Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №580/9609/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/9609/25 Головуючий у 1 інстанції: Кульчицький С.О.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Безименної Н.В.

Оксененка О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просила суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо ненарахування та невиплати за період з 01 липня 2021 року ОСОБА_1 пенсії згідно вимог Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР від 06 червня 1996 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 21 серпня 2022 року відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 та відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР від 06 червня 1996 року в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 21 серпня 2022 року відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 та відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР від 06 червня 1996 року у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та виплачувати щомісячно ОСОБА_1 основну пенсію у розмірах не менше шести мінімальних пенсій за віком, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року повернуто ОСОБА_1 позовну заяву в частині позовних вимог за період з 21.08.2022 до 20.02.2025.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач - ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Згідно ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги стосуються нарахування та виплати ОСОБА_1 основної пенсії по інвалідності у розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 21 серпня 2022 року, тоді як із цим позовом до суду позивач звернулася лише 21 серпня 2025 року, згідно з відомостями на конверті АТ «Укрпошта», тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

На переконання суду першої інстанції, позивачу не могло бути невідомо з 21 серпня 2022 року про факт невиплати їй пенсії виходячи із шести мінімальних пенсій за віком. При цьому наведені ОСОБА_1 у позовній заяві підстави для поновлення строку звернення до суду суд визнав неповажними.

Посилання позивача на положення частини першої статті 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» суд першої інстанції визнав необґрунтованими, оскільки предмет заявлених вимог стосується перерахунку пенсії, а не правовідносин у сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки. Також суд зазначив, що вимоги ОСОБА_1 виникли у зв`язку з ненарахуванням та невиплатою пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, а не у зв`язку із відшкодуванням шкоди, заподіяної її здоров`ю, у зв`язку з чим пункт 3 частини першої статті 268 ЦК України до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції визнав неповажними підстави, зазначені ОСОБА_1 для поновлення строку звернення до суду, та надав їй десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших поважних причин його пропуску та наданням відповідних доказів.

На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, ОСОБА_1 подано до суду першої інстанції заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

У вказаній заяві позивач зазначила, що з рішень Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 та від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024 вбачається, що її право на отримання пенсії у розмірі, передбаченому статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», порушено з 01 липня 2021 року.

Також, ОСОБА_1 посилалася на положення частини першої статті 1189 ЦК України, за змістом якої, особливості відшкодування ядерної шкоди встановлюються законом, а також на статтю 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», відповідно до якої, право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров`ю особи, не обмежується строком давності. Крім того, позивач вказувала на положення пункту 3 частини першої статті 268 ЦК України щодо непоширення позовної давності на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Посилаючись на висновки Конституційного Суду України, викладені у Рішенні від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024, ОСОБА_1 зазначила, що пенсія по інвалідності, яка настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, є особливою формою відшкодування завданої особі шкоди. У зв`язку з цим, позивач вважала, що строк звернення до суду нею не пропущено, а тому питання про його поновлення не підлягає вирішенню.

В подальшому, оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції від 15 вересня 2025 року повернуто ОСОБА_1 позовну заяву в частині позовних вимог за період з 21.08.2022 до 20.02.2025.

Так, повертаючи позовну заяву в частині позовних вимог за період з 21 серпня 2022 року до 20 лютого 2025 року, суд першої інстанції виходив з того, що наведені ОСОБА_1 у заяві доводи не свідчать про наявність об`єктивно непереборних обставин, які не залежали від її волевиявлення та перешкоджали своєчасному зверненню до суду.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що позивач не навела інших поважних причин пропуску строку звернення до суду та не надала належних доказів на їх підтвердження, а подана заява фактично зводиться до незгоди з висновками суду щодо застосування до спірних правовідносин шестимісячного строку звернення до суду.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви в частині позовних вимог, заявлених поза межами шестимісячного строку звернення до суду, а саме за період з 21 серпня 2022 року до 20 лютого 2025 року.

Водночас, суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги за період з 21 лютого 2025 року заявлені в межах шестимісячного строку звернення до суду, у зв`язку з чим, у цій частині позовна заява підлягала прийняттю до розгляду.

Разом з тим, апелянт зазначає, що, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не врахував доводи ОСОБА_1 про те, що пенсія по інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи, за своєю правовою природою є особливою формою відшкодування шкоди, завданої здоров`ю особи, у зв`язку з чим, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» та пункту 3 частини першої статті 268 ЦК України щодо непоширення строку давності на відповідні вимоги.

Також, апелянт стверджує, що до ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024 ОСОБА_1 не було відомо про порушення її права на отримання пенсії у розмірі, передбаченому статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки, саме у зазначеному Рішенні Конституційний Суд України сформулював висновок про те, що така пенсія є особливою формою відшкодування шкоди, завданої особі внаслідок Чорнобильської катастрофи.

З даного приводу, слід зазначити наступне.

Положенням ч. 5 ст. 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Частиною 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України.

За змістом частини 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною другою статті 123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Таким чином, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи обєктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, повязані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Отже, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушення її прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений відповідний розрахунок.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 340/1019/19.

Водночас, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 зазначив, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка отримує її щомісячно. Отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права, якщо до цього без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність чи помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність чи несвоєчасність її перерахунку тощо.

При цьому, питання застосування строку звернення до адміністративного суду у правовідносинах, подібних до спірних, було предметом розгляду Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду.

Так, у постанові від 21 жовтня 2025 року у справі № 460/10097/24 Верховний Суд розглядав спір щодо нарахування та виплати особі з інвалідністю ІІІ групи, захворювання якої пов`язане з Чорнобильською катастрофою, пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв`язку з ухваленням Конституційним Судом України Рішення від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021.

У зазначеній постанові Судова палата наголосила, що ані КАС України, ані будь-який інший закон не містять спеціальних положень, які б визначали спеціальні правила обчислення строків звернення до адміністративного суду у справах, правовідносини в яких врегульовувалися нормами закону, які Конституційний Суд України визнав неконституційними.

У зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку, що у справах, спірні правовідносини в яких стосуються перерахунку пенсійних виплат, у тому числі тих, право на які пов`язується з визнанням відповідної норми закону неконституційною, застосуванню підлягає шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України.

Також, Судова палата зазначила, що визначення у позовній заяві конкретного періоду перерахунку пенсії, який виходить за межі шестимісячного строку звернення до суду, а також триваючий характер порушення можуть зумовлювати виникнення підстав для повернення позовної заяви повністю або лише в частині позовних вимог, однак не змінюють самого правила щодо застосування строку звернення до адміністративного суду.

За результатами розгляду справи № 460/10097/24 Верховний Суд сформував висновок про те, що звернення до суду з позовом, обґрунтованим посиланням на визнання рішенням Конституційного Суду України неконституційними окремих положень закону, якими врегульовувалися спірні правовідносини, не змінює правил обрахунку строків звернення до адміністративного суду, визначених процесуальним законом, у зв`язку з чим, у спорах щодо перерахунку та виплати пенсій, які виникли у зв`язку з визнанням неконституційними норм закону, що врегульовували спірні правовідносини, застосовується шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України.

Застосовуючи наведені правові висновки до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 просила, зокрема, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату основної пенсії починаючи з 21 серпня 2022 року у розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Водночас, із цим позовом ОСОБА_1 звернулася до суду лише 21 серпня 2025 року.

При цьому, пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому її фактичний розмір був відомий позивачу при отриманні кожної відповідної пенсійної виплати.

Отже, отримуючи пенсію у розмірі, який, на переконання ОСОБА_1 , не відповідав гарантованому статтею 54 Закону № 796-XII розміру шести мінімальних пенсій за віком, позивач мала об`єктивну можливість дізнатися про відповідне порушення свого права з моменту отримання кожної такої виплати.

Звернення ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про здійснення перерахунку пенсії лише 08 квітня 2025 року та отримання за результатами її розгляду листа від 05 травня 2025 року № 4785-4167/Г-02/8-2300/25 не змінюють моменту, з якого позивач повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а лише свідчать про час, коли вона почала вчиняти активні дії щодо реалізації права, про порушення якого стверджує.

Така обставина узгоджується з наведеним вище висновком Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 240/12017/19 щодо того, що отримання пенсіонером відповіді територіального органу Пенсійного фонду України на подану ним заяву не змінює моменту, з якого особа повинна була дізнатися про порушення свого права, якщо до цього вона без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо з`ясування правильності нарахування розміру пенсії.

Крім того, у справі № 460/10097/24 Верховний Суд, оцінюючи подібні фактичні обставини, звернув увагу на те, що звернення особи до органу Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії більш ніж через три роки після виникнення підстав для такого перерахунку не може вважатися таким, що здійснене без зайвих зволікань та у розумний строк.

За таких обставин, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що спір між сторонами виник лише після розгляду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області заяви ОСОБА_1 від 08 квітня 2025 року та надання відповіді листом від 05 травня 2025 року № 4785-4167/Г-02/8-2300/25.

Факт звернення особи до суб`єкта владних повноважень із заявою про реалізацію права, яке, за твердженням самої особи, було порушено значно раніше, не свідчить про виникнення порушення виключно з моменту надання відповіді на таку заяву та не може використовуватися як спосіб зміни моменту початку перебігу встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.

Колегія суддів також вважає необґрунтованим посилання апелянта на положення частини четвертої статті 122 КАС України щодо застосування тримісячного строку звернення до суду, у зв`язку з використанням досудового порядку вирішення спору.

Звернення ОСОБА_1 від 08 квітня 2025 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області за своїм змістом було заявою про проведення перерахунку пенсії, а не використанням передбаченого законом досудового порядку оскарження вже прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення, вчиненої дії чи допущеної бездіяльності.

Отже, подання такої заяви не є обставиною, з якою частина четверта статті 122 КАС України пов`язує зміну загального порядку обчислення строку звернення до адміністративного суду.

Посилання апелянта на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якого, строк звернення до адміністративного суду є проміжком часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до суду за його вирішенням, не спростовує наведених висновків.

Вказане визначення має загальний характер та не визначає спеціального порядку обчислення строку у пенсійних правовідносинах. Натомість, питання про момент, з якого особа повинна була дізнатися про порушення права при отриманні щомісячних пенсійних виплат, безпосередньо вирішено Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постановах від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 та від 21 жовтня 2025 року у справі № 460/10097/24.

Щодо доводів апелянта про те, що до ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024 ОСОБА_1 не було відомо про порушення її права на отримання пенсії у розмірі, передбаченому статтею 54 Закону № 796-XII, колегія суддів зазначає наступне.

Саме по собі ухвалення Конституційним Судом України рішення, яким надано відповідну правову оцінку положенням закону, не змінює встановлених КАС України правил обчислення строку звернення до адміністративного суду.

Як вже зазначалося, у постанові від 21 жовтня 2025 року у справі № 460/10097/24 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав прямо вказав на відсутність у процесуальному чи іншому законі спеціальних правил обчислення строків звернення до адміністративного суду у спорах, пов`язаних із визнанням Конституційним Судом України неконституційною норми закону, якою регулювалися відповідні правовідносини.

Отже, Рішення Конституційного Суду України від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024 не є юридичним фактом, з яким процесуальний закон пов`язує початок перебігу нового строку звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду щодо пенсійних виплат, отриманих нею за попередні періоди.

Крім того, навіть виходячи з доводів самого апелянта про те, що лише з ухваленням Конституційним Судом України Рішення від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024 ОСОБА_1 могла дізнатися про порушення свого права, із позовом до суду вона звернулася 21 серпня 2025 року, тобто поза межами шестимісячного строку, обчисленого навіть від зазначеної апелянтом дати.

Таким чином, посилання на Рішення Конституційного Суду України від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024 не свідчить ні про дотримання ОСОБА_1 строку звернення до суду, ні про наявність об`єктивно непереборних обставин, які унеможливлювали її своєчасне звернення за судовим захистом.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 29 листопада 2019 року у справі №607/1402/16-а колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки, висновки, сформульовані у зазначеній постанові, зроблені за інших фактичних обставин та не стосуються питання застосування шестимісячного строку звернення до адміністративного суду у правовідносинах щодо перерахунку пенсії відповідно до статті 54 Закону №796-XII у зв`язку з ухваленням відповідного рішення Конституційного Суду України

Щодо доводів апелянта про непоширення на заявлені позовні вимоги строку звернення до адміністративного суду з огляду на положення статті 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», частини першої статті 1189 та пункту 3 частини першої статті 268 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у Рішенні від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024 Конституційний Суд України, надаючи оцінку конституційності правового регулювання пенсійного забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходив, зокрема, з особливого компенсаційного призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, пов`язаного з Чорнобильською катастрофою.

Водночас, зазначений висновок Конституційного Суду України не змінює предмета та правової природи вимог, заявлених ОСОБА_1 у цій справі.

Предметом звернення позивача до суду є вимоги щодо визнання протиправними дій територіального органу Пенсійного фонду України та зобов`язання здійснити перерахунок і виплату пенсії відповідно до статті 54 Закону № 796-XII, а не вимога про відшкодування ядерної шкоди, пред`явлена в межах правовідносин цивільної відповідальності за ядерну шкоду.

Тому сам факт того, що пенсійна виплата має компенсаційне спрямування та пов`язана із заподіянням шкоди здоров`ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, не трансформує публічно-правовий спір щодо належного розміру пенсійного забезпечення у спір про відшкодування ядерної шкоди.

Відповідно, положення статті 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», якими врегульовано строк пред`явлення вимог про відшкодування ядерної шкоди, не визначають строку звернення до адміністративного суду з позовом про перерахунок пенсії, призначеної відповідно до Закону № 796-XII.

Так само положення частини першої статті 1189 ЦК України, яка має відсильний характер та регламентує особливості відшкодування ядерної шкоди, не встановлюють спеціального процесуального порядку чи строку звернення до адміністративного суду у спорах щодо пенсійного забезпечення.

Колегія суддів вважає необґрунтованими і посилання апелянта на пункт 3 частини першої статті 268 ЦК України.

Позовна давність, врегульована нормами ЦК України, та строк звернення до адміністративного суду, встановлений КАС України, є різними за своєю правовою природою правовими інститутами.

Положення пункту 3 частини першої статті 268 ЦК України щодо непоширення позовної давності на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, не виключають застосування процесуального строку, передбаченого статтею 122 КАС України, до публічно-правового спору щодо перерахунку пенсії.

Отже, положення пункту 3 частини першої статті 268 ЦК України не можуть бути застосовані у правовідносинах щодо встановлення наявності у особи права на отримання пенсії відповідно до статті 54 Закону № 796-XII, а до такої категорії справ застосовується шестимісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 122 КАС України.

При цьому, такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 30 травня 2025 року у справі № 580/8300/24, від 21 травня 2025 року у справі № 580/7691/24, від 30 червня 2025 року у справі № 580/8301/24 та від 01 вересня 2025 року у справі № 580/10373/24.

Отже, доводи апелянта про те, що внаслідок особливого компенсаційного характеру пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону № 796-XII, вимоги щодо її перерахунку можуть бути пред`явлені до адміністративного суду без будь-якого обмеження строком, ґрунтуються на помилковому ототожненні матеріально-правового інституту відшкодування шкоди та процесуального інституту строку звернення до адміністративного суду.

Також, колегія суддів зазначає, що доводи апелянта щодо необхідності розмежування строку звернення до адміністративного суду та періоду, за який особа вважає належними їй відповідні пенсійні виплати, не свідчать про помилковість висновків суду першої інстанції.

Наявність у особи матеріального права на певний вид чи розмір пенсійної виплати та період, за який така виплата за відповідних правових підстав може бути присуджена, не усувають обов`язку дотримання встановленого процесуальним законом строку звернення до адміністративного суду за захистом такого права.

Саме тому питання щодо дотримання строку звернення до суду передує вирішенню заявлених вимог по суті та підлягає вирішенню за правилами статей 122, 123 КАС України.

Посилання апелянта на положення статті 50 Конституції України та інші гарантії відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю, також не впливають на висновок щодо застосування до спірних правовідносин шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, оскільки, зазначені норми не встановлюють спеціального процесуального строку звернення до адміністративного суду та не містять положень про незастосування строку, визначеного статтею 122 КАС України, до спорів про перерахунок пенсії.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність поважних причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог за період з 21 серпня 2022 року до 20 лютого 2025 року та наявність передбачених частиною другою статті 123, пунктом 9 частини першої статті 169 КАС України підстав для повернення позовної заяви в цій частині.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом, відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Суд апеляційної інстанції, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому, підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Безименна Н.В.

Оксененко О.М.