Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №640/9335/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/9335/22 Головуючий у 1 інстанції: Марич Є.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Ключковича В.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №73019070907 від 30.09.2021, №73020070907 від 30.09.2021, №73021070907 від 30.09.2021, №73028070907 від 30.09.2021, вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-73024У від 30.09.2021, рішення №73026070907 від 30.09.2021, рішення №73023070907 від 30.09.2021.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що перевірку проведено з порушенням приписів податкового законодавства, а саме, згідно вимог п.79.2 ст. 79 ПК України позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу. Однак в даному випадку наказ та повідомлення про проведення перевірки були направлені позивачу 12.07.2021, в перевірку проведено з 05.08.2021 по 11.08.2021, тобто з порушення вищенаведеної норми.

18 лютого 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Головного управління ДПС у м. Києві надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує рішення суду першої інстанції.

05 березня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 12.07.2021 №5613-п, відповідно до, п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VI (зі змінами та доповненнями), п.2 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (зі змінами та доповненнями), з урахуванням змін до п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 01.02.2018, дотримання вимог обліку та збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 12.05.2014 по 01.02.2018, за результатами якої складено Акт від 18.08.2021 №65143/Ж5/26-15-07-09-17/3301815332.

Перевіркою встановлено наступні порушення:

- неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік та 2018 рік, чим порушено пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п. 177.5, п. 177.11 ст. 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами і доповненнями;

- заниження податкового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 222 536,16 грн, а саме за 2015 рік на суму 52309,98 грн, за 2017 рік на суму 170226,18 грн, чим порушено пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п. 163.1 ст. 163, п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами і доповненнями;

- заниження податкового зобов`язання по військовому збору на суму 18382,82 грн, а саме за 2015 рік на суму 4197,30 грн, за 2017 рік на суму 14185,52 грн, чим порушено п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами і доповненнями;

- подання звітності по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2014 рік не за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, та неподання звітності по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2015-2018 роки, чим порушено пункт 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI, зі змінами та доповненнями;

- ненарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 115057,58 грн, а саме за липень- грудень 2015 року в сумі 29725,52 грн, за січень-грудень 2017 року в сумі 84513,00 грн, за січень 2018 року в сумі 819,06 грн, чим порушено пункт 1 частини другої статті 6, абзац третій частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI зі змінами та доповненнями;

- ненадання посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, чим порушено п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами і доповненнями.

На підставі висновків Акту перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №73019070907 від 30.09.2021, яким, за порушення пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п. 177.5, п. 177.11 ст. 177 Податкового кодексу України (за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, з 01.01.2018 по 01.02.2018) застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 680,00 грн;

- №73028070907 від 30.09.2021, яким, за порушення п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України (за період з 01.01.2017 по 01.02.2018) застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020,00 грн;

- №73020070907 від 30.09.2021, яким, за порушення пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п. 163.1 ст. 163, п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 278 170,20 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 222 536,16 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 55 634,04 грн;

- №73021070907 від 30.09.2021, яким, за порушення п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 22 978,53 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 18 382,82 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 4595,71 грн.

Також, Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-73024У від 30.09.2021, згідно якої необхідно сплатити суму боргу в розмірі 115 057,58 грн.

Крім того, Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 73026070907 від 30.09.2021 на суму 48 913,69 грн та рішення про застосування штрафних санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 73023070907 на суму 850,00 грн.

Не погоджуючись із винесеними рішеннями, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю врегульовано Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом пункту 79.1 статті 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 ПК України, у редакції, чинній на час проведення спірної перевірки, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Положеннями пункту 79.3 статті 79 ПК України передбачено, що присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Абзацом другим пункту 42.5 статті 42 ПК України встановлено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

При цьому, пунктом 85.2 статті 85 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління ДПС у м. Києві від 12 липня 2021 року № 5613-п призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2017 року по 01 лютого 2018 року, а також, з питань дотримання вимог законодавства щодо обліку та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 12 травня 2014 року по 01 лютого 2018 року.

Копію зазначеного наказу та письмове повідомлення від 12 липня 2021 року № 1103/6/26-15-07-09-07-27 про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві 12 липня 2021 року направлено ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням за його податковою адресою.

Разом з тим, вказане поштове відправлення ОСОБА_1 вручено не було та 14 серпня 2021 року повернуто відправнику, у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Водночас, відповідно до Акту від 18 серпня 2021 року № 65143/Ж5/26-15-07-09-17/ НОМЕР_1 документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 розпочато 05 серпня 2021 року та завершено 11 серпня 2021 року.

Таким чином, на момент початку перевірки 05 серпня 2021 року та протягом усього періоду її проведення копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмове повідомлення про дату початку і місце її проведення фактично ОСОБА_1 вручені не були.

При цьому, відповідно до пункту 42.5 статті 42 ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ з визначених цією нормою причин, такий документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Такий порядок листування контролюючих органів з платниками податків діяв у 2021 році.

