Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №420/38835/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/38835/25

Головуючий в 1 інстанції: Кузьменко Н.А.

Дата і місце ухвалення: 23.04.2026р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів : Тарновецького І.І.,

Шевчук О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу період військової служби з 20.11.1986 року по 06.12.1988 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період військової служби з 20.11.1986 року по 06.12.1988 року та перерахувати пенсію починаючи з 30.09.2025 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу період військової служби з 20.11.1986 року по 06.12.1988 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період військової служби з 20.11.1986 року по 06.12.1988 року та перерахувати пенсію починаючи з 30.09.2025 року.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь забезпечення ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ГУ ПФУ в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення від 23.04.2026р., з ухваленням по справі нового судового рішення – про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В своїй скарзі апелянт зазначає, що зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період військової служби з 20.11.1986 року по 06.12.1988 року судом першої інстанції не враховано, що військовий квиток серії НОМЕР_1 виданий на особу, ім`я якої не відповідає паспортним даним позивача. Зокрема, у паспорті позивача по-батькові записано як « ОСОБА_2 », в той час як у військовому квитку серії НОМЕР_1 – « ОСОБА_3 ». А відтак, територіальним органом ПФУ правомірно не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періоду військової служби з 20.11.1986 року по 06.12.1988 року, оскільки матеріали пенсійної справи не містять належного документу, який підтверджує проходження позивачем військової служби у зазначений період.

ОСОБА_1 подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу ГУ ПФУ в Одеській області залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін. Позивач зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що період проходження військової служби позивачем підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_2 ВІД 05.05.1986р. Повноваження щодо заповнення військового квитка покладені на відповідних посадових осіб районних (міських) військових комісаріатів, а тому недоліки записів не можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу служби. Визначальним є саме підтвердження факту проходження військової служби, а не правильність ведення записів.

Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років, обчислену відповідно до пункту 2-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

30.09.2025р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою щодо зарахування до його страхового стажу періоду проходження військової служби з 20.11.1986 року по 06.12.1988 року, відомості про що містяться в його трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 11.10.1968 року та військовому квитку серії НОМЕР_3 .

Листом від 03.11.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило про неможливість зарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби, оскільки у військовому квитку серії НОМЕР_3 не вірно зазначено по батькові заявника « ОСОБА_3 », що не відповідає паспортним даним, та відсутня дата видачі документа.

Не погоджуючись з правомірністю вказаної відмови ОСОБА_1 оскаржив її в судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та їх задоволення з огляду на наступне.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004р.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч.1 ст.24 Закону №1058-IV)

Згідно ч.2, ч.4 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини І статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров?я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов?язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію вказаної норми Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993р. №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктами 1 та 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.

У спірних правовідносинах до страхового стажу позивача територіальним органом ПФУ не зараховано період проходження ним строкової військової служби з 20.11.1986р. по 06.12.1988р. згідно з військовим квитком серії НОМЕР_1 , оскільки зазначено ім?я (мовою оригіналу « ОСОБА_4 »), яке не відповідає паспортним даним заявника (російською мовою « ОСОБА_4 »).

Згідно даних паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , на 1 сторінці зазначено: прізвище, ім?я, по батькові « ОСОБА_1 », дата народження « ІНФОРМАЦІЯ_1 », місце народження «місто Коломия, Івано-Франківської області».

Військовий квиток серії НОМЕР_1 (заповнений мовою оригіналу) виданий на ім?я « ОСОБА_4 », дата народження « ІНФОРМАЦІЯ_2 », виданий « ІНФОРМАЦІЯ_3 », місце народження: «г. Коломыя Ивано-Франковской области».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наданими позивачем документами підтверджено, що військовий квиток належить саме ОСОБА_1 .

Сама по собі обставина, що при заповненні військового квитка посадовою особою Іванівського районного військомату допущено описку в написанні по-батькові позивача, не може бути підставою для позбавлення його права на зарахування періоду проходження військової служби до страхового стажу, враховуючи, що з інших, наданих ОСОБА_1 документів, являється встановити приналежність саме йому цього військового квитка.

Повноваження щодо заповнення військового квитка покладені на відповідних посадових осіб районних (міських) військових комісаріатів, а тому недоліки записів чи їх оформлення у військовому квитку не можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу служби, оскільки визначальним є саме підтвердження факту проходження військової служби, а не правильність введення записів.

Більше того, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, про проходження ОСОБА_1 з 20.11.1986р. військової служби зазначено в його трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 05.05.1986р.

Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періоду військової служби з 20.11.1986 року по 06.12.1988 року.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позову, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.В. Бойко

Судді І.І. Тарновецький О.А. Шевчук