Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №420/17260/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/17260/25

Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.

Місце та час укладення судового рішення «--:--»: м. Одеса

Повний текст судового рішення складений: 17.02.2026

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Дегтярьова С.В., Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

02.06.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення від 02.05.2025 №155650005548 про відмову у призначенні йому пенсії за віком; зобов`язання призначити, нарахувати та виплатити йому пенсію за віком, з дня звернення, тобто з 25.04.2025 з урахуванням: періоду роботи з 1986 по 2000 - згідно архівної довідки №70 від 13.02.2025, виданої КУ «Об`єднаний трудовий архів Ширяївської селищної ради»; періоду роботи згідно архівних довідок про заробітну плату №141, 142, 159, 160 від 02.04.2025, виданих КУ «Об`єднаний трудовий архів Ширяївської селищної ради»; періоду роботи з січня 2000 по лютий 2001 згідно довідки про заробітну плату №73 від 13.02.2025.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач (у віці 60 років), звернувся до пенсійного органу із заявою для призначення пенсії за віком, однак, рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області було відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу 32 роки, який дає право на призначення такого виду пенсії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 02.05.2025 №155650005548 про відмову у призначенні пенсії; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 25.04.2025, врахувавши до страхового стажу: період роботи з 1986 по 2000 згідно архівної довідки №70 від 13.02.2025, виданої КУ «Об`єднаний трудовий архів Ширяївської селищної ради»; період роботи згідно архівних довідок про заробітну плату №№141, 142, 159, 160 від 02.04.2025, виданих КУ «Об`єднаний трудовий архів Ширяївської селищної ради»; період роботи з січня 2000 по лютий 2001 згідно довідки про заробітну плату №73 від 13.02.2025, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що відповідачем протиправно не зарахованого до страхового стажу позивача періоди його трудової діяльності з 1986 по 2000 рік згідно архівної довідки №70 від 1.3.02.2025, період роботи згідно архівних довідок про заробітну плату №№141, 142, 159, 160 від 02.04.2025 та період роботи з січня 2000 по лютий 2001 згідно довідки про заробітну плату №73 від 13.02.2025. Суд зауважив, що формальні неточності у документах (зазначення імені по батькові в скороченій формі, розбіжності у написанні анкетних даних особи, зумовлені перекладом), за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Обираючи належний захист порушеного права позивача, з огляду на дискреційність повноважень пенсійного органу, суд першої інстанції зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України №1058-IV, відповідно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання призначити, нарахувати та виплатити пенсію.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на ухвалення рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги, управління зазначає щодо правомірності рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України №1058-IV з підстав відсутності необхідного страхового стажу 32 роки (на момент звернення із заявою про призначення пенсії стаж становив 25 років 05 місяців 08 днів). Також, апелянт зауважив, що запис у трудовій книжці не є безумовним доказом роботи особи у випадку наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності даних.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

02.05.2025 ГУ ПФУ в Тернопільській області прийнято рішення №155650005548 про відмову у призначені пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу, визначеного ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - 32 роки, оскільки стаж роботи позивача складає 25 років 05 місяців 08 днів. /а.с.14/

У вказаному рішенні зазначено, що за поданими документами до страхового стажу не враховано: періоди роботи з 1986 по 2000 згідно архівної довідки №70 від 13.02.2025, виданої КУ «Об`єднаний трудовий архів Ширяївської селищної ради», оскільки в архівній довідці зазначено по батькові в скороченій формі «Ф.»;

періоди роботи згідно архівних довідок про заробітну плату №№141,142,159,160 від 02.04.2025, виданих КУ «Об`єднаний трудовий архів Ширяївської селищної ради», оскільки в архівних довідках зазначено по батькові в скороченій формі «Ф.»;

період роботи з січня 2000 по лютий 2001 згідно довідки про заробітну плату №73 від 13.02.2025, оскільки зазначено прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає прізвищу « ОСОБА_2 » згідно паспортних даних.

Не погоджуючись з рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки судове рішення оскаржується в частині задоволення позовних вимог, то перевірка законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог апеляційним судом не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон України №1058-IV).

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 1 ст.24 Закону України №1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV).

За змістом ч.1 ст. 26 Закону України №1058- IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Згідно ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, ст.48 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і постанова Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637).

Так, п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у п.3 Порядку №637.

Як вбачається з матеріалів справи, пенсійним органом зараховано загальний страховий стаж позивача – 25 років 05 місяців 08 днів.

При цьому, відповідачем не зараховано періоди роботи позивача з 1986 по 2000 згідно архівної довідки №70 від 13.02.2025, виданої КУ «Об`єднаний трудовий архів Ширяївської селищної ради» та періоди роботи згідно архівних довідок про заробітну плату №№141,142,159,160 від 02.04.2025, виданих КУ «Об`єднаний трудовий архів Ширяївської селищної ради», оскільки в архівній довідці зазначено по батькові в скороченій формі «Ф.»; період роботи з січня 2000 по лютий 2001 згідно довідки про заробітну плату №73 від 13.02.2025, оскільки зазначено прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає прізвищу « ОСОБА_2 » згідно паспортних даних.

Так, відповідно до положень Інструкції по порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, яка затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, трудова книжка заповнюється адміністрацією підприємства.

Відповідно до п.1.1 Інструкції 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.

Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до п.2.11 Інструкції №162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка.

Згідно п.1.1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.2 Інструкції №58 встановлено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

За аналізом наведених положень можна дійти висновку, що трудова книжка заповнюється роботодавцем і на працівника не покладено обов`язок перевірки правильності її заповнення. Працівник не може нести відповідальність за правильність записів у його трудовій книжці. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі №423/1881/17.

Відповідно до записів №№1-2 трудової книжки позивача від 01.06.1980 №1737577, з 01.06.1980 він прийнятий в члени колгоспу «Іскра» та 10.11.1986 звільнений з колгоспу. Відповідно до записів трудової книжки від 02.03.2000 №0100982 з 01.11.1986 позивач прийнятий в члени колгоспу «Зоря» (у подальшому КСП «Зоря», ТОВ «Зоря»), де працював до 14.02.2001. /а.с.10-12/

В архівній довідці, виданої КУ «Об`єднаний трудовий архів Ширяївської селищної ради» №70 від 13.02.2025 зазначено, що « ОСОБА_1 » дійсно працював в колгоспі «Зоря», КСП «Зоря», ТОВ «Зоря» та визначено відпрацьовані вихододні з 1986 по 2000. /а.с.18/

Також, в матеріалах справи наявні архівні довідки КУ «Об`єднаний трудовий архів Ширяївської селищної ради», в яких зазначено про отримувану позивачем заробітну плату у період з 1986 по 2001. /а.с.19-23/

Доводи пенсійного органу щодо відсутності підстав для врахування трудової діяльності позивача до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії, з підстав зазначення в архівних довідках імені по батькові позивача в скороченій формі «Ф.», а також зазначення прізвища « ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_2 » згідно паспортних даних, є необґрунтованими.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Тобто, формальні розбіжності у написанні анкетних даних особи, зумовлені перекладом чи транслітерацією з російської мови на українську у паспорті та трудовій книжці, не можуть спростовувати факт набуття позивачем трудового стажу.

На підставі викладеного у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області від 02.05.2025 №155650005548 та наявності підстав для його скасування.

За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст.139, 311, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня отримання судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. Крусян

Судді С.В. Дегтярьова О.В. Яковлєв