З огляду на те, що поштове відправлення з копією наказу від 12 липня 2021 року № 5613-п та письмовим повідомленням від 12 липня 2021 року № 1103/6/26-15-07-09-07-27 повернуто контролюючому органу 14 серпня 2021 року із зазначенням причини невручення «за закінченням терміну зберігання», саме з цієї дати вказані документи могли вважатися врученими ОСОБА_1 у розумінні положень статті 42 ПК України.

Отже, на дату початку документальної позапланової невиїзної перевірки - 05 серпня 2021 року, так само як і на дату її закінчення - 11 серпня 2021 року, передбачена пунктом 79.2 статті 79 ПК України умова щодо вручення платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку і місце її проведення виконана не була.

Колегія суддів наголошує, що положення пункту 79.2 статті 79 ПК України пов`язують виникнення у посадових осіб контролюючого органу права на початок проведення документальної позапланової невиїзної перевірки саме з виконанням установлених цією нормою умов, а не лише з фактом направлення платнику податків відповідних документів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про дотримання Головним управлінням ДПС у м. Києві вимог податкового законодавства з тієї підстави, що наказ від 12 липня 2021 року № 5613-п та письмове повідомлення від 12 липня 2021 року № 1103/6/26-15-07-09-07-27 були направлені позивачу 12 липня 2021 року рекомендованим листом за його податковою адресою.

Сам по собі факт направлення контролюючим органом копії наказу та письмового повідомлення до початку перевірки не свідчить про виконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України, якщо на момент початку такої перевірки ці документи не були вручені платнику податків або відповідно до положень статті 42 ПК України ще не настали обставини, з якими закон пов`язує визнання таких документів врученими.

Аналогічний підхід до застосування пункту 79.2 статті 79 та статті 42 ПК України викладений Верховним Судом у постанові від 21 липня 2022 року у справі № 640/30785/20.

Верховний Суд зазначив, що істотною обставиною для вирішення питання щодо своєчасного повідомлення платника податків про проведення перевірки є встановлення дати, з якої наказ про проведення перевірки вважається врученим, та дійшов висновку про порушення пункту 79.2 статті 79 ПК України у випадку, коли перевірку було проведено до дати, з якої наказ і повідомлення відповідно до статті 42 ПК України вважалися врученими платнику податків.

При цьому, колегія суддів враховує, що редакція пункту 79.2 статті 79 ПК України, чинна у серпні 2021 року, не містила положення про можливість початку документальної позапланової невиїзної перевірки не раніше тридцятого календарного дня з дати надсилання повідомлення та копії наказу. Вказане положення було внесено до статті 79 ПК України у подальшому.

У зв`язку з цим, посилання апелянта саме на недотримання Головним управлінням ДПС у м. Києві тридцятиденного строку не може бути самостійною підставою для висновку про протиправність проведення перевірки.

Водночас, наведене не впливає на обґрунтованість доводів апелянта щодо порушення порядку його повідомлення про проведення перевірки, оскільки матеріалами справи підтверджено, що копія наказу та письмове повідомлення не були вручені ОСОБА_1 до початку перевірки та не могли вважатися врученими йому відповідно до статті 42 ПК України до моменту її завершення.

При цьому, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, установлені Податковим кодексом України умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок спрямовані на забезпечення балансу публічних і приватних інтересів, а платник податків має бути ознайомлений з наказом про перевірку та відомостями про дату її початку і місце проведення у встановлений законом спосіб до початку такої перевірки. Водночас, не будь-яке процедурне порушення саме по собі є підставою для скасування прийнятого за результатами перевірки рішення, а значення мають ті порушення, які вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу.

У справі, що розглядається, допущене Головним управлінням ДПС у м. Києві порушення процедури не може бути визнане формальним.

Так, одним із визначальних висновків акта перевірки стало ненадання ОСОБА_1 контролюючому органу документів, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності. Саме з огляду на відсутність таких документів Головне управління ДПС у м. Києві, серед іншого, не врахувало задекларовані позивачем витрати, самостійно визначило показники його оподатковуваного доходу та на їх підставі здійснило донарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску.

Зокрема, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві для проведення перевірки не з`явився та документів, пов`язаних із підприємницькою діяльністю, не надав, у зв`язку з чим, погодився із застосуванням контролюючим органом відповідних наслідків ненадання таких документів.

Разом з тим, встановлені у цій справі обставини свідчать, що на момент проведення перевірки позивач не був належним чином повідомлений про її проведення відповідно до вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України.

За таких обставин, покладення на ОСОБА_1 негативних наслідків ненадання документів у межах перевірки, про проведення якої він у встановленому законом порядку до її початку повідомлений не був, суперечило б змісту гарантій, передбачених статтями 42 та 79 ПК України.

Завчасне повідомлення платника податків про проведення документальної невиїзної перевірки має на меті, зокрема, забезпечити йому реальну можливість надати контролюючому органу документи, які стосуються предмета перевірки, та тим самим забезпечити повне й об`єктивне встановлення обставин його господарської діяльності.

Верховний Суд у постанові від 26 вересня 2024 року у справі № 600/6022/23-а також наголосив, що повідомлення платника до початку невиїзної перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку, включаючи можливість надання документів для підтвердження показників податкового обліку.

Отже, невручення ОСОБА_1 копії наказу та письмового повідомлення до початку перевірки безпосередньо позбавило його можливості реалізувати передбачені податковим законодавством права під час її проведення, у тому числі надати первинні документи та пояснення, які могли мати значення для встановлення фактичного розміру доходів, витрат та бази нарахування відповідних платежів.

З огляду на те, що висновки Акта перевірки та прийняті на їх підставі рішення значною мірою ґрунтувалися саме на ненаданні ОСОБА_1 первинних документів, допущене контролюючим органом порушення процедури об`єктивно могло вплинути на повноту та правильність результатів перевірки, а відтак - на законність прийнятих за її наслідками індивідуальних актів.

Таким чином, у спірних правовідносинах порушення Головним управлінням ДПС у м. Києві вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України є істотним, оскільки документальну позапланову невиїзну перевірку було розпочато та повністю проведено до моменту належного вручення ОСОБА_1 копії наказу про її проведення та письмового повідомлення про дату початку і місце проведення перевірки.

Колегія суддів ураховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 серпня 2021 року у справі № 160/9277/19, за змістом якої, визнання незаконною документальної позапланової невиїзної перевірки виключає необхідність переходу до перевірки обґрунтованості висновків контролюючого органу щодо порушення платником податкового та іншого законодавства та є підставою для визнання незаконними рішень, прийнятих за результатами такої перевірки.

Послідовно такий підхід застосовано Верховним Судом і у постанові від 26 вересня 2024 року у справі № 600/6022/23-а, в якій невиконання контролюючим органом вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України визнано істотним порушенням процедури проведення перевірки та самостійною і достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень та інших рішень, прийнятих за її наслідками.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2024 року у справі № 640/22573/19 зазначив, що при оскарженні податкових повідомлень-рішень платник податків вправі посилатися на порушення контролюючим органом процедури проведення перевірки, а суд зобов`язаний надати таким доводам правову оцінку в першу чергу. Установлення порушення процедури, наслідком якого є протиправність результатів перевірки, виключає необхідність подальшого аналізу матеріальних підстав здійснених контролюючим органом донарахувань.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що станом на 05 серпня 2021 року у Головного управління ДПС у м. Києві не виникло передбаченого пунктом 79.2 статті 79 ПК України права на початок документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 , оскільки, обов`язкова умова щодо вручення платнику податків копії наказу та письмового повідомлення про дату початку і місце проведення перевірки у встановленому статтею 42 ПК України порядку виконана не була.

Оскільки, вся документальна позапланова невиїзна перевірка проведена з 05 серпня 2021 року по 11 серпня 2021 року, тоді як направлені позивачу наказ та повідомлення могли вважатися врученими лише 14 серпня 2021 року, така перевірка проведена Головним управлінням ДПС у м. Києві за відсутності передбачених законом умов для її проведення.

У зв`язку із цим, Акт від 18 серпня 2021 року № 65143/Ж5/26-15-07-09-17/3301815332 не може створювати належної правової підстави для прийняття індивідуальних актів, що є предметом оскарження у цій справі.

Відтак, прийняті за результатами такої перевірки податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30 вересня 2021 року № 73019070907, № 73020070907, № 73021070907, № 73028070907, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 30 вересня 2021 року № Ф-73024У, рішення від 30 вересня 2021 року № 73026070907 та № 73023070907 є протиправними та підлягають скасуванню.

За встановлення наведеного істотного порушення процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки відсутня необхідність надавати окрему правову оцінку доводам апелянта щодо виходу контролюючого органу за межі визначеного наказом періоду перевірки, правомірності ненадання документів на запит контролюючого органу, розміру отриманого ОСОБА_1 доходу та понесених ним витрат у 2015 та 2017 роках, правильності визначення податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску, оскільки, такі обставини стосуються матеріальної обґрунтованості висновків перевірки, правові наслідки якої відсутні внаслідок істотного порушення процедури її проведення.

Натомість, суд першої інстанції, обмежившись встановленням факту направлення Головним управлінням ДПС у м. Києві 12 липня 2021 року копії наказу та письмового повідомлення за податковою адресою позивача, не встановив дату, з якої відповідно до положень статті 42 ПК України такі документи вважалися врученими ОСОБА_1 , та не врахував, що станом на дату початку і протягом усього періоду проведення перевірки така дата ще не настала.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про дотримання Головним управлінням ДПС у м. Києві встановленого ПК України порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на встановлене істотне порушення Головним управлінням ДПС у м. Києві порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень від 30 вересня 2021 року № 73019070907, № 73020070907, № 73021070907 та № 73028070907, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 30 вересня 2021 року № Ф-73024У, а також рішень від 30 вересня 2021 року № 73026070907 та № 73023070907.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Колегія суддів приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Судова колегія, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

У відповідності до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30 вересня 2021 року № 73019070907, № 73020070907, № 73021070907 та № 73028070907.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 30 вересня 2021 року № Ф-73024У.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30 вересня 2021 року № 73026070907 та № 73023070907.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати пов`язані зі сплатою судового збору в загальному розмірі 7015 (сім тисяч п`ятнадцять) грн. 05 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Ключкович В.Ю.