Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №120/12190/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/12190/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Крапівницька Н.Л.

Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.

21 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Кузьмишина В.М. Канигіної Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29.01.2025 адміністративний позов задоволено частково. Зокрема, визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період 29.01.2020 по 25.04.2022 та з 31.07.2022 по 19.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок його грошового забезпечення, а саме, за періоди з 29.01.2020 по 25.04.2022 включно та з 31.07.2022 по 19.05.2023 включно; грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

29.06.2026 позивачем подано до суду заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Заява мотивована тим, що, попри набрання судовим рішенням законної сили, відповідач не виконав його у повному обсязі, а саме не здійснив позивачу фактичної виплатити грошового забезпечення у сумі 280 290,92 грн.

Відтак позивач просить суд змінити спосіб виконання рішення суду від 29.01.2025 на стягнення з військової частини НОМЕР_1 на його користь вказаної заборгованості.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.01.2025 у справі № 120/12190/24, - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що він звертався до органів державної виконавчої служби з метою примусового виконання рішення суду. У межах виконавчого провадження відповідач здійснив перерахунок грошового забезпечення та повідомив, що сума доплати становить 280 290,92 грн, проте фактично зазначені кошти позивачу не виплатив.

На думку апелянта, невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, є підставою для зміни способу і порядку його виконання шляхом стягнення з військової частини НОМЕР_1 на його користь вказаної суми.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження за даною скаргою та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За приписами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, – за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), – встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Під зміною способу і порядку виконання судового рішення розуміється застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю його виконання раніше визначеним способом і порядком. Водночас зміна способу виконання не повинна змінювати (зачіпати) суть самого судового рішення.

Вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення суд повинен враховувати, що під зміною способу і порядку розуміється дія або сукупність дій, якими певним чином досягається кінцевий результат, та що підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання рішення неможливим.

Відтак зміною способу та порядку виконання судового рішення є прийняття судом нових заходів з метою реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. При цьому суд може змінити порядок і спосіб виконання судового рішення, не змінюючи його змісту.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема шляхом:

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову як про зобов`язання відповідача вчинити певні дії (п. 4), так і про стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (п. 6).

Отже, зобов`язання відповідача вчинити певні дії і стягнення з відповідача грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів, які обираються позивачем при поданні позову, а судом – при ухваленні рішення.

Як видно з матеріалів справи, рішення суду на користь позивача має зобов`язальний характер і передбачає вчинення відповідачем дій щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення, а саме, за періоди з 29.01.2020 по 25.04.2022 включно та з 31.07.2022 по 19.05.2023 включно; грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти.

Також розрахунок суми заборгованості у перерахованому розмірі, що належить до виплати ОСОБА_1 , при ухваленні рішення від 29.01.2025 у справі № 120/12190/24 судом не здійснювався, тому зміна способу його виконання із зобов`язання виплатити доплату у перерахованому розмірі на стягнення конкретної суми виходить за межі позовних вимог та тих питань, які були предметом судового розгляду і оцінки при вирішенні справи.

Таким чином колегія суддів враховує, що можливість задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення напряму залежить від встановлення неможливості виконання рішення у визначений ним спосіб.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що постановою головного державного виконавця Калинівського відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Злотник Альони Сергіївни від 08.07.2025 відкрито виконавче провадження № 78545402 з примусового виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.01.2025 у справі № 120/12190/24 та надано боржнику десятиденний строк для його добровільного виконання.

На виконання рішення суду військова частина НОМЕР_1 листом від 18.02.2026 № 89 повідомила державного виконавця, що розрахунок суми коштів, необхідних для виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.01.2025 у справі № 120/12190/24, здійснено в день надходження постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому відповідач зазначив, що не є розпорядником бюджетних коштів, у зв`язку з чим виплата потребує погодження та фінансування розпорядником коштів вищого рівня. Військова частина щомісячно подає заявки на фінансування для виконання рішення суду, однак станом на дату надання відповіді кошти на її рахунок не надходили.

Вказані обставини свідчать про те, що рішення суду перебуває на примусовому виконанні, а військова частина НОМЕР_1 здійснила розрахунок сум, належних позивачу до виплати. Водночас відсутність фактичної виплати зумовлена ненадходженням відповідного бюджетного фінансування, а не неможливістю виконання рішення у визначений судом спосіб.

При цьому колегія суддів враховує, що проблема виконання судових рішень у публічно-правових спорах, пов`язаних із виплатою коштів за рахунок Державного бюджету України, має загальнодержавний характер. Вона пов`язана з необхідністю фінансування відповідних видатків з Державного бюджету України, що набуває особливого значення в умовах воєнного стану. Отже, невиконання рішення у цій справі не є наслідком індивідуальних обставин, пов`язаних із визначеним судом способом його виконання, а зумовлене питанням належного бюджетного фінансування видатків на виконання судових рішень.

Крім того, колегія суддів зазначає, що сума, нарахована позивачу на виконання рішення суду, не є коштами, якими військова частина НОМЕР_1 може самостійно розпоряджатися. Фактичне виконання рішення в повному обсязі можливе за умови надходження відповідного бюджетного фінансування від розпорядника коштів вищого рівня. Водночас стягнення коштів, які перебувають на рахунках військової частини та призначені для інших цілей, може поставити під загрозу належне виконання нею покладених завдань і функцій.

Таким чином, оскільки виконання рішення суду у цій справі безпосередньо залежить від надходження бюджетного фінансування, можливість його виконання не обумовлюється визначеним судом способом виконання. Зміна способу і порядку виконання рішення зі зобов`язання здійснити перерахунок та виплату на стягнення конкретної суми коштів не призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на виділення державою коштів для здійснення відповідної виплати.

Посилання позивача на імперативні приписи абз. 2 ч. 3 ст. 378 КАС України колегія суддів вважає помилковими.

Так, відповідно до вказаної норми невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Отже, зміна способу і порядку виконання судового рішення через використання вищезазначеного механізму можлива виключно у певних категоріях справ, які можна охарактеризувати як соціальні спори.

Водночас правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з проходженням позивачем військової служби та реалізацією його прав як військовослужбовця.

Грошове забезпечення військовослужбовця, а також грошова допомога для оздоровлення, перерахунок і виплата яких є предметом виконання рішення суду у цій справі, є виплатами, пов`язаними з проходженням військової служби та реалізацією позивачем прав як військовослужбовця, а не видами пенсійних чи соціальних виплат.

Тобто дана адміністративна справа належить до спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Такі спори не є спорами щодо пенсійних, соціальних та інших виплат непрацездатним громадянам або інших соціальних виплат у розумінні абз. 2 ч. 3 ст. 378 КАС України, для яких законодавцем передбачено спеціальний порядок зміни способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення невиплачених сум.

Крім того, чітке розмежування відповідних спорів прослідковується на основі аналізу положень п. 1, 3 ч. 6 ст. 12, п. 2 ч. 1 ст. 19, п. 3 ч. 1 ст. 263 КАС України.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність передбачених ч. 3 ст. 378 КАС України підстав для зміни способу і порядку виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.01.2025 у справі № 120/12190/24.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Отже, враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного процесуального питання правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Слободонюк М.В.

Судді Кузьмишин В.М. Канигіна Т.С.