Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №640/141/19 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/141/19 Суддя (судді) першої інстанції: І.В. Тихонов

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача: Терези Ю.О.,

Суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛ Енерджи Груп» про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

Головне управління ДФС у Вінницькій області звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛ Енерджи Груп» (далі - Відповідач), у якому просило:

- стягнути з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛ Енерджи Груп» та розрахунків платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 10032,73 грн.;

- накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛ Енерджи Груп», що відкриті в установах банків.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Відповідач має податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 1252,73 грн., який складається з основного платежу у розмірі 1066,22 грн. і штрафних санкцій у розмірі 186,51 грн. і з акцизного податку на пальне – у розмірі 8780,00 грн. (штрафні санкції).

Зазначена заборгованість підтверджується обліковими картками платника податків з ПДВ, з акцизного податку на пальне, податковими повідомленнями-рішеннями та податковою декларацією з податку на додану вартість.

З метою погашення грошового зобов`язання на адресу відповідача було направлено податкову вимогу № 1799-50 від 07.02.2018, проте вказана податкова вимога залишилась без належного виконання. Також позивачем здійснено ряд заходів з метою встановлення наявності майна ТОВ «ДСЛ Енерджи Груп», за результатами яких встановлено його відсутність. Оскільки добровільно відповідач заборгованість не сплачує, майно, яке можливо було б реалізувати з метою погашення у нього відсутнє, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2019 відкрито провадження у справі № 640/141/19, визначено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Надалі, на виконання приписів пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» адміністративну справу № 640/141/19 передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 справу № 640/141/19 прийнято до провадження.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 у справі № 640/141/19 допущено процесуальне правонаступництво та замінено первинного позивача у справі – Головне управління ДФС у Вінницькій області на правонаступника – Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 адміністративний позов Головного управління ДПС у Вінницькій області задоволено частково:

- стягнуто з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю «ДСЛ Енерджи Груп» та розрахунків платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 10032,73 грн.;

- в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов у відповідній частині, суд першої інстанції виходив з такого:

- матеріалами справи підтверджується податковий борг у розмірі 10032,73 грн.;

- сума податкового боргу, яку просить стягнути Позивач, виникла на підставі поданої Відповідачем податкової декларації від 18.01.2018, податкових повідомлень-рішень з податку на прибуток: № 0085775004, № 0029355004, № 0011515004, № 0028785001, № 0028795001;

- докази оскарження та/або скасування податкових повідомлень-рішень, скасування таких рішень відсутні.

Відмовляючи у позові у відповідній частині, суд першої інстанції виходив з такого:

- обґрунтовуючи відсутність майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, Позивач долучив інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформовані станом на 2018 рік, відповідно містять не актуальні дані, а отже вони, враховуючи статтю 75 КАС України, не можуть вважатися достовірними, оскільки на їх підставі не можливо встановити дійсні обставини справи відсутність майна у відповідача в 2025 році;

- будь-яких інших доказів щодо відсутності у Позивача майна (нерухомого та рухомого), що може бути джерелом погашення податкового боргу, на момент розгляду справи, Позивачем не представлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у позові, Позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення від 04.06.2025 в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач, зокрема, зазначає:

- предметом у цій справі є наявність або відсутність у Відповідача майна, за рахунок якого можливо погасити податковий борг;

- відповідно до ч. 2 ст. 79 КАС України, позивач повинен подати докази разом з позовною заявою, що і було здійснено;

- надані Позивачем довідки 2018 року містять достовірну інформацію і безпосередньо стосуються предмету доказування;

- суд першої інстанції не з`ясував реальну наявність/відсутність у Відповідача майна, за рахунок якого може бути погашено податковий борг.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано матеріали справи № 640/141/19 з Луганського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2025 призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.

Через тривалу відсутність судді Кучми А.Ю. у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, 03.07.2026 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого доповідачем у цій справі визначено суддю Терезу Ю.О.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2026 апеляційну скаргу прийнято до розгляду новим складом суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Керуючись п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДСЛ ЕНЕРДЖИ ГРУП», код ЄДРПОУ 40822710, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 13, кв.(офіс) 2, зареєстроване як юридична особа 09.09.2016 та перебувало на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві.

Згідно з Довідкою про суми боргу по ТОВ «ДСЛ ЕНЕРДЖИ ГРУП» код ЄДРПОУ 40822710 станом на 31.10.2018 р. (а.с. 9) Відповідач має борг у розмірі 10032,73 грн., що включає:

- податок на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 1252,73 грн., з яких 1066,22 грн. – основний платіж, 186,51 грн. – штрафні санкції, дата виникнення боргу – 30.01.2018;

- штрафні санкції за акцизним податком на пальне у розмірі 8780,00 грн., дата виникнення боргу – 11.03.2018.

Податковий борг за ПДВ виник на підставі:

- звітної податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2017 (а.с. 17-18), поданої Відповідачем, рядок 18 якої відображає суму ПДВ до сплати – 1192 грн.;

- податкового повідомлення-рішення від 12.04.2018 № 0028795001 (а.с. 41), яким до Відповідача застосовано штраф за затримку сплати грошового зобов`язання за ПДВ у розмірі 23,64 грн.;

- податкового повідомлення-рішення від 12.04.2018 № 0028785001 (а.с. 40), яким до Відповідача застосовано штраф за затримку сплати грошового зобов`язання за ПДВ у розмірі 162,87 грн.

Податковий борг за штрафними санкціями за акцизним податком на пальне виник на підставі податкових повідомлень-рішень:

- від 30.08.2018 № 0085775004 (а.с. 20) на суму 5100 грн.;

- від 13.04.2018 № 0029355004 (а.с. 26) на суму 2040 грн.;

- від 19.02.2018 № 0011515004 (а.с. 32) на суму 1700 грн.

07.02.2018 Позивачем сформовано і направлено на адресу Відповідача податкову вимогу форми "Ю" № 1799-50 (а.с. 50) на суму 1067,22 грн., яка Відповідачем не отримана, поштове відправлення повернулося у зв`язку з відсутністю адресата (а.с. 38).

На підтвердження вжиття заходів щодо виявлення майна Відповідача, Позивач надав до матеріалів справи:

- інформаційну довідку № 135697360 від 28.08.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, згідно з якою інформація про об`єкти нерухомого майна відсутня (а.с. 52-53);

- лист від 11.04.2018 № 02-10/1762 Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області (а.с. 11), згідно з яким сільськогосподарська техніка, зокрема, за Відповідачем не зареєстрована;

- службову записку від 28.08.2018 (а.с. 12) начальника управління податків і зборів з фізичних осіб, у якій вказано про відсутність, зокрема, у Відповідача зареєстрованих транспортних засобів.

Оскільки добровільно Відповідач заборгованість не сплачує, майно, за рахунок якого може бути погашено податковий борг, відсутнє, Позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Нормативне регулювання спірних правовідносин на момент їх виникнення

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України).

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (п. 56.11 ст. 56 ПК України).

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Заявляючи позовну вимогу про накладення арешту на кошти та інші цінності Відповідача в установах банків, Позивач керувався пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України, який надає контролюючим органам право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (редакція норми на момент подання позову).

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Позивач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, тому обґрунтованість рішення в частині задоволення позову і стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу не перевіряється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, при вирішенні справи колегія суддів виходить з такого.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався такими доводами:

- обґрунтовуючи відсутність майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, Позивач долучив інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформовані станом на 2018 рік, відповідно містять не актуальні дані, а отже вони, враховуючи статтю 75 КАС України, не можуть вважатися достовірними, оскільки на їх підставі не можливо встановити дійсні обставини справи відсутність майна у відповідача в 2025 році.

- будь-яких інших доказів щодо відсутності у Позивача майна (нерухомого та рухомого), що може бути джерелом погашення податкового боргу, на момент розгляду справи, Позивачем не представлено.

Колегія суддів, дослідивши обставини і матеріали справи, погоджується з вказаними доводами суду першої інстанції і, оцінюючи доводи апеляційної скарги, виходить з такого.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, арешт коштів на рахунках платника можливий як з підстав, передбачених пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України, так і з підстав, передбачених п. 94.2 ст. 94 ПК України.

Норми п. 94.2 ст. 94 ПК України визначають підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків, за підстав визначених у зазначеному пункті. Натомість пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України підлягає застосуванню виключно у випадку неможливості погашення податкового боргу платником у разі, якщо у такого платника відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та /або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування:

- адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням;

- арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Така позиція щодо розмежування адміністративного арешту майна на підставі п. 94.2 ст. 94 ПК України і арешту на підставі пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України є сталою і викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.06.2025 у справі № 813/2423/18, від 04.08.2026 у справі № 360/1566/19.

Заявлена у цій справі позовна вимога про накладення арешту на кошти та інші цінності Відповідача в установах банків обґрунтована відсутністю у Відповідача майна, яке можливо реалізувати з метою погашення податкового боргу.

Звертаючись до суду, Позивач визначив, що правовою підставою для вказаної позовної вимоги є пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України, який надає контролюючим органам право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (редакція норми на момент подання позову).

Наведена норма може бути застосована виключно у випадку неможливості погашення податкового боргу платником у разі, якщо у такого платника відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та /або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Отже, для підтвердження обґрунтованості позовних вимог Позивач має надати докази:

- існування у Відповідача податкового боргу;

- відсутності та/або недостатності майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Позов у цій справі датований 17.12.2018 і зареєстрований в Окружному адміністративному суді міста Києва 03.01.2019.

Обґрунтовуючи відсутність у Відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, Позивач надав інформаційну довідку № 135697360 від 28.08.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, згідно з якою інформація про об`єкти нерухомого майна відсутня (а.с. 52-53), лист від 11.04.2018 № 02-10/1762 Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області (а.с. 11), згідно з яким сільськогосподарська техніка, зокрема, за Відповідачем не зареєстрована, службову записку від 28.08.2018 (а.с. 12) начальника управління податків і зборів з фізичних осіб, у якій вказано про відсутність, зокрема, у Відповідача зареєстрованих транспортних засобів.

Як правильно вказав суд першої інстанції, надані Позивачем разом з позовною заявою докази сформовані станом на 2018, тому не можуть вважатися достовірними і на їх підставі неможливо встановити дійсні обставини справи, а саме – відсутність у Відповідача майна станом на 2025.

Відповідно до пп. 20.1.24 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від органів, що забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, необхідну для здійснення повноважень контролюючих органів щодо забезпечення погашення податкового боргу платника податків. У випадках, передбачених законом, податковий керуючий має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, які містяться в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Строк надання інформаційних довідок цими органами на письмові запити контролюючих органів не може перевищувати п`яти робочих днів з дня отримання таких запитів.

Отже, Позивач мав можливість одержати і подати до суду першої інстанції, який розглядав справу у 2025 році, актуальну інформацію про майно Відповідача або відсутність такого майна.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Позивач у цій справі не надав належних доказів відсутності у Відповідача станом на момент розгляду справи у 2025 році майна, достатнього для погашення податкового боргу у розмірі 10032,73 грн.

Відмовляючи у позові у відповідній частині, суд першої інстанції надав належну оцінку обставинам справи і поданим Позивачем у 2018 році доказам, визнавши ці докази недостатніми для задоволення позовної вимоги про накладення арешту на кошти та інші цінності Позивача, що відкриті в установах банків.

Колегія суддів звертає увагу, що, зважаючи на дати одержання Позивачем інформації про відсутність у Відповідача майна, до суду Позивач звернувся з пропуском тримісячного строку, встановленого абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України в редакції, чинній на момент звернення до суду. Водночас, оскільки Відповідач у цій справі не заявляв про пропуск Позивачем строку звернення до суду, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції перевіряється судом апеляційної інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі: Позивач наполягає на актуальності поданих ним у 2018 році разом з позовною заявою документів, що підтверджують відсутність у Відповідача майна.

Відтак, на переконання колегії суддів, Позивач не навів передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

Колегія суддів враховує, що згідно з п. 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи на підставі належних і допустимих доказів і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 243, 245, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 у справі № 640/141/19 залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 у справі № 640/141/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дата складання повного тексту постанови відповідає даті її ухвалення.

Суддя-доповідач: Ю.О. Тереза

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна