Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №420/18287/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/18287/25

Головуючий І інстанції: Хурса О.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Кравченко К.В., Скрипченка В.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 05.09.2025р.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Мир» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025р. ТОВ «Строй Мир» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Одеської митниці, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення № UA500500/2025/000160/2 від 04.06.2025р. про коригування митної вартості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що декларантом подано митні декларації на товари, які надійшли на виконання умов зовнішньоекономічного контракту. Разом з митними деклараціями до митного органу були подані зовнішньоекономічний контракт та доповнення, а також інші документи відповідно до вимог Митного кодексу України. Однак, спірним рішенням про коригування митної вартості відповідачем було збільшено вартість товару та застосовано «резервний» метод визначення митної вартості товарів. Водночас, на переконання позивача, несуттєві розбіжності між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору. Кожний наступний метод застосовується виключно лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм Митного Кодексу. Усі документи, які зазначені у вищевказаної Митного кодексу України як основні, були надані декларантом. Позивач вважає, що митний орган не надав обгрунтованих пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії товарів, умов поставки, комерційних умов, що підтверджує необґрунтованість оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.

Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Так, представник відповідача у своєму відзиві зазначив, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч.1 ст.54 МК України від 13.03.2012р. №4495-VI, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Декларантом було надіслано електронні повідомлення, в яких вказано, що додаткові документи вони надати не мають можливості та просили здійснити митне оформлення на підставі наданих документів. Таким чином, розбіжності усунені не були, а декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст.53 МКУ. Також декларантом не було за власним бажанням надано додаткові, наявні у нього, інші документи, які б переконливо спростували (пояснили) розбіжності у наданих документах, а також не було надано всі витребувані митним органом документи, зокрема: каталоги, специфікації фірми - виробника товару; виписку з бухгалтерської документації та висновок про вартісні характеристики товарів. Отже, на думку відповідача, декларант не скористався правом надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом, було обрано метод визначення митної вартості резервний. Оскільки, відповідно до п.2 ст.58 МКУ, використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п.3 ст.58 застосовують другорядні методи, зазначені у пункті 2 ч.1 ст.57 Кодексу. В митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому, відповідно до ст.59 МК Украни, неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до ст.62 МК України, методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до вимог Митного кодексу України у разі якщо митну вартість товарів не може бути визначена згідно з положеннями Митного кодексу Украни, оскільки, відповідно до п.2 ст.58 Кодексу, використані декларантом відомості не підтверджені документально, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням другорядних способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ), а саме: резервним методом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року (ухваленим в порядку (спрощеного) письмового провадження) адміністративний позов ТОВ «Строй Мир» - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці № UA500500/2025/000160/2 від 04.06.2025р. про коригування митної вартості.

Не погоджуючись із вказаним вище рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця 03.10.2025р. подала апеляційну скаргу, в якій, зазначила про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, було порушено норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим, просила скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2025р. та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Строй Мир» - відмовити у повному обсязі.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

30.10.2025р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ «Строй Мир» зареєстровано як юридична особа з 27.10.2017р. та з дати реєстрації перебуває на податковому обліку. Основним видом економічної діяльності позивача за кодом КВЕД 46.90 є «Неспеціалізована оптова торгівля».

01.08.2024р. між ТОВ «СТРОЙ МИР» та Компанією «EVERLASTING MACHINE TOOL CO., LTD» було укладено зовнішньоекономічний Контракт №CH-UA-01/08/24.

У червні 2025р. декларант позивача здійснив декларування поставленого в Україну товару за митною декларацією 25UA500020004167U3 від 04.06.2025р., в якій митну вартість товару було визначено за «першим» методом - за «ціною договору». На підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу був поданий відповідний пакет усіх необхідних документів, які визначені Митним кодексом України.

Проте, відповідачем, за результатам розгляду поданих документів прийнято Рішення №UA500500/2025/000160/2 від 04.06.2025р. - про коригування митної вартості товарів.

Так, у цьому рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000160/2 від 04.06.2025р. зазначено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, разом з цим, у п. 7.1 Контракту, зазначено, що ціни, зазначені в дійсному контракті, включають в себе вартість упаковки, маркування, в яких постачається товар. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) відповідно до умов Контракту від 01.08.2024р. №CH-UA-01/08/24, поставка товару здійснюється на умовах «CIF Chornomorsk», відповідно до погоджених правил «Інкотермс -2010». Вказані умови поставки передбачають, у тому числі, страхування товарів та те, що продавець за свій рахунок повинен одержати страхування «карго», як зазначено в договорі, щоб покупець або будь-яка інша особа, що має зацікавленість у товарі, що підлягає страхуванню, мали право затребувати безпосередньо від страхового товариства і надати покупцеві страховий поліс або інше свідоцтво обсягу страхової відповідальності. Однак, в документах, що надані до митного оформлення, відсутні страховий поліс або інший доказ страхового покриття, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товару відповідно до вказаної умови поставки товарів в повному обсязі;

3) у коносаменті від 24.03.2025р. Nє ZYTC250304601 зазначені умови оплати фрахту «FREIGHT PREPAYD», тобто фрахт сплачено в порту відправлення. Проте, до митного оформлення не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Крім того, в цьому рішенні зобов`язано декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

До того ж, Одеська митниця, приймаючи вказане рішення про коригування митної вартості товарів також самостійно визначила й їх митну вартість другорядним «резервним» методом, на підставі баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України у ввезення товарів, заявлених до митного оформлення, яка є більшою ніж фактично заявлена декларантом.

Також, при цьому, позивачу, як декларанту, було роз`яснено, що у разі незгоди з вказаним рішенням, він має право на його оскарження до органу вищого рівня відповідно до Митного кодексу України або суду.

Вважаючи вказане вище рішення Одеської митниці від 04.06.2025р. необрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності спірного рішення Одеської митниці.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Як слідує зі змісту приписів ст.543 МК України, безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.

До митної справи, відповідно до ст.7 Митного кодексу України, відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Як передбачено положеннями п.п.23,24 ст.4 Митного кодексу України, митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідно до вимог Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 Митного кодексу України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, як загально відомо, ч.2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

А як визначено ч.3 цієї ж статті МКУ, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткових документів лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст53 Митного кодексу України (- розбіжності у документах, - ознаки підробки документів, - або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).

Так, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів UA500500/2025/000160/2 від 04.06.2025р., що подані позивачем документи нібито не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, обов`язок поставити товар у придатному для безпечного транспортування з відповідною упаковкою покладається на продавця, відповідно до умов п. 4.2 Контракту.

Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37 "Процедура митної декларації" має бути зазначено "ZZ32", в той час як у вказаній графі митної декларації, поданої декларантом, зазначено "ZZ00" (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару, та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

Згідно положень зовнішньоекономічного договору (контракту), ціна товару, що був предметом поставки, вже включає в себе вартість упаковки та маркування, а тому за правилами ч.10 ст.58 Митного кодексу України ці складові не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.

Таким чином, в даному випадку, вартість пакування фактично не є витратами, які понесені покупцем (позивачем), у зв`язку з чим, не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.

При цьому, слід зазначити, що аналогічна правова позиція з цих спірних питань викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 22.01.2019р. у справі №815/6794/17, від 18.12.2019р. у справі №160/8775/18.

Відповідно до умов Контракту від 01.08.2024р. №CH-UA-01/08/24, поставка товару здійснюється на умовах CIF Chornomorsk , відповідно до погоджених правил «Інкотермс-2010».

Умови поставки CIF у редакціях "Інкотермс 2000" (Вартість, страхування і фрахт...) означають, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця.

А за умовами терміна «CIF», на «продавця» покладається також обов`язок придбання морського страхування на користь «покупця» проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення.

Суд погоджується із доводами позивача, про те, що вартість перевезення та страхування включається до вартості товару, що поставляється на умовах CIF, а відтак, якщо певні витрати вже включені до Контрактної вартості товару, відповідно митний орган не може запитувати додаткові документи з метою підтвердження їх числових показників.

Таким чином, оскільки поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару, для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

Згідно умов поставки СIF згідно з Інкотермс-2010 та відповідно до умов зовнішньоекономічного договору (контракту), всі витрати із завантаження, пакування товару, поставки та страхування вже були включені продавцем у вартість товару, яка відображена у відповідних супровідних документах.

Зважаючи на те, що перевезення товару здійснювалося морем на умовах поставки CIF, в даному випадку Товариство не повинно додатково нести будь-які додаткові витрати на транспортування вантажу до порту.

Таким чином, вартість перевезення включається до вартості товару, що поставляється на умовах CIF, а відтак, якщо певні витрати вже включені до контрактної вартості товару, відповідно митний орган не може запитувати додаткові документи з метою підтвердження їх числових показників. Оскільки поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення), для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

Окрім того, як свідчать матеріали справи, відповідачем також необгрунтовано вимагалися у декларанта й інші документи (т.б. бухгалтерська виписка, прейскуранти, висновки про якість), які, в свою чергу, на думку суду, жодним чином не впливають на обрану та визначену сторонами договору умову постачання товару CIF.

При цьому, одночасно не буде зайвим звернути увагу й на те, що принцип обґрунтованості рішень вимагає від митного органу не лише чітко і конкретно зазначити саму розбіжність, а й вказати, яким же саме чином вона впливає на неможливість розмитнення товару за «першим» методом (ціною договору).

Таким чином, відповідачем, в даному випадку, не було чітко вказано яким саме чином вказані розбіжності впливають на визначення митної вартості товару за «першим» методом та не надано беззаперечних доказів цього.

З огляду на викладене, така позиція відповідача є необґрунтованою та безпідставною.

Також, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, зазначає, що відповідач не наводить конкретних розбіжностей у документах та складових митної вартості, поданих ним у відповідності до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Водночас, суд вважає, що позивачем було надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту (договору). В той же час, обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.

Разом з тим, приписи Митного кодексу України прямо зобов`язують митний орган чітко зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Крім того, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, в порушення вимог ч.2 ст.77 КАС України, також не доведено й наявність належних підстав для витребування додаткових документів у позивача.

Частиною 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, згідно з правовими висновками Верховного Суду, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не можуть ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 по справі №140/804/19, від 11.06.2020 по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 по справі №820/231/16, від 31.03.2020, від 19.03.2020 по справі №808/4127/15).

Митним кодексом України чітко встановлено, що при відсутності застережень щодо застосування основного методу, визначених у ч.1 статті 58 цього Кодексу та наявності документів, перелік яких зазначений в ч.2 ст.53 Митного кодексу України застосовується саме «основний» метод визначення митної вартості товарів.

Відповідно до вимог ст.57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами 3,6 цієї статті визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 8 цієї ж статті МК України, встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Відповідно до положень Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень п.п.2,4 ч.2 ст.55 Митного кодексу України.

Оцінюючи вказане вище спірне рішення відповідача, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає за необхідне врахувати також правові висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх правових висновках про те, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний Суд також зауважував, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25.022020р. справа №260/718/19; 27.04.2020р. справа №140/804/19).

У постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування(якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.

Таким чином, як встановлено судами обох інстанцій, відповідачем, в даному конкретному випадку, при прийнятті оскаржуваного рішення, чітко не було вказано яким же саме чином вказані обставини (розбіжності) впливають на визначення митної вартості товару за 1-м методом.

Не містяться такі докази і в матеріалах справи.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та те, що відповідачем, в даному випадку, не було чітко вказано яким саме чином вказані розбіжності впливають на визначення митної вартості товару за «першим» методом та не надано беззаперечних доказів цього, а позивачем, в свою чергу, надано усі необхідні документи для митного оформлення за основним методом, судова колегія, оцінивши наявні у справі докази, вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обгрунтованого висновку про протиправність оскаржуваного рішення митного органу, яке дійсно підлягає скасуванню.

Решта доводів апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

До того ж, також слід зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано апелянтом при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Одеської митниці - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 21.09.2026р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: К.В. Кравченко

В.О. Скрипченко