Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №420/17407/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/17407/26

Перша інстанція: суддя Свида Л.І.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів – Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Управління служби безпеки України в Одеській області, третя особа Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

11 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ЦУ СБУ про скасування йому допуску до державної таємниці за формою 3, оформлене розпорядженням від 14.01.2019 №10д;

- визнати протиправним та скасувати рішення УСБУ в Одеській області про відмову йому у наданні допуску до державної таємниці за формою 3, оформлене висновком від 21.02.2025 №65/11/1616дск.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу у десятиденний термін надати заяву про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску.

25 червня 2026 року позивач надав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтоване тим, що офіційне, документальне та юридично вичерпне підтвердження існування та реквізитів розпорядження СБУ від 14.01.2019 року № 10д позивач дізнався лише 08 червня 2026 року з листа Департаменту охорони державної таємниці та ліцензування СБУ від 08.06.2026 року №26.1/26-1281. До отримання цього листа позивач перебував у стані об`єктивної правової невизначеності, оскільки лише в березні 2026 року (згідно листів ДП «АМПУ» №654/10-01-05 від 05.03.2026 та №718/19-01-05/Вих від 12.03.2026) дізнався про сам факт (без деталізації) скасування йому допуску до державної таємниці у 2019 році, однак не володів реквізитами актів індивідуальної дії та був позбавлений можливості сформулювати предмет позову та правову позицію для захисту в судовому порядку.

Позивач також звертав увагу, що допуск до державної таємниці є суворо регламентованою процедурою, а відомості щодо громадян, яким зокрема скасовано допуск до державної таємниці не доступні публічно і доводяться до відома персонально і під особистий підпис. Не дотримання цієї процедури унеможливлює реалізацію прав на оскарження такого рішення, що відбулось у випадку позивача. За зазначених обставин позивач вважає, що пропуск строку на звернення до суду зумовлений об`єктивними причинами, а саме не повідомлення позивача про скасування допуск до державної таємниці згідно розпорядження СБУ від 14.01.2019 року №10д та відсутність будь-яких наслідків прийняття такого рішення для позивача.

Крім того, після поновлення позивача на посаді у 2025 році йому було відмовлено у наданні допуску до державної таємниці, про що затверджено висновок від 21.02.2025 року №65/11/1616дск, що вбачається із листів відповідача №26.1/26-1281 від 08.06.2026 року, №61.1/65.11-6319 від 04.06.2026 року. Проте, позивач не знав і не міг знати, що наслідком відмови у наданні допуску до державної таємниці у 2025 році стали результати перевірки СБУ в 2018-2019 роках.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року позовну заяву на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України повернуто без розгляду у зв`язку із тим, що недоліки позовної заяви позивачем не усунуто. При цьому, суд вказав, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а поважні причини для його поновлення відсутні.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції прийнято ухвалу про повернення позовної заяви за відсутності правових підстав, оскільки позивача не повідомляли про прийняття розпорядження від 14.01.2019 № 10д, копія зазначеного рішення йому не вручалася, про існування такого рішення він не знав, а реквізити рішення стали йому відомі лише після отримання листа Департаменту охорони державної таємниці та ліцензування СБУ від 08 червня 2026 року.

Апелянт наполягає, що висновок суду про те, що позивач повинен був одразу після отримання повідомлення про відмову у наданні допуску у 2025 році почати шукати рішення, про існування якого він не знав і щодо якого його не було повідомлено, є припущенням. Навпаки, після отримання інформації, яка викликала сумніви щодо правомірності відмови у наданні допуску, позивач послідовно здійснював комплекс дій, спрямованих на встановлення фактичних обставин у спосіб направлення відповідних запитів. Тобто, отримання відповідної інформації стало можливим не внаслідок бездіяльності позивача, а навпаки завдяки його активним та послідовним діям.

За твердженням апелянта, суд першої інстанції не встановив, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про існування розпорядження Центрального управління Служби безпеки України від 14.01.2019 № 10д, яке є самостійним предметом судового оскарження, а матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу того, що позивач був повідомлений про прийняття зазначеного розпорядження, ознайомлений із його змістом або отримав його копію.

Відповідачі та третя особа надали відзиви на апеляційну скаргу, в якому просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін, у зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

Відповідно до ст. 312 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви викладені в ухвалі суду від 16.06.2026 року про залишення позову без руху та при цьому позивач пропустив строк звернення до суду і жодних поважних причин пропуску строку не навів, а тому підстав для поновлення процесуального строку не має.

Також суд першої інстанції зауважив, що протягом 2025 року позивачем не вчинялося жодних дій щодо оскарження рішень про відмову у наданні ОСОБА_1 допуску до державної таємниці та скасування допуску до державної таємниці, а надані до суду докази свідчать про те, що позивач вчиняв дії щодо з`ясування обставин позбавлення його у допуску до державної таємниці та відмови у його наданні тільки у 2026 році. Таким чином, пасивна поведінка позивача призвела до не встановлення підстав відмови у наданні допуску до державної таємниці у 2025 році, та, як наслідок, не своєчасного з`ясування обставини скасування допуску до державної таємниці ще в 2019 році.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, але вбачає підстави для зміни мотивів ухвали суду про повернення позовної заяви, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частин другої та третьої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Пунктом 5 частини 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, та чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Таким чином, наведеними вище правовими нормами встановлено, що суд першої інстанції зобов`язаний з`ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Як слідує із матеріалів справи, позивач звертаючись до суду із даним позовом, просить визнати протиправним й скасувати рішення про скасування допуску до державної таємниці за формою 3, оформлене розпорядженням ЦУ СБУ від 14.01.2019 № 10д та рішення про відмову у наданні допуску до державної таємниці за формою 3, оформлене висновком УСБУ в Одеській області від 21.02.2025 № 65/11/1616дск.

Після отримання матеріалів адміністративного позову суд першої інстанції вказав на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а наведені підстави пропуску не є поважними, в тому числі й ті, які вказані в заяві про поновлення строку від 25 червня 2026 року.

З відповіді Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», оформленого листом за № 654/10-01-05/Вих від 05.03.2026 року на звернення ОСОБА_1 від 18.02.2026 року, зокрема, вбачається, що повідомлення про відмову у наданні допуску до державної таємниці у п`ятиденний строк з дня надходження відповідного повідомлення Служби безпеки України, згідно Закону України «Про державну таємницю», ДП «АМПУ» опрацьовано (обл. № Од82дск від 26.02.2025) та нарочно передано до Адміністрації морського порту Чорноморськ (пункт розносної книги для здачі документів № 19 від 27.02.2025, реєстраційний номер ЧФ ДП «АМПУ» № 7дск від 25.02.2025) для ознайомлення ОСОБА_1 .

Копія повідомлення з підписом про ознайомлення та коментарями стосовно незгоди з рішенням щодо відмови в наданні допуску до державної таємниці направлена до Управління СБУ за обліковим від 10.03.2025 № Од94дск.

Таким чином, колегія суддів робить висновок, що позивач достовірно був обізнаний, що у 2025 році УСБУ в Одеській області відносно нього прийнято рішення про відмову у наданні допуску до державної таємниці за формою 3, оформлене висновком від 21.02.2025 №65/11/1616дск, адже з вказаним рішенням позивач був ознайомлений встановленим порядком.

Більш того, у процесі ознайомлення із рішенням про відмову у допуску до державної таємниці ОСОБА_1 вказав про підстави незгоди із прийнятим рішенням, що на переконання колегії суддів, доводить про обізнаність позивача не лише стосовно наявності оскаржуваного рішення, а й про підстави його прийняття.

Крім того, з матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач та його представник лише у 2026 році почали вчиняти активні дії щодо з`ясування обставин позбавлення його допуску до державної таємниці та відмови у його наданні і за результатами вказаних дій заявникам у 2026 році надано відповіді, оформлені листами Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських потів України» № 280/27-01-05/Вих від 30.01.2026 року, Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» № 654/10-01-05/Вих від 05.3.2026 року, № 718/10-01-005/Вих від 13.03.2026 року, Департаменту охорони державної таємниці та ліцензування Служби безпеки України № 26.1/26-724 від 10.04.2026 року, № 26.1/26-724 від 13.04.2026 року, № 26.1/26-1281 від 08.06.2026 року.

Отже, вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду із даним позовом, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що протягом 2025 року позивачем не вчинялося жодних дій щодо оскарження рішень про відмову у наданні ОСОБА_1 допуску до державної таємниці та скасування допуску до державної таємниці, а надані суду докази свідчать про те, що позивач вчиняв дії щодо з`ясування обставин позбавлення його допуску до державної таємниці та відмови у його наданні тільки у 2026 році.

Колегія суддів звертає увагу, що як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не зазначає та не надає доказів існування непереборних обставин, які перешкоджали йому звернутися до відповідачів та третьої особи із запитами раніше, в тому числі й у 2025 році, стосовно підстав скасування допуску до державної таємниці та щодо відмови у надані допуску.

Отже, за відсутності інших доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутися за судовим захистом, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення позову.

Разом із тим, судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду про залишення позову без руху, оскільки на виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року позивач надав заяву про поновлення строку звернення із позовом (а.с. 34-36). Та обставина, що зазначені позивачем підстави для поновлення строку є неповажними, не свідчать про невиконання позивачем вимог ухвали суду.

За таких обставин, повернення судом першої інстанції позову без розгляду на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України є помилковим у зв`язку із тим, що в даному випадку застосованим є вимоги пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, оскільки наведені позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду є неповажними.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності поважних підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду з цим позовом та повернення позову, однак невірно застосовано вимоги процесуального законодавства щодо підстави для повернення позовної заяви, ухвала суду першої інстанції підлягає зміні з мотивів повернення позовної заяви. В іншій частині ухвала суду першої інстанції залишається без змін.

Керуючись ст.ст.308, 310, 312, 315, 317, 321, 325, 328 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року – змінити з мотивів повернення позовної заяви.

В іншій частині ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко