Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №620/848/19 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/848/19 Суддя (судді) першої інстанції: Оксана ТИХОНЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача: Терези Ю.О.,

Суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Обставини справи

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.06.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019, задоволено повністю позов ОСОБА_1 (далі - Позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - Відповідач):

- визнано протиправною бездіяльність Ніжинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області щодо не нарахування і виплати ОСОБА_1 пенсії з 27.11.2018 відповідно до ч. 2, ч. 13 ст. 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру";

- зобов`язано Ніжинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Чернігівської області провести ОСОБА_1 згідно доданих до заяви про призначення пенсії документів, перерахунок і виплату пенсії відповідно до ч. 2, ч. 13 ст. 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", починаючи з 27.11.2018 без обмеження граничного розміру.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.05.2025 встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області строк, який становить 60 календарних днів з моменту отримання даної ухвали, для подання звіту про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 у справі № 620/848/19.

На виконання ухвали від 15.05.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало до суду звіт від 29.07.2025 № 2500-0802-8/49983 (далі також «звіт»), у якому вказано, що 27.04.2020, на виконання рішення суду, Позивачу проведено перерахунок пенсії без обмеження граничного розміру пенсії з 27.11.2018. Розмір пенсії обчислено згідно із ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» із заробітної плати 66672,18 грн. та виплачується у розмірі 40003,31 грн. без обмеження максимальною величиною бази нарахування єдиного внеску. Доплата за період з 27.11.2018 по 15.10.2019 в сумі 323460,97 грн. виплачена додатковою відомістю в квітні 2021 року.

Також Відповідачем у звіті вказано, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» з 01.01.2025 Позивачу проведено відповідний перерахунок пенсії та застосовано передбачені нею коефіцієнти пониження. Внаслідок цього з 01.01.2025 пенсія Позивача становить 40003,31 грн. та до виплати - 29472,39 грн., оскільки розмір пенсії перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Ухвалою від 31.07.2025 Чернігівський окружний адміністративний суд прийняв звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 29.07.2025 № 2500-0802-8/49983 по справі № 620/848/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Приймаючи звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 29.07.2025 № 2500-0802-8/49983, суд першої інстанції керувався таким:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вчинило передбачені законодавством необхідні дії для виконання рішення суду та здійснило перерахунок пенсії з 27.11.2018 без обмеження максимальним розміром;

- питання застосування Відповідачем з 01.01.2025 коефіцієнтів відносно пенсії Позивача на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" не може бути предметом судового контролю у даній справі, оскільки не досліджувалося судом під час ухвалення судового рішення від 11.06.2019 у справі № 620/848/19;

- суб`єктом владних повноважень наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення та повідомлено про вжиті заходи для виконання судового рішення, а тому на переконання суду вчинені заходи свідчать про добросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними;

- Верховний Суд у постановах від 07.11.2019 у справі № 420/70/19 та від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а дійшов висновку про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин;

- на момент розгляду звіту, судом не встановлено свідомого невжиття Відповідачем залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення та порушення у зв`язку з цим прав Позивача.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 31.07.2025, якою прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 29.07.2025 № 2500-0802-8/49983, Позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.07.2025, встановити новий строк подання звіту та накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від 20 до 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, зробив тільки висновок про причини, які ускладнюють Відповідачу виконання судового рішення від 11.06.2019, але невиконання рішення і порушення відповідачем прав Позивача залишилось поза увагою суду.

Зокрема, в апеляційній скарзі Позивач посилається на таке:

- при ухваленні рішення від 11.06.2019 досліджувалося питання законності обмеження пенсії і суд дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин ст. 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697);

- виплата Позивачу пенсії без урахування ч. 2 і ч. 13 ст. 86 Закону № 1697 свідчить про невиконання рішення суду;

- Відповідач пропустив строк подання звіту.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача відкрито ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2025, якою також витребувано матеріали справи № 620/848/19 з Чернігівського окружного адміністративного суду і встановлено строк, протягом якого учасники справи можуть подати відзив на апеляційну скаргу.

Після надходження матеріалів справи № 620/848/19 до Шостого апеляційного адміністративного суду, ухвалою від 21.10.2025 справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Через тривалу відсутність суддів Кучми А.Ю. у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого доповідачем у справі визначено суддю Терезу Ю.О.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2026 справу прийнято до провадження новим складом колегії суддів, призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження і продовжено строк судового розгляду справи на розумний строк.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, при вирішенні справи колегія суддів виходить з такого.

Згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Статтею 14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП Фея та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з положеннями ст. 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили незважаючи на те, чи погоджується учасник справи з висновками суду, викладеними в цьому рішенні, яке набрало законної сили.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Відповідно до ч. 3 ст. 14 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Частиною 1 ст. 382-3 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами ч. 5 ст. 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.05.2025 Відповідачу було встановлено строк, який становить 60 календарних днів з моменту отримання цієї ухвали, для подання звіту про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 у справі № 620/848/19.

До завершення 60-денного строку Відповідача звернувся до суду першої інстанції із заявою про продовження строку для подання звіту від 08.07.2025 № 2500-0802-8/44902, у якій просив продовжити строк подання звіту про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 у справі № 620/848/19 на строк розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Відповідно до штампу на конверті, у якому вказана заява надійшла до суду першої інстанції, до поштового відділення відправлення надійшло 09.07.2025 (а.с. 17).

Колегія суддів зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи за ініціативою суду.

Продовження процесуального строку, встановленого судом, є правом суду.

Ухвалою від 31.07.2025 Чернігівський окружний адміністративний суд продовжив Відповідачу строк подання звіту до 30.08.2025.

Колегія суддів зазначає, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 у справі № 620/848/19 Відповідач здійснив перерахунок Позивачу пенсії без обмеження її граничного розміру з 27.11.2018.

Розмір пенсії обчислено згідно із ст. 86 Закону № 1697 із заробітної плати 66672,18 грн.

В період з 27.11.2018 пенсія виплачувалася Позивачу у розмірі 40003,31 грн. без обмеження максимальною величиною бази нарахування єдиного внеску.

Доплата за період з 27.11.2018 по 15.10.2019 в сумі 323460,97 грн. виплачена Позивачу у квітні 2021 року.

Надалі, з 01.01.2025, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», Позивачу проведено перерахунок пенсії та застосовано передбачені цією постановою коефіцієнти пониження, у зв`язку з чим з 01.01.2025 пенсія Позивача становить 40003,31 грн. та до виплати - 29472,39 грн., оскільки розмір пенсії перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Посилання апеляційної скарги на те, що пенсія повинна виплачуватися Позивачу згідно з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 у справі № 620/848/19 без застосування коефіцієнту, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», колегія суддів вважає помилковим.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що під час розгляду справи № 620/848/19 судом не досліджувалося питання правомірності застосування до пенсії Позивача обмежувальних коефіцієнтів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», а тому в межах розгляду звіту про виконання судового рішення у справі № 520/5851/25 суд не надає оцінку цим діям Відповідача.

У разі незгоди з діями Відповідача, Позивач має право звернутися до суду з позовною заявою у встановленому законом порядку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що специфіка категорії справ, до якої належить ця справа, полягає у залежності проведення виплат від бюджетних асигнувань на відповідні цілі з Державного бюджету України. В даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області не є розпорядником бюджетних коштів.

Відповідно до частини першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п. 20, 29 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України, зокрема, взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства.

Отже, виділення коштів із державного бюджету на фінансування бюджетної програми не залежить від окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України і виконання ним дій, які виходять за межі його повноважень, немає правових підстав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 29.07.2025 № 2500-0802-8/49983 по справі № 620/848/19.

Таким чином, колегія суддів вважає, що наведені Позивачем в апеляційній скарзі доводи не спростовуюсь правильність висновків суду першої інстанції і обґрунтованість ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі № 620/848/19, якою прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 29.07.2025 № 2500-0802-8/49983 по справі № 620/848/19.

Колегія суддів враховує, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судом з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим відсутні підстави для її скасування.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 321, 322, 325, 329, 382,382-1, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.07.2025, якою прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 29.07.2025 № 2500-0802-8/49983 по справі № 620/848/19, залишити без задоволення.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.07.2025, якою прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 29.07.2025 № 2500-0802-8/49983 по справі № 620/848/19, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач: Ю.О. Тереза

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна