Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №560/20164/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/20164/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

21 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.11.2017 по 19.01.2023 та зобов`язання вчинити дії.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 03.02.2026позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.11.2017 по 19.01.2023.

Зобов`язав Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.11.2017 по 19.01.2023 в сумі 98192 (дев`яносто вісім тисяч сто дев`яносто дві) грн 80 коп. з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 560/20164/25 частково та ухвалити нове рішення в частині стягнення з Головного управління середнього заробітку в розмірі 57237,20 грн.

Вважає, що враховуючи останню позицію Верховного Суду, сума середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 19.07.2022 по 23.11.2025 має складати 5 584,85 грн (251,57 грн. * 185 календарних дні * 0,120)

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач проходив службу у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області. Наказом Головного управління від 10.11.2017 №936 позивача звільнено зі служби цивільного захисту.

07.10.2025 року набрало законної сили рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 560/19345/24 від 27 січня 2025 року за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, яким зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 10.11.2017 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду № 560/19345/24 від 27 січня 2025 року, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області було виплачено належне позивачу грошове забезпечення 23.11.2025 року в розмірі 51783,37 грн, що підтверджується випискою з карткового рахунку.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з урахуванням рішення суду у справі №560/19345/24 від 27 січня 2025 року, звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо періоду затримки розрахунку при звільненні, за який у відповідача виникає обов`язок випалити позивачу середнє грошове забезпечення, а також алгоритму розрахунку розміру середнього грошового забезпечення за цей період, колегія суддів враховує наступне.

Як видно із тексту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції застосував правову позицію, що викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.12.2024 у справі №440/6856/22, згідно якої правове регулювання спірних правовідносин до 19.07.2022 здійснювалося відповідно до положень статті 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону № 3248-IV, тоді як після 19.07.2022 підлягає застосуванню стаття 117 Кодексу законів про працю України, в редакції Закону № 2352-IX.

Отже, датою виникнення правовідносин, урегульованих статтею 117 Кодексу законів про працю України у цій справі, є 01.07.2019 - дата звільнення позивача.

Спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі охоплюється періодом з 11.11.2017 (наступний день після звільнення) до 23.11.2025, а тому такий умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності Законом № 2352-ІХ (19.07.2022) і після цього.

Період з 11.11.2017 до 18.07.2022 регулюється редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, до внесення у неї змін Законом № 2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у шість місяців.

Проте, період з 19.07.2022 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями (тобто з 19.07.2022 по 19.01.2023).

Згідно з довідкою відповідача наданою на виконання ухвали суду, розмір грошового забезпечення позивача за вересень, жовтень 2017 року складає 15346,00 грн. Відтак середньоденне грошове забезпечення позивача складає 251,57 грн (15346,00 грн : 61).

Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

Відповідно, середній заробіток за період з 11.11.2017 по 18.07.2022 становить 1711 днів, а отже розмір коштів пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні позивача, складатиме 430442,72 грн.

Що стосується періоду з 19.07.2022, який регулюється чинною редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями (тобто з 19.07.2022 по 19.01.2023), період з 19.07.2022 по 19.01.2023 становить 185 днів, а тому розмір середнього заробітку в межах шестимісячного стоку становить 46540,45 грн.

Тобто, сумарно розмір середнього заробітку за період затримки розрахунку становить 476983,17 грн.

Разом з тим, суд першої інстанції враховував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, щодо необхідності застосування критеріїв зменшення розміру середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні.

Відповідно до правової позиції судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, викладену в постанові Верховного Суду від 30.11.2020 року у справі № 480/3105/19, співмірність визначається виключно як співвідношення (відсоток) невиплаченої суми до загального розміру всіх виплат, що належали працівникові при звільненні (де всі належні виплати — це 100%).

Для того, щоб вирахувати цей відсоток заборгованості і законно застосувати ст. 117 КЗпП України, суд першої інстанції був зобов`язаний встановити ключовий факт - загальний розмір належних позивачу при звільненні.

Використовуючи формулу, встановлену Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, розрахунок середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача, має здійснюватися виключно у такій послідовності:

Виплачено вчасно при звільненні: 106299,18 грн (згідно з Довідкою відповідача № 324 від 09.09.2026).

Сума боргу (індексація грошового забезпечення з 01.01.2016 по 10.11.2017, згідно рішення суду по справі №560/19345/24): 67251,13 грн.

Загальний розмір належних при звільненні виплат (100%): 106299,18 грн + 67251,13 грн = 173 550,31 грн.

Частка невиплачених коштів (пропорція боргу до всіх виплат): (173 550,31 грн / 67251,13 грн) * 100% = 38,75 %.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23 дійшла висновку що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача має бути виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.11.2017 по 19.01.2023 в сумі 98192 грн 80 коп. з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на межі перегляду судового рішення в апеляційному порядку за апеляційною скаргою відповідача, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції.

Оскільки позовні вимоги позивача стосуються стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.11.2017 по 19.01.2023, доводи апеляційної скарги відповідача із посиланням на правові позиції Верховного Суду із виокремленням окремих періодів є некоректним та помилковим.

В той же час, сам позивач судове рішення не оскаржує.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.