Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №420/5683/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/5683/26

Перша інстанція: суддя Танцюра К.О.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів – Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року по справі за адміністративними позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

02 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 20 листопада 2025 року в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити різницю індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 20 листопада 2025 року в загальній сумі 375 864,34 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що під час проходження нею військової служби у відповідача їй не нараховувалася та не виплачувалася фіксована індексація-різниця з 01 березня 2018 року по 20 листопада 2025 року. На звернення представника позивача стосовно здійснення нарахування та виплати належної індексації грошового забезпечення, відповідач надав відмову, яка обґрунтована тим, що нарахування та виплата індексації здійснювалася відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що у спірних правовідносинах відповідач нараховував та виплачував індексацію різницю у відповідності до вимог законодавства у сфері соціального забезпечення військовослужбовців.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково, а саме:

- визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 20 листопада 2025 року в неповному обсязі;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31.12.2022, з 01.01.2024 року по 20 листопада 2025 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Зокрема, апелянт наголошує, що позивачем не доведено тієї обставини, що розмір підвищення грошового доходу є нижчим за суму індексації, а відтак відсутні підстави для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу, виходячи із фіксованої величини. Більш того, сума індексації, яка склалася у 2024 та 2025 роках не нараховувалася на законних підставах.

Крім того, апелянт звертає увагу, що розрахунок індексації грошового забезпечення є виключною компетенцією військової частини як органу, в якому позивач проходила військову службу і який виплачував їй грошове забезпечення.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду справи в апеляційній інстанції.

Відповідно до п.3 ст.311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з копії військового квитка серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_1 з 28 січня 2013 року по 20 листопада 2025 року проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 11, 12).

Листом за № 862/9431 від 27.12.2025 року Військова частина НОМЕР_1 повідомила представника позивача про те, що нарахування індексації грошового забезпечення з 01 березня 2018 року відбувалося з врахуванням вимог чинних нормативно-правових актів.

З січня 2023 року індексація не нараховувалась і не виплачувалась відповідно до пункту 3 прикінцевих положень Закону про Держбюджет-2023 де визначено, що індексацію грошового забезпечення не нараховувати до окремого роз`яснення (а.с. 13-15).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення та компенсації втрати частини доходів позивач звернулась до суду з цим позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання суми індексації-різниці у розмірі 4056,09 грн., починаючи з 01.03.2018 року до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців або до дати звільнення з військової служби.

Також суд вказав, що прикінцевими положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових населення», а тому в 2023 році індексація грошового доходу як військовослужбовців, так й інших працівників не проводилась, що виключає протиправну бездіяльність відповідача в цій частині щодо виконання ним своїх обов`язків.

Крім того, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати індексацію в конкретному розмірі, утриманням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб не підлягають задоволенню, оскільки відновленню підлягає лише порушене право та в даному випадку відсутні об`єктивні підстави вважати, що після здійснення відповідного перерахунку індексації грошового забезпечення в подальшому будуть порушені права позивача.

Судова колегія частково погоджується з висновками суду першої інстанції та вбачає підстави для зміни судового рішення, з огляду на наступне.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" (далі – Закон № 1282-ХІІ) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Приписами ч.2 ст.5 Закону № 1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Як встановлено п.6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Посилання відповідача на п.6 Порядку №1078 та ст.5 Закону № 1282-XII, якими визначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, як на підтвердження правомірності своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення судова колегія вважає помилковим, оскільки невиплата індексації є обмеженням права позивача на оплату праці та не може залежати від наявності або відсутності фінансових ресурсів бюджету.

Положеннями Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться, вищевказаними нормативно-правовими актами, у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

З 01.12.2015 положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів".

За змістом пояснюючої записки до проекту постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.

У зв`язку з цим указаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 викладено у новій редакції).

Поняття індексації-різниці викладено у абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року передбачають обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає підстави для висновку, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21.

Позивач наголошує, що відповідач не нараховував і не виплачували їй індексацію – різницю грошового забезпечення у щомісячному фіксованому розмірі – 4056,09 грн.

З огляду на приписи пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Отже, для вірного вирішення справи, необхідно підтвердити чи спростувати доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячної індексації-різниці і що це право порушив відповідач.

Верховний Суд у вищезазначених справах дійшов висновку, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

У цій категорії спорів Верховний Суд неодноразово зауважував, що для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно перевірити обґрунтованість нарахованих ним сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити (постанови від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 07.12.2023 у справі № 360/381/23, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 06.07.2023 у справі № 560/6684/22, від 15.08.2023 у справі № 400/3784/22, від 19.12.2024 року у справі № 420/11410/23).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що застосований судами спосіб захисту, а саме зобов`язання нарахувати індексацію, без визначення її конкретного розміру, не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини та не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача.

Як зазначено вище, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

З урахуванням вищевикладеного та актуальної та сталої правової позиції Верховного Суду, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року складає 1762 грн*253,30%= 4 463,15 грн.

Судова колегія враховує, що відповідно до п.8 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам від 07 червня 2018 року № 260, грошове забезпечення (щомісячні основні та додаткові види) виплачується в поточному місяці за минулий.

З картки особового рахунку позивача за 2018 рік вбачається, що у лютому грошове забезпечення позивача становило 8 191,36 грн (при посадовому окладі 605 грн), в березні 2018 року грошове забезпечення позивача становило 8598,42 грн (при посадовому окладі 2 730 грн). Отже розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року становить 407,06 грн (8598,42 грн. – 8191,36 грн).

Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума належної позивачу індексації-різниці в березні 2018 р. розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4 463,15 грн – 407,06 грн = 4056,09 грн.

Отже, до наступного підвищення тарифних ставок або до звільнення, позивач має право на нарахування фіксованої індексації – різниці грошового забезпечення у щомісячному розмірі 4056,09 грн.

За аналогічних правовідносин така правова позиція підтримана Верховним Судом в постанові по справі № 320/7635/22 від 01 травня 2026 року.

Доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині суперечать сталій правовій позиції Верховного Суду та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Надаючи правову оцінку доводам апелянта про те, що у 2024 та 2025 роках індексація грошового забезпечення не нараховувалася на законних підставах, колегія суддів зазначає, що положення статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», відповідно до якого обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01 січня 2024 року, та те, що індексація грошових доходів проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 % є незастосованим у даному випадку, оскільки не відноситься до правил обрахунку індексації-різниці.

При вирішення питання стосовно наявності у особи права на отримання щомісячної індексації-різниці грошового забезпечення з 01 січня 2024 року, суди застосовуючи положення абзаців 3 - 6 пункту 5 Порядку № 1078, повинні підтвердити або спростувати доводи позивача про те, що вона має право на отримання вказаного виду індексації грошового забезпечення і що це право відповідач порушив.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 20 серпня 2026 року по справі № 560/2520/25.

Разом із тим, судова колегія зазначає, що за порядком № 1078 індексація-різниця обчислюється за однією і тією самою посадою у зв`язку з підвищенням посадового окладу саме за такою посадою. У випадку увільнення з цієї посади обрахувати індексацію-різницю за новою посадою за формулою (алгоритмом), визначеним Порядком № 1078, неможливо.

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові по справі № 200/8295/24 від 07 липня 2026 року, застосування положень абзаців 4 - 6 пункту 5 Порядку № 1078 можливе тільки у разі, якщо підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відбулось під час проходження служби військовослужбовцем за тією самою посадою, якщо розмір підвищення його доходу дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі наказу № 29-РС від 30.08.2024 року призначена на нову посаду радіотелефоніста та приступила до виконання обов`язків за вказаною посадою згідно наказу № 253 від 01.09.2024 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на нарахування індексації різниці грошового забезпечення у фіксованому розмірі 4056,09 грн за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 30.08.2024 року.

За таких обставин, колегія суддів приходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив, що позивач має право на індексацію–різницю грошового забезпечення, однак невірно визначив період, за який відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити вказаний вид індексації, оскільки поза увагою суду залишилася обставина зміни у позивача посади у 2024 році.

Відповідно до п.2, п.3 ч.1 ст.317 КАС України апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 року – зміні в частині визначення періоду, за який зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити індексацію-різницю. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 05 березня 2026 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 – задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року змінити, виклавши абзаци 2 та 3 резолютивної частини в наступній редакції:

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2024 року по 30 серпня 2024 року в неповному обсязі.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022, з 01 січня 2024 року по 30 серпня 2024 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко