висновки у справі є правильними і законними.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 .

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 28.12.2017 №165 сержант ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас відповідно до підпунктом "б" пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", та з 28 грудня 2017 року був виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Однак, при звільненні з військової служби ОСОБА_1 не була виплачена грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року до 2017 року, у зв`язку із чим позивач змушений був звернутися до суду.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 у справі №240/6841/20 позов ОСОБА_1 було задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року до 2017 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;

- зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року до 2017 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Матеріалами справи підтверджується, що 29.01.2021 на виконання вказаного рішення суду військова частина НОМЕР_1 нарахувала та виплатила ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку в розмірі 7434,00 гривень. З урахуванням утриманого військового збору розмір зарахованої на картковий рахунок позивача грошової компенсації склав 7322,49 гривень.

Вважаючи, що у зв`язку із затримкою з ним повного розрахунку при звільненні (несвоєчасною виплатою грошової компенсації за невикористану відпустку) він має право на отримання середнього заробітку, позивач звернувся за захистом такого права до суду.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08.07.2021 у справі №240/1635/21 позов ОСОБА_1 було задоволено частково:

- визнано протиправним дії військової частини НОМЕР_1 щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки;

- зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 29.12.2017 до 28.01.2021 включно.

На виконання вказаного рішення суду у справі №240/1635/21 військова частина НОМЕР_1 нарахувала та виплатила ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 7322,49 гривень. З урахуванням утриманих податків та зборів, на картковий рахунок позивача був зарахований середній заробіток в розмірі 5894,60 гривень.

Позивач не погоджується із розміром виплаченого йому середнього заробітку та затримку розрахунку при звільненні та вважає, що такий розмір має складати 195872,60 гривень (173,80 грн (середньоденний заробіток) х 1127 (тривалість затримки повного розрахунку) = 195872,60 грн). У зв`язку із цим, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо періоду затримки розрахунку при звільненні, за який у відповідача виникає обов`язок випалити позивачу середнє грошове забезпечення, а також алгоритму розрахунку розміру середнього грошового забезпечення за цей період, колегія суддів враховує наступне.

Так, середній заробіток працівника згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення військовослужбовця обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці служби, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період.

Вирішуючи зазначений спір, суд першої інстанції враховував, що з 19.07.2022 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX від 01.07.2022, яким викладена в новій редакції стаття 117 КЗпП України. Цією нормою в редакції з 19.07.2022 передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Судом апеляційної інстанції також враховується, що Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22, відступаючи від попередніх позицій Верховного Суду щодо можливості зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення після 19.07.2022, зазначила, необхідно враховувати норми статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, які безпосередньо стосуються норм статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат.

З наданої військовою частиною НОМЕР_1 довідки від 22.12.2022 №1619/7559 встановлено, що розмір середньоденного грошового забезпечення позивача, розрахованого за два календарні місяці, що передували місяцю його звільнення (за жовтень та листопад 2017 року) становить 173,80 гривень.

Тривалість затримки з позивачем повного розрахунку становить 1127 календарних днів (з 29.12.2017 по 28.01.2021).

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, розрахований відповідно до Порядку №100, складає 195872,60 гривень (173,80 календарних дні х 173,80 грн = 195872,60 грн).

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23 дійшла висновку що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

При цьому, замість того, щоб здійснити математичний розрахунок цієї пропорції, суд першої інстанції помилково вважав, що у порівнянні із виплаченою із затримкою сумою грошової компенсації за невикористану відпустку в розмірі 7434,00 гривень, суму середнього заробітку в розмірі 195872,60 гривень не можна вважати співмірною, оскільки вона значно перевищує суму заборгованості.

Тобто, суд першої інстанції не здійснив жодного математичного розрахунку пропорції, чим прямо порушив сталу практику Верховного Суду, підмінивши поняття «співмірності» на просте порівняння двох сум (боргу та штрафу).

Також, перевіряючи правильність проведеного військовою частиною НОМЕР_1 розрахунку розміру середнього заробітку, суд першої інстанції невірно визначив істотність частки своєчасно невиплаченої грошової компенсації за невикористану відпустку в розмірі 7434,00 гривень.

Відповідно до правової позиції судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, викладену в постанові Верховного Суду від 30.11.2020 року у справі № 480/3105/19, співмірність визначається виключно як співвідношення (відсоток) невиплаченої суми до загального розміру всіх виплат, що належали працівникові при звільненні (де всі належні виплати — це 100%).

Для того, щоб вирахувати цей відсоток заборгованості і законно застосувати ст. 117 КЗпП України, суд першої інстанції був зобов`язаний встановити ключовий факт - загальний розмір належних позивачу при звільненні.

На виконання ухвали суду апеляційної інстанції військовою частиною надано довідки щодо нарахування утримання грошового забезпечення, які підтверджують, що в день звільнення позивачу були вчасно виплачені кошти у загальному розмірі 16383,49 грн.

Використовуючи формулу, встановлену Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, розрахунок середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача, має здійснюватися виключно у такій послідовності:

Виплачено вчасно при звільненні:16383,49 грн.

Сума боргу (компенсація відпустки УБД): 7434 грн.

Загальний розмір належних при звільненні виплат (100%): 16383,49 грн + 7434 грн = 23 817,49 грн.

Частка невиплачених коштів (пропорція боргу до всіх виплат): (7434 грн / 16383,49 грн) * 100% = 45,36 %.

Базовий розмір середнього заробітку за час затримки: 173,80 грн * 1127 днів = 195 872,60 грн.

Справедлива та співмірна сума до стягнення: 195 872,60 грн * 45,36 % = 88 847,81 грн.

Відтак, з урахуванням співмірності позивач має право на середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 29.12.2017 по 28.01.2021 в розмірі 88 847,81 гривень.

При цьому, матеріалами справи підтверджено, що на виконання рішенням суду від 08.07.2021 у справі №240/1635/21 військова частина НОМЕР_1 нарахувала та виплатила ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 29.12.2017 до 28.01.2021 в розмірі 7322,49 гривень.

Вказане свідчить, що при застосуванні принципу співмірності військова частина НОМЕР_1 здійснила невірний розрахунок та як наслідок недоплатила позивачу середній заробіток в розмірі 115,71 гривень (88 847,81 грн – 7322,49 грн = 81 525,32 грн).

Стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а.

Відповідно до пунктів 1 та 4 частини 1 статті 317 КАС України, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування або зміни рішення. У зв`язку з цим, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 у справі № 240/9228/23 підлягає зміні шляхом збільшення суми стягнення до 81 525,32 гривень.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року змінити виклавши абзац третій рішення суду наступного змісту:

"Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 частину недоплаченого середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 29.12.2017 до 28.01.2021 в розмірі 81 525 (вісімдесят одна тисяча п`ятсот двадцять п`ять) гривень 32 коп."

В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.