Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №400/2653/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/2653/26

Перша інстанція: суддя Брагар В. С.,

повний текст судового рішення

складено 30.04.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Димерлія О.О.,

суддів – Вербицької Н.В., Терлецького Д.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 у справі №400/2653/26 за позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 252 876грн. 93коп.

У С Т А Н О В И В:

13.03.2026 Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 податковий борг в сумі 252 876грн. 93коп.

В обґрунтування позовних вимог податковий орган вказує про наявність у ОСОБА_1 узгодженої сими податкової заборгованості у загальному розмірі 252 876грн. 93коп.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 у справі №400/2653/26 позов Головного управління ДПС у Миколаївській області задоволено.

Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету в рахунок погашення податкового боргу в сумі 252 876грн. 93коп. з земельного податку з фізичних осіб.

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції вказав про наявність у ОСОБА_1 узгодженої суми податкової заборгованості у загальному розмірі 252 876грн. 93коп., яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції відповідачкою подано апеляційну скаргу в якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що їй не направлялась податкова вимога на суму 252876грн. 93коп за податковим повідомленням-рішенням від 04.04.2025 №401657-2407-1403-UA48060150000071713. Також, відповідачка вказує, що податкова вимога форми «Ф» №52622-17 від 30.08.2018 направлялась їй, але отримана іншою особою. Доказів належного вручення податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги безпосередньо ОСОБА_1 податковим органом до матеріалів справи не додано, а тому грошове зобов`язання є неузгодженим. Крім того, скаржниця зауважує про пропуск контролюючим органом строку звернення до суду з даним позовом.

Скориставшись наданим, приписами чинного процесуального законодавства, правом Головним управлінням ДПС у Миколаївській області до апеляційного суду подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржуване рішення окружним адміністративним судом прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. На думку контролюючого органу, наведені скаржницею в апеляційній скарзі доводи є безпідставними.

В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку із положеннями чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, судом апеляційної інстанції установлено наступні обставини.

Зокрема, колегією суддів з`ясовано, що ОСОБА_1 є платником земельного податку.

04.04.2025 Головним управлінням ДПС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення №401657-2407-1403-UA48060150000071713 щодо визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб за 2025 рік у загальному розмірі 252 876грн. 93коп.

Такий індивідуальний акт надіслано на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Однак, у зв`язку з неможливістю вручення такої кореспонденції адресату органом поштового зв`язку її було повернуто відправнику із відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

30.08.2018 Головним управлінням ДПС у Миколаївській області прийнято податкову вимогу №52622-17.

Означену вимогу скеровано на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Оскільки за ОСОБА_1 рахується податковий борг Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулось до окружного адміністративного суду з даним позовом.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлений законом.

Положеннями підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до п.п.58.1, 58.3 ст.58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян).

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

За правилами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно із підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг – це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Пунктом 2 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204, передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу.

Пунктом 6 розділу ІV Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові), або надіслана в електронний кабінет засобами ІТС з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.05. року у справі №810/3116/18 зазначено, що відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що податкове повідомлення-рішення/податкова вимога повинні бути надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням.

Додаткових вимог стосовно надіслання податкового повідомлення-рішення/податкової вимоги податкове законодавство не містить.

Суд апеляційної інстанції відмічає, що жодна норма податкового законодавства не зобов`язує податковий орган здійснювати заходи для з`ясування причин невручення відповідних рішень/документів, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв`язку, кур`єрська доставка тощо) щодо вручення відповідних рішень/документів.

Відповідно до пункту 70.7 статті 70 Податкового кодексу України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно із приписами статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Законодавцем встановлено платнику податків обов`язок повідомляти контролюючий орган про зміну податкової адреси протягом місяця з дня, коли така зміна відбулася.

Добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.09.2019 у справі №825/1109/16, від 20.10.2020 у справі №140/30/20, від 21.10.2021 у справі №360/4692/19, від 14.07.2022 у справі № 120/479/21-а, від 26.07.2022 у справі № 640/3437/21, від 09.11.2023 у справі №140/7432/21, від 31.01.2024 у справі № 140/12235/21.

Апеляційний адміністративний суд зазначає, що контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 27.10.2020 по справі № 813/3922/17, від 14.07.2022 по справі №120/479/21-а, від 28.02.2023 по справі № 160/27532/21.

Як установлено судом апеляційної інстанції, як податкове повідомлення-рішення від 04.04.2025 №401657-2407-1403-UA48060150000071713, так і податкова вимога від 30.08.2018 №52622-17 надсилались ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи убачається, що місцем проживання ОСОБА_1 є саме АДРЕСА_2 (а.с.16, 27).

Таку ж саму адресу ОСОБА_1 зазначено в апеляційній скарзі.

З огляду на вказане суд апеляційної інстанції зазначає, що в досліджуваній ситуації неотримання ОСОБА_1 поштової кореспонденції жодним чином не пов`язане із діями/бездіяльністю податкового органу.

Колегія суддів вказує, що контролюючим органом виконано власний обов`язок із надіслання на адресу платника податку кореспонденції рекомендованим листом з повідомленням, а відтак наведені скаржницею в досліджуваній частині апеляційної скарги доводи є безпідставними.

Стосовно тверджень відповідачки про пропуск податковим органом строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 102.4. статті 102 Податкового кодексу України у разі, якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 у справі №1340/5767/18 дійшов висновку, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку - 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом, проте норми пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України не є такими, що обмежують суд у праві ухвалювати судове рішення про стягнення податкового боргу після закінчення 1095-денного строку, з вимогою про стягнення якого контролюючий орган звернувся вчасно.

Зазначена позиція у подальшому підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 12.10.2021 у справі №819/1399/17, від 18.05.2022 у справі №640/26239/20.

Отже, початок перебігу строку законодавець пов`язує саме із днем виникнення податкового боргу, а не з днем надіслання податкової вимоги, як помилково зазначає скаржниця.

За фактичними обставинами справи, визначена у податковому повідомленні-рішенні від 04.04.2025 №401657-2407-1403-UA48060150000071713 сума податкового зобов`язання є узгодженою.

Даний позов Головним управлінням ДПС у Миколаївській області до Миколаївського окружного адміністративного суду скеровано 13.03.2026, тобто в межах визначеного законодавцем присічного строку.

З огляду на вказане, є безпідставними наведені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі доводи стосовно звернення контролюючого органу до суду з даним позовом поза межами строку, який установлено пунктом 102.4. статті 102 Податкового кодексу України.

Крім того, у контексті вирішення даного спору колегія суддів уважає за необхідне відмітити, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України).

Отже, податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.

У спірних правовідносинах сума податкового боргу до нуля не зменшилась, а навпаки збільшилась, а тому в контролюючого органу не було необхідності формувати нову податкову вимогу на збільшену суму податкового боргу.

Установлені у межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені відповідачкою в апеляційній скарзі доводи.

Відтак, з огляду на наявність у ОСОБА_1 узгодженої сими податкової заборгованості у загальному розмірі 252 876грн. 93коп. апеляційний адміністративний суд уважає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позову Головного управління ДПС у Миколаївській області.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені відповідачкою в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 у справі №400/2653/26 за позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 252 876грн. 93коп. – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. Димерлій

Судді Н.В. Вербицька Д.С. Терлецький