Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №120/13219/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/13219/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маслоід О.С.

Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.

21 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Кузьмишина В.М. Канигіної Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року позов задоволено. Зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 025450007737 від 26.08.2025 про відмову в перерахунку ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 з 19.08.2025 перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням довідок про заробітну плату № C-1579/1 від 17.07.2014 та № 15/88 від 03.03.2014.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористалася своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не є перешкодою для апеляційного розгляду справи.

Розгляд цієї справи здійснюється апеляційним судом в порядку письмового провадження згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач перебуває на пенсійному обліку у Головному управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, де отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

19.08.2025 позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про перерахунок її пенсії (зміна періоду 60 місяців заробітної плати до 01.07.2000) з урахуванням відомостей про заробітну плату згідно довідки № С-1579 від 17.07.2014 про заробітну плату за період роботи на території російської федерації з серпня 1982 року по липень 1983 року та довідки № 15/88 від 03.03.2014 про заробітну плату за період роботи на території російської федерації з серпня 1983 року по вересень 1987 року.

За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Так, за результатами опрацювання заяви позивача і доданих до неї документів, пенсійним органом прийнято рішення № 025450007737 від 26.08.2025 про відмову в перерахунку пенсії з тих мотивів, що пенсійне забезпечення громадян України, що працювали на території російської федерації, здійснювалося відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, в якій рф з 01.01.2023 припинила участь, а Україна вийшла з Угоди 19.06.2023.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернулась до суду.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-ІV) за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Приписи ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV визначають, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-ІV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або у разі відсутності після 1 липня 2000 року 60 місяців страхового стажу, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

За правилами ч.ч. 1-3 ст. 44 Закону № 1058-ІV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"(далі - Порядок № 22-1).

Абзацами 1 та 2 підпункту 3 пункту Порядку № 22-1 передбачено, що для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30.06.2000 (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до п. 2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Судом встановлено, що ключовим питанням у межах даного спору є перевірка правомірності рішення пенсійного органу про відмову у здійсненні перерахунку пенсії позивача з урахуванням довідок про заробітну плату № С-1579/1 від 17.07.2014 та № 15/88 від 03.03.2014, виданих щодо періодів роботи позивача з серпня 1982 року по вересень 1987 року на території російської федерації.

Так, як уже наголошувалося вище, відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1058-ІV для обчислення пенсії за бажанням пенсіонера враховується заробітна плата за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу до 01.07.2000 за умови підтвердження такої довідки первинними документами.

Як встановлено матеріалами справи, позивач разом із заявою про перерахунок пенсії подала довідки про заробітну плату № С-1579/1 від 17.07.2014 та № 15/88 від 03.03.2014, видані компетентними установами, які містять відомості про розмір заробітної плати за періоди роботи на території російської федерації, що передували 01.07.2000. Зазначені довідки відповідають вимогам Порядку № 22-1, містять необхідні реквізити та видані на підставі первинних документів.

При цьому підставою для відмови у здійсненні перерахунку пенсії стало виключно посилання пенсійного органу на припинення участі України та російської федерації в міжнародних договорах у сфері пенсійного забезпечення, а не встановлення недостовірності чи неналежності поданих позивачем документів. Будь-яких доказів, які б свідчили про невідповідність зазначених довідок вимогам законодавства або спростовували наведені у них відомості, відповідачем не надано.

Питання пенсійного забезпечення громадян України, які працювали на території російської федерації, регулювалися Угодою про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, відповідно до якої пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць Угоди здійснюється за нормами законодавства держави, на території якої вони проживають. Ця угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5 Угоди). Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які враховуються до трудового стажу.

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та російською федерацією та відповідно, була обов`язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що первинні документи, які підтверджують розмір заробітної плати позивача, не можуть піддаватися сумніву та бути підставою для позбавлення особи права на отримання пенсії, обчисленої із заробітку, який фактично отримувався на законних підставах, виключно з тих мотивів, що російська федерація припинила участь у відповідній міжнародній Угоді.

Оскільки право позивача на врахування заробітної плати за періоди роботи на території російської федерації виникло в період чинності Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації від 14.01.1993, припинення дії зазначених міжнародних договорів не впливає на вже набуті пенсійні права позивача та не може бути самостійною підставою для відмови у врахуванні довідок про заробітну плату під час перерахунку пенсії.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо протиправності оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 025450007737 від 26.08.2025 про відмову в перерахунку ОСОБА_1 .

Посилання апелянта на те, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не є суб`єктом прийняття оскаржуваного рішення, не спростовує правильності обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права. Оскільки саме зазначений орган здійснює пенсійне забезпечення позивача, покладення на нього обов`язку щодо перерахунку та виплати пенсії є належним та ефективним способом поновлення порушеного права.

За таких обставин, враховуючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Слободонюк М.В.

Судді Кузьмишин В.М. Канигіна Т.С.