Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №420/1850/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/1850/26

Суддя першої інстанції: Попов В.Ф.

Час та місце ухвалення судового рішення «--:--»: м. Одеса

Повний текст судового рішення складений: 27.03.2026

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Дегтярьової С.В., Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язати вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

26.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність щодо виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати; зобов`язання нарахувати та виплатити йому компенсацію втрат частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення (за період з 29.01.2020 по 19.05.2023) на виконання судового рішення у справі №420/6564/25, за період з 29.01.2020 по 20.01.2026 (день її фактичної виплати) відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-111 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання судового рішення у справі №420/6564/25, 20.01.2026 відповідачем виплачено йому грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023. Враховуючи, що відповідач не здійснив своєчасну виплату грошового забезпечення, позивач вважає, що на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», він має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку її виплати за період з 29.01.2020 по 20.01.2026.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2026 позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 29.01.2020 по 20.01.2026 у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, виплаченого 20.01.2026 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 у справі №420/6564/25; зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 29.01.2020 по 20.01.2026 у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, виплаченого 20.01.2026 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 у справі №420/6564/25; у задоволені іншої частини позову відмовлено.

При вирішенні справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на виплату компенсації втрати частини грошового забезпечення у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення (з 29.01.2020 по 19.05.2023) за період затримки виплати з 29.01.2020 по 20.01.2026. Разом з тим, суд відмовив у задоволенні вимог в частині щодо виплати сум компенсації втрати частини грошових доходів з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку №44 від 15.01.2004, зазначаючи про передчасність таких вимог.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає про відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку їх виплати, оскільки виплата позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 на виконання рішення суду у справі №420/6564/25 (набрало законної сили 07.10.2025) виконана військовою частиною в повному обсязі. Крім того, скаржник зазначає, що затримка виплати грошового забезпечення на виконання судового рішення за період з 07.10.2025 по 20.01.2026 зумовлена процедурними питаннями щодо виділення відповідних коштів.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України та відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону №398-ОС від 19.07.2023 виключений зі списків особового кладу та усіх видів забезпечення. /а.с.8/

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду 02.05.2025 у справі №420/6564/25 (набрало законної сили 07.10.2025), відповідачем 20.01.2026 було виплачено позивачу недоплачені під час проходження суми грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 у розмірі 201065,47грн. /а.с.11/

Позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно не виплачено йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати сум грошового забезпечення у повному обсязі, за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати 20.01.2026, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки судове рішення оскаржується в частині задоволення позовних вимог, тому перевірка законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог апеляційним судом не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовано Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III (надалі - Закон України №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 (надалі - Порядок №159).

Згідно ст.1 Закону України №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За приписами ст.2 Закону України №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому вищезазначеному законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно приписів ст.ст.3, 4 Закону України №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до п.1 Порядку №159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (п.2 Порядку №159).

За змістом п.3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсія (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Згідно п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Приклади обчислення суми компенсації наведено у додатку.

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). При цьому право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Компенсація за порушення строків виплати доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даному випадку - органом прокуратури) добровільно чи на виконання судового рішення.

Так, у подібних правовідносинах у постанові від 15.08.2018 у справі №653/3356/17 Верховний Суд дійшов висновку, що наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у ст.3 Закону №2050-ІІІ та п.4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.46 Закону №1058-IV, ст.2 Закону України №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Разом з тим, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.1-3 Закону України №2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

Дана правова позиція викладена у відповідності до постанов Верховного Суду від 05.07.2022 у справі №420/7633/20, від 29.03.2023 у справі №120/9475/21-а, від 10.10.2024 у справі №280/5397/19, від 18.12.2024 у справі №755/15005/23.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання судового рішення у справі №420/6564/25 (набрало законної сили 07.10.2025), 20.01.2026 відповідач здійснив з позивачем остаточний розрахунок сум грошового забезпечення у повному обсязі за періоди з 29.01.2020 по 19.05.2023 в загальному розмірі 201065,47грн. /а.с.13-14/

Тобто, остаточний розрахунок щодо виплати позивачу грошового забезпечення на виконання судового рішення №420/6564/25 здійснено відповідачем 20.01.2026.

На підставі наведеного, колегія суддів доходить висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням відповідачем строку виплати йому сум грошового забезпечення за період з 29.01.2020 (моменту порушення строку виплати індексації грошового забезпечення, що встановлено судовим рішенням у справі №420/6564/25) по 20.01.2026 (дата фактичної виплати заборгованості).

Судова колегія вважає помилковими доводи апеляційної скарги, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати, позивач набуває після набрання законної сили судовим рішенням.

Так, за висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20 умовою для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду), а виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості. Тому, нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати проводиться у визначений Законом України №2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Таким чином, право на компенсацію втрати частини доходу в особи пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Компенсація, передбачена Законом України №2050-ІІІ і Порядком №159, виплачується саме у разі порушення строків виплати доходу, а не у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі судового рішення, несвоєчасного виконання рішення суду тощо.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 04.09.2025 у справі №420/16557/24, від 24.01.2025 у справі №380/1607/24, від 31.07.2024 у справі №480/1704/19, від 21.08.2024 у справі №200/63/23.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому у відповідності до ст.316 КАС України не вбачає підстав для його скасування.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу інституту НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. Крусян

Судді С.В. Дегтярьова О.В. Яковлєв