Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №420/720/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/720/26

Головуючий в 1 інстанції: Марин П.П.

Дата і місце ухвалення: 10.04.2026р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів : Тарновецького І.І.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

В січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:

визнати протиправною відмову військової частини номер НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України) щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби в запас Збройних Сил України на підставі рапорту від 27.11.2025р. №02.27/68940/25-Вн;

зобов`язати військову частину номер НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України) прийняти рішення (наказ) про звільнення ОСОБА_1 з військової служби в запас Збройних Сил України у відповідності до норми статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» за сімейними обставинами - наявністю матері інваліда II групи і небажанням військовослужбовця продовжувати військову службу та у відповідності до вимог рапорту від 27.11.2025р. №02.27/68940/25-Вн здійснити інші дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України) у задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 27.11.2025р. про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 27.11.2025р. про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі п.п.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та прийняти рішення по суті з урахуванням висновків суду в даному рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині задоволення позову військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на не правильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення 10.04.2026р., з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що за наявності двох членів сім`ї першого ступеня споріднення, які не визнані особами, що потребують постійного стороннього догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, обов`язок щодо здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, покладається виключно на того з них, хто проходить військову службу за призовом під час мобілізації. Такий висновок є юридично необґрунтованим та суперечить як принципу рівності обов`язків дітей щодо батьків, так і положенням чинного законодавства, оскільки фактично звільняє іншого повнолітнього та працездатного сина від виконання його прямих обов`язків щодо піклування про матір без наявності будь-яких об`єктивних і підтверджених підстав.

Також, апелянт посилається на те, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд необґрунтовано послався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 07.05.2025р. у справі №420/30227/24. Зазначає, що у вказаній справі Верховний Суд досліджував обставини щодо наявності у військовослужбовця інших членів сім`ї першого або другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати догляд, з огляду на те, що заявником не було надано до рапорту належних відомостей та доказів щодо сімейного стану. Натомість, у цій справі такі обставини є встановленими та не оспорюються, а саме - наявність у позивача рідного брата, який є членом сім`ї першого ступеня споріднення щодо їх спільної матері. Таким чином, фактичні обставини справи №420/30227/24 та даної справи є різними, що виключає можливість застосування наведеної правової позиції Верховного Суду до даних правовідносин.

Посилається апелянт і на те, що при вирішенні спору судом не надано належної правової оцінки посиланням військової частини на те, що під час вивчення доданих до рапорту ОСОБА_1 документів було встановлено, що у нього є рідний брат - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Документів, які б підтверджували, що зазначений брат, як особа першого ступеня споріднення, потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи не було надано разом з рапортом позивача. Матеріалами справи не підтверджується наявність об`єктивних причин неможливості виконувати братом позивача відповідні обов`язки з догляду за їх матір`ю. Більше того, встановлено, що зазначений брат проживає в одному населеному пункті з матір`ю, що об`єктивно свідчить про наявність реальної можливості здійснення такого догляду.

ОСОБА_1 подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач зазначає, що його брат ОСОБА_2 з 04.05.2020р. по теперішній час працює в ТОВ «СК АКОРД» на посаді старшого морського (суднового) агенту та, враховуючи специфіку агентування морських та річкових суден в Чорноморських та Дунайських портах, знаходиться в постійних відрядженнях, як на території України так і за її межами, а тому не має ані змоги, ані бажання доглядати за матір`ю. До рапорту та в подальшому до позовної заяви позивачем надано акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 19 вересня 2025 року, згідно якого комісією було проведено обстеження за адресою: АДРЕСА_2 , та встановлено що ОСОБА_1 постійно доглядає за своєю матір`ю ОСОБА_3 . Інші особи, які можуть здійснювати догляд, відсутні.

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу військова частина НОМЕР_1 зазначила, що позивач фактично підтверджує обставину, на яку звертала увагу військова частина в апеляційній скарзі, а саме - наявність у нього рідного брата ОСОБА_2 , як члена сім`ї першого ступеня споріднення. Законодавцем встановлено саме критерій об`єктивної неможливості здійснення догляду іншими членами сім`ї, а не їх суб`єктивне небажання здійснювати такий догляд. В матеріалах справи відсутні докази того, що брат позивача: є особою з інвалідністю; потребує постійного стороннього догляду; має медичні чи інші об`єктивні обставини, які унеможливлюють здійснення догляду за матір`ю. Натомість, у матеріалах справи наявні лише нотаріальна заява про відмову від догляду та довідка щодо працевлаштування брата позивача. Водночас, ні Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», ні інші нормативно-правові акти не визначають небажання члена сім`ї здійснювати догляд як підставу для звільнення військовослужбовця з військової служби

Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:

Судом першої інстанції встановлено та апелянтом не заперечується, що наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 08.10.2025р. №770-ОС матроса ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення, з 08.10.2025р.

27.11.2025р. ОСОБА_1 подав на ім`я заступника начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України рапорт про звільнення зі служби в запас за пп. «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», із застосуванням підпункту 3 частини 12 вказаної статті Закону.

До рапорту позивач додав: завірену копію свідоцтва про народження копію довідки МСЕК №493701 від 07.11.2023р.; завірену копію висновку ЛКК №9/233 від 17.04.2025р.; копію висновку 10/234 про наявність порушення функцій організму; завірену копію пенсійного посвідчення; копію акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду; копію виписки із медичної карти стаціонарного хворого №3817/23; завірену копію паспорту громадянина України; копію паспорту громадянина України; копії витягів з реєстру територіальної громади; копію відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб; завірену копію заяви ОСОБА_3 ; завірену копію заяви ОСОБА_2 ; копію з Ренійського відділу державної реєстрації актів цивільного стану; витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України .

Листом від 25.12.2025р. №08/74859/25-Вн НОМЕР_2 прикордонним загоном доведено до відома ОСОБА_1 про те, що для звільнення за пп. «г» п.2 ч. 4 ст. 26 із застосуванням п.3 ч.12 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» необхідно представити до управління прикордонного закону документи, які б відповідали нормам чинного законодавства. Враховуючи наявні документи, підстави для прийняття правового рішення щодо звільнення в запас ЗСУ відсутні.

Не погодившись із відмовою військової частини номер НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України) щодо звільнення з військової служби в запас Збройних Сил України на підставі рапорту від 27.11.2025р. №02.27/68940/25-Вн ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , виходив з того, що з листа від 25.12.2025р. №08/74859/25-Вн неможливо встановити підстави, за яких ОСОБА_1 відмовлено у звільненні зі служби за пп. «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону. За висновками суду, під час судового розгляду справи по суті відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність своїх дій щодо відмови позивачу у звільненні його з військової служби через сімейні обставини - необхідність здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи. В той же час, відповідач й не встановлював об`єктивну можливість здійснення братом позивача фактичного догляду за своєю матір`ю, а всупереч вказаній нормі Закону констатував лише факт відсутності підстав для звільнення позивача зі служби.

Водночас, щодо вимоги позивача про зобов`язання військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення (наказ) про звільнення ОСОБА_1 з військової служби в запас Збройних Сил України у відповідності до норми статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» за сімейними обставинами - наявністю матері інваліда II групи і небажанням військовослужбовця продовжувати військову службу та у відповідності до вимог рапорту від 27.11.2025 №02.27/68940/25-Вн здійснити інші дії, суд зазначив, що оскільки порушене питання у рапорті позивача відповідачем фактично не вирішено, тому наразі відсутні підстави для зобов`язання відповідача приймати одне з можливих дискреційних рішень за результатами такого розгляду. А відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов`язання військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 27.11.2025р. та прийняти рішення по суті з урахуванням висновків суду в даному рішенні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово було продовжено та триває наразі.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).

Частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, визначені пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII.

Так, відповідно до пп. «г» пункту 2 частини четвертої вказаної статті Закону, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з, інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Частиною 7 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Отже, підставою для звільнення військовослужбовців з військової служби на період дії воєнного стану є, зокрема, необхідність здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи.

При цьому, необхідність постійного догляду повинна підтверджуватися відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Підпунктом 26 пункту 5 Додатку 19 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009р. №170, визначено перелік документів, що подаються при поданні про звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи подаються такі документи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року №946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

Таким чином, для звільнення позивача з військової служби з цих підстав має бути необхідна одночасна сукупність належним чином підтверджених наступних обставин:

- наявність у військовослужбовця когось із його батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи та потребує постійного догляду;

- у такої особи мають бути відсутні інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення або інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення цієї особи самі повинні потребувати постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії, або висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Як вже зазначалося колегією суддів, листом від 25.12.2025р. №08/74859/25-Вн НОМЕР_2 прикордонним загоном доведено до відома ОСОБА_1 про те, що для звільнення за пп. «г» п.2 ч. 4 ст. 26 із застосуванням п.3 ч.12 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» необхідно представити до управління прикордонного закону документи, які б відповідали нормам чинного законодавства. Враховуючи наявні документи, підстави для прийняття правового рішення щодо звільнення в запас ЗСУ відсутні.

З вказаної відмови не являється за можливе встановити відсутність яких документів унеможливила прийняття рішення про звільнення позивача за його рапортом: тих, які підтверджують наявність у військовослужбовця когось із його батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи та потребує постійного догляду, або ж тих, які свідчать про відсутність у такої особи інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення або що вони самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії, або висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

В даному випадку, на думку колегії суддів, рапорт позивача від 27.11.2025р. належним чином розглянутий не був. Зокрема, у листі від 25.12.2025р. №08/74859/25-Вн військова частина НОМЕР_1 обмежилася зазначенням, що наданими ОСОБА_1 документами не підтверджено наявність підстав для звільнення з військової служби, передбачених ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

При цьому, у вказаному листі військова частина не зазначила, яка саме з обставин, передбачених абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», являється не підтвердженою документально та які саме документи мають відповідну обставину підтверджувати.

Зазначене дає колегії суддів підстави для висновку, що військовою частиною НОМЕР_1 не дотримано процедури розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення, до позивача не було доведено належним чином підстав для відмови у звільненні його з військової служби.

За наведених обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим зобов`язання судом першої інстанції військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 27.11.2025р. про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі п.п.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та прийняти рішення по суті з урахуванням висновків суду в даному рішенні.

Заперечуючи проти позову та в обґрунтування вимог апеляційної скарги військова частина НОМЕР_1 посилається на те, що під час вивчення доданих до рапорту ОСОБА_1 документів було встановлено, що у нього є рідний брат - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Документів, які б підтверджували, що зазначений брат, як особа першого ступеня споріднення, потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи не було надано разом з рапортом позивача. Матеріалами справи не підтверджується наявність об`єктивних причин неможливості виконувати відповідні обов`язки братом позивача обов`язків з догляду за їх матір`ю.

В той же час, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні рапорту, відповідач не встановлював наявність у матері ОСОБА_1 інших осіб першого ступеня споріднення та об`єктивну можливість здійснення братом позивача фактичного догляду за своєю матір`ю, а констатував лише факт відсутності підстав для звільнення позивача зі служби.

Колегія суддів зазначає про невідповідність матеріалам справи тверджень апелянта про те, що суд в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що за наявності двох членів сім`ї першого ступеня споріднення, які не визнані особами, що потребують постійного стороннього догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, обов`язок щодо здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, покладається виключно на того з них, хто проходить військову службу за призовом під час мобілізації.

Таких висновків судом здійснено не було. Суд не надавав правової оцінки питанню наявності/відсутності у позивача підстав для звільнення з військової служби, а лише констатував, що його рапорт від 27.11.2025р. з цього питання військовою частиною належним чином не розглянуто та з листа від 25.12.2025р. №08/74859/25-Вн 17 не являється встановити, яка саме обставина слугувала підставою для відмови у задоволенні відповідного рапорту.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 , а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.В. Бойко

Судді І.І. Тарновецький О.А. Шевчук