Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №620/3119/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/3119/25 Суддя (судді) першої інстанції: Оксана ТИХОНЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просила:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку з порушенням строків його виплати згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", яке було нараховане в розмірі 95111,87 грн у жовтні 2020 року та виплачене 18.10.2024;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити відповідно до ст.2 Закону України від 19.10.2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за період з 19.02.2020 по 18.10.2024 компенсацію втрати частини щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку з порушенням строків його виплати, нарахованого в розмірі 95111,87 грн у жовтні 2020 року та виплачене 18.10.2024 на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 року по справі № 620/2470/20.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року позов задоволено.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відповідачем не вчинялось протиправних дій чи бездіяльності щодо виплати позивачу коштів, тому затримка виникла не з його вини. Також апелянт звертав увагу на пропуск позивачем строку звернення до суду.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавала. В суді першої інстанції її позиція обґрунтовувалась тим, що відповідачем неправомірно на виконання судового рішення у справі №620/2470/20, було виплачено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці за період з 19.02.2020 по 18.10.2024 без нарахування компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядались в порядку спрощеного провадження та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги введення в Україні воєнного стану, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в ГУ ПФ України в Чернігівській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України ''Про судоустрій і статус судді''.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 по справі №620/2470/20 (набрало законної сили 22.09.2020) позов ОСОБА_1 до ГУ ПФ України в Чернігівській області задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФ України в Чернігівській області, оформлене протоколом № 8 від 28.02.2020, про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із заявою від 24.02.2020. Зобов`язано ГУ ПФ України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою ТУ ДСА у Чернігівській області від 21.02.2020 № 03/36-736, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

На виконання зазначеного рішення суду відповідачем 18.10.2024 було проведено позивачу виплату коштів в сумі 95111,87 грн.

07.03.2025 позивач звернулася до ГУ ПФ України в Чернігівській області із заявою, в якій просила відповідно до вимог ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" провести відповідний розрахунок компенсації та здійснити останній виплату нарахованих за вказаним Законом грошових коштів.

Листом від 13.03.2025 № 3036-2948/Г-02/8-2500/25 ГУ ПФ України в Чернігівській області у задоволенні заяви позивача відмовлено, з посиланням на те, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер; всі судові рішення, які набули чинності відповідачем виконуються в обов`язковому порядку в межах покладених судом зобов`язань, з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством; компенсація втрати частини доходів відповідачем не нараховувалась внаслідок відсутності правових підстав.

Оскільки відповідач не здійснив нарахування і виплату компенсації втрати частини доходу, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про наявність підстав для компенсації втрати частини доходу.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 (далі - Порядок №159).

Згідно зі ст.1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з п.2 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

За наведеного правового регулювання, основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації грошових доходів громадян). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем індексації грошових доходів громадян, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 14.04.2021 у справі №465/322/17.

Крім того, у постанові від 05.03.2020 у справі №140/1547/19, Верховний Суд дійшов висновку, що згідно з положеннями статті 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації грошових доходів громадян) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 по справі №620/2470/20 (набрало законної сили 22.09.2020) відповідачем здійснено нарахування та виплату позивачу доплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 19.02.2020 в сумі 95111,87 грн, які виплачені 18.10.2024.

Колегія суддів враховує, що несвоєчасне нарахування сум доплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відбулось у зв`язку з неправомірними діями відповідача, що встановлено судовим рішенням, тобто з вини відповідача, тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на недотримання позивачем строків звернення до суду, оскільки як встановлено вище, виплата компенсації втрати частини доходів має здійснюватися в місяці виплати відповідних доходів, враховуючи, що відповідна виплата була проведена 18.10.2024, то звертаючись до суду з даним позовом 19.03.2025 позивачем дотримано встановлений ст.122 КАС України шестимісячний строк для звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права та правових позицій, викладених в постановах Верховного Суду при розгляді аналогічних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строку їх виплати.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Текст постанови виготовлено 21 вересня 2026 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

А.Ю.Кучма