Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №420/23490/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/23490/25

Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

Дата і місце ухвалення 11.03.2026р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Тарновецького І.І.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №11» Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №11» Одеської міської ради, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №84/25/2025/Р від 17.04.2025, винесене Комунальним некомерційним підприємством “Міська клінічна лікарня №11” Одеської міської ради щодо відмови у визнанні ОСОБА_1 особою з інвалідністю;

- зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство “Міська клінічна лікарня №11” провести повторне оцінювання повсякденного функціювання ОСОБА_1 з урахуванням медичної документації та висновків суду у справі за цим позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи.

У поданій апеляційній скарзі апелянт вказував на те, що предметом спору у даній справі є перевірка законності висновку експертної команди лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, яка встановлена Порядком. При цьому, як зазначив апелянт, позов не містить вимог щодо вирішення судом питання наявності або відсутності в позивача інвалідності, а містять вимоги пов`язані із скасуванням рішення відповідача та зобов`язання його провести повторне оцінювання повсякденного функціювання позивача, що обґрунтовується розумними сумнівами у врахуванні всіх медичних показників позивача при прийнятті відповідачем спірного рішення. Однак, на думку апелянта, в мотивувальній частині рішення суд першої інстанції фактично дослідив обставини за межами позовних вимог та дійшов до безпідставного рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на дискреційність повноважень відповідача.

Крім того, апелянт посилався на те, що відповідачем був пропущений строк на подання відзиву на позов, однак незважаючи на зазначене судом першої інстанції вказаний процесуальний строк було поновлено, чим, на думку апелянта, порушено принцип змагальності.

Щодо суті позовних вимог апелянт зазначив, що згідно п. 31 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я. Критерії встановлення інвалідності затверджені Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317.

Апелянт вважає, що при ухваленні спірного рішення відповідачем були правильно встановлені факти наявності у позивача захворювання та його ускладнень, що призводять до часткової непрацездатності позивача, але ці критерії не були враховані при ухваленні рішення відповідача чим було порушено процедуру прийняття рішень передбачену пунктом 8 Критеріїв.

Також апелянт вказав, що з витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 17.04.2025 року, вбачається, що оскаржуване рішення прийнято на підставі медичної документації (медичних заключень, виписок, консультативних висновків) та документів, зазначених у пунктах 21 і 22 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, а тому вважає, що в даних правовідносинах має місце порушення процедури щодо проведення медичного огляду позивача та неврахування всіх наданих медичних документів при прийняті відповідачем відповідного рішення.

Окрім того, позивач посилався на те, що відповідно до пункту 12 Критеріїв, інвалідність II групи встановлюється при стабільному захворюванні, яке не підлягає лікуванню, прогресує та обмежує життєдіяльність. Вказував на те, що він має: незворотний, хронічний перебіг хвороби; відсутність динаміки до покращення протягом багатьох років; стан, що передбачає довічну інсулінотерапію. Однак суд першої інстанції вищезазначені обставини не врахував при прийнятті свого рішення та не надав їм оцінку.

З огляду на зазначене апелянт просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 року та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне:

Судом встановлено, що відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 236400 від 29.12.2022 року ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності на строк до 01.01.2024 року, із датою чергового переогляду 29.12.2023 року.

Згідно з Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 880046 від 22.01.2024 року позивачу встановлено другу групу інвалідності на строк до 01.02.2025 року, із датою чергового переогляду 22.01.2025 року.

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 17.04.2025 року № 84/25/2025/Р визначено, що ознак інвалідності у позивача на момент оцінювання немає.

Не погоджуючись з рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №84/25/2025/Р від 17.04.2025 року, позивач оскаржив його до суду першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , з огляду на наступне:

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 2 Закону №875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

За положеннями статті 3 Закону №875-ХІІ, інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06 жовтня 2015 року №2961-IV (далі - Закон №2961-IV).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №2961-IV, особа з інвалідністю - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність;

інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Відповідно до п.3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 19.12.2024 року № 4170-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», введеного в дію з 01.01.2025 року, повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України припиняються 31 грудня 2024 року.

З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

15.11.2024 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи", якою затверджено: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності.

Пунктом 2 цієї постанови визначено, що до введення в дію Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи”:

з 1 січня 2025 р. експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (далі - експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою;

проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров`я відповідно до Положення про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Пунктом 3 постанови установлено що:

у закладах охорони здоров`я, в яких організовується проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, у строк до 3 грудня 2024 р. визначається та затверджується наказом керівника такого закладу охорони здоров`я перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд, а також перелік адміністраторів для забезпечення роботи таких команд;

повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я припиняються 31 грудня 2024 року.

З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи:

встановлення інвалідності повнолітнім особам, здійснення інших повноважень, прав і обов`язків, визначених Положенням про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, здійснюється експертними командами відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою;

розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою;

перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Основні організаційні засади формування та функціонування експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди), визначає Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338.

Згідно п. 2 цього Положення, експертні команди формуються та функціонують у кластерних та/або надкластерних закладах охорони здоров`я, а також за потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров`я на території регіону в закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров`я).

Перелік закладів охорони здоров`я комунальної форми власності визначається керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації) та з обґрунтуванням надсилається на погодження до МОЗ.

Перелік закладів охорони здоров`я державної форми власності визначається МОЗ.

Відповідно до п. 3 Положення, перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи та входити до складу експертних команд, затверджується керівником закладу охорони здоров`я, та підлягає оновленню не менш як один раз на рік.

Експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання) відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи”.

Оцінювання проводиться: Центром оцінювання функціонального стану особи; експертними командами, сформованими на базі закладів охорони здоров`я (п. 6 Положення).

За нормами п. 9 Положення, експертні команди, зокрема:

1) у разі недостатності необхідної для прийняття рішення про оцінювання інформації, що міститься в електронній системі охорони здоров`я та яка була додана до електронного направлення на проведення оцінювання, особу направляють на додаткове обстеження структури та функцій організму. На додаткові обстеження особа може бути направлена одноразово, крім випадків коли за результатами такого обстеження було виявлено нові, не зазначені в доданій до направлення медичній документації, стани, діагнози або порушення структури та функцій організму, що потребують додаткового обстеження;

2) формують результати оцінювання на підставі відомостей про стан здоров`я особи, зокрема обов`язково на підставі тих, що містяться в електронній системі охорони здоров`я, та в медичній документації, що була внесена до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи в сканованому вигляді лікарем, який направив на проведення оцінювання;

4) планують та проводять повторні оцінювання;

5) визначають необхідність проведення подальшої комплексної оцінки обмежень життєдіяльності особи та здійснюють передачу таких відомостей та результатів оцінювання до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери шляхом електронної інформаційної взаємодії;

6) встановлюють групи (підгрупи) інвалідності, фіксують причини та час її настання відповідно до підтверджувальних документів;

7) встановлюють ступінь втрати професійної працездатності;

8) вносять до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи протокол та рішення про проведене оцінювання в електронній формі в установленому законодавством порядку та ін.

Процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання), а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю (далі - особа) з метою встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, соціальній та психологічній реабілітації, а також складення та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю на основі комплексного реабілітаційного обстеження особи та індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) визначає Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 (далі – Порядок № 1338).

Пунктами 7-8 Порядку № 1338, проведення оцінювання організовується у закладі охорони здоров`я, в якому затверджено перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання.

Оцінювання проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди).

Пунктами 31-32 Порядку № 1338 визначено, що під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я.

Якщо наявної інформації недостатньо для прийняття рішення щодо оцінювання, експертна команда має право направити особу на додаткове медичне обстеження. У такому разі головуючий у справі формує електронне направлення в електронній системі охорони здоров`я відповідно до Порядку ведення Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого МОЗ.

Відповідно до пунктів 35-37 Порядку № 1338, рішення приймаються колегіально більшістю голосів членів експертної команди. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого у справі.

Розгляд справи фіксується у відповідному протоколі. Протокол розгляду підписується в електронній системі кожним членом експертної команди шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису користувача електронної системи відповідно до Закону України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги”.

Протокол розгляду справи експертної команди містить таку інформацію: 1) форма проведення розгляду; 2) прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) кожного члена експертної команди, який проводить оцінювання, з відміткою, хто є головуючим у справі; 3) прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) особи, щодо якої проводиться оцінювання; 4) прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) інших осіб, які присутні під час розгляду; 5) спосіб участі кожної особи в розгляді; 6) думка кожного члена експертної команди щодо кінцевого рішення, яке повинно бути прийнято за результатами проведення оцінювання; 7) рішення, яке прийнято експертною командою за результатами проведення оцінювання; 8) інша інформація, визначена МОЗ.

За положеннями пункту 40 Порядку № 1338, за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства, зокрема: ступеня обмеження життєдіяльності особи; інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують; ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

Відповідно до Критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338, особа направляється лікуючим лікарем або головою військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії на огляд до експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертна команда) для проведення оцінювання її повсякденного функціонування в таких випадках, зокрема: настання строку повторного огляду, встановленого медико-соціальною експертною комісією, або повторного оцінювання, встановленого експертною командою, або необхідність встановлення інвалідності по досягненню дитиною з інвалідністю повноліття (направлення на проведення оцінювання здійснюється не раніше двох місяців до досягнення дитиною з інвалідністю повноліття).

Пунктом 2 Критеріїв передбачено, що у разі направлення на оцінювання в медичній документації повинно бути зафіксоване стійке обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, спілкування, навчання, провадження трудової діяльності.

За обставин даної справи, експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства “Міська клінічна лікарня №11” Одеської міської ради, за результатом проведеного оцінювання, було прийнято рішення №84/25/2025/Р від 17.04.2025 року про відмови у визнанні ОСОБА_1 особою з інвалідністю, з яким не погоджується позивач.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне:

Положення пункту 9 частини першої статті 19 КАС України передбачають, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 березня 2020 року у справі №240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі №804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі №817/820/16, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

З огляду на це, предметом судового контролю у цій справі є перевірка дотримання відповідачем порядку ухвалення оскаржуваного рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що беручи до уваги сутність спірних правовідносин, суд, при розв`язанні спору, у першу чергу перевіряє дотримання відповідачем порядку проведення оцінювання особи та основних вимог законодавства, що регулює відповідну сферу, тоді як вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності особи, визначення критеріїв встановлення інвалідності є дискреційним повноваженням відповідних експертних команд, яке суд не може перебирати на себе.

Отже, предметом судового контролю у цій справі може бути лише перевірка дотримання відповідачем порядку ухвалення оскаржуваного рішення.

Звертаючись з даним позовом до суду першої інстанції, позивач посилався на те, що оскаржуване рішення прийнято експертною командою без врахування стану здоров`я позивача, який було встановлено самим відповідачем та відображено в оскаржуваному рішенні. Також позивач посилався на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням процедури щодо проведення медичного огляду позивача та без врахування всіх наданих медичних документів.

При цьому у поданому позові позивачем не визначено, які конкретно документи не були враховані відповідачем при прийнятті рішення від 17.04.2025 року.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказував на те, що розгляд справи позивача проводився в очній формі в закладі охорони здоров`я на підставі направлення лікуючого лікаря. Також зазначив, що до направлення було додано наступний перелік документів: копія паспорту ОСОБА_1 ; копія виписного епікризу з 15.10.2024 по 24.10.2024 ОСОБА_1 14170/424; копія виписного епікризу з 16.04.2024 по 22.04.2024 ОСОБА_1 5054/515; копія військового квітка; копія довідки МСЕК серія 12 ААГ №236400; копія довідки МСЕК серія 12 ААГ №880046; копія ідентифікаційного коду ОСОБА_1 ; копія Індивідуальної програми реабілітації ОСОБА_1 від 22.01.2024 року; копія кардіограми ОСОБА_1 ; копія консультативного висновку невропатолога №246; копія консультативного висновку офтальмолога №219; копія консультативного висновку хірурга №201; копія консультативного висновку ревматолога №238; копія консультативного висновку судинного хірурга; копія консультативного висновку ендокринолога №381; копія опису рентгенограми від 09.03.2025 року; копія результатів досліджень: УЗД, доплер судин 19.09-20.09.24.

Відповідач звернув увагу на те, що згідно з вимогами пункту 17 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою КМУ від 15.11.2024 р. № 1338, відповідність критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338, не створює підстав для встановлення інвалідності або інших рішень експертних команд, а є лише підставою для направлення особи на проведення такого оцінювання. За положеннями п. 40 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою КМУ від 15.11.2024 р. № 1338, саме експертна команда за результатами проведення оцінювання приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства, у тому числі, інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують.

Як вказав відповідач, під час проведення оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 , експертна комісія склала рішення, де відобразила відомості щодо результатів огляду та прийнятого колегіального рішення про відсутність ознак інвалідності у ОСОБА_1 на момент оцінювання.

При цьому, як зазначає відповідач, експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи при оцінці наявних медичних документів врахувала наявність у ОСОБА_1 захворювання, а саме цукрового діабету 1 типу. Проте, виходячи з відомостей, зафіксованих в медичній документації та результатів медичного огляду, у ОСОБА_1 не було зафіксовано значного ступеню (для I групи інвалідності) або вираженого ступеню (для II групи інвалідності) або помірного ступеню (для III групи інвалідності) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що були б зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.

Так, експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи при розгляді справи ОСОБА_1 , розгляді наданої медичної документації, медичному огляді на момент проведення оцінювання у хворого було виявлено лише легкий ступінь обмеження життєдіяльності, при якому особа має незначні труднощі у виконання деяких повсякденних завдань, але здатна справлятися з основними функціями без сторонньої допомоги. Відповідач зазначив, що згідно рішення командою з оцінювання повсякденного функціонування особи було встановлено легкий ступінь обмеження до пересування та здатності до трудової діяльності, що не дає можливості встановити групу інвалідності. Інших обмежень життєдіяльності, а саме обмежень здатності до самообслуговування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання експертною командою оцінювання встановлено не було.

Відповідач вказав, що при відсутності помірних функціональних порушень з боку органів та систем, легких обмежень життєдіяльності та відсутності протипоказань до праці, хворі на цукровий діабет незалежно від дози інсулінотерапії не є особами з інвалідністю.

Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, відповідно до якого ознак інвалідності у ОСОБА_1 на момент оцінювання не встановлено, ухвалено за результатами безпосереднього огляду ОСОБА_1 та вивчення наданої медичної документації в межах повноважень, визначених Положенням про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою КМУ від 15.11.2024 р. № 1338, а також у відповідності до процедури, передбаченої Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою КМУ від 15.11.2024 р. № 1338.

У спірному рішенні відображено діагноз, за яким позивача було направлено на проведення оцінювання, відповідно до національного класифікатора НК 025:2021 “Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я”: Основний діагноз: E10.69 - Цукровий діабет типу 1 з іншими уточненими ускладненнями; Супутні діагнози: E04.1 - Нетоксичний одновузловий зоб M15.8 - Інший поліартроз H52.2 - Астигматизм I83.9 - Варикозне розширення вен нижніх кінцівок без виразки та запалення. Ускладнення основного діагнозу: I15.2 - Вторинна гіпертензія, пов`язана з ендокринними порушенням E10.53 - Цукровий діабет типу 1 з діабетичною кардіоміопатією E10.22 - Цукровий діабет типу 1 з діагностованою діабетичною нефропатією E10.51 - Цукровий діабет типу 1 з периферичною ангіопатією, без гангрени G93.4 - Енцефалопатія, неуточнена E10.42 - Цукровий діабет типу 1 з діабетичною полінейропатією H35.3 - Дегенерація макули та заднього полюса E10.32 - Цукровий діабет типу 1 з препроліферативною ретинопатією.

Таким чином відповідачем при проведенні оцінювання позивача були враховані його діагнози, а також досліджені надані разом із направленням медичні документи (які, як вбачається з матеріалів справи, і були додані позивачем до матеріалів позовної заяви), з огляду на що відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем процедури проведення оцінювання та неврахування медичних документів позивача.

Вказане свідчить про дотримання експертною командою законодавчо встановленого порядку проведення оцінювання. При цьому позивачем в поданій апеляційній скарзі не наведено доводів на спростування вказаних висновків.

В свою чергу підставою для прийняття рішення про відсутність у позивача ознак інвалідності став висновок експертної команди про відсутність у позивача значного ступеню (для I групи інвалідності), вираженого ступеню (для II групи інвалідності) або помірного ступеню (для III групи інвалідності) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що були б зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, тоді як перевірка цього висновку виходить за межі компетенції суду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для визнання протиправними та скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №84/25/2025/Р від 17.04.2025 року.

Щодо посилань апелянта на пропуск відповідачем строку подання відзиву на позовну заяву, та порушення у зв`язку із прийняттям судом першої інстанції відзиву відповідача принципу змагальності сторін, колегія суддів зазначає наступне:

Щодо посилання позивачки на те, що Комісією пропущено строк подання відзиву на адміністративний позов, Суд звертає увагу на наступне.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 року відповідачу був встановлений п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до Довідки про доставку електронного листа ухвалу про відкриття провадження у справі доставлено до електронного кабінету відповідача 22.07.2025 року о 21:25 год. Повідомлення про доставлення до електронного кабінету отримано судом 22.07.2025 року о 21:54 год.

Відповідно до частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що вказана ухвала вручена відповідачу 23.07.2025 року, тобто у робочий день.

Враховуючи, дату отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі та строк встановлений судом для подання відзиву у справі, останнім днем подання відзиву у справі є 07.08.2025 року. Відзив на позовну заяву був поданий відповідачем засобами підсистеми «Електронний суд» 12.08.2025 року разом із клопотанням про визнання поважними причин пропуску строку на подання відзиву.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 року було подовжено Комунальному некомерційному підприємству «Міська клінічна лікарня №11» Одеської міської ради строк для подання відзиву на позовну заяву. Прийнято відзив до розгляду.

Крім того судом було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про повернення відзиву без розгляду — відмовити.

Колегія суддів погоджується з апелянтом, що відповідачем пропущено строк подання відзиву на адміністративний позов, проте такий строк не є істотним, оскільки не призвів до затягування розгляду справи та не порушив баланс процесуальних прав сторін.

З огляду на характер спору, відсутність доказів зловживання процесуальними правами та з метою забезпечення повного й всебічного з`ясування обставин справи, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про можливість прийняття відзиву відповідача, оскільки його неприйняття б призвело до надмірного формалізму та порушення принципів змагальності й пропорційності.

Крім того колегія суддів звертає увагу на те, що згідно ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

В свою чергу, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Частиною 3 статті 317 КАС України передбачені випадки, коли порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду.

Таким чином не всі порушення норм процесуального права тягнуть за собою скасування рішення суду першої інстанції.

Прийняття судом першої інстанції відзиву комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №11» Одеської міської ради на позовну заяву не призвело до неправильного вирішення справи, а також не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене колегія суддів не встановила наявності підстав, визначних статтею 317 КАС України для скасування постановленого судом першої інстанції рішення від11.03.2026 року.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оцінивши доводи апеляційної скарги в межах її вимог, перевіривши матеріали справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну правову оцінку зібраним доказам та ухвалив законне й обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 року підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: І.І. Тарновецький

Суддя: О.А. Шевчук