Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №560/1907/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/1907/25

Головуючий у 1-й інстанції: Драновський Я.В.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

21 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Головного управління ДПС у Хмельницькій області та Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 вересня 2024 року №0237990705.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 30 вересня 2024 року №0237990705 у частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 811 369,08 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь позивача 6 490,95 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, апеляційні скарги подали позивач, відповідач та третя особа.

Головне управління ДПС у Хмельницькій області в апеляційній скарзі просить скасувати рішення в частині задоволення позову на суму 811 369,08 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Наполягає, що штрафну санкцію у сумі 895 236,08 грн застосовано правомірно, оскільки згідно з формою ведення обліку товарних запасів за серпень 2024 року переміщення чи вибуття отриманого на комісію товару до початку перевірки не відбувалося, реалізації товару із застосуванням програмного реєстратора розрахункових операцій з фіскальним номером 4000928558 не встановлено, а тому весь товар, отриманий за актами приймання-передачі, на момент перевірки перебував у місці здійснення господарської діяльності.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову щодо штрафних санкцій у розмірі 83 867,00 грн та просить ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Позивач наполягає, що договір комісії, акти приймання-передачі товарів та форма ведення обліку товарних запасів є належними документами, що підтверджують облік та походження товарів, а товари, зазначені в акті зняття залишків, відображені в актах приймання-передачі та формі обліку.

Головне управління ДПС у Рівненській області в апеляційній скарзі просить скасувати рішення в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення про відмову в позові повністю.

Зазначає, що позивачем на початок перевірки не надано належних первинних документів, які підтверджують облік та походження товарів, зокрема документів, передбачених Правилами комісійної торгівлі непродовольчими товарами №37 та Інструкцією №343.

Позивач подав відзиви на апеляційні скарги контролюючих органів, у яких просить залишити їх без задоволення.

Головне управління ДПС у Хмельницькій області у відзиві на апеляційну скаргу позивача просить залишити її без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзивів у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а апеляційні скарги Головного управління ДПС у Хмельницькій області та Головного управління ДПС у Рівненській області – залишенню без задоволення, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування та здійснює у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , роздрібну торгівлю технічно складними побутовими товарами, що підлягають гарантійному ремонту.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 02 серпня 2024 року №1927-П проведено фактичну перевірку зазначеного господарського об`єкта, за результатами якої складено акт від 14 серпня 2024 року №12400/ж5/17-00-07-05-17/ НОМЕР_1 .

Матеріали перевірки відповідно до пункту 1.6.3.4 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДПС України від 04 вересня 2020 року №470, передано Головному управлінню ДПС у Хмельницькій області для реалізації в установленому порядку.

За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення ФОП ОСОБА_1 пункту 12 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у зв`язку з ненаданням документів, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходилися у місці їх продажу.

На підставі статті 20 Закону №265/95-ВР Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 вересня 2024 року №0237990705 про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у сумі 895 236,08 грн.

Не погодившись із цим рішенням, позивач звернувся до суду.

Фактичну перевірку розпочато 05 серпня 2024 року о 12 годині 24 хвилини, що зафіксовано у пункті 1.1 акта перевірки та підтверджується направленнями на перевірку від 02 серпня 2024 року, з якими представника позивача ознайомлено 05 серпня 2024 року о 12 годині 24 хвилини.

Матеріалами справи підтверджується наявність договору комісії №ДМ-01-08-24-СН від 01 серпня 2024 року, укладеного між комітентом – фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та комісіонером – фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , а також актів приймання-передачі товарів:

- від 01 серпня 2024 року – на 886 одиниць товару загальною вартістю 821 238,00 грн;

- від 05 серпня 2024 року – на 20 одиниць товару загальною вартістю 43 930,00 грн;

- від 06 серпня 2024 року – на 28 одиниць товару загальною вартістю 30 068,08 грн.

Позивачем також велася форма обліку товарних запасів за серпень 2024 року щодо відповідної господарської одиниці, до якої внесено записи про надходження товарів на загальну суму 895 236,08 грн.

Матеріали перевірки свідчать, що під час перевірки позивачем надавалися контролюючому органу договір комісії, акти приймання-передачі товару та форма ведення обліку товарних запасів.

Крім того, копії відповідних документів позивач направив контролюючому органу цінним листом з описом вкладення 14 серпня 2024 року, тобто в останній день проведення фактичної перевірки, про що зазначав і у запереченнях від 06 вересня 2024 року на акт перевірки.

При цьому зі змісту самого акта перевірки вбачається, що контролюючий орган не заперечував існування договору комісії та додатків до нього, однак вважав такі документи недостатніми для підтвердження належного обліку та походження товару.

Отже, спір у цій частині стосується насамперед юридичної достатності наданих документів для цілей товарного обліку, а не лише факту їх фізичного ненадання контролюючому органу.

Водночас акт приймання-передачі від 06 серпня 2024 року №3 складений після фактичного початку перевірки, а відповідний запис до форми обліку внесено 06 серпня 2024 року.

Проте ця обставина не має визначального значення для вирішення спору, оскільки жоден із товарів, фактичну наявність яких контролюючий орган зафіксував актом зняття залишків від 05 серпня 2024 року на загальну суму 83 867,00 грн, не належить до товарів, переданих за актом від 06 серпня 2024 року.

Контролюючим органом 05 серпня 2024 року складено акт зняття залишків технічно складних побутових товарів, згідно з яким загальна вартість товару, фактично наявного у місці продажу, становила 83 867,00 грн.

Таким чином, саме контролюючий орган під час фактичної перевірки визначив перелік та вартість товарів, які фактично знаходилися у господарському об`єкті на момент перевірки.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, саме контролюючий орган повинен довести сукупність фактичних і правових обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування до суб`єкта господарювання відповідної фінансової санкції.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, а також надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи у паперовій або електронній формі, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу.

Статтею 20 Закону №265/95-ВР передбачено, що до суб`єктів господарювання, які здійснюють реалізацію товарів, не облікованих у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2021 року №496.

Відповідно до пункту 2 розділу I Порядку №496 первинними документами є опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

Отже, перелік первинних документів, наведених у Порядку №496, не є вичерпним.

Згідно з пунктами 1, 2 розділу II Порядку №496 облік товарних запасів здійснюється шляхом постійного внесення до форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку, а внесення даних щодо надходження товарів здійснюється до початку їх реалізації.

Системний аналіз пункту 12 статті 3 та статті 20 Закону №265/95-ВР свідчить, що застосування передбаченої статтею 20 фінансової санкції вимагає встановлення конкретного складу правопорушення та його предмета.

Розмір фінансової санкції безпосередньо пов`язаний із вартістю саме тих товарів, щодо яких контролюючим органом установлено порушення порядку обліку або відсутність документів, що підтверджують їх облік.

Тому визначення розміру санкції не може ґрунтуватися на припущенні про наявність у місці продажу всіх товарів, які у певний період надходили суб`єкту господарювання.

Контролюючий орган повинен встановити, які конкретно товари фактично знаходилися у місці продажу на момент перевірки, їх вартість та відсутність належного обліку саме цих товарів.

На необхідності встановлення фактичного переліку товарів, які перебували у місці продажу, та дослідження документів щодо саме таких товарів Верховний Суд наголошував, зокрема, у постановах від 27 грудня 2023 року у справі №280/1998/23, від 07 лютого 2024 року у справі №280/6422/22, від 18 червня 2025 року у справі №280/2502/24, від 30 липня 2025 року у справі №380/6314/24 та від 08 січня 2026 року у справі №140/844/25.

При цьому у справі №140/844/25 Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, окремо звернув увагу на необхідність повного встановлення відповідних фактичних обставин.

Подібний підхід до застосування пункту 12 статті 3 та статті 20 Закону №265/95-ВР простежується також у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2026 року у справі №420/36506/24, від 26 травня 2026 року у справі №380/24726/24, від 03 червня 2026 року у справах №380/21382/24 та №380/23922/24, від 18 червня 2026 року у справі №380/3691/25.

Колегія суддів також враховує, що суд під час перевірки законності індивідуального акта суб`єкта владних повноважень повинен оцінювати наявність саме тих фактичних та юридичних підстав, які були покладені суб`єктом владних повноважень в основу прийнятого ним рішення.

Суд не повинен замінювати встановлений контролюючим органом склад правопорушення іншим порушенням або самостійно конструювати іншу фактичну підставу для застосування фінансової відповідальності.

Застосовуючи наведене правове регулювання до встановлених обставин цієї справи, колегія суддів виходить із такого.

Контролюючим органом не встановлено конкретної розрахункової операції з реалізації ФОП ОСОБА_1 товару, не облікованого у встановленому порядку.

ГУ ДПС у Хмельницькій області обґрунтовує правомірність визначення санкції виходячи із загальної вартості товарів 895 236,08 грн тим, що у формі обліку товарних запасів не було відображено їх вибуття, а через програмний реєстратор розрахункових операцій з фіскальним номером 4000928558 реалізацію відповідного товару не встановлено.

Однак відсутність запису про вибуття товару сама по собі не є доказом його фактичного знаходження уконкретному місці продажу на момент проведення перевірки.

Так само відсутність відомостей про реалізацію товару через конкретний програмний реєстратор розрахункових операцій не доводить фізичної наявності всього раніше отриманого товару у відповідному господарському об`єкті.

Натомість контролюючий орган безпосередньо під час перевірки здійснив зняття фактичних залишків товарів та зафіксував їх в акті від 05 серпня 2024 року.

Згідно з цим актом у місці продажу знаходився товар загальною вартістю 83 867,00 грн.

Отже, власні матеріали перевірки контролюючого органу спростовують його припущення про фактичне знаходження у місці продажу товару на всю суму 895 236,08 грн.

Різниця між загальною вартістю товарів, відображених у документах про їх надходження, – 895 236,08 грн та вартістю фактичного залишку, встановленого контролюючим органом, – 83 867,00 грн становить 811 369,08 грн.

Щодо товарів на суму 811 369,08 грн контролюючий орган не довів їх фактичного знаходження у місці продажу на момент перевірки.

Тому відсутні правові підстави включати їх вартість до бази визначення фінансової санкції за статтею 20 Закону №265/95-ВР.

У цій частині суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення.

Разом із тим необхідно окремо оцінити правомірність застосування фінансової санкції щодо товару вартістю 83 867,00 грн, фактичну наявність якого у місці продажу встановив сам контролюючий орган.

Акт зняття залишків від 05 серпня 2024 року містить 35 товарних позицій, зокрема бездротові зарядні пристрої, повербанки, кабелі та блоки живлення, на загальну суму 83 867,00 грн.

Зіставлення найменувань, кількості та вартості товарів, зазначених в акті зняття залишків, із відомостями актів приймання-передачі за договором комісії свідчить, що товари, фактичну наявність яких установив контролюючий орган, відображені в актах приймання-передачі від 01 серпня 2024 року та 05 серпня 2024 року.

Водночас жодна із зазначених в акті зняття залишків товарних позицій не відноситься до товарів, переданих за актом приймання-передачі від 06 серпня 2024 року.

Отже, акт від 06 серпня 2024 року, складений після початку фактичної перевірки, не є документом, на якому ґрунтується висновок про облік товарів вартістю 83 867,00 грн, фактично встановлених контролюючим органом 05 серпня 2024 року.

Акти приймання-передачі товарів містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати комітента та комісіонера, дату відповідної господарської операції, найменування, кількість та вартість товару.

За своїм змістом такі документи відповідають ознакам первинного документа, визначеним пунктом 2 розділу I Порядку №496.

При цьому Порядок №496 не встановлює вичерпного переліку можливих первинних документів та прямо допускає використання інших документів, якщо вони містять реквізити, достатні для ідентифікації відповідної господарської операції та товару.

Верховний Суд у постановах від 30 липня 2025 року у справі №380/6314/24, від 07 квітня 2026 року у справі №420/36506/24, від 26 травня 2026 року у справі №380/24726/24, від 03 червня 2026 року у справах №380/21382/24 та №380/23922/24 виходив із необхідності оцінки актів приймання-передачі товарів у сукупності з формою ведення обліку товарних запасів та іншими обставинами конкретної справи.

У постанові від 18 червня 2026 року у справі №380/3691/25 Верховний Суд також звернув увагу на те, що наведений у Порядку №496 перелік первинних документів не є вичерпним, а значення має наявність у відповідному документі реквізитів, які дозволяють ідентифікувати учасників операції, дату операції, найменування, кількість та вартість товару.

За таких обставин твердження контролюючих органів про те, що акти приймання-передачі товарів за договором комісії в принципі не можуть підтверджувати товарний облік у розумінні Порядку №496, є необґрунтованим.

Посилання контролюючих органів на постанови Верховного Суду України від 15 грудня 2015 року у справі №21-4266а15 та від 19 квітня 2016 року у справі №21-4985а15 не спростовують такого висновку.

У цій справі підтвердження товарного обліку ґрунтується не на самому лише договорі комісії, а на сукупності форми ведення обліку товарних запасів та первинних документів – актів приймання-передачі товару, на підставі яких відповідні відомості внесені до форми обліку.

Колегія суддів також відхиляє доводи Головного управління ДПС у Рівненській області про необхідність надання позивачем квитанцій, комітентських карток та товарних ярликів, передбачених Правилами комісійної торгівлі непродовольчими товарами №37 та Інструкцією №343.

Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2025 року у справі №600/5677/24-а, направляючи справу на новий розгляд, звернув увагу на необхідність розмежування предмета правового регулювання Порядку №496, Інструкції №343 та Правил №37.

Інструкція №343 регулює порядок оформлення операцій при здійсненні комісійної торгівлі, а Правила №37 – порядок здійснення такої торгівлі.

Натомість спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає порядок ведення обліку товарних запасів фізичними особами-підприємцями для цілей пункту 12 статті 3 та статті 20 Закону №265/95-ВР, є Порядок №496.

Тому можливе недотримання суб`єктом господарювання окремих вимог нормативно-правових актів, які регулюють порядок здійснення комісійної торгівлі, саме по собі не утворює складу правопорушення, відповідальність за яке встановлена статтею 20 Закону №265/95-ВР.

Для застосування саме цієї фінансової санкції контролюючий орган повинен довести обставини, визначені диспозицією статті 20 Закону №265/95-ВР.

Посилання Головного управління ДПС у Рівненській області на постанови Верховного Суду від 23 липня 2020 року у справі №809/786/16, від 18 грудня 2018 року у справі №813/3621/17, від 04 червня 2019 року у справі №809/886/19, від 11 січня 2024 року у справі №420/12275/22, від 27 серпня 2024 року у справі №300/2879/22 та від 30 вересня 2025 року у справі №520/22949/24 не спростовують наведених висновків, оскільки фактичні обставини цих справ щодо наявності, змісту та часу надання документів, якими підтверджувався товарний облік, не є тотожними обставинам цієї справи.

Колегія суддів окремо звертає увагу на неприпустимість підміни предмета фактичної перевірки дослідженням реальності господарських операцій за договором комісії.

З`ясування джерел походження товару у комітента, документального підтвердження набуття комітентом права власності на товар та інших обставин господарських операцій комітента не є тотожним установленню факту ведення або неведення ФОП ОСОБА_1 товарного обліку відповідно до Порядку №496.

На необхідності розмежування цих питань Верховний Суд звертав увагу, зокрема, у постановах від 18 червня 2025 року у справі №280/2502/24, від 03 червня 2026 року у справі №380/23922/24 та від 18 червня 2026 року у справі №380/3691/25.

Отже, претензії контролюючого органу до документального підтвердження походження товару у комітента або реальності окремих операцій за договором комісії не можуть самі по собі слугувати підставою для застосування до комісіонера фінансової санкції за статтею 20 Закону №265/95-ВР за відсутності доведеного порушення встановленого порядку товарного обліку.

Матеріали справи свідчать, що товари на суму 83 867,00 грн, фактичну наявність яких у місці продажу встановив сам контролюючий орган, були відображені у товарному обліку на підставі первинних документів, які за своїм змістом відповідають вимогам Порядку №496.

Контролюючим органом також не встановлено жодної конкретної операції з реалізації товару, який не був відображений у товарному обліку.

Таким чином, щодо товарів на суму 83 867,00 грн відсутні належні та достатні докази складу правопорушення, передбаченого статтею 20 Закону №265/95-ВР.

У сукупності наведене свідчить про таке.

Щодо товарів вартістю 811 369,08 грн контролюючий орган не довів їх фактичного знаходження у місці продажу на момент перевірки.

Щодо товарів вартістю 83 867,00 грн, фактичну наявність яких у місці продажу встановлено контролюючим органом, матеріалами справи підтверджено ведення позивачем товарного обліку на підставі первинних документів, що відповідають вимогам Порядку №496.

Реалізації конкретного товару, який не був відображений у встановленому порядку в товарному обліку, контролюючим органом не встановлено.

Отже, Головне управління ДПС у Хмельницькій області не виконало встановленого частиною другою статті 77 КАС України обов`язку довести правомірність застосування до позивача фінансової санкції у будь-якій частині визначеної суми 895 236,08 грн.

Тому податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 30 вересня 2024 року №0237990705 є протиправним та підлягає скасуванню в повному обсязі.

Суд першої інстанції правильно встановив відсутність підстав для застосування штрафної санкції у розмірі 811 369,08 грн, оскільки контролюючим органом не доведено фактичного знаходження відповідного товару у місці продажу.

Водночас суд першої інстанції помилково виходив із того, що договір комісії та складені на його виконання акти приймання-передачі товарів не можуть бути належними документами, що підтверджують товарний облік у розумінні Порядку №496.

Оскільки неправильність окремих мотивів суду першої інстанції не призвела до неправильного вирішення спору в частині задоволених позовних вимог щодо 811 369,08 грн, підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій частині немає.

Належна правова оцінка відповідних обставин та норм матеріального права наведена судом апеляційної інстанції у цій постанові.

У зв`язку з цим апеляційні скарги Головного управління ДПС у Хмельницькій області та Головного управління ДПС у Рівненській області задоволенню не підлягають.

Водночас висновок суду першої інстанції про правомірність застосування до позивача фінансової санкції у розмірі 83 867,00 грн не відповідає встановленим обставинам справи та ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки товари, фактичну наявність яких у місці продажу контролюючий орган встановив на суму 83 867,00 грн, були відображені у товарному обліку на підставі належних первинних документів, а доказів реалізації позивачем необлікованого товару контролюючим органом не надано, правових підстав для застосування фінансової санкції за статтею 20 Закону №265/95-ВР у цій частині також не було.

Отже, встановлені у справі обставини свідчать не лише про неправильне визначення контролюючим органом розміру фінансової санкції, а про відсутність передбачених законом підстав для її застосування в цілому.

Питання наявності підстав для призначення та проведення фактичної перевірки було вирішено судом першої інстанції.

Оскільки відповідні висновки суду першої інстанції позивачем в апеляційній скарзі не оскаржуються, а апеляційні скарги контролюючих органів не містять доводів, які вимагали б перегляду цих висновків, вони не потребують повторної правової оцінки судом апеляційної інстанції у межах цього апеляційного перегляду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині.

Згідно з пунктами 3, 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки обставини справи встановлені в обсязі, достатньому для вирішення спору, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року в частині відмови у задоволенні позову щодо штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 83 867,00 грн підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Судом першої інстанції на користь позивача стягнуто 6 490,95 грн судового збору із загальної суми 7 161,89 грн, сплаченої за подання позовної заяви відповідно до платіжної інструкції №1 від 14 лютого 2025 року.

У зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі позивачу підлягає додатковому відшкодуванню невідшкодована частина судового збору за подання позовної заяви у розмірі 670,94 грн (7 161,89 грн – 6 490,95 грн).

За подання апеляційної скарги в частині оскарження рішення суду першої інстанції щодо 83 867,00 грн позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 453,44 грн.

Отже, на користь ФОП ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області додатково підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі 2 124,38 грн, з яких 670,94 грн – невідшкодована частина судового збору за подання позовної заяви та 1 453,44 грн – судовий збір за подання апеляційної скарги.

Судові витрати Головного управління ДПС у Хмельницькій області та Головного управління ДПС у Рівненській області, понесені у зв`язку з поданням ними апеляційних скарг, розподілу на їх користь не підлягають.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Хмельницькій області та Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

3. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 30 вересня 2024 року №0237990705 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 83 867,00 грн.

4. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 30 вересня 2024 року №0237990705 в частині застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 83 867,00 грн.

6. В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року залишити без змін.

7. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області судовий збір у розмірі 2 124 (дві тисячі сто двадцять чотири) гривні 38 копійок.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Боровицький О. А. Курко О. П.