Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №640/5829/20 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: зупинення, відмова в реєстрації податкових накладних

Дата: 20 вересня 2026 р.

Справа: №640/5829/20

Суддя: Вівдиченко Тетяна Романівна

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/5829/20 Головуючий у 1 інстанції: Шепелюк В.Л.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М.

Ключковича В.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТРА» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТРА» (далі – ТОВ «РОСТРА») звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві), в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві форми «Р» від 19 грудня 2019 року №00004870502 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 51 270,00 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 41 016,00 грн та за штрафними санкціями - 10 254,00 грн;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 19 грудня 2019 року №00004870502 про збільшення суми грошовою зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 53 150,00 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 42 520,00 грн та за штрафними санкціями - 10 630,00 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві форми «Р» від 19 грудня 2019 року №00004870502 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 51 270,00 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 41 016,00 грн та за штрафними санкціями - 10 254,00 грн та від 19 грудня 2019 року №00004870502 про збільшення суми грошовою зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 53 150,00 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 42 520,00 грн та за штрафними санкціями - 10 630,00 грн.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві ДПС у м. Києві звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що наявні кримінальні провадження стосовно контрагентів позивача. Крім того, згідно даних ІС «Податковий блок» відносно господарської діяльності ТОВ «КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС», ТОВ «ВЄГАС БУД», ТОВ «ДОМІНОН», ТОВ «ТЕРА ГАРАНТ», ТОВ «ПРОДУКТ ГРУПП» заведено картки суб`єкта фіктивного підприємництва. Таким чином, перевіркою не підтверджено легального джерела походження товару, приданого ТОВ «РОСТРА» у ТОВ «КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС», ТОВ «ВЄГАС БУД», ТОВ «ДОМІНОН», ТОВ «ПРОДУКТ ГРУПП». Наявна податкова інформація свідчить про неможливість реальної поставки ТМЦ від ТОВ «КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС», ТОВ «ТЕРА ГАРАНТ», ТОВ «ДОМІНОН». Також, апелянт зазначає, що товарно-матеріальні цінності, документальне оформлення придбання яких відображено у ТОВ «КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС», ТОВ «ТЕРА ГАРАНТ» вважаються такими, що отримані безоплатно. При цьому, апелянт наголошує, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими підписаними повноважними особами звітними документами, посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому, віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ГУ ДПС у м. Києві на підставі наказу від 11.11.2019 №2926 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «РОСТРА» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС» за березень 2017 року, ТОВ «ТЕРА ГАРАНТ» за березень 2017 року, ТОВ «ПРОДУКТ ГРУПП» за грудень 2017 року, ТОВ «ВЕГАС БУД» за лютий 2018 року та ТОВ «ДОМІНОН» за червень 2018 року.

За результатами перевірки складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «РОСТРА» від 27.11.2019 вих. №184/26-15-05-02-05/32828058, яким встановлено порушення:

1. п. 44.1, п. 44.2, ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого, встановлено заниження податку на прибуток всього у загальній сумі 41 016,00 грн, в тому числі по періодам: за 2017 рік - 26 296,00 грн; за 2018 рік -14 720,00 грн.

2. п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.198.2, п.198.3 ст. 198, п. 201.1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого, встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 42 520, 00 грн, в тому числі по періодам: березень 2017 рік - 9 890,00 грн; грудень 2017 рік - 19 000,00 грн; лютий 2018 рік -8 110,00 грн; червень 2018 рік -5 520,00 грн.

На підставі Акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 19.12.2019 №00004870502 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 51 270,00 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 41 016,00 грн та за штрафними санкціями - 10 254,00 грн та форми «Р» від 19.12.2019 №00004870502 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 53 150,00 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 42 520,00 грн. та за штрафними санкціями - 10 630,00 грн.

Не погодившись з податковими повідомлення-рішеннями та висновками акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві ТОВ «РОСТРА» направило до Державної податкової служби України скаргу на податкові повідомлення-рішення.

За результатами розгляду скарги рішенням Державної податкової служби України «Про результати розгляду скарги» від 24.02.2020 №6874/0/99/00-08-08-02-06 залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із податковими повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За визначенням підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність – діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит – сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У силу пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Цим же пунктом встановлено, що нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Саме така конструкція цієї норми діяла у спірних періодах; формулювання проекту про податкові накладні, «оформлені з порушенням вимог статті 201», є попередньою редакцією, зміненою ще з 2015 року.

За приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996-XIV).

Статтею 1 Закону № 996-XIV у редакції, чинній з 03 січня 2017 року, визначено, що господарська операція – дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію. Отже, у цьому місці не можна залишати наявне у проекті формулювання «та підтверджує її здійснення», оскільки його було виключено Законом № 1724-VIII.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 996-XIV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 Закону № 996-XIV у редакції, чинній у спірних правовідносинах, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Положення про те, що первинні документи «фіксують факти здійснення господарських операцій» та повинні бути складені під час здійснення операції або безпосередньо після її закінчення, з 03 січня 2017 року із цієї частини виключені.

За приписами частини другої статті 9 Закону № 996-XIV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Цією ж нормою передбачено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Це положення також діяло вже з 03 січня 2017 року.

Аналіз наведених норм у їх сукупності свідчить, що для цілей податкового обліку визначальним є фактичне здійснення господарської операції, яка спричиняє зміни у структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника податків, та її відображення у бухгалтерському обліку на підставі первинних документів, які містять відомості про відповідну господарську операцію. Водночас, наявність належно оформлених документів сама по собі не є безумовною підставою для формування показників податкового обліку у разі, якщо встановлені обставини спростовують фактичне здійснення відображеної у таких документах господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, в Акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «РОСТРА» від 27.11.2019 вих. №184/26-15-05-02-05/32828058 контролюючий орган зазначив наступне:

1) у ТОВ «КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС»: