Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №560/13978/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/13978/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Печений Є.В.

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

21 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Курка О. П. Ватаманюка Р.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення штрафу.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.01.2025 у справі № 560/9428/24 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №222030027424 від 15.05.2024. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період з 22.07.1983 по 14.02.2002. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 08.05.2024. Стягнуто на користь ОСОБА_1 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

У подальшому державним виконавцем постановою від 16.03.2026 відкрито виконавче провадження № 80494541 та зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів. Копію постанови направлено боржнику до виконання, а стягувачу - до відома.

Листом від 18.05.2026 № 2200-0903-8/38332, який надійшов до органу державної виконавчої служби 21.05.2026, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило про виконання рішення суду. Водночас державний виконавець дійшов висновку, що рішення виконано лише частково та не у спосіб і порядку, визначених виконавчим документом, оскільки пенсію боржником нараховано, однак її виплату у повному обсязі не здійснено, а заборгованість, яка виникла внаслідок перерахунку, не погашено.

За таких обставин державним виконавцем 01.07.2026 винесено постанову ВП № 80494541 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області штрафу у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду.

Вважаючи зазначену постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій є Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно зі статтею 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до положень пункту першого частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною шостою статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII).

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії визначена положеннями ст.75 Закону №1404-VIII.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

За умовами ч. 2 ст. 75 Закону №1404-VIII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, вказаною нормою встановлено визначальну ознаку для накладення на боржника штрафу, а саме не виконання рішення суду без поважних причин. При цьому, поважними, в розумінні Закону України "Про виконавче провадження", можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Так, оскаржувана постанова про накладення штрафу від 01.07.2026 ВП № 80494541 винесена саме з огляду на висновки державного виконавця про невиконання виконавчого листа у справі №560/9428/24 Хмельницьким окружним адміністративним судом, з чим позивач не погоджується.

Відтак, у межах заявленого спору слід необхідно встановити факт виконання чи невиконання виконавчого листа №560/9428/24 виданого Хмельницьким окружним адміністративним судом.

Суд наголошує, що судове рішення підлягає виконанню у спосіб та у порядку визначеними таким рішенням. Якщо судове рішення є незрозумілим сторонам у справі або державному виконавцю останні наділені правом на звернення до суду з відповідною заявою в порядку визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.01.2025 у справі № 560/9428/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зараховано ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 22.07.1983 по 14.02.2002, призначено пенсію за віком з 08.05.2024 та здійснено її нарахування. Розмір призначеної пенсії після проведеного перерахунку становив 7088,47 грн. Крім того, боржником проведено розрахунок суми доплати, що підлягає виплаті на виконання рішення суду за період з 08.05.2024 по 30.04.2026, яка становить 171327,20 грн, а також здійснено часткову виплату нарахованих сум за окремі періоди. Водночас у самому розрахунку зазначено, що решта доплати підлягає виплаті лише при надходженні відповідного фінансування, а подальша виплата пенсії, нарахованої на виконання рішення суду, здійснюватиметься в межах затверджених бюджетних призначень пропорційно виділеним бюджетним асигнуванням.

Отже, наведені обставини свідчать, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області фактично виконано рішення суду лише в частині зарахування страхового стажу, призначення та нарахування пенсії, тоді як виплату пенсії та нарахованої заборгованості у повному обсязі на момент винесення оскаржуваної постанови не здійснено. При цьому позивач не надав ні державному виконавцю, ні суду належних і допустимих доказів фактичного виконання рішення суду в повному обсязі. Навпаки, поданий самим позивачем розрахунок підтверджує, що частина нарахованих сум залишалася невиплаченою та підлягала виплаті лише після надходження відповідного фінансування, тобто свідчить про відсутність фактичного виконання рішення суду в повному обсязі. За таких обставин суд доходить висновку, що станом на дату прийняття оскаржуваної постанови боржником не було забезпечено повного виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.01.2025 у справі №560/9428/24, у зв`язку з чим державний виконавець, діючи в межах наданих йому повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження», правомірно застосував до боржника передбачений статтями 63, 75 цього Закону захід відповідальності у вигляді накладення штрафу.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводі, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А.

Судді Курко О. П. Ватаманюк Р.В.