Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №320/47885/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/47885/24 Суддя (судді) першої інстанції: Жук Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Сорочка Є.О.,

Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу.

Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.

З огляду на особливості розгляду даної категорії справ та вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що існує необхідність продовження строку розгляду даної справи на розумний строк.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 2005 року по 2017 рік перебувала на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Київській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», а з 2017 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

04 травня 2023 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Київській області із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 01 травня 2016 року №889-VIII (далі-Закон №889-VIII), надавши документи за переліком згідно із розпискою-повідомленням, в т. ч. довідки від 04 травня 2023 за №17 та №18 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державного службовця.

За принципом екстериторіальності вказана заява була розглянута ГУ ПФУ в Одеській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 08 травня 2023 року №932250145939 відмовлено позивачу при переведені з одного виду пенсії на інший вид. Дане рішення обґрунтовано наступним: Постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 року № 469 Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб доповнено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України віл 14.09.2016 року № 622 пунктом 3-І (далі Порядок .622), яким регулюється порядок визначення заробітної плати особам, яким призначається пенсія згідно Закону України Про державну службу віл 10.12.2015 року № № 889-VI1I (далі - Закон 889).

З урахуванням змін, внесених постановою 469, з 01.01.2020 року право на обчислення пенсії на умовах Порядку 622 мають особи:

- які на 01.05.2016 року займали посади державної служби;

- та яким призначено пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІ1 (далі Закон 3723) у період з 01.10.2011 року до 01.05.2016 року;

- та які в період роботи на спецпосадах не отримували пенсію згідно Закону 3723 до дня набрання чинності Законом 889, тобто до 01.05.2016 року;

- та які звільнились з посади державної служби, в тому числі до 01.01.2020 року.

Всі зазначені умови повинні бути дотримані одночасно.

Оскільки позивачем було використано право на призначення та отриманим пенсії за віком відповідно до Закону України Про державну службу з 2005 по 2017 роки, право на перерахунок відсутній.

30.07.2024 року позивач через адвоката позивач звернулась зі зверненням № 213/24-07030 до Пенсійного фонду України, в якому просив: здійснити переведення ОСОБА_1 з 04 травня 2023 року з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №№1058-ІV на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №№889-VIII та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі виданих Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 04 травня 2023 року за №17 та №18.

11.09.2024 року позивач через адвоката Білик Григорія Івановича звернувся з повторним зверненням № 213/24-09-11 до Пенсійного фонду України.

Листом від 16.09.2024 року за № 2800-030203-8/55737 Пенсійний фонд України звернення позивача залишив без задоволення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 року визначалися Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ).

01.05.2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців.

Відповідно до статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з пунктом 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01.05.2016 року втратив чинність Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Так, згідно з пунктом 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» згаданого Закону державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

За приписами пункту 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ і Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у зразковому рішенні Верховного Суду від 04.04.2018 року у справі №822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 року у справі № 500/5183/17 та від 11.04 2023 року у справі № 1.380.2019.003855.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі №591/3924/16-а обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723 ХІІ «Про державну службу» після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених у частині першій статті 37 Закону №3723 ХІІ і Прикінцевих та перехідних положеннях Закону України від 10 грудня 2015 року №889ІІІ «Про державну службу», а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889ІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723 ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889ІІІ, і мають передбачені частиною першою статті 37 Закону №3723 ХІІ вік і страховий стаж.

Також колегія суддів звертає увагу, що Довідка №18 від 29.07.2024 року (довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) видана Бориспільською районною державною адміністрацією за посадою начальника служби у справах неповнолітніх (начальник служби у справах дітей та молоді) складена за формою, затвердженою Постановою №1-3 та містить відображення складових заробітної плати: посадовий оклад, надбавка за ранг (6 ранг), надбавка за вислугу років (30% - стаж державної служби понад 25 років), на які нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У затвердженій Постановою №1-3 формі довідки складові заробітної плати складаються з: посадового окладу, надбавки за ранг, надбавки за вислугу років, на які нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Довідка №19 від 29.07.2024 року (про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади держаної служби) відповідає формі довідки, яка затверджена Постановою №1-3 та містить дані про надбавку за виконання особливо важливої роботи, розмір місячної премії та інші виплати (матеріальна допомога, премії, нараховані за період, що перевищує календарний місяць) за червень 2024 рік.

На всі види оплати праці, включені в довідку, нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Колегія суддів зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року №622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок №622).

Пунктом 2 Порядку №622 (у редакції від 01.01.2020 року, чинній на момент переведення позивачки на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу") передбачено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII Про державну службу на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII Про державну службу (далі - Закон) мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII Про державну службу:

мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;

займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Згідно з пунктом 3-1 Порядку №622 (у редакції від 01.01.2020 року) державні службовці, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII Про державну службу займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII Про державну службу, мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.

Відповідно до пункту 4 Порядку №622 (у редакції від 01.01.2020 року) пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Як передбачено пунктом 5 Порядку №622 (у редакції від 01.01.2020 року) форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.

Відповідно до пункту 6 Порядку №622 (у редакції від 01.01.2020 року) у разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником, а в разі його відсутності чи перейменування (відсутності) посад, у тому числі відсутності відповідних посад державної служби, довідка видається у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із Нацдержслужбою.

Відповідно до пункту 7 Порядку №622 (у редакції від 01.01.2020 року) у всіх випадках заробітна плата для призначення пенсії державного службовця враховується в межах установленої законом на день призначення пенсії максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Аналіз наведених норм свідчать що призначення пенсії державного службовця на умовах пунктів 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ здійснюється за заявою особи, до якої долучаються довідки про заробітну плату.

На підставі вищевказаного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що подані позивачем разом із заявою про переведення довідки про складові заробітної плати підлягають врахуванню пенсійним органом.

Колегія суддів зазначає, що Закон №889-VІІІ, так і Закон №1058-IV дійсно не передбачають підстав (умов) для перерахунку пенсії державного службовця у зв`язку зі збільшенням розміру заробітної плати працюючих службовців. Не передбачає таких підстав і стаття 37 Закону №3723-ХІІ.

Зважаючи на те, що позивачу вже було призначено пенсію за віком за нормами Закону України «Про державну службу», то відсутні підстави вважати, що в цьому випадку йдеться про призначення такого виду пенсії за вказаним Законом вперше.

Той факт, що позивач перед тим як отримував пенсію за віком за нормами Закону № 1058-VI, отримувала пенсію держслужбовця згідно Закону № 3223-ХІІ не позбавляє його права перейти на пенсію держслужбовця за нормами Закону № 889-VIІ.

З огляду на викладене рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 08 травня 2023 року №932250145939 «Про відмову при переведенні з виду на вид» є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставин справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Сорочко Є.О.

Чаку Є.В.