Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №320/30294/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/30294/25 Суддя (судді) першої інстанції: Басай О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Бужак Н.П., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві під час призначення довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в частині неврахування 2 років 4 місяців 26 днів (половини строку) навчання ОСОБА_1 (період навчання за денною формою) у вищому юридичному навчальному закладі в період із 01.09.1996 до 23.06.2001; 8 років 4 місяців 10 днів роботи ОСОБА_1 на посаді слідчого, старшого слідчого, помічника військового прокурора, слідчого в особливо важливих справах у період із 26.07.2001 до 21.12.2009 до стажу, який дає право на щомісячне грошове утримання судді;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу, який дає право на щомісячне грошове утримання судді період навчання ОСОБА_1 за денною формою навчання у вищому юридичному навчальному закладі в період із 01.09.1996 до 23.06.2001; період роботи ОСОБА_1 на посаді слідчого, старшого слідчого, помічника військового прокурора, слідчого в особливо важливих справах у період із 26.07.2001 до 21.12.2009;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді, виходячи з розрахунку 62 % суддівської винагороди судді, починаючи з 07.05.2025 та виплатити різницю між виплаченим щомісячним довічним грошовим утриманням судді в розмірі 50 % суддівської винагороди судді та перерахованим у розмірі 62 % суддівської винагороди судді.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 Указом Президента України від 7 грудня 2009 року № 101/2009 призначений на посаду судді Військового місцевого суду Хмельницького гарнізону, Указом Президента України від 7 грудня 2010 року № 1079/2010 переведений на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва в межах п`ятирічного строку, Указом Президента України від 21 грудня 2017 року № 443/2017 призначений на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва безстроково.

06 травня 2025 року ОСОБА_1 було відраховано зі штату суддів Шевченківського районного суду міста Києва згідно наказу від 08 травня 2025 № 02-04-К-82 у зв`язку із звільненням у відставку на підставі рішення Вищої ради правосуддя "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва у зв`язку з поданням заяви про відставку" № 928/0/15-25 від 06.05.2025.

12 травня 2025 року позивачу було видано довідку № 486, згідно якої суддівська винагорода позивача при призначенні / перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судцям у відставці складає 126 120,00 грн, у тому числі, посадовий оклад: 78 825,00 грн, доплата за вислугу років (60 %): 47 295,00 грн, доплата за перебування на адміністративній посаді в суді: 0,00 грн, доплата за науковий ступінь: 0,00 грн, доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці: 0,00 грн, щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів": 0,00 грн. Довідка видана на підставі особового рахунку за травень 2025 року.

Разом з вищезазначеною довідкою № 486 від 12.05.2025 позивачу було видано розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці, відповідно до якої, до стажу, який дає право на відставку, включено половину строку навчання (з 01.09.1996 по 23.06.2001) позивача у вищому юридичному навчальному закладі; роботу позивача на посадах слідчого, старшого слідчого, помічника військового прокурора, слідчого в особливо важливих справах в період з 26.07.2001 по 06.12.2009.

Крім того, у рішенні Вищої ради правосудця "Про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва у зв`язку з поданням заяви про відставку" № 928/о/15-25 від 06.05.2025 зазначено, що з доданих до заяви судді документів випливає, що ОСОБА_1 :

з 01.09.1996 до 23.06.2001 навчався за денною формою у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, отримав повну вищу освіту за спеціальністю "Правознавство" та здобув кваліфікацію спеціаліста права, офіцера військового управління тактичного рівня, тому має право на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, додатково 2 років 4 місяців 26 днів;

з 26.07.2001 до 21.12.2009 обіймав посади слідчого, старшого слідчого, помічника військового прокурора, слідчого в особливо важливих справах, тому має право на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, додатково 8 років 4 місяців 10 днів.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує довічне грошове утримання у відповідності до Закону України "Про судоустрій і статус судців" № 1402-VIII від 02 червня 2016 року.

Згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 21 травня 2025 № 262440028967 стаж судді позивача, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розраховано в 15 років 4 місяці 1 день, а отже загальний процент грошового утримання (пенсії) складає розрахункову величину в 50 процентів.

27.05.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці, в якій просив провести перерахунок призначеного щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці (пенсії) у розмірі 62 % суддівської винагороди, встановленої довідкою про суддівську винагороду, для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці з моменту виникнення права (копія заяви та докази надіслання додаються).

Листом від 28.05.2025 № 24319-27001/С-02/8-2600/25 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку, зважаючи на те, що стаж судді рахується з дня обрання на посаду судді вперше, іншого чинним законодавством не передбачено, а згідно наданих документів стаж судді ОСОБА_1 складає 15 років 4 місяці 1 день.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Згідно зі статтею 125 Конституції України суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Частиною першою статті 4 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною першою статті 116 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Статтею 137 Закону № 1402-VIII визначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Абзацом 4 пункту 34 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 1402-VIII регламентовано, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

У свою чергу у відповідності до пункту 11 Перехідних положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Так, до набрання чинності Законом "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VІ зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ "Про статус суддів".

Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до абзацу 2 статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.

Після втрати чинності статтею 1 вказаного Указу Президента України питання зарахування в стаж роботи судді інших періодів діяльності було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 № 545.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 № 545 пункт 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 (865-2005-п) "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" доповнено абзацом такого змісту: "До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби".

Зазначена постанова Кабінету Міністрів України (№ 865-2005-п) втратила чинність 01.01.2012.

Таким чином, законодавством, яке діяло до набрання чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, календарний період проходження строкової військової служби, час роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, а також час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях.

Вказані висновки узгоджуються із позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 08.03.2018 у справі № 308/6953/17, від 19.06.2018 у справі № 243/4458/17, від 05.12.2019 у справі № 592/2737/17, від 31.03.2021 у справі № 235/7316/16-а, від 13.02.2020 у справі № 592/5433/17, від 12.05.2020 у справі № 303/1504/17-а.

Суд встановив, що відповідачем до стажу роботи позивача на посаді судді зараховано виключно періоди роботи суддею.

Разом з тим ОСОБА_1 з 01.09.1996 до 23.06.2001 навчався за денною формою навчання у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, отримав повну вищу освіту за спеціальністю "Правознавство" та здобув кваліфікацію спеціаліста права, офіцера військового управління тактичного рівня.

Враховуючи, що стаж роботи позивача на посаді судді становить понад 15 рік (тобто дотримується умова не менше 10 років), то до стажу роботи, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, враховується половина строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі, що становить 2 роки 4 місці 26 днів.

Щодо зарахування періоду роботи позивача ОСОБА_1 на посаді слідчого, старшого слідчого, помічника військового прокурора, слідчого в особливо важливих справах у період із 26.07.2001 до 21.12.2009, то у рішення Вищої ради правосудця "Про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва у зв`язку з поданням заяви про відставку" № 928/о/15-25 від 06.05.2025 та у розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зазначено, що з 26.07.2001 до 21.12.2009 року обіймав посади слідчого військової прокуратури Сумського гарнізону Північного регіону України (м. Суми), слідчого військової прокуратури Хмельницького гарнізону Західного регіону України (м. Хмельницький) старшого слідчого військової прокуратури Дрогобицького гарнізону Західного регіону України (м. Дрогобич Львівської області), помічника військового прокурора Дрогобицького гарнізону Західного регіону України (м. Дрогобич Львівської області), старшого слідчого відділу військової прокуратури Центрального регіону України (м. Київ), слідчого в особливо важливих справах відділу військової прокуратури Центрального регіону України (м. Київ).

Відповідно до частини четвертої статті 43 Закону № 2862-XII, зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-XII "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус суддів", до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Роз`яснення поняття "прокурор" наведено у статті 56 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII "Про прокуратуру". Зокрема, під поняттям "прокурор" у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 47, статті 48, частинах першій четвертій статті 49, статтях 50 і 55 цього Закону треба розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.

Згідно з абзацом другим пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у позивача права на зарахування до стажу до стажу роботи, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання періодів роботи на посаді слідчого, старшого слідчого, помічника військового прокурора, слідчого в особливо важливих справах у період із 26.07.2001 до 21.12.2009.

За наведеного, позивач має право на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, додатково 8 років 4 місяців 10 днів роботи на посаді слідчого, старшого слідчого, помічника військового прокурора, слідчого в особливо важливих справах.

Однак відповідачем під час обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 07.05.2025 безпідставно не зараховано вказані вище періоди до стажу роботи позивача на посаді судді.

При визначенні періодів трудової діяльності, які зараховуються до стажу роботи на посаді судді, відповідачем не враховано положення абзацу 4 пункту 34 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 1402-VIII яким регламентовано, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Суд звертає увагу, що позивач призначений на посаду до набрання чинності Законом № 1402-VIII, а тому норми Закону № 1402-VIIІ щодо порядку обчислення стажу роботи на посаді судді до позивача застосовуватись не можуть.

Не зарахування певних періодів до стажу роботи на посаді судді позивача у випадку спірних правовідносин свідчить про протиправність дій органу Пенсійного фонду в частині невиконання покладених на нього обов`язків щодо правомірного та обґрунтованого визначення стажу роботи на посаді судді, який впливає на розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідач на вказану обставину уваги не звернув, а відтак, невірно обчислив стаж роботи позивача на посаді судді, що призвело до невірного визначення позивачу розміру щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується судді у відставці.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві під час призначення довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в частині неврахування 2 років 4 місяців 26 днів (половини строку) навчання ОСОБА_1 (період навчання за денною формою) у вищому юридичному навчальному закладі в період із 01.09.1996 до 23.06.2001; 8 років 4 місяців 10 днів роботи ОСОБА_1 на посаді слідчого, старшого слідчого, помічника військового прокурора, слідчого в особливо важливих справах у період із 26.07.2001 до 21.12.2009 до стажу, який дає право на щомісячне грошове утримання судді та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу, який дає право на щомісячне грошове утримання судді 2 років 4 місяців 26 днів (половини строку) навчання ОСОБА_1 у вищому юридичному навчальному закладі в період із 01.09.1996 до 23.06.2001; 8 років 4 місяців 10 днів роботи ОСОБА_1 на посаді слідчого, старшого слідчого, помічника військового прокурора, слідчого в особливо важливих справах у період із 26.07.2001 до 21.12.2009.

Таким чином, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із стажу - 26 років 1 місяць 28 днів, повинен становити 62 відсотки (50 % + 6 років х 2 %).

Отже, встановлення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% суддівської винагороди, виходячи виключно зі стажу безпосередньої роботи на посаді судді, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Доводи відповідача про те, що врахування до стажу роботи судді, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, половини строку навчання, строкової військової служби та період виконання ним обов`язків народного судді у чинній на момент відставки позивача редакції Закону № 1402, не передбачено, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до абзацу 4 пункту 34 Розділу ХII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

За правилами частини другої статті 135 Закону № 1402-VIII, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Беручи до уваги положення частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII, суддівська винагорода, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має визначатися станом саме на день його звільнення, враховуючи повноваження судді та всі відповідні доплати, які мав суддя на день звільнення.

Отже, призначаючи позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 50 % суддівської винагороди судді відповідач діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, визначені чинним законодавством.

За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним захистом порушеного права позивача в даному випадку є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді, виходячи з розрахунку 62 % суддівської винагороди судді, починаючи з 07.05.2025.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя Н.П.Бужак

суддя В.В.Файдюк