Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №400/10457/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/10457/25

Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів – Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про опис майна у податкову заставу, визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И Л А :

29 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 23.04.2024 № 0189945-2407-1403-UA48060030000055210;

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 03.06.2025 № 554/14-29-13-21-05 про опис майна у податкову заставу;

- визнати протиправними дії податкового керуючого Юлії Хоменко щодо складання акту опису майна № 554/14-29-13-22-05, затвердженого заступником начальника Головного управління ДПС у Миколаївській області Ольгою Купчишиною у червні 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу на праві власності належить нежитлова будівля площею 1311,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , яка фактично використовується для сільськогосподарських потреб та відноситься до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі», що у свою чергу вказує на те, що позивач має пільгу по оподаткуванню з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Поряд з цим позивач стверджував, що площа нежитлової будівлі визначена податковим органом неправильно, адже фактична площа майна становить 1311,20 м2, а не 1764,60 м2.

Крім того, позивач вказав, що рішення податкового органу про опис майна у податкову заставу є протиправним у зв`язку з тим, що йому не передувала податкова вимога, і податковий орган не здійснював виїзд для встановлення майна, яке може бути внесено до акту про опис майна.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що на підставі даних інформаційної системи податкового органу станом на жовтень 2025 року за позивачем обліковується податковий борг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 224 061,20 грн зі сплати адміністративних штрафів, штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у сумі 10 000 грн та штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Податковий орган стверджує, що позивач не має пільгу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до вимог підпункту «ж» підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України з тих підстав, що він не є сільськогосподарським товаровиробником. Доводи позивача стосовно невідповідності площі нежитлової будівлі фактичним розмірам слід відхилити, оскільки згідно наявної інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно площа нежитлової будівлі складає 1724,6 кв.м.

Крім того, за твердженням відповідача, рішення про опис майна в податкову заставу прийнято правомірно, адже наявний податковий борг набув статусу узгодженого, а позивачем у поточній адміністративній справі оскаржується податкове повідомлення-рішення, яке не включено до оскаржуваного рішення про опис майна у податкову заставу.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково, а саме:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 23.04.2024 № 0189945-2407-1403-UA48060030000055210.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що позивачем належним чином не доведено використання зазначеного майна у власній сільськогосподарській діяльності як об`єкта сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб. При цьому, як стверджує податковий орган, звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, пов`язане не тільки із статусом нерухомого майна, а й з використанням цієї будівлі у сільськогосподарській діяльності. Лише сам по собі факт наявності у позивача будівель, споруд, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не може свідчити про ознаку позивача як сільськогосподарського товаровиробника.

Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції помилково взято до уваги в якості допустимих доказів акти про цільове використання нежитлового приміщення, підписаними 02.07.2025 та 22.09.2025 жителями села Шурине, оскільки вони не підтвердженні будь-якими іншими доказами чи свідченнями про дійсний факт їх складання та фактичні реальні обставини, що в них викладені. При цьому, що стосується довідки ТОВ «Миколаївський обласний інженіринговий центр» від 27.06.2025, довідки Безводненського старостинського округу Веснянської сільради від 03.07.2025, то такі докази теж є недопустимими, оскільки вказані суб`єкти складання та видачі довідок не є законодавчо уповноваженими на їх складання.

Апелянт доводить, що фізична особа, яка є лише власником нерухомості відповідного класу і не займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, не звільняється від сплати податку на нерухомість за підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, у зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, основними видами економічної діяльності якого є 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 56.29 постачання інших готових страв; 49.41 вантажний автомобільний транспорт (а.с. 138).

Згідно з договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 13.07.2013, зареєстрованого в реєстрі за № 1106 (а.с. 17-19) та з відповіддю від 03.10.2025 № 1853756 (а.с. 69-71) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу на праві власності належить з 13.07.2013 нежитлова будівля загальною площею 1724,6 м2 за адресою: АДРЕСА_1 .

У технічному паспорті від 21.12.2006, інвентаризаційна справа № 8576, зазначено, що площа нежитлової будівлі становить 1724,6 м2, а згідно з технічним паспортом від 25.06.2026 – 1363,2 м2 (а.с. 20-31).

Відповідно до витягу з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва № ТІ01: 6947-6418-5963-8617 нежитлова будівля розташована на земельній ділянці сільськогосподарського призначення (а.с. 32-36).

Згідно з довідкою ТОВ «МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНЖИНІРИНГОВИЙ ЦЕНТР» від 27.06.2025 № 27062025-270, з довідкою Безводненського старостинського округу Веснянської сільської ради від 03.07.2025 № 71, з актами про цільове використання нежитлового приміщення, підписаними 02.07.2025 і 22.09.2025 жителями села Шурине, нежитлова будівля використовується для сільськогосподарських потреб та відноситься до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі», код 1271 (а.с. 37-40, 58, 59).

В акті обстеження, складеного 09.10.2025 жителями села Шурине, і в довідці Безводненського старостинського округу Веснянської сільської ради від 10.10.2025 № 95 вказано, що нежитлова будівля використовується для сільськогосподарського призначення і в ній утримуються коні, свині, вівці, кози і птиця (а.с. 77-79).

23.04.2024 року Головним управлінням ДПС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення (форма «Ф) № 0189945-2407-1403-UA48060030000055210 щодо визначення позивачу грошового зобов`язання за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік на суму 173 323,30 грн щодо нежитлової будівлі загальною площею 1724,6 м2 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12).

19 лютого 2019 року ГУ ДФС у Миколаївській області ОСОБА_1 виставлено податкову вимогу (форма «Ф») № 1859-53 на суму 22385,30 грн, яку позивач отримав під особистий підпис (а.с. 98).

03 червня 2025 року Головним управлінням ДПС у Миколаївській області прийнято рішення № 554/14-29-13-21-05 про опис майна у податкову заставу, що перебуває у власності

власності (господарському віданні або оперативному управлінні) ОСОБА_1 (а.с. 102).

Відповідно до акту опису майна від 05.06.2025 № 554/14-29-13-22-05 проведено опис майна позивача: реєстраційний номер об`єкта 99830848242 (житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами); усього на загальну суму боргу 250072,30 гривні (а.с. 94, 94 зворот).

Вважаючи податкове повідомлення-рішення і рішення про опис майна протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив того, що позивач займається тваринництвом, а отже він є сільськогосподарським товаровиробником у зв`язку із чим нежитлова будівля не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Також суд першої інстанції вказав, що у зв`язку із тим, що у позивача окрім спірного податкового зобов`язання наявний податковий борг і він не був погашений, то дії податкового органу з прийняття рішення про опис майна позивача у податкову заставу та складання акту опису майна є правомірними.

Судова колегія зазначає, що оскільки предметом апеляційного провадження є рішення суду в частині задоволених позовних вимог, тобто з приводу правомірності податкового повідомлення-рішення № 0189945-2407-1403-UA48060030000055210 від 23.04.2024 року, за відсутності підстав, передбачених ч.2 ст.308 КАС України апеляційним судом не надається правова оцінка рішенню суду в частині відмови у задоволенні позову.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволених вимог з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Згідно з пунктом 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (пункт 15.1 статті 15 ПК України).

Відповідно до статті 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Статтею 266 ПК України унормовано питання обрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підпунктами 266.1.1, 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

За приписами підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Отже, системний аналіз вищенаведених вимог податкового законодавства України дозволяє зробити висновок, що застосування підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе за умови, якщо власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником (юридичною та фізичною особою) та об`єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесений до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здається їх власником в оренду, лізинг, позичку.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 26.06.2025 у справі № 400/1245/23, від 21.05.2024 у справі № 600/5153/23.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 13.07.2013 року є власником нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва № ТІ01:6947-648-5963-8617, довідки ТОВ «Миколаївський обласний інжиніринговий центр» № 27062025-270 від 27 червня 2025 року, довідки Безводненського старостинського округу Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області № 71 від 03 липня 2025 року слідує, що нежитлова будівля за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Шурине, вул. Поштова, 66 використовується для сільськогосподарських потреб та відноситься до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (а.с. 32-37, 40).

Колегія суддів враховує, що норми податкового законодавства України не покладають на платника податку обов`язок отримати від Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві" експертний висновок щодо правильності класифікації наявних у власності особи об`єктів нерухомості за державним класифікатором ДК 018:2000, проте такі дії платника могли б спростити процес податкового адміністрування податку на нерухомість.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 09.05.2023 року по справі № 380/10802/22.

Таким чином, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що нежитлова будівля за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Шурине, вул. Поштова, 66, яка належить позивачу на праві приватної власності, відноситься до класу нежитлової сільськогосподарської будівлі та використовується за цільовим призначенням, в оренду, лізинг чи позичку не здається.

Разом із тим, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення та заперечуючи проти задоволення позовних вимог у даній адміністративній справі, податковий орган вказує, що позивач не є сільськогосподарським товаровиробником.

Відповідно до визначення, яке міститься в пп. 14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо стимулювання утворення та діяльності сімейних фермерських господарств» від 10.07.2018 року №2497-УІП підпункт 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 доповнено словами "або фізична особа - підприємець". Тобто, з моменту набрання чинності цим Законом, законодавець надає статус сільськогосподарського товаровиробника і фізичним особам-підприємцям, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції та здійснюють операції з її постачання.

Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18.01.2001 року № 2238-ПІ, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім цього, згідно з абзацом 2 статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що в розумінні підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають особи (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що сам по собі факт наявності у власності позивача будівель, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не може свідчити про наявність у нього статусу сільськогосподарського товаровиробника.

Статус сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм законодавства є податково-правовою категорією, наявність якої визначається сукупністю юридичних фактів, зокрема, безпосереднім здійсненням виробництва (вирощування), переробки та реалізації власної сільськогосподарської продукції з дотриманням установлених законодавством критеріїв.

Разом із тим, виходячи із закріплених законодавством принципів податкового законодавства, факт реального здійснення сільськогосподарського товаровиробництва, як і будь-якої іншої господарської діяльності, має підтверджуватися належними та допустимими доказами, зокрема, первинними документами, які фіксують зміст, обсяг та результати операцій при здійсненні сільськогосподарського товаровиробництва і складаються під час їх здійснення або безпосередньо після їх завершення.

У разі здійснення діяльності у сфері тваринництва такими документами можуть бути, зокрема, документи щодо набуття та утримання поголів`я тварин і птиці, придбання кормів, ветеринарного обслуговування, обліку продукції тваринництва, а також документи, що підтверджують її реалізацію (договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні документи, банківські виписки тощо), податкова або інша обов`язкова звітність, з якої вбачається отримання доходу від здійснення відповідної діяльності.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 09 липня 2026 року по справі № 120/15649/24.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з довідкою Безводненського старостинського округу Веснянської сільської ради від 10.10.2025 № 95 та актом обстеження, складеного 09.10.2025 жителями села Шурине, нежитлова будівля використовується для сільськогосподарського призначення, і в ній утримуються коні (3 голови), свині (3 голови), вівці (15 голів), кози (8 голів) і птиця (20 штук) (а.с. 77-79).

Наявність у власності в позивача племінного коня, який утримується за адресою: вул. Поштова, 66, с. Шурине, Миколаївський район, Миколаївська область, також підтверджується ветеринарною довідкою Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 09.10.2025 серія АГ № 394451, паспортом коня серія НОМЕР_1 і свідоцтвом племінного коня (а.с. 80-85).

Аналізуючи викладене, колегія суддів приходить висновку, що наявні в матеріалах справи докази не підтверджують здійснення позивачем у спірний період діяльності як сільськогосподарського товаровиробника, оскільки надані позивачем документи не фіксують жодної господарської операції, не містять кількісних чи вартісних показників сільськогосподарського виробництва, про здійснення якого зазначає позивач (навіть у складі домогосподарства), вони не підтверджують ані факту виробництва, ані факту переробки, ані факту реалізації продукції саме позивачем і саме у спірні періоди, саме тому суд апеляційної інстанції не може погодитися із доводами позивача про невідповідність спірних у справі індивідуальних актів вимогам частини другої статті 2 КАС України.

При цьому, слушними є доводи податкового органу, що староста старостинського округу не наділений повноваженнями встановлювати чи посвідчувати податковий статус особи або підтверджувати факт провадження нею господарської діяльності певного виду, зокрема у минулих податкових періодах.

З урахуванням того, що позивачем не надано належних та достатніх доказів провадження ним сільськогосподарської діяльності, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про підтвердженість статусу «сільськогосподарського товаровиробника», а відтак оскаржуване рішення податкового органу у даному випадку є правомірним та не підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи, не врахував наведені норми права, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до п.2, п.4 ч.1 ст.317 КАС України рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та стягненні судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням постанови про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині. В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року залишається без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 03 жовтня 2025 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст.308, 311, 312, 315, 317, 321, 328 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області – задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 23.04.2024 року № 0189945-2407-1403-UA48060030000055210 та стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог та частковому стягненні судових витрат.

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко