Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №320/6931/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/6931/21 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 31.03.2021 №159 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ". Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 30.04.2021 №116 о/с по особовому складу в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції. Поновлено ОСОБА_1 на службі у поліції на посаді заступника начальника Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з 01.05.2021. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу за період з 01.05.2021 по 23.09.2025 у розмірі 857382,71 грн (вісімсот п`ятдесят сім тисяч триста вісімдесят дві грн 71 коп.). Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі у поліції на посаді заступника начальника Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з 01.05.2021. Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволення позову. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що з 03.03.2021 по 26.03.2021 ОСОБА_1 жодного разу на службу не вийшов, про причини такого невиходу та місце свого перебування нікому з працівників ІТТ №4 ГУНП в Київській області не повідомляв. Вказана подія стала можливою у зв`язку з низькими морально-діловими якостями та низькою правосвідомістю ОСОБА_1 , що унеможливлює його подальшу службу в поліції.

Апелянт вказує на порушення норм процесуального права, оскільки при винесенні рішення від 23.09.2025 судом проігноровано те, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 31.03.2021 №159 залишена без розгляду.

Також апелянт вважає, що судом порушення дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 взагалі не досліджувалися, та не з`ясовувалися всі обставини у справі (тобто було порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, закріплений у частині 4 статті 9 КАС України).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Вказав, що Наказ яким його переведено на іншу посаду рішенням Київського окружного адміністративного суду в справі №320/2610/21 визнано протиправним та скасовано, тож у нього був відсутній обов`язок виконувати протиправний наказ. Крім того позивач вказав, що йому не було відомо орган в який було здійснено його призначення, оскільки відповідачем не було надано направлення до відповідного органу поліції, на такі доводи відповідач не надав відповіді під час розгляду справи в суді 1-ї інстанції так і в апеляційній скарзі.

Позивач звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів направлення йому витягів з Наказів про застосування та виконання дисциплінарного стягнення. Позивач наголошує, що 19.05.2021 р. він особисто отримав Наказ про виконання дисциплінарного стягнення, однак Наказ про застосування дисциплінарного стягнення йому не вручався.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Наказом ГУНП в Київській області від 30.11.2020 №331 о/с позивача було призначено на посаду заступника начальника Обухівського відділу поліції ГУНП в Київській області.

Наказом ГУНП в Київській області від 01.03.2021 №74 о/с на виконання вимог наказу Національної поліції України від 24.12.2020 №1034 дск "Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Київській області" та керуючись абзацом 1 пункту 3 частини першої статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" підполковника поліції ОСОБА_1 призначено старшим інспектором-черговим ізолятору тимчасового тримання №4, звільнивши з посади заступника начальника Обухівського відділу поліції. Підставою зазначено попередження від 01.01.2021, акт пропонування посад від 22.01.2021, доповідна записка від 22.02.2021, подання від 22.02.2021.

Наказом ГУНП в Київській області від 23.04.2021 №109 о/с внесено часткові зміни до наказу від 01.03.2021 №74 о/с шляхом викладення підстав в наступній редакції: "підстава: попередження від 04.01.2021, акт пропонування посад від 24.02.2021, доповідна записка від 25.02.2021, подання від 22.02.2021".

Наказом ГУНП в Київській області від 31.03.2021 №159 за порушення службової дисципліни, вимог статті 3, підпунктів 1, 2 та 3 пункту 1 статті 18, статей 16, 64 та 91 Закону України "Про Національну поліцію", підпунктів 1, 2, 4, 5, 9, 13 пункту 3 статті 1, підпункту 1 частини третьої та підпункту 4 пункту 3 статті 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 за №2337-VIII, Внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців та працівників Головного управління Національної поліції в Київській області, затвердженого наказом ГУ від 05.08.2016 №919, частини 5 розділу ІІІ Порядку формування та ведення особових справ поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 12.05.2016 №377, що виразилося у низькому рівні правосвідомості та відсутності на службі в період з 03.03.2021 по 26.03.2021 без поважних причин, позивача звільнено зі служби в поліції.

Наказом ГУНП в Київській області від 30.04.2021 №116 о/с відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" позивача звільнено зі служби в поліції з 30.04.2021 за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) частини першої статті 77. Підставою зазначено наказ від 31.03.2021 №159, довідку від 21.04.2021 №98.

Позивач, не погоджуючись з вказаним наказом та звільненням з посади, звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Не погоджуючись із вищевказаними наказами, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про їх скасування та поновлення на посаді.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.4 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Частиною 4 статті 8 Закону № 580-VIII, яка набула чинності 01 травня 2022 року, передбачено, що під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Відповідно до ч.1 статті 12 Закону № 580-VIII поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань. Кожен має право в будь-який час звернутися за допомогою до поліції або поліцейського.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до частин 1,2 статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до п. 24 ч.1 статті 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.

Згідно ч.2 статті 24 Закону № 580-VIII у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

Частиною третьою статті 24 Закону № 580-VIII передбачено, що у ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Статтею 64 Закону № 580-VIII визначено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки". Порядок складання Присяги працівника поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.

Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно з частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Відповідно до частин першої, другої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - "Дисциплінарний статут"), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Частина 3 вказаної статті Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначає, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону, зобов`язує поліцейського, у тому числі: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.

За правилами статті 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно із статтею 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до частин першої - шостої, десятої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Відповідно до частин першої-третьої, сьомої-десятої статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:

1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються;

2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи;

3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", Закону України "Про державну таємницю" та іншими законами;

4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування;

5) користуватися правничою допомогою.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є:

1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;

2) попередня бездоганна поведінка;

3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород;

4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди;

5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;

6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського.

Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є:

1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння;

2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення;

3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього;

4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку;

5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Колегія суддів враховує висновок Верховного Суду наведений у постанові від 17 квітня 2024 року у справі № 320/11315/22, а саме про те, що вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясовувати склад саме дисциплінарного проступку в його діях.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що самого лише посилання на загальні вимоги Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції та Правил етичної поведінки поліцейських недостатньо для належного обґрунтування рішення про застосування такого найсуворішого виду дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби. Необхідно конкретизувати кваліфікацію установленого порушення поліцейським вказаних вимог шляхом чіткого визначення у чому саме полягає таке порушення. У справі ж, що розглядається, суди попередніх інстанцій, погодившись із висновками службового розслідування про порушення позивачем службової дисципліни, не встановили чи містить висновок службового розслідування обґрунтовані відомості щодо наявності причинного зв`язку між неправомірними діяннями позивача та їх наслідками, зокрема, чи наявний в діях позивача склад дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; вимоги законодавства або посадові обов`язки, які було порушено позивачем; наявність вини позивача та ступень її тяжкості, обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності.

Судом встановлено, що на підставі наказу ГУНП в Київській області від 30.03.2021 №461 відповідачем призначено службове розслідування за фактом невиходу на службу старшого інспектора-чергового ІТТ №4 ГУНП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_1 , результати якого оформлені висновком службового розслідування від 31.03.2021.

Дослідивши зміст Висновку службового розслідування колегія суддів встановила наступне.

У ході проведення службового розслідування комісією встановлено, що до керівництва Головного управління 29.03.2021 надійшов рапорт начальника ізолятора тимчасового тримання № 4 ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_2 про відсутність на робочому місці без поважних причин з 03.03.2021 по 26.03.2021 старшого інспектора-чергового ІТТ № 4 ГУНП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_1 .

У ході проведення службового розслідування встановлено, що на виконання вимог наказу НПУ від 24.12.2020 № 1034 дск «Про організаційно-штатні зміни в ГУНП в Київській області», наказом ГУНП в Київській області від 01.03.2021 № 74 о/с ОСОБА_1 призначено старшим інспектором-черговим ІТТ № 4 ГУНП в Київській області.

Поряд з цим, встановлено, що 03.03.2021 ОСОБА_1 прибув до УКЗ ГУНП в Київській області для ознайомлення з вищевказаним наказом, про що свідчить його особистий підпис, але до виконання службових обов`язків останній не приступив та у період часу з 03.03.2021 по 26.03.2021 на робоче місце не прибував, а про причини такої відсутності керівництво ізолятора або відділу не повідомляв.

У зв`язку з вищевикладеним було складено відповідні акти, які зареєстровано до канцелярії ІТТ № 4 ГУНП в Київській області від 03.03.2021 № 45/109/23/004/01-2021, від 04.03.2021 № 47/109/23/004/01-2021, від 05.03.2021 № 50/109/23/004/01-2021, від 09.03.2021 № 52/109/23/004/01-2021, від 10.03.2021 № 54/109/23/004/01-2021, від 11.03.2021 № 57/109/23/004/01-2021, від 12.03.2021 № 60/109/23/004/01-2021, від 15.03.2021 № 61/109/23/004/01-2021, від 16.03.2021 № 63/109/23/004/01-2021, від 17.03.2021 № 64/109/23/004/01-2021, від 18.03.2021 № 65/109/23/004/01-2021, від 19.03.2021 № 68/109/23/004/01-2021, від 22.03.2021 № 71/109/23/004/01-2021, від 23.03.2021 № 74/109/23/004/01-2021, від 24.03.2021 № 76/109/23/004/01-2021, від 25.03.2021 № 79/109/23/004/01-2021, від 26.03.2021 № 80/109/23/004/01-2021.

Крім цього, на адресу: АДРЕСА_1 , яка вказана в особовій справі ОСОБА_1 , як місце фактичного проживання, відповідачембув направлений лист з оповіщенням від 22.03.2021 № 168/109/23/01-2021 щодо відсутності на робочому місці без поважних причин, але у відділ та на робоче місце останній не з`явився, про причини відсутності не повідомив. Поряд з цим, у вищевказаному листі було зазначено, що на виконання вимог доручення ГУНП в Київській області від 18.01.2021 № 165/109/01/38-2021 «Про забезпечення подання електронних декларацій за 2020 рік» працівниками відділу здійснюється узагальнення та направлення до сектору запобігання корупції Головного управління інформація щодо поданої кількості суб`єктів декларування.

З метою опитування ОСОБА_1 відносно невиходу на службу без поважних причин з 03.03.2021 по 26.03.2021, 30.03.2021 та 31.03.2021 було здійснено неодноразові телефонні дзвінки на номер НОМЕР_1 , але останній на них не відповідав та у подальшому не передзвонював, про що складено відповідний акт від 31.03.2021 № 118.

Також 30.03.2021 працівниками ГУНП в Київській області було здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1, яка вказана в особовій справі останнього як місце проживання, але ОСОБА_1 за вказаною адресою був відсутній.

Опитаний з даного приводу начальник ІТТ № 4 ГУНП в Київській області майор поліції ОСОБА_2 пояснив, що відповідно до наказу ГУНП в Київській області від 01.03.2021 № 74 о/с, на посаду старшого інспектора-чергового ізолятора тимчасового тримання № 4 ГУНП в Київській області було призначено підполковника поліції ОСОБА_1 .

В період з 03.03.2021 по 30.03.2021 ОСОБА_1 жодного разу на службу не вийшов, про причини такого невиходу та місце свого перебування нікому з працівників ІТТ № 4 ГУНП в Київській області не повідомляв.

Враховуючи все вище викладене комісія дійшла висновку, що у діях старшого інспектора-чергового ізолятора тимчасового тримання №4 ГУНП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_1 вбачаються порушення вимог статті 3, пп1,2,3 п.1 ст.18, ст.19,64,91 Закону України «Про національну поліцію», пп.1,2,4,5,9,13 п.3 ст.1 ,пп.1 ч.3 та пп.4 п.3 ст.12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України», Внутрішнього розпорядку для поліцейських, державних слухачів та працівників ГУНП в Київській області , ч. 5 розділу ІІІ «Порядку формування та ведення особових справ поліцейських», що виразилося у низькому рівні правосвідомості та відсутності на службі в період з 03.03.2021 по 26.03.2021 без поважних причин.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що наказ від 01.03.2021 №74 о/с, яким ОСОБА_1 призначено старшим інспектором-черговим ІТТ № 4 ГУНП в Київській області, було оскаржено позивачем до суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 у справі №320/2610/21, яке набрало законної сили 29.04.2024, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції України в Київській області від 01.03.2021 №74 о/с про призначення ОСОБА_1 на посаду старшого інспектора-чергового ізолятору тимчасового тримання №4 та звільнення з посади заступника начальника Обухівського відділу поліції.

Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, о обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що визнання протиправним та скасування у судовому порядку наказу ГУНП в Київській області від 01.03.2021 №74 о/с про призначення ОСОБА_1 на посаду старшого інспектора-чергового ізолятору тимчасового тримання №4 та звільнення з посади заступника начальника Обухівського відділу поліції, свідчить про втрату цим документом юридичної сили саме з моменту його прийняття - 01.03.2021.

Вказані обставини свідчать про відсутність у позивача обов`язку щодо виходу на службу на означеній посаді в ІТТ №4 у період з 03.03.2021 по 30.03.2021 та, як наслідок, необґрунтованість висновків відповідача, покладених в основу наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 31.03.2021 №159 та про звільнення від 30.04.2021 №116 о/с.

Суд першої інстанції також правильно врахував, що наказ від 31.03.2021 №159 не є предметом спору у даній справі, разом з тим вказаний наказ був покладений відповідачем в основу прийняття спірного наказу від 30.04.2021 №116 о/с.

Частиною другою статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

За положеннями частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Змістом статті 160 КАС України встановлені вимоги до позовної заяви, за якими у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (частина перша).

В позовній заяві, зокрема, зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (пункт 4 частини п`ятої).

Верховний Суд в постанові від 13 квітня 2023 року в справі № 757/30991/18-а вказав на те, що вихід суду за межі позовних вимог можливий у тому разі, якщо позивач, вказавши у заяві одну конкретну вимогу, не зазначив іншу, яка має послідовний зв`язок із попередньою та випливає із фактичної спірної ситуації, викладеної у позовній заяві.

Отже, суд вправі за своєю ініціативою з метою необхідності захисту прав і охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб вийти за межі заявлених позивачем вимог.

У розумінні статті 13 Конвенції «ефективний засіб правого захисту» повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Разом з тим, частиною 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява (постанова Верховного Суду від 24 вересня 2019 року у справі №819/1420/15).

Установлюючи правило, що суд розглядає адміністративну справу в межах позовних вимог, ця норма встановлює виняток у вигляді можливості у суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (постанови Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі №826/6965/14, від 27 листопада 2018 року у справі №807/997/16, від 15 липня 2019 року у справі №804/14556/15, від 20 листопада 2019 року у справі №826/9457/18, від 22 листопада 2019року у справі №815/4392/15, від 23 грудня 2019 року у справі №815/3145/15, від 7 лютого 2020 року у справі №826/11086/18, від 5 травня 2020 року у справі №1340/4044/18, від 23червня 2020 року у справі №820/1545/16, від 6 серпня 2020 року у справі №805/3147/16-а).

У зв`язку з наведеним, з метою повного, належного захисту порушених прав позивача суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необхідності виходу за межі позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування наказів ГУНП в Київській області від 31.03.2021 №159 та від 30.04.2021 №116 о/с.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи скасування судом наказу про звільнення позивача, він підлягає поновленню на попередній роботі (службі) - посаді заступника начальника Обухівського ВП ГУНП в Київській області.

З наказу ГУНП в Київській області від 30.04.2021 №116 о/с вбачається, що позивач був звільнений з 30.04.2021.

Отже, позивач має бути поновлений на роботі (службі) з наступного дня після звільнення, тобто з 01.05.2021.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки апеляційна скарга не містить жодних підстав оскарження рішення суду першої інстанції безпосередньо в частині визначення сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які підлягають виплаті позивачу, з огляду на приписи статті 308 КАС України, останні не підлягають перевірці судом апеляційної інстанції.

В даному випадку доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Є.О.Сорочко

А.Ю.Коротких