Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №580/14102/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/14102/25 Суддя (судді) першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Карпушової О.В., Ключковича В.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.12.2025 № 971210127728 щодо відмови у перерахунку та переведенні на пенсію по віку ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про державну службу»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з дати звернення (01 грудня 2025 року), провести перерахунок і виплату пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за № 01-8/153 від 21.11.2025.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що стаж державної служби позивача станом на 01.05.2016 становив понад 20 років на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, а тому має право на переведення на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII. У зв`язку із цим, вважає оскаржуване рішення пенсійного органу протиправним.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.12.2025 № 971210127728 про відмову у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» та здійснити відповідний перерахунок такої пенсії з 01.12.2025.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій, зазначаючи про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки ОСОБА_1 з 03.11.2009 по 30.04.2020 отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» згідно стажу в органах місцевого самоврядування, а потім був переведений на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», то враховуючи положення абзацу другого пункту 4-7 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», переведення на пенсію за норами Закону України «Про державну службу» можливе лише із встановленням розміру пенсії, отримуваного до такого переведення.

Апелянт стверджує, що зобов`язання відповідача перевести позивача на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» та здійснити відповідний перерахунок такої пенсії з 01.12.2025 є втручанням в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2026 та від 06.04.2026 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Від ОСОБА_1 до суду 30.03.2026 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Також позивачем до суду 23.07.2026 подано клопотання про прискорення розгляду справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, аргументи та доводи сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

Даними трудової книжки позивача підтверджується, що позивач працював на посадах державної служби, а саме:

25.12.1985 - обраний заступником голови виконкому Христинівської міської ради народних депутатів;

24.12.1986 - звільнений з посади заступника голови виконкому Христинівської міської ради народних депутатів;

24.12.1986 - прийнятий на посаду інспектора промислово-транспортного відділу райкому партії у Христинівський райком партії України;

27.07.1987 - звільнений з посади інспектора промислово-транспортного відділу райкому партії;

28.07.1987 - обраний заступником голови виконкому районної Ради народних депутатів затверджений головою комісії;

03.04.1990 - обраний заступником голови виконкому районної Ради народних депутатів;

02.06.1992 - призначений першим заступником голови Христинівської районної державної адміністрації;

31.03.1994 - присвоєний 7 ранг державного службовця;

16.03.1994 - прийнята присяга державного службовця;

22.07.1994 - затверджений першим заступником голови районної Ради народних депутатів;

16.10.1995 - призначений першим заступником голови районної державної адміністрації;

16.04.1998 - обраний головою Христинівської районної ради;

14.05.1998 - присвоєний 5 ранг державного службовця;

28.07.2001 - прийняв присягу посадової особи місцевого самоврядування;

19.10.2001 - присвоєний 5 ранг посадової особи місцевого самоврядування;

04.05.2006 - звільнений у зв`язку із закінченням строку повноважень.

З довідки Уманської районної ради Черкаської області від 21.11.2025 № 01-8/153 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця вбачається, що стаж державної служби позивача становить 20 років 10 місяців 11 днів.

Позивач у грудні 2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою щодо переходу з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та прийнято рішення № 971210127728 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з недоцільністю перерахунку.

У рішенні відповідач зазначив, що Закон України «Про державну службу» (зі змінами) № 889-VIII не передбачає проведення перерахунку раніше призначених пенсії (за новими довідками), а тільки поновлення в розмірі раніше призначеної пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.

Не погоджуючись з рішенням органу Пенсійного фонду про відмову у перерахунку пенсії від 09.12.2025 № 971210127728, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що з огляду на наявність у позивача станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) стажу на посадах державної служби понад 20 років, наявні всі підстави для його переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-ІV на пенсію за віком згідно із Законом № 3723-XII. А тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.12.2025 № 971210127728 про відому у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас у суду відсутні підстави вважати, що при перерахунку пенсії довідка про складові заробітної плати не буде врахована, а тому в задоволенні позовних вимог у цій частині відмовлено у зв`язку з їх передчасністю.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Оскільки відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволених позовних вимог, то саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, який включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 за №889-VIII.

За змістом пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII з 1 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, пунктами 10, 11, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отож, за наявності в особи станом на 1 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Верховний Суд в постанові від 01.04.2020 у справі №607/9429/17 дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 за №3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частини 1статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 за №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень України "Про державну службу" від 10.12.2015 за №889-VІІІ, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 за №889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 за №889-VІІІ та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 за №3723-ХІІ вік і страховий стаж.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Так, частиною першою статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже, обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі -№3723-ХІІ) після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №899-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Таким чином, за наявності в особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Судовою колегією встановлено, що підставою для відмови у переведенні позивача на пенсію за нормами Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ відповідачем зазначено те, що Закон України «Про державну службу» (зі змінами) № 889-VIII не передбачає проведення перерахунку раніше призначених пенсії (за новими довідками), а тільки поновлення в розмірі раніше призначеної пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.

Визначаючись щодо вказаних відповідачем підстав відмови у переведенні позивача на пенсію державного службовця, колегія суддів зазначає, що пунктом 2 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 07.06.2001 № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон № 2493-ІІІ) дію Закону України «Про державну службу» поширено на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

Пунктом 4 Порядку № 229 визначено, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Пунктом 4 частини другої статті 46 Закону № 889-VIII передбачено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом № 2493-III.

Аналіз викладених норм свідчить, що законодавство, яке діяло у спірний період, передбачало віднесення до стажу державної служби час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, які визначені Законом № 2493-III.

Статтею 37 Закону № 3723-ХІІ визначено умови призначення пенсій державним службовцям.

Статтями 25, 26 Закону № 3723-ХІІ визначено класифікацію посад державної служби та ранги державних службовців, які їм присвоюються в залежності від категорії посади.

Питання обчислення стажу державної служби у зазначений вище період регулювалося Порядком обчислення стажу державної служби, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283), та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 (далі - Порядок № 229), який набрав чинності 01.05.2016.

Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу».

Відповідно до пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується (служба), зокрема, робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

04.07.2001 набрав чинності Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III (далі Закон № 2493-III).

Статтею 22 Закону № 2493-III передбачено, що до стажу служби в органах місцевого самоврядування зараховується період роботи на посадах, на які поширюється дія цього Закону, а також на посадах і в органах, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Таким чином, після 04.07.2001 стаж державної служби підлягає збільшенню на тривалість роботи (служби) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статтею 14 Закону №2493-III, а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Враховуючи приписи Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, Закону № 2493-III та Порядку № 283, період роботи позивача в органах місцевого самоврядування за вказаний період зараховується до стажу державної служби.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 з 25.12.1985 по 04.05.2006 обіймав посади службовця в органах місцевого самоврядування. Його стаж державної служби становить понад 20 років, що підтверджується довідкою Уманської районної ради Черкаської області від 21.11.2025 № 01-8/153 (а.с.5).

З огляду на викладені вище обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з огляду на наявність у позивача станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) стажу на посадах державної служби понад 20 років, наявні всі підстави для його переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-ІV, на пенсію за віком згідно із Законом № 3723-XII.

Поруч із наведеним, колегія суддів відхиляє доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, про втручання суду у його дискреційні повноваження та зазначає, що Верховним Судом у постанові від 11.02.2020 у справі №940/2394/18 сформульовано наступний висновок: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.

Аналогічний підхід до вирішення питання про дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень застосовано Верховним Судом у постанові від 22.09.2022 у №380/12913/21.

Наведені в апеляційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що ним неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення.

Суд першої інстанції в повній мірі встановив фактичні обставини справи та надав об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів, наведених учасниками справи, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено неповно чи неправильно, а, отже, і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.

Згідно пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За приписами частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі №580/14102/25 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина

Судді О.В.Карпушова

В.Ю.Ключкович