Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
Дата: 20 вересня 2026 р.
Справа: №240/22670/25
Суддя: Кузьмишин В.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/22670/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Наталія Миколаївна
Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.
21 вересня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
І. Описова частина.
1. Короткий зміст позовних вимог.
1.1 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 02.07.2025 №063550007166 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку на 6 років у відповідності до вимог статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
1.2 В обґрунтування позовних вимог вказала на протиправність відмови у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ у зв`язку з неврахуванням періодів її проживання у зоні гарантованого добровільного відселення.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
2.1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 3, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Житомирською обласною державною адміністрацією.
2.2 27.05.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
2.3 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області за принципом екстериторіальності розглянуто вказану заяву та за результатами її розгляду прийнято рішення від 02.07.2025 №063550007166 про відмову у призначенні пенсії.
У вказаному рішенні зазначено, що період постійного проживання (постійної роботи) позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 2 роки 4 місяці 6 днів.
До періодів проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано період навчання позивача з 01.09.1988 по 31.08.1992 у Житомирському державному педагогічному інституті ім. І.Франка. Також не враховано періоди проживання позивача у с. Тхорин під час зимових та літніх канікул, підтверджені довідкою від 08.05.2025 №1205, виданою Словечанською сільською радою Коростенського району Житомирської області за показами свідків.
2.4 Відповідно до довідки, виданої виконавчим комітетом Словечанської сільської ради, позивач була зареєстрована та проживала у с. Тхорин Коростенського (Овруцького) району Житомирської області з 26.04.1986 по 01.09.1988 та з 05.07.1993 року по даний час.
2.5 Відповідно до Переліку населених пунктів Житомирської і Київської областей, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року та розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12.01.1993 року, село Тхорин Коростенського (Овруцького) району Житомирської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
2.6 Згідно з архівною довідкою №67-К-103-2025/2025 від 10.03.2025 позивач у період з 01.09.1988 по 30.06.1993 навчалась у Житомирському державному університеті імені Івана Франка.
2.7 Страховий стаж становить 36 років 3 місяці 1 день.
2.8 Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом.
3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
3.1 Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
3.2 Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, оскільки станом на 01.01.1993 документально підтверджений період її постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення становить менше трьох років. Суд першої інстанції зазначив, що період навчання позивача у м. Житомирі не може бути зарахований до періоду постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки м. Житомир до відповідної зони не відноситься, а періодичні приїзди додому на канікули під час навчання не є підтвердженням факту постійного проживання у відповідній зоні.
4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
4.1 Позивач просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.
4.2 Відповідач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу.
ІІ. Мотивувальна частина.
1. Позиція апеляційного суду
Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків.
1.1 Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
1.2 Частиною третьою статті 55 Закону № 796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
1.3 Відповідно до абзацу 2 частини 4 ст. 26 Закону наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
1.4 Статтею 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
1.5 За змістом пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
1.6 У пункті 3 частини першої статті 14 Закону №796-XII визначено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
1.7 Згідно зі статтею 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
1.8 Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені статтею 55 Закону №796-XII.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 20 років страхового стажу.
Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.
При цьому, приміткою до цього пункту визначено, що початкова величина зниження пенсійного віку (3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
1.9 Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону (частина третя статті 55 Закону №796-XII).
1.10 При цьому, підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення.
1.11 Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 572/245/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17.
Крім того, у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі № 500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі № 460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі № 500/551/23 Верховний Суд також зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням, або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
1.12 На підставі викладеного, враховуючи наведені висновки та встановлений абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 перелік документів, що подається особою для призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку, суд зауважує, що наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII.
1.13 Як зазначалося вище, вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
1.14 Верховний Суд у постанові від 17 червня 2020 року справі №572/456/17, виходячи з того, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіоактивного забруднення, наголосив, що під час розгляду справи щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ потрібно перевірити, чи постійно проживав або постійно працював позивач у зоні гарантованого добровільного відселення.
1.15 Отже, виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення, зокрема, у зв`язку із постійним проживанням (роботою) у такій місцевості, з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини.
1.16 Як встановлено судом першої інстанції, позивач була зареєстрована та проживала у с. Тхорин Коростенського (Овруцького) району Житомирської області з 26.04.1986 по 01.09.1988 та з 05.07.1993 по теперішній час.
1.17 Водночас, відповідно до архівної довідки №67-К-103-2025/2025 від 10.03.2025, у період з 01.09.1988 по 30.06.1993 позивач навчалася у Житомирському державному педагогічному інституті імені І. Франка, який розташований у м. Житомирі та не віднесений до зони гарантованого добровільного відселення.
1.18 При цьому ОСОБА_1 посилалася на проживання у с. Тхорин у періоди канікул під час навчання, на підтвердження чого надала довідку Словечанської сільської ради №1205 від 08.05.2025, видану на підставі показань свідків.
1.19 Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що перебування позивачки у с. Тхорин під час канікул у період навчання не підтверджує факту її постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення.
1.20 За таких обставин, оскільки належного підтвердження необхідного трирічного періоду проживання або роботи позивачки у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не надано, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 02.07.2025 №063550007166 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку.
2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
2.1. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення.
2.2. Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, а рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
2.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315, статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua